27 грудня 2023 року Справа № 160/29290/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
08.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0403031030 від 27.10.2023 року, про відмову переведення ОСОБА_1 з 01.03.2023 року на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки яка надана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровські області» від 05.11.2021 року №33/24/С-5219 на ім'я ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2023 року переведення (перехід) ОСОБА_1 з пенсії за віком, яку вона отримує відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та провести з 01.03.2023 року нарахування та виплату пенсію в разі втрати годувальника розраховану відповідно до статті 36 Закону України від 09.04.1992 року №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року, наданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», виходячи з грошового забезпечення у розмірі 22 810,16 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що право ОСОБА_2 на отримання пенсії, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі № 160/24970/21, яке набрало законної сили, та не підлягає сумніву та доказуванню, та виконано відповідачем, а саме здійснено перерахунок пенсії, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням довідки Державної установи “Територіальне Медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області” МВС України № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року. Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 45 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, відповідач зобов'язаний був перевести мене на пенсію в разі втрати годувальника, та розрахувати її виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_2 зазначеного в довідці Державної установи “Територіальне Медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області” МВС України № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року про розмір грошового забезпечення, у відповідності до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі № 160/24970/21, а саме 22 810,16 гривень, проте такі вимоги було проігноровано пенсійним органом, у зв'язку з чим і звернулась до суду з означеним адміністративним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи позивача та встановлено строк для їх подання.
Копію ували направлено 13.12.2023 позивачу засобами телекомунікаційного зв'язку на адресу електронної пошти позивача, про що свідчать матеріали справи. Відповідно до інформації КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 08.12.2023 о 18:52 надіслано одержувачу - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет, а копію адміністративного позову - 08.11.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву з урахуванням положень ч.6 ст.251 КАС України до 26.12.2023.
За правилами ст.263 КАС України розгляд адміністративної справи мав відбутися до 13.12.2023, проте з метою забезпечення права відповідача подати відзив на позов судом продовжено розгляд справи до спливу строку на його подання.
Проте, суд зазначає, що ані у встановлений судом строк, ані станом на 27.12.2023 від відповідача відзиву на позов та витребуваних документів не надходило.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 26.12.2023 жодних повідомлень про неможливість подання витребуваних ухвалою від 13.11.2023 доказів до суду надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачем процесуального строку, встановленого судом для подання витребуваних документів.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 28.08.2013 Індустріальним РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області. Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 01.03.2013.
Позивач згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 01.02.1980 Домом щастя Жовтневого району м. Дніпропетровська, з 01.02.1980 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 24.11.2022 Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 66 років, про що зроблений відповідний актовий запис від 24.11.2022 №3415.
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 160/24970/21, яке набрало законної сили 17.03.2022, задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №33/24/С-5219 від 05.11.2021 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» №33/24/С-5219 від 05.11.2021 року, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 у справі № 160/9763/22, яке набрало законної сили 17.01.2023, частково задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у встановленні ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , починаючи з 01.07.2021 року, з встановленням щомісячної доплати в розмірі 2 000,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області», з урахуванням 80% грошового забезпечення та без обмеження її максимального розміру десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області», з урахуванням 80% грошового забезпечення та без обмеження її максимального розміру десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 з 01 березня 2022 року, з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 з 01 березня 2022 року пенсії за вислугу років, з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовлено.
На виконання рішення суду від 14.02.2022 у справі № 160/24970/21 ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 в розмірі 80% від грошового забезпечення 22810,16 грн, яке зазначено у довідці від 05.11.2021 за № 33/24/С-5219, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області». На дату смерті (23.11.2022) розмір пенсії ОСОБА_2 складав 20270,00 грн, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія листа відділу розгляду звернень управління обслуговування управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 23.01.2023 №0400-010202-8/9904 «Про надання інформації».
ОСОБА_1 звернулась до відділу обслуговування громадян № 2 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 01.03.2023, у якій позивач просила «припинити виплату пенсії у зв'язку з переходом на пенсію по ВГ по лінії МВС». Згідно з копією розписки-повідомлення заяву було прийнято та зареєстровано 01.03.2023 за № 3576. У переліку документів, доданих до заяви зазначено заяву № 3567.
Листом від 07.04.2023 № 0400-010202-8/45787 відділ розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адвокатський запит від 28.03.2023 за № 3 (вх. № 19876/8 від 31.03.2023) з питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 01.03.2023 ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі -Закон №2262). Обчислення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 проведено з грошового забезпечення, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», за даними довідки від 24.03.2018 за № 83/23524, яка надана Ліквідаційною комісією ГУМВС України з наступних видів грошового забезпечення годувальника: посадового окладу 3400,00 грн, окладу за спеціальним званням 2200,00 грн, 45% надбавки а стаж служби 2520,00 грн, 15% надбавки за службу в умовах режимних обмежень 510,00 грн, 0,6 % премії 51,78 грн. Всього грошове забезпечення 8681,78 грн. Основний розмір пенсії 70% від грошового забезпечення складає 6077,25 грн. Також до основного розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713) буде встановлена щомісячна доплата в сумі 2000,00 грн., Загальний розмір пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 складатиме 8077,25 грн. Одночасно повідомлено, що зобов'язання щодо проведення будь-яких дій згідно рішення суду стосується тільки тих осіб, відповідно до яких прийняте рішення. Оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 160/24970/21 не зобов'язано органи Пенсійного фонду України вчинити будь-яку дію щодо ОСОБА_1 , тому для обчислення розміру її пенсії в разі втрати годувальника з грошового забезпечення за даними довідки від 05.11.2021 за № 33/24/С-5219, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», підстави відсутні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 у справі № 160/7668/23, яке набрало законної сили 07.09.2023, задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії у разі втрати годувальника від 01.03.2023;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії у разі втрати годувальника від 01.03.2023;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.10.2023 №0403031030, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 по справі 160/7668/23 щодо прийняття рішення за заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника від 01.03.2023 повідомлено. Відповідно до частини 3 статті 63 Закону № 2262 перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Умови проведення перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 були передбачені пунктом 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Також повідомлено, що частковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови № 103. Після визнання протиправним та скасування пунктів 1-3 Постанови № 103 інших рішень Уряду про умови та порядок проведення перерахунку пенсії не приймалося.
Враховуючи зазначене, у рішенні вказано, що для переведення позивача на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, звільнених з військової служби та деяких інших осіб“ з урахуванням довідки, яка надана Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області” від 05.11.2021 № 33/24/С-5219 на ім'я ОСОБА_2 , немає законних підстав.
Вважаючи рішення відповідача відмову переведення з 01.03.2023 року на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб», протиправним, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Як зазначено у статті 29 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.
Розміри пенсії в разі втрати годувальника визначені у статті 36 Закону № 2262-ХІІ, та визначаються у відсотковому вираженні від розміру грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника.
Пунктом «а» частини 1 статті 36 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
Пенсії в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім'ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім'ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.37 Закону № 2262-ХІІ).
За положеннями ч.1 ст.45 Закону №2262-ХІІ сім'ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.
Відповідно до приписів ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Норма статті 43 Закону міститься в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18.
В ході судового розгляду судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_2 отримував пенсію у розмірі 80% від грошового забезпечення 22810,16 грн, яке зазначено у довідці від 05.11.2021 за № 33/24/С-5219, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», обчислену пенсійним органом на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 по справі 160/24970/21. Тобто, грошове забезпечення (заробіток), з якого було обчислено пенсію, померлого годувальника на день його смерті складав 22810,16 грн.
Проте, у матеріалами справи підтверджується що під час розгляду заяви ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника пенсійним органом було розраховано в розмірі 70% відповідного грошового забезпечення у загальній сумі 8681,78 грн за даними довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України від 24.03.2018 №83/23524, що свідчить про порушення пенсійним органом вимог п. «а» частини 1 статті 36 Закону № 2262-ХІІ при обчисленні пенсії позивача.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, скоригувавши їх відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, а саме:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.10.2023 №0403031030 про відмову ОСОБА_1 з 01.03.2023 року у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровські області» від 05.11.2021 року №33/24/С-5219 на ім'я ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 01.03.2023 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2023 пенсію в разі втрати годувальника, розраховану відповідно до статті 36 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року, наданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», виходячи з грошового забезпечення у розмірі 22 810,16 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).
Таким чином, судовий збір у розмірі 1073,60 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 07.11.2023 №5480-3901-5366-2891, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.10.2023 №0403031030 про відмову ОСОБА_1 з 01.03.2023 року у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровські області» від 05.11.2021 року №33/24/С-5219 на ім'я ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 01.03.2023 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2023 пенсію в разі втрати годувальника, розраховану відповідно до статті 36 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки № 33/24/С-5219 від 05.11.2021 року, наданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», виходячи з грошового забезпечення у розмірі 22 810,16 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Юхно