справа № 367/252/24
провадження № 22-ц/824/9673/2024
головуючий у суді І інстанції Ларіонова Н.М.
18 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Мілоцького Олега Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Мілоцького Олега Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків Інна Володимирівна про визнання недійсними шлюбного договору та договорів дарування, визначення за боржником частки майна,
У січні 2024 року позивач ПВ ВО міста Київ Мілоцький О.Л., зазначаючи, що діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (відповідач-1) та ОСОБА_3 (відповідач-2), в якому просив: 1) визнати недійсним шлюбний договір, укладений 6 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений ПН КМНО Андрейків А.В. за реєстром № 32; 2) визнати недійсним договір дарування будинку, укладений 14 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений ПН КМНО Андрейків А.В. за реєстром № 613; 3) визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений 14 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений ПН КМНО Андрейків А.В. за реєстром № 615; 4) визначити за боржником ОСОБА_1 частку майна у розмірі 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 5) визначити за боржником ОСОБА_1 частку майна у розмірі 1/2 частини земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Одночасно з позовом ПВ ВО міста Київ Мілоцьким О.Л. була подана заява про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на нерухоме майно, а саме: житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо даного нерухомого майна.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року відмовлено в заяві приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Мілоцького О.Л. про забезпечення позову приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Мілоцького О.Л. в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків І.В. про визнання недійсними шлюбного договору та договорів дарування, визначення за боржником частки майна .
Не погоджуючись із указаною ухвалою приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Мілоцький О.Л. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у даній справі за позовом приватного виконавця про визнання недійсними шлюбного договору, договорів дарування та визначення частки майна боржника у спільній власності, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде зареєстроване за ОСОБА_3 будинок та земельна ділянка, то застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Зазначає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити приватний виконавець у даній справі, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Вважає, що оскільки чоловіком боржника ОСОБА_2 , за згодою боржника, вже були вчинені правочини, зокрема шляхом безоплатного відчуження майна на користь близького родича (доньки), в наслідок яких стало неможливим виконання судових рішень у справі № 758/7498/20, то станом на сьогоднішній день існує реальна загроза відчуження відповідачем спірного нерухомого майна іншим особам, що призведе до неможливості виконання рішення суду у цій справі та реальний захист прав позивача буде неможливим.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко Н.О. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Мілоцького О.Л. - адвокат Ярошенко Д.В. просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу (а.с. 155-160).
Клопотань про відкладення розгляду справи до Київського апеляційного суду не надходило.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки суд дійшов висновку про повернення позову, то відсутні і підстави для його забезпечення.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, матеріалами справи встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2024 року було задоволено апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Мілоцького О.Л. та скасовано ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року про повернення позовної заяви, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Мілоцького О.Л. про забезпечення позову у даній справі колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У частині 1 ст.150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимогти, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п.6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2024 року позивач ПВ ВО міста Київ Мілоцький О.Л., зазначаючи, що діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (відповідач-1) та ОСОБА_3 (відповідач-2), в якому просив: 1) визнати недійсним шлюбний договір, укладений 6 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений ПН КМНО Андрейків А.В. за реєстром № 32; 2) визнати недійсним договір дарування будинку, укладений 14 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений ПН КМНО Андрейків А.В. за реєстром № 613; 3) визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений 14 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений ПН КМНО Андрейків А.В. за реєстром № 615; 4) визначити за боржником ОСОБА_1 частку майна у розмірі 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 5) визначити за боржником ОСОБА_1 частку майна у розмірі 1/2 частини земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовна заява у даній справі мотивована тим, що на виконанні у Приватного виконавця, в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3, перебувають виконавчі листи видані 8 лютого 2023 року видані Подільським районним судом м. Києва у справі № 758/7498/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суми боргу у розмірі 80 000 доларів США, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за день прострочення - 28 558,90 доларів США, 3 % річних за користування коштами - 4 803,29 доларів CШA.
В межах зазначеного виконавчого провадження, приватним виконавцем було встановлено, що у боржника ОСОБА_1 відсутнє майно, за рахунок якого можна задовольнити вимоги стягувача на суму, що перевищує 4 000 000 грн.
Як зазначав Приватний виконавець, ним встановлено, що між боржником - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, під час якого у вказаного подружжя народилася донька ОСОБА_3 .
Під час шлюбу, ОСОБА_2 було отримано земельну ділянку з кадастровим номером 3210945300:01:083:0013, а також на вказаній земельній ділянці подружжям збудовано будинок АДРЕСА_1 .
21 червня 2018 року на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року у справі № 758/1223/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
14 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та донькою боржника - ОСОБА_3 укладено договір дарування, за яким колишній чоловік боржника подарував донці зазначений вище будинок та земельну ділянку.
Вказував, що Приватний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебувало у спільній сумісній власності, однак боржник та її чоловік розуміючи про існування такого механізму звернення стягнення на майно, вчинили ряд фраудаторних правочинів, які унеможливили звернення стягнення на майно боржника, що перебуває у спільній власності.
З огляду на викладені обставини, приватний виконавець просив визнати недійсними шлюбний договір, договори дарування земельної ділянки та будинку, а також визначити частку майна боржника у спільній сумісній власності.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач вказував, що оскільки чоловіком боржника ОСОБА_2 , за згодою боржника, вже були вчинені правочини, зокрема шляхом безоплатного відчуження майна на користь близького родича (доньки), в наслідок яких стало неможливим виконання судових рішень у справі № 758/7498/20, то станом на час звернення до суду із позовом існує реальна загроза відчуження відповідачем спірного нерухомого майна іншим особам, що призведе до неможливості виконання рішення суду у цій справі та реальний захист прав позивача буде неможливим.
Викладені обставини, враховуючи положення ст.151 ЦПК України є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з постанови Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у справі №758/7498/20, прострочення виконання зобов'язання боржника у виконавчому провадженні виникло 1 липня 2017 року.
Зокрема, як вбачається з вказаної постанови Київського апеляційного суду, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір №93 від 1 червня 2016 року про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 100 000 доларів США.
Розпискою від 1 липня 2016 року, сторони оформили передачу вказаної грошової суми та визначили строк повернення коштів за договором позики до 1 липня 2017 року.
Разом з тим, після виникнення зобов'язання з повернення коштів, боржником, а також її чоловіком було вчинено ряд дій, які призвели до неможливості виконання рішення, яке станом на час розгляду цієї справи перебуває на виконанні у приватного виконавця.
Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Як вбачається з матеріалів справи спір між сторонами виник з приводу житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 та оспорюється позивачем, а відтак з урахуванням предмету позову колегія суддів вважає, що достатнім та співмірним є забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, що належить відповідачу ОСОБА_3 , а саме житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_3 , оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість його відчужити.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №643/15394/19.
При цьому, на думку колегії суддів накладення арешту на спірне майно унеможливлює вчинення дій відносно цього нерухомого майна, а тому додаткової заборони вчинення дій не потребують.
Враховуючи збалансованість інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що вжиття заходів забезпечення позову не завдасть настільки істотних наслідків для усіх зацікавлених осіб, ніж якщо такі заходи вжиті не будуть. При цьому, головну передумову для вжиття заходів забезпечення позову - забезпечення виконання рішення суду, слід в даному випадку розуміти так, що незастосування таких заходів може позбавити сенсу звернення до суду з позовом, що розглядається, навіть за умови його задоволення, та матиме своїми наслідками остаточне порушення права позивача, в той час, як застосування вказаних заходів забезпечення позову може запобігти порушенню прав всіх зацікавлених осіб.
Крім того, у випадку встановлення відсутності підстав для задоволення позову, вжиті судом заходи забезпечення позову, не призведуть до невиправданих, вкрай негативних наслідків для інших осіб, оскільки, встановивши такі обставини, суд може скасувати вжиті ним заходи забезпечення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала районного суду є помилковою та підлягає скасуванню із ухваленням постанови по суті заяви про задоволення забезпечення позову.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Мілоцького Олега Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Мілоцького Олега Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 459,4 кв.м, житловою площею 231,8 кв.м, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3210945300:01:083:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1435347032108) та земельну ділянку № НОМЕР_2 з кадастровим номером 3210945300:01:083:0013, загальною площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1432136432108).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба