Номер провадження 22-ц/821/1044/24 Справа № 712/11457/19
19 червня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Новікова О. М., Сіренка Ю. В.,
секретаря Ярошенка Б. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 від 19 червня 2024 року про відвід судді Василенко Л. І. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2024 року у справі за скаргами ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник ОСОБА_2 ,
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні скарг ОСОБА_1 від 27 лютого 2024 року на бездіяльність посадових осіб Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 68129406 від 12.01.2022 з примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі № 712/11457/19.
Відмовлено у задоволенні скарг ОСОБА_1 від 08 квітня 2024 року на бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 68129406 від 12.01.2022 з примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі № 712/11457/19.
Не погодившись із даним судовим рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2024 року, ухвалити нове рішення про задоволення вимог скарги ОСОБА_1 від 27 лютого 2024 року.
Задовольнити вимоги скарги ОСОБА_1 від 08 квітня 2024 року, а саме: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної С. А., що полягала у не проведенні виконавчих дій за період часу з 09:00 години 16 березня 2024 до 19-00 год. 17.03.2024 (тобто треті вихідні місяця березня 2024 року, після закінчення 29 березня 2024 року, строку визначеного державним виконавцем для відкладення виконавчих дій).
Автоматизованою системою документообігу Черкаського апеляційного суду для розгляду вказаної скарги визначено колегію суддів: Василенко Л. І. (суддя-доповідач), Карпенко О. В., Новікова О. М.
20 травня 2024 року до Черкаського апеляційного суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження в даній справі.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 07 червня 2024 року розгляд справи призначено на 19 червня 2024 року на 15:30 год з повідомленням учасників справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2024 року проведена заміна у складі колегії у зв'язку із перебуванням судді-члена колегії Карпенко О. В. у відпустці. Новий склад колегії: Василенко Л. І. (суддя-доповідач), Новіков О. М., Сіренко Ю. В.
19 червня 2024 року перед судовим засіданням через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Василенко Л. І. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2024 року у справі за скаргами ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник ОСОБА_2 .
Підставами для відводу судді Чернявська М. В. зазначила п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України та вказала, що суддя Василенко Л. І. не може брати участь у розгляді вказаної цивільної справи і підлягає відводу.
Так, неодноразово за участі судді Василенко Л. І. ухвалювались рішення, які є об'єктивно необґрунтовані та систематично для уникнення виконання свого обов'язку, колегії суддів за участі судді Василенко Л. І. посилались на практику ЄСПЛ у справі Проніна проти України, № 63566/00 від 18 липня 2006 року, що також було застосовано і в постанові Черкаського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 712/11457/19 відносно ОСОБА_1 , за участі судді ОСОБА_4 , і в постанові Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 712/11457/19 відносно ОСОБА_1 , за участі судді ОСОБА_4 , і в постанові від 29 травня 2024 року у справі № 712/11457/19 відносно ОСОБА_3 , за участі судді ОСОБА_4 .
Зазначає, що цим відводом не заявляє про свою незгоду з прийнятими процесуальними рішеннями суддею Черкаського апеляційного суду Василенко Л. І., проте усвідомлює, що при прийнятті тих чи інших процесуальних рішень, зазначена суддя керується своїми внутрішніми переконаннями, які не є об'єктивними.
Разом з цим зазначена суддя вже брала участь у розгляді справи № 712/11457/19 за участі ОСОБА_1 та вже має чітко сформовані суб'єктивні ставлення до всіх учасників справи, а тому в очах стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді Василенко Л. І., як члена колегії.
Вказує, що у заявника ОСОБА_1 суддя Василенко Л. І. не викликає довіри саме через свою передбачуваність та утримання від аргументування своїх рішень, а тому така обставина викликає відчуття відсутності справедливого розгляду справи судом за участі ОСОБА_1 та тлумачиться останньою як перешкоджання доступу ОСОБА_1 до повноважного та справедливого суду.
Разом з цим, суддям в колегії суддів Новікову О. М. та Сіренку Ю. В. заявник ОСОБА_1 не заявляє відводу з огляду на те, що дані судді Черкаського апеляційного суду, будучи в колегії суддів, що 06.02.2024 розглянули апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 712/11457/19, та прийняли постанову по суті спору, проявили об'єктивність та неупередженість, що підтверджується постановою Верховного суду від 22.05.2024 у вказаній справі.
Заявляє відвід судді Черкаського апеляційного суду Василенко Л. І. у провадженні № 22-ц/821/1044/24, справа № 712/11457/19 та у зв'язку з вищевикладеним просить при розгляді цієї справи застосувати практику ЄСПЛ щодо інституту відводів як джерела права.
Частиною 1 ст. 40 ЦПК визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно із ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Частиною 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Даний відвід ОСОБА_1 поданий пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, тому підлягає розгляду судом, що розглядає справу, а саме в день розгляду справи.
Враховуючи, обставини справи, доводи поданого відводу, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність його розгляду в судовому засіданні в час призначений для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію учасників справи, перевіривши доводи заяви про відвід, дослідивши матеріали справи з цього приводу, колегія суддів приходить до висновку, що наведені ОСОБА_1 обставини не є підставами для відводу судді Василенко Л. І. від розгляду даної апеляційної скарги, з огляду на таке.
Статтею 36 ЦПК України визначено перелік підстав для відводу (самовідводу) судді, зокрема п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України визначає, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу (ч. 3 ст. 39 ЦПК України).
Отже, заявляючи відвід, заявник повинен навести дійсні обставини, які б викликали сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
У ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Аналогічні висновки ЄСПЛ викладені у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (§ 46) де зазначено, що наявність безсторонності для цілей п.1 ст. 6 Конвенції визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу.
Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється».
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі «Газета Україна-Центр проти України» (заява № 16695/04), Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 липня 2010 року зазначив, що відповідно до усталеної практики суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.
Крім того, презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто.
Оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, встановлено, що доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді не містять посилання на обставини та докази, які б дали підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість судді Василенко Л. І. неналежне забезпечення такою суддею, визначеної для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод заявника.
Верховний Суд в ухвалі від 03.10.2023 у справі № 910/4462/22 зазначив, що висновки або позиції суддів/судді, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших таких справ у подальшому. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію, доказів які містяться в матеріалах справи. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування.
Таким чином, сама по собі незгода заявниці із судовими рішеннями судді Черкаського апеляційного суду у справі № 712/11457/19, в інших провадженнях, не можуть бути підставою для відводу у даному судовому провадженні.
Дослідивши заявлений відвід, колегія суддів дійшла висновку, що доводи заяви про відвід судді Черкаського апеляційного суду Василенко Л. І., по своїй суті зводяться до незгоди заявника із прийнятими судовими рішеннями у даній справі, за участі судді Василенко Л. І. що відповідно до ст. 36 ЦПК України не є підставою для відводу судді.
Отже, вказані в заяві підстави для відводу суддів не є «іншими обставинами», які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності суддів, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Керуючись ст. ст. 36, 40 ЦПК України, апеляційний суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 від 19 червня 2024 року про відвід судді Василенко Л. І. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2024 року у справі за скаргами ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 21 червня 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. М. Новіков
Ю. В. Сіренко