Справа № 322/494/24
2-а/405/37/24
04 червня 2024 року м. Кропивницький
Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого судді: Драного В.В.
при секретарі: Дятел О.В.
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Новомиколаївського районного суду Запорізької області з позовом до відповідача ГУНП в Запорізькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 982976 від 18.02.2024 року. В обґрунтування позову вказав, що оскаржуваною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що він начебто керував транспортним засобом та не мав при собі і не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушим п. 2.1 а) ПДР України та вчинив відповідне адміністративне правопорушення. Однак, за даним твердженням позивач не згоден, оскільки транспортним засобом керував не він, а ОСОБА_2 , якому позивач передав для керування відповідний транспортний засіб. Так, 18.02.2024 року близько 17:00 ОСОБА_2 не впорався з керуванням та здійснив наїзд на перешкоду, а саме дорожній відбійник та протитанковий їжак. При цьому, позивач сидів у автомобілі на пасажирському місці. Після зіткнення ОСОБА_2 та позивач вийшли з автомобіля, щоб здійснити огляд пошкоджень. Після зупинки автомобіля внаслідок ДТП до них через кілька хвилин підійшли поліцейські та військовослужбовці ВСП та запитали чи потрібна допомога. Під час спілкування між ОСОБА_2 та поліцейськими виник конфлікт, в ході якого поліцейські застосували до них фізичну силу та спеціальні засоби. В подальшому, після їх затримання, поліцейські, незважаючи на пояснення позивача та ОСОБА_2 винесли оскаржувану постанову відносно позивача, який на їх думку начебто керував транспортним засобом. При цьому, поліцейський, який виносив оскаржувану постанову особисто не був свідком даних обставин та його позиція була сформована лише на його припущеннях на основі повідомлень військовослужбовців ВСП. У матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом саме позивачем. Позивач дійсно намагався завести двигун автомобіля, однак цього зробити так і не зміг. За таких обставин просить скасувати оскаржувану постанову та зарити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 18.03.2024 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи. Також у даній ухвалі вказано, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Представник відповідача 25.03.2024 року подала до суду відзив на позову, в якому позовні вимоги не визнала та зазначила, що поліцейським ГУНП в Запорізькій області Леонтьєвим О.Г. було винесено оскаржувану постанову у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, 18.02.2024 року поліцейські ГУНП в Запорізькій області отримали повідомлення від поліцейського чергового наряду на блокпості на а/д Н-15 59 км про те, що там трапилася ДТП за участю військовослужбовців та між ними виник конфлікт, внаслідок чого поліцейські їх затримали. При цьому, факт керування транспортним засобом саме позивачем підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому видно, що позивач виходить з автомобіля саме з водійського місця, а не пасажирського. У зв'язку з цим, поліцейським ГУНП в Запорізькій області було винесено оскаржувану постанову саме відносно ОСОБА_1 . За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12.04.2024 року адміністративну справу передано на розгляд Ленінському районному суду м. Кіровограда за підсудністю.
04.06.2024 представник позивача - адвокат Охременко А.В. подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить їх задовольнити та розглядати справу без його участі та участі позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 4 ст. 249 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі матеріалів справи та наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 982976 від 18.02.2024 року, винесеної тво поліцейського СРПП ВП № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Леонтьєвим О.Г., 18.02.2024 року о 17:40 год. на а/д Н-15 60-59 км + 900м, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі та не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, поліc обов'язкового страхування та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив вимоги п.п. 2.1 а), 2.1 б), 2.1 ґ) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. До постанови додано відеозапис з бодікамер АР № 00196, АР № 00239, копії пояснень свідків (а.с. 107).
Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Відповідно до п. 2.1 а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п. 2.1 б) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
Відповідно до п. 2.1 ґ) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно п. 2.4 а) ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як вбачається з відеозаписів з нагрудних камер поліцейських № АР0239, № АР0196, № АРО301, що міститься на DVD-диску, доданому до відзиву на позов, 18.02.2024 року о 16:45 год. черговий поліцейський на блокпості на автомобільній дорозі поза межами насаленого пункту на значній відстані від себе виявив т/з Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_1 та близько 2 хвилин йшов до нього. Біля автомобіля перебувало 2 осіб чоловічої статі, один з яких, а саме позивач ОСОБА_1 , був у військовій формі. Транспортний засіб мав пошкодження правої частини внаслідок ДТП. О 16:53 год. позивач намагався запустити двигун автомобіля, однак не зміг, транспортний засіб стояв нерухомо. Під час спілкування о 16:56 год. між чоловіками з одного боку та поліцейським і військовослужбовцями ВСП з іншого боку виник конфлікт, в ході якого поліцейські застосували фізичну силу та спеціальні засоби (кайданки) і затримали всіх вказаних осіб. О 18:59 год. позивач під час спілкування з поліцейським зазначив, що він транспортним засобом не керував (а.с. 120).
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в постанові 20.02.2019 року в справі № 404/4467/16-а Верховний Суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Знаходження особи біля транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП, оскільки саме перебування біля належного йому транспортного засобу або в самому транспортному засобі не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Так, як вбачається з оскаржуваної постанови, в її основу були покладені лишевідео з нагрудної камери поліцейського, на яких факт керування саме позивачем транспортним засобом не зафіксовано. Більш того, позивач постійно заперечував дану обставину. Сама по собі зафіксована на відеозаписі спроба позивача запустити двигун автомобіля, що стояв після ДТП, не є достатнім доказом факту керування саме ним даним транспортним засобом.
У свою чергу, суд не бере до уваги письмові пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом (а.с. 110, 111), оскільки вони надані особами, в об'єктивності яких є сумнів, так як вони є працівниками правоохоронних органів (ГУНП в Запорізькій області та ВСП).
Так само, суд не бере до уваги рапорт та письмові пояснення поліцейського ГУНП в Запорізькій області Леонтьєва О.Г., та пояснення, які він надав у судовому засіданні 27.03.2024 року про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом (а.с. 112, 117-118, 136-138), оскільки вони надані особою, яка винесла оскаржувану постанову, що також викликає обґрунтований сумнів в їх об'єктивності.
Водночас, суд не бере до уваги і письмові пояснення свідка ОСОБА_2 (а.с. 22, 29-30), оскільки він є знайомим позивача, що також викликає обґрунтований сумнів у об'єктивності його пояснень.
Інші докази на підтвердження факту керування позивачем транспортним засобом у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення не доведено факту керування позивачем транспортним засобом, а відтак і наявності в його діях порушення вимог п.п. 2.1 а), 2.1 б), 2.1 ґ) ПДР України, а відтак і наявності складу відповідного адміністративного правопорушення.
За наведених обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, у зв'язку з чим постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 982976 від 18.02.2024 року є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 484,48 грн., сплачений позивачем з урахуванням коефіцієнту за подання позову в електронній формі, передбачений ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі ст.ст. 1, 7, 245, 247, 251, 280, 283 КУпАП, керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення- задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 982976 від 18.02.2024 року, винесену тво поліцейського СРПП Відділення поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Леонтьєвим Олександром Григоровичем відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Д. Апухтіна, 29, ЄДРПОУ 40108688) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його підписаннядо Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда В.В. Драний