Справа № 752/8919/23 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1877/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
04 червня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, працевлаштованого неофіційно, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу з метою збуту, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб прибав наркотичний засіб - кокаїн.
В подальшому, 10.02.2023 року приблизно о 20 годині 48 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , в ході проведення обшуку ОСОБА_7 працівниками поліції у останнього було виявлено та вилучено наркотичний засіб - кокаїн, масою в порошкоподібних речовинах 0, 868 г та масою в речовині 12, 467 г, який останній зберігав при собі з метою збуту.
Крім того, 10.02.2023 року в період часу з 21 години 30 хвилин по 22 годині 21 хвилину при проведенні обшуку автомобіля «Vоlkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким користується та який на праві власності належить ОСОБА_9 , було виявлено та вилучено наркотичний засіб - кокаїн, масою в речовині 0, 171 г, який ОСОБА_7 зберігав в салоні вказаного автомобіля з метою збуту.
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України, та призначено йому покарання у виді 6-ти (шість) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 72 КК України зараховано у строк відбуття ОСОБА_7 покарання - строк його попереднього ув'язнення з 10.02.2023 року по 13.02.2023 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту звернення вироку до виконання з дня його фактичного затримання.
Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати по кримінальному провадженню в сумі 3964 гривні 38 копійок в дохід держави.
Вирішено питання речових доказів та арешту майна.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року. Призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст.. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням. Встановити ОСОБА_7 іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки з покладенням на нього обов'язків передбачених положеннями ст. 76 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат зазначає, що призначене покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 є занадто суворим та таким, що підлягає зміні в частині призначеного покарання.
Сторона захисту вказує, що відповідно до оскаржуваного вироку обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав в повному обсязі за обставин викладених в обвинувальному та щиро розкаявся у вчиненому.
Також, судом встановлено, що пом'якшуючими обставинами є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обтяжуючих обставин судом не встановлено.
Крім того сторона захисту зазначає, що обвинувачений протягом досудового слідства сприяв розкриттю злочину, давав викривальні покази, щодо себе та ніяким чином не перешкоджав досудовому слідству, щиро розкаявся у вчиненому та він визнав себе винним, повністю жалкує за скоєне, розуміє про негативні наслідки скоєного, обвинувачений є раніше несудимою особою. Також, обвинувачений хоч не офіційно, але працює вантажником на Новій Пошті, що вже може свідчити про те, що він став на шлях виправлення. Судом першої інстанції не враховано і того, що обвинувачений видав всі наявні в нього заборонені речовини, що свідчить про те, що шкоди діями обвинуваченого не було завдано, що пом'якшує, в цьому суспільну небезпечність і вчиненого обвинуваченим злочину.
Також судом не було враховано молодий вік обвинуваченого.
Тобто, з вище наведеного, захисник вважає, що пом'якшуючими обставинами є не тільки щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а молодий вік обвинуваченого, те, що обвинувачений своїми діями фактично не заподіяв шкоди суспільству, або вона була зведена до мінімуму, також до пом'якшуючої обставини можна віднести і те, що обвинувачений працює вантажником, хоча не офіційно.
Вказує, що маючи щонайменше дві пом'якшуючих обставини, у вигляді щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, суд першої інстанції безпідставно не застосував ст. 69 Кримінального кодексу України, а саме призначення більш м'якого покарання передбаченого законом.
Таким чином призначене покарання обвинуваченому у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки за свою суворістю є явно несправедливим щодо обвинуваченого через суворість покарання.
Враховуючи поведінку обвинуваченого, який свою вину не заперечує, жалкує про вчинене, засуджує свої дії адвокат вважає, що обвинувачений вищезазначеними діями довів, що заслуговує на можливість виправитись без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства.
Відтак, на думку сторони захисту, враховуючи те, що у справі немає обтяжуючих обставин та є дві і більше пом'якшуючих обставин суд може застосувати 69 КК України та призначити покарання обвинуваченому до 5 (п'яти) років позбавлення волі. Враховуючи те, що обвинувачений є не судимим, має молодий вік, видав всі заборонені речовини, які у нього були, а також враховуючи те, що обвинувачений працює не офіційно, це все дає підставі вважати, що обвинувачений може виправитись без відбування покарання.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.
Суд першої інстанції розглянув дане кримінальне провадження відповідно до вимог ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд першої інстанції з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вирок суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_7 та кваліфікації його дій за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, учасниками судового розгляду не оспорюється.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, особи обвинуваченого, який не одружений, працевлаштований неофіційно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, обставини, що пом'якшують покарання, молодий вік обвинуваченого, те, що обвинувачений своїми діями фактично не заподіяв шкоди суспільству, або вона була зведена до мінімуму, також до пом'якшуючих обставин можна віднести і те, що обвинувачений працює вантажником, хоча не офіційно та відсутність обставин, що обтяжують покарання і призначення обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України.
Із огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.
Доводи апеляційної скарги про можливість призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Для призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом згідно з ст. 69 КК України необхідна наявність двох підстав 1)наявність декільох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; 2) наявність обставин, що певним чином позитивно характеризують обвинуваченого.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 69 КК України та п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що застосування положень ст. 69 КК України є правом суду, а не обов'язком та буде законним лише тоді, коли за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд дійде висновку про можливість призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, судом при призначенні покарання взято до уваги обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому, зокрема і ті, на які посилається в поданій апеляційній скарзі захисник, а саме: щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину. Отже, частина обставин на які посилається захисник то вказані обставини були враховані судом при призначенні обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України.
Також колегія суддів вважає, що зазначені в апеляційній скарзі обставини, які на думку захисника, є такими що пом'якшують покарання, однак ці обставини є такими що не можуть бути визнані обставинами, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Статтями 51 та 52 КК України встановлено, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів, є конфіскація майна.
Відповідно до положень ст. 59 цього Кодексу покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.
З вище наведеного слідує, що особливістю конфіскації майна є те, що вона: може бути призначена лише у випадках прямо передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу України; встановлена за особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у злочинах проти власності» під корисливими спонуканнями, слід розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди.
Таким чином, з вище наведеного слідує, що вирішуючи питання щодо призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву.
Із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вбачається, що при вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого тяжкого кримінального правопорушення, чітко прослідковується корисливий мотив його вчинення, адже, він незаконно придбав та зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб та психотропну речовину у великих розмірах з метою збуту.
Отже, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна є справедливим та співмірним зі скоєним.
На переконання колегії суддів, призначене судом покарання обвинуваченому ОСОБА_7 з огляду на вимоги статей 50, 65 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність та відповідає основній його меті як заходу примусу.
Відтак, відсутність законного джерела доходу та небажання займатися суспільно-корисною працею для здобуття законних засобів існування, конкретні обставини вчиненого ним кримінально-караного діяння та існування реальних ризиків вчинення нових злочинів, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, обставин його вчинення та даних про особу обвинуваченого, законних підстав для застосування положень статті 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням, як про це ставиться питання у апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Таким чином, будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, апеляційним судом під час апеляційного розгляду встановлено не було.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни вироку суду першої інстанції, а тому залишає апеляційну скаргу захисника без задоволення, а вирок - без змін.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4