Справа № 308/15938/21
20 червня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород кримінальну справу № 308/15938/21 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070030002099 від 17.07.2020 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стецьківка, Сумського району, Сумської області, українця, громадянина України, без освіти, тимчасово не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 18.12.2020 року вироком Полтавського районного суду Полтавської області за ч.3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки;
- 26.10.2021 року вироком Диканського районного суду Полтавської області за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення :
прокурора - ОСОБА_4
сторона захисту:
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_5
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:
16 липня 2020 року, близько 21 години 45 хвилин, ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, спрямованим на відкрите заволодіння чужим майном, повторно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, знаходячись біля входу на територію аеропорту, за адресою: АДРЕСА_3 , наблизився до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до якого застосував фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, схопив рукою за горло та притиснув до землі, таким чином унеможливив рухи останнього, при цьому одночасно іншою рукою із кишені відкрито викрав мобільний телефон фірми виробника «Samsung Galaxy J1 mini» чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1 , та ІМЕІ: НОМЕР_2 , вартістю 867,00 гривень, банківські картки «Приватбанку» за № НОМЕР_3 , та «Укрсиббанку» за № НОМЕР_4 , а також грошові кошти в сумі 400 гривень, після чого зник з місця скоєння кримінального правопорушення, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 1 267,00 гривень.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 186 КК України.
Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.
Під час здійснення головуючим процесуальних дій по визначенню обсягу та порядку дослідження доказів, обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав частково. В ході надання показів обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. По суті фактичних обставин справи пояснив, що дана подія відбувалася влітку 2020 року в м. Ужгород у вечірній час доби. Зазначив, що з потерпілим він не був раніше знайомим, познайомився по дорозі, потерпілий запропонував йому вжити алкогольні напої, на що він погодився. Під час вживання алкогольних напоів біля церкви, він помітив у потерпілого мобільний телефон, гроші та банківські картки. Після цього він схопив потерпілого рукою та притиснув до землі , після чого з кишені штанів викрав мобільний телефон, гроші та банківські картки і втік з місця . Вказав, що гроші витратив, мобільний телефон здав в ломбард, а в магазині розрахувався банківськими картами. Щиро розкаявся у вчиненому.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи без його участі, зазначив, що не заперечує проти розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КК України.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений та його захисник не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Після роз'яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
Кримінальна відповідальність передбачає законно обґрунтований обов'язок обвинуваченого ОСОБА_3 , який вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, піддатися осуду з боку держави і бути покараним у повній відповідності із законом.
Обвинувачений на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає його осудним та відповідальним за скоєне.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із класифікації злочинів ( ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд відповідно до статті 66 КК України відносить щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до статті 67 КК України є вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачене ч.2 ст. 186 КК України яке є тяжким злочином, вчинений умисно, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно та особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності , що свідчить про відверте небажання ОСОБА_3 стати на шлях виправлення , та обставини, що пом'якшують покарання та наявність обставин, що обтяжують покарання.
Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України , якою встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , всі пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання на певний строк у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 186 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_3 засуджений вироком Диканського районного суду Полтавської області від 26.10.2021 року за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки .
У даному випадку підлягає застосуванню положення ч. 4 ст. 70 КК України при визначенні остаточного покарання обвинуваченому, так як злочин вчинений до винесення вироку Диканського районного суду Полтавської області від 26.10.2021 року.
При призначенні покарання суд враховує вирок Диканського районного суду Полтавської області від 26.10.2021 р. яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України, та призначає покарання за правилами ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за даним вироком та за вироком Диканського районного суду Полтавської області від 26.10.2021 року, зарахувавши йому відбуту ним частину покарання за вироком Диканського районного суду Полтавської області від 26.10.2021 року - повністю.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень .
Запобіжний захід
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про існування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 чинного запобіжного заходу будь - якого виду.
Клопотань у порядку, передбаченому ст. 331 та главою 18 КПК України, про застосування до обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу, від сторони обвинувачення не надходило.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Речові докази і арешт майна
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Процесуальні витрати
Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.
Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.
У відповідності до ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Матеріали кримінального провадження містять документально підтверджені витрати держави на проведення експертизи та становлять 1 307,60 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених за даним вироком та за кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України, за який його засуджено вироком Диканського районного суду Полтавської області від 26.10.2021 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 остаточно до відбуття призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 , рахувати з моменту його фактичного затримання в рамках кримінального провадження №529/907/20 за вироком Диканського районного суду Полтавської області від 26.10.2021 року з 26.10.2021 року.
Зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання, відбуту ним частину строку покарання за вироком Диканського районного суду Полтавської області від 26.10.2021 року - повністю.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 - не обирати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по справі в розмірі 1 307,60 гривень за проведення судових експертиз.
Речові докази по справі:
- банківська картка «Приватбанку» № НОМЕР_3 , банківська картка «Укрсиббанку» № НОМЕР_4 , аркуш паперу білого кольору з написом «550 грн, 30 см., 9 см.», картонна упаковка банківської карти з написом на ній «Карта для виплат», які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_6 - після вступу вироку в законну силу залишити в його розпорядженні;
- два відрізки скотча зі слідами папілярних візерунків - після вступу вироку в законну силу знищити.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою -в той же строк із моменту отримання його копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1