02 квітня 2024 рокуСправа №160/921/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
09.01.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , тертя особа: Міністерство оборони України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 28.11.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 28.11.2023 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що зверталась із заявою на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 , проте відповідачем протиправно не було надано відповіді на заяву позивача.
Ухвалою суду від 12.01.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Ухвалою суду від 29.01.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
05.03.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки заява позивача розглянута Військовою частиною НОМЕР_1 та 01.01.2024 року надана відповідь
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
28.11.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Командира військової частини НОМЕР_1 із заяво в якій просила звільнити ОСОБА_2 , з військової служби.
До заяви позивачем додано: копії свідоцтв про народження дітей; копії свідоцтва про шлюб; довідку про заборгованість по аліментам біологічним батьком ОСОБА_3 , який ухиляється від утримання дітей; довідку № 72 від 12.11.2023 року про склад зареєстрованих осіб; довідку № 345 про реєстрацію місця проживання; довідка № 344 про реєстрацію місця проживання.
Неотримання позивачем відповіді на вказану стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі Закон №393).
Стаття 3 Закону №393 визначає, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно ст.7 Закону №393, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Відповідно до частин 4-7 статті 5 Закону звернення може бути усним чи письмовим.
Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Відповідно до ст.20 Закону №393, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
З аналізу приписів Закону України "Про звернення громадян" слідує, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2020 року по справі № 280/4698/19, від 01 жовтня 2020 року по справі № 815/1178/17.
Відповідно до ст. 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2023 року позивач вернулась із заявою до Командира військової частини НОМЕР_1 в якій просила звільнити ОСОБА_2 , у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Відповідач у відзиві не заперечив щодо отримання від позивача заяви від 28.11.2023, однак, зазначив, що заява позивача розглянута військовою частиною НОМЕР_1 та листом від 01.01.2024 року № 0501/2/1/5 була надана відповідь, при цьому доказів направлення вищевказаного листа на адресу відповідача до суду не надано
Аналіз наведених норм чинного законодавства, дає підстави для висновку про наявність у відповідача обов'язку надати позивачу відповідь на його звернення, однак, відсутність доказів надання відповіді (відсутність доказів надсилання листа від 01.01.2024 року № 0501/2/1/5), свідчить про невиконання такого обов'язку.
Тому, судом вбачається вчинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо ненадання позивачу відповіді на його звернення.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1, ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа: Міністерство оборони України (03168, Київська область, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 28.11.2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 28.11.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко