21 червня 2024 р.Справа №160/15976/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши заяву Приватного виробничо-комерційного підприємства "Промтехснаб" про застосування заходів забезпечення позову у справі №160/15976/24 за позовною заявою Приватного виробничо-комерційного підприємства "Промтехснаб" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
19.06.2024 року через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на дійшла позовна заява Приватного виробничо-комерційного підприємства "Промтехснаб" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.03.2024р за №356, та від 04.06.2024 року №874, про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській (код ЄДРПОУ 44118658) виключити Приватне виробничо-комерційне підприємство «Промтехснаб» (код ЄДРПОУ 30093109) з переліку ризикових платників податків.
20.06.2024 року позивачем через підсистему Електронний суд подано заяву про застосування заходів забезпечення позову, у якій просить:
- зупинити дію рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.03.2024р за №356 та від 04.06.2024 року №874 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість ПВКП «Промтехснаб» (код ЄДРПОУ 30093109) пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування заяви про застосування заходів забезпечення позову зазначено, що ПВКП «Промтехснаб» є юридичною особою приватного права, що було створено 03.07.2001р. Зареєстровано за адресом: 53300, Дніпропетровська обл. м.Покров, вул.Партизанська, буд 1/7. Видами економічної діяльності підприємства є - «Роздрібна торгівля пальним» (код КВЕД 47.30), має відповідну ліцензію. Зареєстровано платником акцизного податку з роздрібної торгівлі пальним та розпорядником акцизного складу. - «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами» (код КВЕД 46,71), має ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі. - «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (КВЕД 68.20) Орієнтуючись на критерії з ч. 2 ст. 2 Закону про бухгалтерський облік, позивач належить до малих підприємств. Позивачу належать: - автозаправна станція, яка розташована за адресом Дніпропетровська область., м.Покров, вул. Партизанська, буд.1/7 та використовується за призначенням; - магазин продовольчих товарів з кафетерієм за адресом м.Покров, вул. Г.Тикви, буд. 3а. З 2010 року не працює, знаходиться в аварійному стані. та інші об'єкти, дані про які подано за формою 20-ОПП. Балансова вартість основних засобів станом на 01.04.2024 складає 11435,0 тис. грн. АЗС розташована на земельній ділянці загальної площі 0,2529 га (кадастровий номер 121200000.01:114:0006), яка надана в оренду позивачу строком на 5 років згідно Договору оренди землі від 26.04.2024р. АЗС обладнана паливно-роздавальними колонками модульної конструкції ПРК «Шельф 200» КЕД 50, ультразвуковим рівнеміром-сигналізатором УУС-01. Резервуарний парк загальним об'ємом 113 куб.м. складається з 6 резервуарів. Середня кількість штатних працівників складає 15 осіб, з них дев'ять працівників пройшли навчання та мають спеціальні посвідчення на виконання робіт з підвищеною небезпекою праці. На даний час Позивач має укладені договори поставки продукції з такими контрагентами як ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ПОКРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ», КП «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ» ДОР, ПОКРОВСЬКЕ МІСЬКЕ КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЖИТЛКОМСЕРВІС, МКП «Покровводоканал», ТОВ «Стройпрогресс», ТОВ "УКРТЕХРЕСУРС" та іншими. Натомість прийняття оскаржуваного рішення призводить до блокування реєстрації податкових накладних та як наслідок позбавлення права займатися господарською діяльністю. Позивач не зможе виконувати взяті на себе зобов'язання за наведеними вище договорами, у тому числі з реєстрації податкових накладних. Зазначене має наслідком несплату з боку контрагентів оплати за поставлений товар у зв'язку з відсутністю реєстрації з боку Позивача податкових накладних. Також, матиме наслідком застосування контрагентами Позивача штрафних санкцій відповідно до умов договорів. Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття зазначеного рішення полягають також у тому, що контрагенти Позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між підприємством та контрагентами. Наслідком цього є неотримання Позивачем прибутку, а відтак невжиття заходів забезпечення позову призведе до припинення діяльності Позивача. Припинення діяльності підприємства та неотримання прибутку призведе до того, що у Позивача будуть відсутні кошти на виплату заробітної плати, сплати митних та податкових платежів. Крім того, зупинення реєстрації податкових накладних призводить до погіршення ділової репутації, та як наслідок до можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, у зв'язку з тим. що всі вчинені до того часу господарські операції та контрагенти будуть дискредитовані, оскільки, фактично мали взаємовідносини з ризиковим платником податку на додану вартість. За необхідне звернути увагу, на тому, що підприємство забезпечує роботою 15 працівників. Підприємство є сумлінним платником податків та щомісячно сплачує податки та збори. Не зважаючи на введення воєнного стану в країні, підприємство продовжує сплачувати податки та збори, тим самим поповнюючи Державний та місцевий бюджети та підтримуючи економічну стійкість держави. З урахуванням вищевикладеного, вважають, що існує реальна загроза завдання шкоди правам Позивача, в тому числі й матеріальним, внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі. Невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів Позивача, а невжиття таких засобів матиме незворотні наслідки. Вважаємо, що задоволення даної заяви є співмірним з заявленими позовним вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами пунктів 2, 3 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не бачить необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Вирішуючи питання про забезпечення позову у цій справі суд виходить з такого.
Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку, що забезпечення позову це вжиття адміністративним судом певних заходів щодо охорони прав та інтересів позивача для створення можливості реального виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17.
Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 року у справі №640/9218/21 зазначив, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.
Зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Так, заявник звернувся із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом зупинення дії рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність заявника п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Передусім суд відзначає, що всупереч положенням ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства конкретної підстави для забезпечення позову заявником не вказано, відповідного обґрунтування щодо такої конкретної підстави не наведено, натомість перелічено обставини справи та положення законодавства щодо правового регулювання інституту забезпечення позову. Судом надано правову оцінку змісту заяви про забезпечення позову на предмет відповідності обом підставам для забезпечення позову згідно ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України та не встановлено наявності підстав для забезпечення позову.
Так, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, суд розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (далі - Порядок №1165).
Проте, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Отже, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування унеможливлює подальшу реєстрацію цих документів податкової звітності.
При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.
Наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Ураховуючи викладене, судом не встановлено очевидних ознак протиправності таких рішень.
Також судом не встановлено і обставин, які б об'єктивно вказували на те, що невжиття заходів щодо зупинення дії спірного рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для господарської діяльності заявника, оскільки достатніх та належних доказів на підтвердження цієї обставини не надано.
Слід також зазначити про те, що кожне рішення відповідача про зупинення реєстрації податкових накладних є окремим індивідуально-правим актом, який приймається з урахуванням конкретних обставин господарської операції.
Суду не надано доказів на підтвердження того, що зупинено реєстрацію усіх без виключення податкових накладних заявника, оскільки не надано належних доказів ані на підтвердження загальної кількості поданих позивачем накладних, ані на підтвердження факту зупинення реєстрації усіх цих накладних або їх частини.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб фактично вирішило б спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо доводів заявника про негативні наслідки для його господарської діяльності суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Крім того, необхідно зазначити, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб'єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за заявником залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду від 05.08.2022 року у справі №140/1116/21, від 21.09.2021 року у справі №140/3220/21.
Також аналогічні правові висновки містяться у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 року у справі № 160/12982/21, від 17.11.2021 року у справі №160/12286/21, а також постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 року у справі №640/32702/21.
Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до негативних правових наслідків для заявника та/або відповідача, а також інших осіб, що не є учасниками справи.
Доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять, заявником не надано будь-яких підтверджень наявності обставин, які, в свою чергу, вказували б на очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення відповідача, що не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, суд дійшов висновку, що у даному випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150-157 КАС України, суд,-
Заяву Приватного виробничо-комерційного підприємства "Промтехснаб" про застосування заходів забезпечення позову у справі №160/15976/24 за позовною заявою Приватного виробничо-комерційного підприємства "Промтехснаб" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Копію ухвали направити позивачу.
Позивач: Приватне виробничо-комерційне підприємство "Промтехснаб" (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Партизанська, 1/7, код ЄДРПОУ 30093109).
Відповідач : Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Ільков