Справа №369/7470/16-к Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1412/2024 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
20 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12016110200000658 за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_7 та захисника обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.05.2018 року щодо обвинувачених
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кохб, Вірменія, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку с. Кохб, Вірменії, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України
за участю учасників кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_12 ,
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.05.2018 року:
ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 та ч.1 ст. 296 КК України і призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 122 КК України, у виді виправних робіт на строк 2 (два) роки по місцю роботи з відрахуванням 20 % зарплати в дохід держави;
- за ч. 2 ст. 185 КК України, у виді арешту на строк 6 (шість) місяців;
- за ч. 1 ст. 296 КК України, у виді арешту на строк 5 (п'ять) місяців.
Остаточне покарання ОСОБА_8 призначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу змінено з особистого зобов'язання на тримання під вартою. Взято під варту в залі суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 вказано обчислювати з дня взяття під варту 02.05.2018 року.
ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України і призначено їй покарання:
- за ч. 1 ст. 122 КК України, у виді виправних робіт на строк 1 (один) рік по місцю роботи з відрахуванням 20 % зарплати в дохід держави;
- за ч. 2 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Остаточне покарання ОСОБА_7 призначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу у виді особистого зобов'язання залишено без змін.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 21670 грн. у відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином.
Стягнути солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди завданої злочином.
Вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2018 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_9 та змінено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання з покладенням певних обов'язків.
Згідно вироку, ОСОБА_8 18 лютого 2016 року близько 11 години 10 хвилин біля будинку АДРЕСА_2 , діючи спільно зі своєю донькою ОСОБА_7 , маючи спільний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , в ході сварки з останнім, що виникла на ґрунті довготривалих неприязних відносин, наніс численні удари в голову потерпілого, від чого той не втримався на ногах і впав на землю, після чого ОСОБА_8 продовжив наносити удари руками та ногами по різних частинах тіла ОСОБА_13 .
ОСОБА_7 18 лютого 2016 року близько 11 год. 10 хв. біля будинку АДРЕСА_2 , діючи спільно зі своїм батьком ОСОБА_8 , маючи спільний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , в ході сварки з останнім, що виникла на ґрунті довготривалих неприязних відносин, утримувала останнього за руки та обмежувала його можливість рухатись з метою перешкодити потерпілому чинити опір ОСОБА_8 коли останній наносив численні удари тому в голову, від чого потерпілий не втримався на ногах і впав на землю, а ОСОБА_8 продовжив наносити удари руками та ногами по різних частинах тіла ОСОБА_13 . Крім того, ОСОБА_7 , також умисно наносила руками численні удари в голову потерпілого, а також наносила удари руками по різних частинах тіла ОСОБА_13
Внаслідок вказаних спільних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , ОСОБА_13 спричинені тілесні ушкодження у виді поєднаної краніо-скелетної травми: закритої черепно - мозкової травми: садно обличчя, забій головного мозку легкого ступеню, субарахноїдальний крововилив, забій м'яких тканин правого плечового суглобу, часткове пошкодження капсульно - зв'язкового апарату і ротаторної манжетки правого плечового суглобу, забій правого дельтоподібного м'язу справа, садна кінцівок.
Згідно висновку експерта № 92/Д від 01 квітня 2016 року, закрита черепно - мозкова травма: садно обличчя, забій головного мозку легкого ступеню, субарахноїдальний крововилив - відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що викликали довготривалий розлад здоров'я понад 21 день.
Крім цього, 18 лютого 2016 року, близько 11 години 22 хвилини, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 діючи спільно та за попередньою змовою зі своєю донькою ОСОБА_7 , попередньо домовившись, реалізовуючи умисел, направлений на викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, а також з метою перешкодити потерпілому ОСОБА_13 , захищатись від застосованого ними насильства за допомогою пневматичного револьверу, про наявність якого у потерпілого їм було відомо, таємно викрали належний ОСОБА_13 револьвер моделі «МЕ 38 Magnum - 4R (Німеччина), № НОМЕР_1 вартістю 2090,00 гривень та грошові кошти в сумі 15000,00 гривень, які знаходилися у автомобілі марки «Mercedes-benz», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_13 . З викраденим з місця вчинення злочину зникли та розпорядилися на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди на загальну суму 17090,00 гривень.
Крім того, ОСОБА_8 18 лютого 2016 року, близько 11 години 10 хвилин, перебуваючи в громадському місці, а саме по вул. Вишневій, навпроти домогосподарств № 20 та АДРЕСА_2 , вчинив сварку з ОСОБА_13 , яка супроводжувалась нанесенням зазначених вище тілесних ушкоджень останньому.
Після цього, маючи на меті грубе порушення громадського порядку, виражаючи явну неповагу до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок в частині спокійного відпочинку громадян, ігноруючи загальноприйняті норми поведінки, моральності та добропристойності, ОСОБА_8 утримував ОСОБА_13 , притискаючи його до паркану домоволодіння АДРЕСА_2 , та на зауваження ОСОБА_14 , яка вийшла зі свого будинку і стала свідком вищеописаних подій, з вимогою припинити вказані дії, не реагував. Ігноруючи появу на вулиці малолітньої дитини ОСОБА_14 , ОСОБА_8 не припинив свої дії та продовжував утримувати ОСОБА_13 і притискати його воріт домоволодіння АДРЕСА_2 , тобто продовжив грубо порушувати громадський порядок, зухвало ігноруючи зауваження щодо його зневажливої і хуліганської поведінки, які були неодноразово висловлені ОСОБА_14 , що тривало упродовж сорока хвилин.
В апеляційній скарзі зі змінами обвинувачена ОСОБА_7 просила вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 травня 2018 року скасувати, а кримінальне провадження №12016110200000658 закрити.
В апеляційній скарзі зі змінами захисник обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 просив вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 травня 2018 року скасувати, а кримінальне провадження №12016110200000658 щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_7 закрити.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_15 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 , а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 травня 2018 року залишити без зміни.
Під час апеляційного розгляду адвокат ОСОБА_12 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 подав клопотання про звільнення його підзахисних від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття провадження у справі у зв'язку з цим.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється, згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Враховуючи, що в апеляційній скарзі зі змінами обвинуваченої ОСОБА_7 та захисника обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 ставилось питання про скасування вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області та закриття справи щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , судом апеляційної інстанції, відповідно до ст. 285 КПК України роз'яснено обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_7 підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою, а також право на розгляд поданих апеляційних скарг, на що обвинувачені наполягали саме на розгляді клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, підтвердивши, що їм зрозуміла така підстава звільнення від кримінальної відповідальності.
Заслухавши клопотання захисника, позиції обвинувачених, які підтримали клопотання та просили його задовольнити, скасувавши вирок суду та звільнивши їх від кримінальної відповідальності, позицію прокурорів, які не заперечували проти звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, дослідивши довідки про відсутність незнятої чи непогашеної судимості у обвинувачених та відсутність даних про інші кримінальні провадження відносно останніх, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно із п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років та п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; (в редакції Закону України станом на час апеляційного розгляду).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , вироком суду визнані винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 122 КК України, а обвинувачений ОСОБА_8 ще й за ч.1 ст. 296 КК України, вчинені ними 18.02.2016, вину у вчиненні яких не визнали.
Санкцією частини 2 ст. 185 КК України в редакції, чинній на момент вчинення злочину, передбачено покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Санкцією частини 1 ст. 122 КК України в редакції, чинній на момент вчинення злочину, передбачено покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Вказані кримінальні правопорушення, відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України (в редакції закону №1019-VIII від 28.02.2016) відносяться до злочинів середньої тяжкості.
Санкцією частини ч.1 ст. 296 КК України в редакції, чинній на момент вчинення злочину, передбачено покарання у виді штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років
Вказане кримінальне правопорушення, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України (в редакції закону №1019-VIII від 28.02.2016 ) відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Таким чином, з урахуванням обставин справи, положень ч. 2, 3 ст. 12 КК України (в редакції закону №1019-VIII від 28.02.2016), п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції Закону України станом на час апеляційного розгляду), станом на 20 червня 2024 року сплинуло більше 5 років та закінчились, визначені ст. 49 КК України строки давності.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 49 КК України (в редакції Закону України станом на час апеляційного розгляду) перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що перебіг давності зупинявся або переривався.
Стороною захисту під час розгляду клопотання надані документи, які свідчать про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 станом на 10.06.2024 незнятої чи непогашеної судимості не мають, в розшуку не перебувають, до будь-якого виду відповідальності, окрім кримінального провадження, яке є предметом апеляційного розгляду не притягувалися.
На час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції вирок суду, який наразі оскаржується, не набрав законної сили.
Таким чином, підставою звільнення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення, встановлених ч.1 ст. 49 КК України, строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг.
Процесуально-правовими підставами звільнення обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є виключно їх згода на таке звільнення від кримінальної відповідальності, і таке звільнення є обов'язковим, за винятком випадків, передбачених ч. 5 ст. 49 КК України.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини та згоду обвинувачених, колегія суддів вважає, що наявні умови, які є правовою підставою для прийняття судом апеляційної інстанції рішення про звільнення обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд закриває кримінальне провадження.
За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 надали згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, підстави для проведення судового провадження, що включає у себе, відповідно до п. 24 ст. 3 КПК України і апеляційне провадження, в повному обсязі в загальному порядку відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів не надає оцінки доводам апеляційної скарги обвинуваченої та захисника.
Відповідно до ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Таким чином, клопотання адвоката ОСОБА_12 про звільнення обвинуваченихОСОБА_8 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, вирок суду - скасуванню, а кримінальне провадження щодо обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - закриттю на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням на час апеляційного розгляду строків давності притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності.
У зв'язку з тим, що вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо обвинувачених - закриттю, цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілого ОСОБА_13 колегія суддів залишає без розгляду, з роз'ясненням потерпілому його права, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, пред'явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.
Долю речових доказів колегія суддів вирішує, відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17, провадження №51-4251кмо21, про те, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних із залученням експерта стороною захисту, колегія суддів дійшла висновку про віднесення процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні за проведення експертизи відео-звукозапису №19/9-3/28 від 07.07.2016 в розмірі 1407, 36 грн. на рахунок держави.
Керуючись ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Клопотання захисника ОСОБА_12 , підтримане обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.05.2018 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 та ч.1 ст. 296 КК України, ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України - скасувати.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 та ч.1 ст. 296 КК України та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження №12016110200000658 за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 та ч.1 ст. 296 КК України та ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України - закрити.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - скасувати.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 про стягнення із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.
Речові докази по справі: револьвер моделі «МЕ 38 Magnum - 4R» (Німеччина), № НОМЕР_1 , переданий на зберігання до кімнати речових доказів Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області, повернути потерпілому ОСОБА_13 ; диск для лазерних систем зчитування марки «TDK Life on Record» DVD-R ємністю 4,7 GB, на якому поміщено відеозапис з камери відео спостереження розташованої на будинку за адресою АДРЕСА_2 , здійснений 18.02.2016 в період часу з 11:09 год. по 11:53 год., зберігати в матеріалах даного кримінального провадження.
Процесуальні витратиза проведення експертизи відео-звукозапису №19/9-3/28 від 07.07.2016 в розмірі 1407, 36 грн. віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4