про відмову щодо встановлення судового контролю
за виконанням судового рішення
20 червня 2024 року Справа №160/1887/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника заявника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
26.02.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу від 31.08.2018 року та визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення пенсії - протиправною та зобов'язати вчинити певні дії - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_2 07.10.2009 року з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року у справі № 160/1887/19 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_2 у період з 07.10.2009 року по 25.08.2018р. включно залишено без розгляду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 .
Визнано протиправним та скасувати рішення, оформленого листом від 31.08.2018 №21240/03-02/15, про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_2 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_2 з 26.08.2018р. з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 384,20 (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок), сплачені згідно квитанції № 0.0.1272926706.1 від 19.02.2019 р.
20.05.2019 року на адресу позивача та відповідача Дніпропетровським окружним адміністративним судом направлено копію ухвали суду від 20.05.2019 року та копію рішення суду від 20.05.2019 року.
28.05.2019 року представником відповідача отримано копію ухвали суду від 20.05.2019 року та копію рішення суду від 20.05.2019 року, що підтверджено розпискою суду.
05.06.2019 року позивачем отримано копію ухвали суду від 20.05.2019 року та копію рішення суду від 20.05.2019 року, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
За реплікацією Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що 18.06.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/1887/19 створено 2 (два) виконавчих листа в частині: 1) зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_2 з 26.08.2018р. з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”; 2) стягнення на користь ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 384,20 (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок), сплачені згідно квитанції № 0.0.1272926706.1 від 19.02.2019 р.
25.06.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом на адресу ОСОБА_2 направлено 2 (два) виконавчих листа.
02.07.2019 року позивачем отримано 2 (два) виконавчих листа, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
04.07.2019 року представником відповідача отримано копію рішення суду від 20.05.2019 року з відміткою про набрання законної сили, що підтверджено розпискою суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду першої інстанції в частині строку з якого має бути поновлена позивачу пенсія та зобов'язати відповідача провести поновлення та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_2 , починаючи з 07.10.2009 року, з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
За наслідками розгляду даної апеляційної скарги, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року в адміністративній справі №160/1887/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, рішення та зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року в адміністративній справі №160/1887/19 залишено без змін.
10.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло сформоване 07.06.2024 року через систему «Електронний суд» клопотання представника заявника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, в якому представник просить суд:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року у справі №160/1887/19;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати у десятиденний строк до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року у справі №160/1887/19.
Аргументи означеного клопотання зводяться до наступного. Позивач стверджує, що судове рішення від 20.05.2019 року повністю не виконане. Так, відповідач не провів поновлення пенсії за вислугу років ОСОБА_2 з 26.08.2018 року з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; не здійснив виплату пенсії з 26.08.2018 року з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У відповідь на звернення позивача про добровільне виконання рішення суду від 20.05.2019 року було отримано лист від 30.08.2019 року № 17666/03-02/15 з розрахунками пенсії ОСОБА_2 . Згідно наданого відповідачем протоколу про поновлення пенсії позивача з 26.08.2018 року вбачається, що основний розмір пенсії становить 50% грошового забезпечення у розмірі 967,75 грн., з урахуванням мінімального розміру пенсії - 1452,00 грн., з 01.12.2018 - 1497,00 грн, з 01,07.2019 - 1564,00 грн. Також відповідачем на виконання рішення суду від 20.05.2019 надано розрахунок боргу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду” з 26.08.2018 по 19.06.2019. Сума боргу за вказаний період становить 14567,13 грн., яка буде виплачена в порядку черговості. Оскільки відповідач не виконав належним чином рішення суду, позивач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень. 25.09.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У зв'язку з невиконанням рішення суду 05.112019 року винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. та 27.12.2019 року винесено повторну постанову про накладення штрафу в розмірі 10200 грн. Також, 03.03.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, де було зазначено, що 21.01.2020 року направлено повідомлення до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про вчинення кримінального правопорушення. У відповідь на звернення позивача щодо отримання актуальних довідок про розмір грошового забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_1 , листом від 05.01.2022 №7/10020, повідомив, що направив відповідачу довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 ще 10.10.2018. Відповідно до наданої довідки, розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2 за нормами чинними станом на 01.03.2018 року становить - 7065,00 грн. Розмір пенсії позивача відповідно до наданої довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 за нормами чинними станом на 01.03.2018 року на виконання рішення суду мав би становити 3532,50 грн. (7065,00* 50%), проте, відповідач не провів перерахунок на підставі даної довідки та протиправно нарахував пенсію позивачу з 26.08.2018 в розмірі 1452,00 грн. Окрім цього, на чергове звернення позивача про добровільне виконання рішення суду від 20.05.2019, відповідач направив лист від 13.01.2022 року № 1519-40833/М-01/8-0400/22, де зазначено що на виконання рішення суду ОСОБА_2 було поновлено виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262, яка виплачується в сумі 220,55 грн., тобто в розмірі який був встановлений на дату припинення виплати пенсії. Також в листі від 13.01.2022 відповідач зазначив, що доплата пенсії за рішенням суду за період з 26.08.2018 по 30.06.2019 на суму 2167,33 грн була виплачена в травні 2021 року. Листом від 30.08.2019 відповідач повідомив про нарахування пенсії позивачу на виконання рішення суду з 26.08.2018 в розмірі 1452,00 грн. при цьому при цьому нарахована сума боргу з 26.08.2018 по 19.06.2019 згідно розрахунку становила 14567,13 грн., що суперечить інформації зазначеній в листі відповідача від 13.01.2022 року. Окрім цього, згідно виписки по картковому рахунку позивача за період з 01.01.2020 по 31.12.2021 року вбачається, що з травня 2021 року пенсійні виплати зменшились з 1769,00 грн (в квітні 2021) до 220,55 грн. Таким чином, відповідач протиправно та безпідставно зменшив і до того не вірно розрахований розмір пенсії позивача з 1769,00 грн до 220,55 грн. на місяць, що суперечить ст. 63 Закону № 2262. Отже, позивач вимушений звертатися з даним клопотанням до суду про встановлення судового контролю, оскільки станом на теперішній час рішення суду від 20.05.2019 до цього часу належним чином не виконане. Зі свого боку, позивач зробив все можливе задля виконання рішення суду. Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про добровільне виконання рішення суду, а також звертався до відділу примусового виконання рішень, проте заходи вжиті державним виконавцем - накладення штрафу на відповідача за невиконання судового рішення не дали результату. З дати набрання рішенням законної сили пройшло уже більше ніж 4 роки, проте відповідач до цього часу не виконав зобов'язання покладені на нього в рішенні від 20.05.2019 року. Більше того, відповідач дані вимоги суду проігнорував та й взагалі безпідставно на свій розсуд зменшив розмір пенсії позивача до 220 грн., з чого слідує, що відповідач взагалі не збирається виконувати рішення суду. Відтак, позивач змушений звертатися до суду з клопотанням про встановлення судового контролю, оскільки без втручання суду вказане судове рішення так і залишиться не виконаним.
За відомостями з витягу протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.06.2024 року зазначене вище клопотання вирішено розподілити та передати судді ОСОБА_3 .
Розглянувши дане клопотання та дослідивши викладені у ньому доводи, суд вважає, що останнє задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами 2-3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Також, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Суд зазначає, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі №286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі №206/3911/17.
Так, виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.
Якщо, рішення суду відповідачем не виконується, це є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією "права на справедливий суд".
Між тим, за змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17.
Відповідно до вимог ч. 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, суд зазначає, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Представник заявника стверджує, що у відповідь на звернення позивача щодо отримання актуальних довідок про розмір грошового забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_1 , листом від 05.01.2022 №7/10020, повідомив, що направив відповідачу довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 ще 10.10.2018. Відповідно до наданої довідки, розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2 за нормами чинними станом на 01.03.2018 року становить - 7065,00 грн. Розмір пенсії позивача відповідно до наданої довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 за нормами чинними станом на 01.03.2018 року на виконання рішення суду мав би становити 3532,50 грн. (7065,00* 50%), проте, відповідач не провів перерахунок на підставі даної довідки та протиправно нарахував пенсію позивачу з 26.08.2018 в розмірі 1452,00 грн.
Проте суд зазначає, що перерахунок та виплати пенсії позивачу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.10.2018 року №ФД 71513 взагалі не був предметом розгляду у даній справі.
При цьому, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.01.2022 року №1519-40833/М-01/8-0400/22 представнику заявника адвокату Вадиму Меламеду повідомлено, що доплата пенсії за рішення суду від 20.05.2019 року за період з 26.08.2018 року по 30.06.2019 року на суму 2167,33 грн. була виплачена ОСОБА_2 в травні 2021 року. Таким чином, покладені судом зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_2 пенсії виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України , заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі ОСОБА_4 проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Тож, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.
Керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 256, 293, 294, 295, ч.1 ст.370, ч.1 ст.382 КАС України, суд,-
У задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник