21.06.2024
Справа № 331/3825/24
Провадження № 1-кс/331/1276/2024
21 червня 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082020000621 від 20.06.2024 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, який має повну середню освіту, офіційно не працевлаштованого, має цивільну дружину, на утриманні малолітніх і неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
17.02.2020 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 29.11.2023 у зв'язку з відбуттям строку покарання,
Старший слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню у відношенні ОСОБА_5 .
В обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_5 , будучи особою раніше засудженою за вчинення корисливих злочинів, судимість за які в установленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не встав, та знову вчинив корисливий злочин на території Олександрівського району м. Запоріжжя за наступних обставин.
20.06.2024 року, приблизно о 16 годині 03 хвилини, ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, введеного указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, знаходячись біля зупинки громадського транспорту «вул. Базарна», розташованій навпроти буд.42 по пр.Соборному в м.Запоріжжі, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, , з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, розуміючи, що його дії носять відкритий характер, підійшов до раніше не знайомого ОСОБА_7 та під приводом надання допомоги отримав від останнього мобільний телефон марки «HuaweiPsmart 2019», в корпусі блакитного кольору, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , вартістю 5000 гривень, який належить потерпілому, в якому встановлена сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_3 , яка для потерпілого матеріальної цінності не представляє, після чого продовжуючи свій злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, утримуючи при собі мобільний телефон ОСОБА_7 , ігноруючи вимоги останнього про повернення належного йому майна побіг в сторону вул.Благовіщенської по пр.Соборному в м.Запоріжжя, зник з місця вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, відкрито викрав майно потерпілого ОСОБА_7 , а саме мобільний телефон марки «HuaweiPsmart 2019», в корпусі блакитного кольору, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 5000 гривень.
Таким чином, встановлена достатня кількість доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, який кваліфікується як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану(Згідно з Законом України від 03.03.2022, який набув чинності 07.03.2022, «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посиленнявідповідальності за мародерство»).
Вина ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-Заявою потерпілого ОСОБА_7 про вчинення відносно останньої кримінального правопорушення від 20.06.2024;
-Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 20.06.2024;
-Постановою про визнання речовим доказом - мобільний телефон від 20.06.2024;
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 20.06.2024;
-Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.06.2024.
В ході досудового розслідування, процесуальним прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя погоджено повідомлення про підозру ОСОБА_5 та вручено її останньому.
Зібраними під час досудового розслідування доказами встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Так, органом досудового слідства відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків передбачено п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, підозрюваний ОСОБА_5 , будучи особою раніше засудженою за вчинення аналогічного злочину, судимість за який в установленому законом порядку не знята та не погашена, вчинив тяжкий злочин в період дії воєнного стану за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років, стійких соціальних зав'язків не має, орган досудового розслідування приходить до висновку, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, ОСОБА_9 розуміючи невідворотність реальної міри покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Крім того, потерпілим і свідком по даному кримінальному правопорушенню є особи похилого віку і з метою уникнути відповідальності ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілогота свідка шляхом вмов або залякування, що є ризиком передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, ОСОБА_5 ніде не працевлаштований, що дає підстави вважати, що скоєння корисних кримінальних правопорушень є єдиним його джерелом прибутку. Данні підстави вказують на те, що ОСОБА_5 залишаючись на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, передбаченого п.1 ч.1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що на час звернення з клопотанням до слідчого судді не надходило відповідних клопотань від поручителів.
Про неможливість обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави свідчить те, що підозрюваний не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні корисливого злочину, що зважаючи на вчинення злочинів корисливої спрямованості є єдиним джерелом його доходу є матеріальні блага, отримані злочинним шляхом, які не можуть бути внесені як застава з метою забезпечення покладених на нього обов'язків.
Крім того, про неможливість обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який передбачений п.4 ч.1 ст.176 КПК України свідчить тяжкість вчиненого ОСОБА_5 правопорушення та наявність можливості переховуватись від органів досудового слідства або суду і подальшого порушення більш м'яких запобіжних заходів передбачених п.3 ч.1 ст. 176 КПК України та п.4 ст. 176 КПК України.
У зв'язку з чим, з метою захистити громадян і суспільство від злочинних посягань, та з метою присікти злочинну діяльність ОСОБА_5 , слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків,
Враховуючи наведене слідчий просить слідчого суддю застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, на задоволенні наполягала.
Захисник та підозрюваний в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували. Захисником підозрюваного зазначено, що наразі не відбутих покарань його підзахисний не має, працює не офіційно, має цивільну вагітну дружину, тому просить обрати щодо останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Підозрюваний підтримав свого захисника.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, дійшов наступного.
В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25. 04. 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom »). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).
Клопотання старшого слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, наявністю ризиків того, що підозрюваний перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на достовірність показань свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); іншим чином перешкодити кримінальному провадженню (п. 4 ст. 177 КПК України); вчинити нове кримінальне правопорушення (п. 5 ст. 177 КПК України).
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.
Як вбачається з доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частина ч. 2 ст. 194 КПК України, передбачає обов'язок слідчого судді, суду постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи із приписів ст. 184 КПК України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у ст. 177 КПК України, послатися на обставин, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
Проте, в порушення наведеної норми процесуального права, прокурором в суді не доведено існування тих ризиків, на які вони посилаються в клопотанні в обґрунтування обрання відносно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманніпід вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися Факторів, пов'язаних з характеро особи, її моральністю, місцем родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором також не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.
Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Матеріалами, доданими до клопотання встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину який є тяжким, проте, має постійне місце проживання та реєстрації, перебуває в цивільному шлюбі та має вагітну дружину, що також може свідчити про відсутність існування ризику того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства або суду, розкаявся у вчиненому злочині та визнав свою провину повністю, співпрацює зі слідствіом.
Дослідивши матеріали справи, дані про особу підозрюваного, запропоновані законодавцем запобіжні заходи, слідчий суддя доходить висновку, що в даній справі найбільш дієвим заходом процесуального примусу попереджувального характеру, застосованим до підозрюваного може бути домашній арешт в період доби, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 184, 194 КПК України, -
В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України відносно ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту .
На підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 2 (два) місяці, а саме до 21 серпня 2024 року:
1) не залишати місця проживання за адресою : АДРЕСА_1 , в період доби з 22.00 год. до 06.00 год. наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора;
2) з'являтися до органів досудового слідства і суду, за першим викликом та у призначений час;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
Контроль за виконанням ухвали покласти на відповідний структурний підрозділ ГУ НП у Запорізькій області.
Роз'яснити органу внутрішніх справ, що вони повинні негайно поставити на облік ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і повідомити про це слідчому судді.
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , два місяці, тобто до 21 серпня 2024 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1