19 червня 2024 року
м. Харків
Справа № 638/17737/23
Провадження № 3/638/536/24
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Яковлевої В.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Ізюмського районного управління поліції Головного Управління національної поліції в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), -
встановив:
15 листопада 2023 року до Дзержинського районного суду м. Харкова з Ізюмського районного Управління поліції ГУНП в Харківській області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП.
Судом встановлено, що 10 листопада 2023 року о 16:55 год. в м. Ізюм Харківської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Drager Alcotest 6820, результат огляду - 0,60 проміле, тест № 221, чим порушив вимоги пункту 2.9 А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.
Згідно з підпунктом а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 Правил дорожнього руху України).
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Через канцелярію суду надійшли письмові пояснення захисника - адвоката Міліруда Є.О. по суті справі, відповідно до яких, 07 лютого 2024 року адвокатом особи, що притягується до адміністративної відповідальності подано до управління патрульної поліції в Харківській області адвокатський запит № 7 з питань, чи притягався до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в період з 01.10.2013 по 01.11.2023, на який отримано відповідь від 08.02.2024 про те, що за десять років поспіль ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності всього одного разу 25.01.2017 за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Зібраними стороною захисту доказами щодо особи правопорушника встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 з 1980 року. Вказане подружжя згідно довідки про склад сім'ї виданої секретарем Ізюмської міської ради ОСОБА_3 проживає в м. Ізюм, вул. Переясловська, 13 удвох. В свою чергу встановлено, що дружина ОСОБА_2 дуже сильно хворіє на суглоби, в зв'язку з чим було зроблено адвокатський запит до КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» з питань перебування на обліку, поставлених діагнозів та періодичність оглядів згідно поставлених діагнозів, а також питання щодо можливості самостійно пересуватись громадським транспортом з урахуванням протікання її захворювань.
Згідно відповіді КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» № 01-19/350 від 10.02.2024 хвора ОСОБА_2 проходить реабілітаційні заходи в реабілітаційному відділенні з 24.01.2024 по теперішній час з діагнозом двобічного гонартроз, порушення функції ходи, ХОЗЛ, пневмосклероз, яка направлена на лікування через відсутність реабілітаційного відділення на базі Ізюмської центральної міської лікарні. З відповіді також вбачається, що процедури проводяться кожного дня з 08.00 до 14.00, у хворої зафіксовані порушення функції ходи, пересувається за допомогою милиць та відмічаються помірні болі у колінних суглобах. Питання спроможності користування громадських транспортом виходить за межі повноважень лікаря ФРМ.
Крім того, згідно витягу № ВР-002171709 з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 станом на 06.06.24 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.
Більше того, ОСОБА_1 серед повсякденних справ веде ще й активну меценатську діяльність в релігійній сфері, а саме, є спонсором скиту Піщанського чоловічого монастиря, що розташований в с. Іванівка Ізюмського району, його трудами та турботами здійснюється систематичне забезпечення всім необхідним для життя монастирського подвір'я, надає посильну допомогу парафіянам, виступив спонсором внутрішнього розпису храму Іоанна Предтечі та облаштування келій для монахів. Вказані доводи підтверджуються довідкою керуючого Ізюмської єпархії Української Православної Церкви від 15.02.24 підписаної Єпископом Ізюмським і Куп'янським Іоанном.
Додатково звертає увагу суду на активну спонсорську та благодійну діяльність ОСОБА_1 і в соціальній сфері, за що він був багато разів приставлений до нагород та подяк, серед яких:
- подяка Ізюмського міського голови за сприяння народній творчості, підтримку культурних ініціатив та з нагоди 330 річниці м. Ізюм виданої в червні 2011 року;
- грамота Харківської єпархії за старанні труди на славу Святої Православної Церкви від 05.06.2008 р.;
- подяка голови міськрайонної організації Товариства Червоного Хреста України від 2013 р.;
- грамота керуючого Ізюмської єпархії за заслуги з медаллю Піщанської ікони Пресвятої Богородиці від 05.10.2014 р.;
- подяка голови міської організації ветеранів та ради інвалідів ВВВ за небайдужість та фінансову підтримку ветеранів від вересня 2016 р.;
- диплом з пам'ятною медаллю «Лідери 21 сторіччя» за особистий внесок у соціально- економічний розвиток України виданого асамблеєю ділових кіл 2016 р.;
- грамота за заслуги перед церквою та благодійність з орденом Святителя ОСОБА_4 від 21.07.2017 р.;
- грамота Блаженнішого Онуфрія митрополита Київського та всієї України від 06.07.2020 р. з медаллю князя ОСОБА_5 за старанні труди на славу Святої Церкви;
- грамота митрополита Ізюмського та Куп'янського від 21.07.2021 з медаллю Піщанської ікони Божої Матері 1 ступеню за старанні труди на славу Святої Церкви.
Вказує на те, що ОСОБА_1 дійсно переглянув свій вчинок та поведінку, а його усунення від керування призведе до наслідків недоотримання фактичної допомоги для послушників монастиря та нужденних ветеранів у складний для мешканців прифронтового міста час.
З наведеного слідує, що ОСОБА_1 не є суспільно небезпечною особою, не створив ні аварійної ситуації на дорозі, не став учасником злочину чи іншого пошкодження інших транспортних засобів, не має ознак систематичного порушення ПДР, оскільки притягався за відповідальності один раз за 10 років, є людиною похилого віку, якому 70 років, та вкрай потребує транспортного засобу через проходження лікування його дружини, яка не має можливості самостійно пересуватись, тим більше в громадському транспорті.
Зібрані стороною захисту докази свідчать про відсутність суспільної небезпеки в діях ОСОБА_1 , він не несе для суспільства загрозу, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся.
На підставі вищевикладеного, вважає, що ОСОБА_1 в цілому заслуговує на притягнення до адміністративної відповідальності через вживання алкогольних напоїв, але його дії не носять суспільно небезпечний характер, не означають особливий цинізм до норм права та моралі, він як особа похилого віку та через хворобу дружини вкрай потребує користування автомобілем, має дуже рідкісну статистику правопорушень, а тому при прийнятті рішення просить суд не позбавляти його права керування транспортним засобом.
19 червня 2024 року захисник - адвокат Міліруд Є.О. подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі захисника. Просив розглядати справу без участі захисника. Врахувати надані письмові пояснення та долучені докази. При призначенні покарання та накладенні стягнення просив обмежитись штрафом без позбавлення права керування транспортними засобами з підстав, наведених в поясненнях, зважаючи на важкий стан здоров'я ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2
19 червня 2024 року ОСОБА_1 подав через канцелярію суду клопотання, просив розглядати справу без його участі. Свою вину у вживанні спиртних напоїв визнає, щиро розкаюється, при призначенні стягнення просить суд не позбавляти права керування. Просив суд врахувати надані письмові пояснення.
Як вбачається з положень пункту 7 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини другої статті 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених частиною другою статті 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження в суді.
Положення п. 22 частини першої статті 92 Конституції України гарантують, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
При цьому, не доведення або відсутність в діянні конкретної особи будь-якого з цих елементів, виключає склад відповідного правопорушення, а значить і адміністративну відповідальність за вчинення такого діяння.
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Положеннями статті 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом можливість керування цим транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З аналізу диспозиції даної норми вбачається, що для встановлення складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, необхідно установити наявність таких обставин: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що відповідальність за статтею 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 288227 від 10 листопада 2023 року, яким зафіксовано факт порушення пункту 2.9 А Правил дорожнього руху України;
- результат огляду на стан сп'яніння (чек Drager Alcotest 6820) тест № 221 - 0,60 проміле від 10 листопада 2023 року;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- відеозаписом із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, з якого вбачається факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Разом із тим, рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості водія у вчиненні адміністративних правопорушень, що узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у справі № 524/4668/17.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Міліруд Є.О. факт вживання спиртних напоїв не заперечували. Однак просили суд не позбавляти права керування транспортними засобами, зважаючи на незадовільний стан здоров'я ОСОБА_1 та його дружини та наявною необхідністю у транспортному засобі.
Надані суду докази в розумінні статті 251 КУпАП суд визнає належними, допустимими та достатніми, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 288227 від 10 листопада 2023 року.
Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суд доходить висновку про наявність правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Винність правопорушника у вчиненні даного адміністративного правопорушення повністю доведена та підтверджується сукупністю належних та достатніх, досліджених під час судового розгляду та оцінених судом доказів, а саме: змістом протоколу про адміністративне правопорушення; яким зафіксовано факт порушення пункту 2.9 А Правил дорожнього руху України; результат огляду на стан сп'яніння (чек Drager Alcotest 6820) тест № 221 - 0,60 проміле від 10 листопада 2023 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, що міститься на технічному носії.
Належними, допустимими та достатніми доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не спростовано.
Відповідно до довідки т в о інспектора САП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції Р. Спорника ОСОБА_1 згідно облікових даних ІПНП отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 01.04.2023, видане ТСЦ 6344 категорії А, А1, В, В1. До адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП протягом року ОСОБА_1 не притягувався.
При призначенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 ступінь його вини та суспільної небезпеки.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, є щире розкаяння винного.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, судом не встановлено.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України.
Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).
Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02 листопада 2004 року "Трегубенко проти України").
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте, діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.
Водночас при прийнятті рішення та призначенні стягнення суд враховує вказані ОСОБА_1 та його захисником Мілірудом Є.О. обставини та надані стороною захисту письмові докази.
Так, судом встановлено, що, відповідно до відповіді КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» № 01-19/350 від 10.02.2024, дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 має поганий стан здоров'я, є хворою, проходить реабілітаційні заходи в реабілітаційному відділенні з 24.01.2024 по теперішній час з діагнозом двобічного гонартроз, має порушення функції ходи, ХОЗЛ, пневмосклероз, яка направлена на лікування через відсутність реабілітаційного відділення на базі Ізюмської центральної міської лікарні. З відповіді також слідує, що процедури проводяться кожного дня з 08.00 до 14.00, у хворої зафіксовані порушення функції ходи, пересувається за допомогою милиць, у зв'язку із чим дружина потребує постійної сторонньої допомоги та догляду.
Відповідно до довідки КНП «ЦМЛ Піщанської богоматері» ОСОБА_1 знаходиться на обліку у лікаря-травматолога з діагнозом ОХЗ поперекового відділу хребта, стійкий больовий синдром, коксоартроз, порушення функції ходи.
Вказані обставини підтверджено наданими суду належними доказами.
Крім того, суд враховує особу правопорушника, який, згідно з витягом № ВР-002171709 з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 06.06.2024, до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває, до адміністративної відповідальності упродовж останніх 10 років не притягався, також суд бере до уваги похилий вік ОСОБА_1 , якому вже виповнилось 70 років.
Таким чином, суд зважає на незадовільний стан здоров'я останнього та його дружини, який пов'язаний з порушенням функції ходи, а, відтак, за таких обставин ОСОБА_1 вкрай потребує користування транспортним засобом через проходження лікування його дружини ОСОБА_2 , яка не має можливості самостійно пересуватись, тим більше у громадському транспорті, а лише за допомогою милиць.
Також суд бере до уваги, що ОСОБА_1 не є суспільно небезпечною особою, його ставлення до скоєного, який повністю визнав свою вину та щиросердно розкаявся.
Окрім того, ОСОБА_1 веде активну спонсорську та благодійну діяльність в соціальній сфері, а накладення стягнення у виді позбавлення останнього права керування транспортними засобами призведе до наслідків недоотримання фактичної допомоги для послушників монастиря та нужденних ветеранів у складний для мешканців прифронтового міста у період дії воєнного стану час.
Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи винного, ступеня вини, а також характеру вчиненого правопорушення, з огляду на відсутність будь-яких шкідливих наслідків, що могли би бути спричинені охоронюваним законом правам інших осіб, характер та відсутність суспільної небезпеки та матеріальної шкоди, суд, вмотивувавши своє рішення, вважає за можливе призначити ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Керуючись статтями 23, 33, 40-1, частиною першою статті 130, 245, 251, 283, 284, 285, 289, 294 КУпАП, статтями 4, 9 Закону України «Про судовий збір», суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід Держави без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до положень статті 307 - 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34 000 (тридцяти чотири тисячі) гривень.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.
Повний текст постанови складено та проголошено 21 червня 2024 року.
Суддя В.М. Яковлева