21 червня 2024 року
м. Київ
справа № 757/30604/17-ц
провадження № 61-7256ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
розглянув заяву судді Гулька Бориса Івановича про самовідвід у справі за позовом заступника Генерального прокурора України до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни про визнання недійсним договору поділу майна та скасування його реєстрації, особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4 , за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року,
У травні 2017 року заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з указаним вище позовом.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року позов заступника Генерального прокурора України задоволено частково. Визнано недійсним договір про поділ майна від 22 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. за № 1486. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як особа, яка не брала участі у справі, оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року змінено
в мотивувальній частині, виклавши її в редакції вказаної постанови.
В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 липня
2023 року залишено без змін.
17 травня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 липня
2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 травня 2024 року у справі № 757/30604/17-ц, (провадження № 61-7256ск24) мене, суддю Верховного Суду Луспеника Д. Д. визначено суддею-доповідачем
в зазначеній справі, а нас, суддів Верховного Суду Гулька Б. І. та Коломієць Г. В., включено до складу колегії суддів для розгляду вказаної справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявникові: 1) Надати докази на підтвердження направлення касаційної скарги на судові рішення у встановлений ЦПК України строк; 2) Сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги. На підтвердження сплати судового збору надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк ОСОБА_3 ,із застосуванням засобів поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із клопотанням на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 23 травня 2024 року.
Під час розгляду вказаної справи суддя Гулько Б. І. заявив про самовідвід з підстав, які виключають подальшу участь у справі.
Заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України.
Пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку
в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case,
№ 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 46).
Суддя Верховного Суду Гулько Б. І. заявив про самовідвід у справі з особистих обставин з метою уникнення сумнівів у неупередженості чи об'єктивності судді, тому заяву про самовідвід слід задовольнити та передати справу для проведення повторного автоматизованого розподілу.
З огляду на викладене, наявні обґрунтовані підстави для задоволення заяви про самовідвід судді Верховного Суду Гулька Б. І. у вказаній справі.
Керуючись статтями 36, 39, 40 ЦПК України, Верховний Суд
Заяву судді Верховного Суду Гулька Бориса Івановича про самовідвід задовольнити.
Відвести суддю Гулька Бориса Івановича за його заявою від участі у розгляді справи за позовом заступника Генерального прокурора України до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни про визнання недійсним договору поділу майна та скасування його реєстрації, особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4 , за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 27 березня 2024 року передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць