19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 686/5262/23
провадження № 61-5090св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Наконечна Марія Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Наконечна Марія Іванівна, про визнання договору дарування недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Попової Ірини Сергіївни на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 березня 2024 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір дарування 5/8 частини квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 20 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Наконечною М. І.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проведену на підставі договору дарування від 20 жовтня 2021 року 5/8 частини квартири АДРЕСА_1 , індексний номер 61025585 від 20 жовтня 2021 року, вчинене приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Наконечною М. І. як державним реєстратором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 20 жовтня 2021 року був укладений договір дарування, за умовами якого він передав ОСОБА_2 в дар 5/8 частини квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі проживала бабуся сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач вважає, що фактично між сторонами було укладено договір купівлі-продажу частини цієї квартири, оскільки за усною домовленістю сторін було визначено, що після укладення оскаржуваного правочину бабуся буде і надалі проживати у зазначеній квартирі. Після того, як відповідачка компенсує вартість частки позивача, зазначені кошти будуть використані в майнових інтересах бабусі, а саме на придбання їй іншого житла. Оскільки відповідачка не виконала домовленостей щодо оплати 5/8 частини квартири та виселила зі спірної квартири бабу, позивач вважає, що ОСОБА_2 не дотримала домовленостей між ними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 18 січня 2024 року в задоволенні позову відмовив.
Місцевий суд мотивував рішення тим, що вимоги позову є необґрунтованими і недоведеними.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 28 лютого 2024 року звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою та із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 13 березня 2024 року визнав наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2024 року неповажними. Апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк десять днів з дня отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення строку з наведенням інших підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, та для надання документів про сплату судового збору, і роз'яснив заявнику наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 27 березня 2024 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2024 року. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2024 року.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що заявник не навів поважних причин пропуску строку на оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2024 року.
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У квітні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка була залишена без руху.
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Попова І. С. подала уточнену редакцію касаційної скарги, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 березня 2024 року та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення апеляційний суд ухвалив з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
У червні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бринцева С. С. подала відзив на касаційну скаргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
03 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що повний текст оскаржуваного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області виготовлено 25 січня 2024 року, копію цього рішення ОСОБА_1 отримав 31 січня 2024 року, що підтверджується його підписом на обкладинці справи, тому останнім днем для подання апеляційної скарги було 01 березня 2024 року. Однак апеляційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2024 року подано 08 березня 2024 року, тобто з пропуском встановленого строку на її оскарження.
Також суд встановив, що вперше апеляційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2024 року було подано 28 лютого 2024 року, однак суд апеляційної інстанції ухвалою від 04 березня 2024 року повернув її заявнику.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених нормами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Із матеріалів цієї справи відомо, що суд першої інстанції ухвалив рішення 18 січня 2024 року, повний текст якого складений 25 січня 2024 року.
Копію цього рішення ОСОБА_1 отримав 31 січня 2024 року, що підтверджується його підписом на обкладинці справи
28 лютого 2024 року, тобто протягом тридцяти днів із дня вручення повного рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення місцевого суду разом з клопотанням про поновлення строку на його апеляційне оскарження.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2024 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 України (апеляційна скарга не була підписана заявником).
08 березня 2024 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2024 року. Разом з апеляційною скаргою заявник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Клопотання мотивоване тим, що вперше апеляційна скарга була подана протягом тридцяти днів після отримання повного тексту рішення місцевого суду, однак була повернута через її не підписання заявником.
Після того як позивач дізнався про повернення апеляційної скарги, він одразу повторно подав апеляційну скаргу.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 13 березня 2024 року визнав наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду неповажними. Апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк десять днів з дня отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення строку з наведенням інших підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та для надання документів про сплату судового збору, і роз'яснив заявнику наслідки невиконання вимог ухвали суду.
На виконання вказаної ухвали позивач подав заяву про усунення недоліків, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що первісно він подав апеляційну скаргу у строк, який підлягав безумовному поновленню.
Апеляційний суд вважав, що наведені заявником причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними.
Верховний Суд з таким висновком не погоджується з огляду на таке.
За загальним правилом повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина сьома статті 185 ЦПК України).
Cам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Однак при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 705/124/23 (провадження № 61-16577св23).
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не допустив необ'єктивного зволікання з поданням повторної апеляційної скарги (подав через три дні після постановлення ухвали про повернення першої апеляційної скарги) та підписав її, чим фактично усунув недоліки, які були виявлені в попередній апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою є передчасним.
Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Попової Ірини Сергіївни задовольнити.
Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 березня 2024 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов