21 червня 2024 року Справа № 160/10409/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
22.04.2024 ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , через систему "Електронний Суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у відмові звільнити ОСОБА_1 з військової служби за рапортом від 26 березня 2024 року за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням, безстроково, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №549824, виданої 07.02.2024р. міжрайонною онкологічною МСЕК №2 та яка за висновком лікарської консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №7» КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ №21 від 08 лютого 2024 року за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом третьої групи та за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, а також виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач безпідставно відмовив у задоволенні рапорту від 26.03.2024 року стосовно звільнення його з військової служби згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №549824, виданої 07.02.2024р. міжрайонною онкологічною МСЕК №2 та яка за висновком лікарської консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №7» КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ №21 від 08 лютого 2024 року за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Ухвалою суду від 24.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 160/10409/24 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем 29.04.2024 подано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період» Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Таким чином, командування військової частини не могло їх брати до уваги під час розгляду рапорту документи надані позивачем, так як вони подані у незавірених копіях. Також відповідач зазначив, що подані військовослужбовцем до рапорту копії висновку ЛКК №40 від 08.02.2024 та копії довідки «Криворізького онкологічного диспансеру» від 02.01.2024 не відповідають формі первинної облікової документації, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 10.03.2023 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 , Запорізької області на військову службу під час загальної мобілізації, через введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022р. та перебуває на військовій службі на посаді старшого лінійного наглядача лінійно-кабельного відділення зв'язку другого взводу зв'язку роти зв'язку командного пункту польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 .
26.04.2024 року позивач звернувся з рапортом до командування військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням, безстроково, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №549824, виданої 07.02.2024р. міжрайонною онкологічною МСЕК №2 та яка за висновком лікарської консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №7» КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ №21 від 08 лютого 2024 року за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
До рапорту були додані наступні документи:
- копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 ;
- копію ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
- копію військового квітка ОСОБА_1 ;
- копію паспорта громадянина України ОСОБА_3 ;
- копію Довідки “Криворізького онкологічного диспансеру” від 02.01.2024;
- копію Виписки з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення від 12 січня 2024 року;
- копію Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №549824 від 07.02.2024р;
- копію висновку лікарської консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №7» КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ №21 від 08 лютого 2024 року;
- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ;
- копію Акту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інгулець-40» від 09.02.2024.
Військова частина НОМЕР_1 своїм листом від 02.04.2024 №2/7-535 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 надала відповідь, в якій зазначено, що: - " Із доданою до рапорту довідки до акту медико-соціальної комісії На 549824 було встановлено, що ОСОБА_6 із 07.02,2024 встановлено третю групу інвалідності та було надано рекомендації щодо нагляду онколога. Із доданої довідки до акту огляду медико-соціальною комісією не вбачається, що ОСОБА_7 потребує необхідності у здійсненні постійного догляду. Висновок ЛКК № 21 від 08.02.2024 року та довідка “Криворізького онкологічного диспансеру” від 02.01.2024 року не можуть підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду, оскільки стосовно підтвердження такого факту уповноваженим органом с інша установа. Так, відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 “Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу” військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби ти із службо осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які е старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком саме медико-соціальної експертної комісії. Отже, висновок ЛКК № 21 від 08.02.2024 року та довідка “Криворізького онкологічного диспансеру” від 02.01.2024 року, надані солдатом ОСОБА_8 , не можуть бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого він підлягає звільненню із військової служби. Крім того, згідно абзацу другого пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Як вбачається із рапорту, до нього долучено не завірені копії документів, яким підтверджують підтверджують підставу звільнення. Таким чином, законні підстави для звільнення солдата ОСОБА_9 , старшого лінійного наглядача лінійно-кабельного відділення зв'язку другого взводу зв'язку роти зв'язку командного пункту польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 із військової служби на підставі поданого рапорту з додатками відсутні.".
Не погодившись з вищезазначеною відмовою позивач був вимушений звернутись за захистом порушених прав до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
При вирішені спору суд виходить із того, що Закон України "Про військову службу і військовий обов'язок" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 ст. 2 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок" передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Як зазначалось вище, ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді старшого лінійного наглядача лінійно-кабельного відділення зв'язку другого взводу зв'язку роти зв'язку командного пункту польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 .
В той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та надав 26.03.2024 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії закладу охорони здоров'я.
До вказаного рапорту були долучені копії підтверджуючих документів, а саме: копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; копія ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія військового квітка ОСОБА_1 ; копія паспорта громадянина України ОСОБА_3 ; копія Довідки “Криворізького онкологічного диспансеру” від 02.01.2024; копія Виписки з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення від 12 січня 2024 року; копія Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №549824 від 07.02.2024р; копія висновку лікарської консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №7» КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ №21 від 08 лютого 2024 року; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копія Акту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інгулець-40» від 09.02.2024.
Військова частина НОМЕР_1 своїм листом від 02.04.2024 №2/7-535 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 надала відповідь, яким відмовлено позивачу у звільненні з військової служби.
Так, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок".
За змістом підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», (у редакції на час спірних правовідносин), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Судом встановлено, що у позивача є мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 08.06.1984р.
ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням, безстроково, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №549824, виданої 07.02.2024р. міжрайонною онкологічною НОМЕР_5 .
Відповідно до Висновку Лікарської консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №7» КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ №21 від 08 лютого 2024 року ОСОБА_10 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до Акту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інгулець-40» від 09.02.2024 встановлено, що гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є власником квартири та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_1 , який піклується про неї та надає допомогу в лікуванні.
Інші особи, які можуть надавати в повному обсязі належну постійну догляду ОСОБА_3 відсутні.
Спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Підставою для такої відмови стало, як зазначено у відповіді на рапорт позивача те, що висновок ЛКК № 21 від 08.02.2024 року та довідка “Криворізького онкологічного диспансеру” від 02.01.2024 року, надані солдатом ОСОБА_8 , не можуть бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого він підлягає звільненню із військової служби.
Так, відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 “Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу”, (у редакції на час спірних правовідносин), військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби ти із службо осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які е старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком саме медико-соціальної експертної комісії.
Отож, спірним у цьому провадженні є питання допустимості висновку лікарської консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №7» КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ №21 від 08 лютого 2024 року проте, що ОСОБА_10 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Так, визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Стосовно повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає наступне.
Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою 025/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Суд зауважує, що абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як уже судом було встановлено, позивачем до рапорту про звільнення з військової служби додано висновок лікарської консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №7» КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ №21 від 08 лютого 2024 року проте, що ОСОБА_10 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
При цьому, підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 є особою із інвалідністю ІІІ групи, суд вважає, що уповноваженим органом для підтвердження їй необхідності здійснення постійного догляду є саме медико-соціальна експертна комісія, тому що висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю надається лише для за особи з інвалідністю I чи II групи.
З огляду на те, що висновок наданий позивачем, як підставу для звільнення складено лікарською консультативною комісією Комунального некомерційного підприємства «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №7» КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ №21 від 08 лютого 2024 року про те, що ОСОБА_3 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду - суд вважає, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2024 справа № 120/1909/23.
Таким чином, з систематичного аналізу чинного законодавства суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи звільнити ОСОБА_1 з військової служби за рапортом від 26 березня 2024 року за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» діяв в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 21 червня 2024 року.
Суддя Е.О. Юрков