Справа № 353/359/24
Провадження № 2/353/197/24
21 червня 2024 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Лущак Н. І.,
з участю секретаря судового засідання - Гаврилів Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,-
ОСОБА_1 звернуся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , який проживав та був зареєстрований за вищевказаною адресою. Після смерті батька в управління та володіння спадковим майном вступила мати ОСОБА_3 так як проживали разом з померлим, вела спільне господарство та проводила його похорон.
ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_3 померла. Ще за життя вона посвідчила заповіт на його ім'я та ім'я його брата ОСОБА_2 . 13.02.2012 року його брат ОСОБА_2 відмовився від належної йому частки спадщини, що залишилася після смерті матері ОСОБА_3 та не заперечував, щоб свідоцтво про право на спадщину було видано на його ім'я. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно. Він прийняв спадщину, оскільки постійно проживав з мамою та звернувся до нотаріуса для оформлення свого права на спадщину у порядку спадкування за заповітом.
Однак в нотаріальному порядку йому відмовлено в оформленні спадщини на домоволодіння, оскільки відсутній правовстановлюючий документ, який би посвідчував право власності на спадкове майно.
У зв'язку з вищевказаним, позивач просив суд визнати за ним право власності на на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві просив справу розглянути без його участі в судовому засіданні.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовне судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надіслав заяву про визнання позову (а.с. 67), в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечив проти задоволеня позову. Вказав, що він не має жодних заперечень проти вимоги позивача та згоден з тим, що право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами має бути визнано за ОСОБА_1 . Просив розгляд справи провести за його відсутності. Наслідки визнання позову йому відомі та зрозумілі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав:
Судом встановлено, що згідно виписки з погосподарської книги № 12 Олешанської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області станом на 01.07.1990 року за ОСОБА_4 (батько позивача), ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був головою двору, та дружиною ОСОБА_3 (мати позивача), ІНФОРМАЦІЯ_4 , значився житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який побудований до 05.08.1992 року та числився як колгоспний двір. Свідоцтво про право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна не видавалося, право власності в господарській книзі не зареєстроване (а.с. 6). Згідно копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 20.02.2024 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 побудований у 1962 році (а.с. 13-17).
Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року, при вирішенні питань щодо визнання права власності на житлові будинки у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності із іншими доказами.
У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 із змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Отже, ОСОБА_4 (батько позивача) та ОСОБА_3 (мати позивача) належало майно колгоспного двору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 і його батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (батько позивача), а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (мати позивача), що підтверджується копіями свідоцтв про смерть (а.с. 10, 9). Ще за життя ОСОБА_3 (мати позивача) посвідчив заповіт, яким все майно, яке належить їй, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося заповіла в рівних долях своїм синам ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач), що підтверджується копією заповіту від 13.04.2007 року (а.с. 34) та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 15184952 від 24.06.2008 року (а.с. 31 зворот).
Згідно ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 р.), який діяв на момент смерті спадкодавця - ОСОБА_4 , для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважались: факт вступу спадкоємця в управління або володіння спадковим майном чи подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
ОСОБА_3 (мати позивача) прийняла спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , оскільки вступила в управління спадковим майном, проживали разом, обробляли земельні ділянки, сплачували комунальні платежі, утримували будинковолодіння, доглядала за чоловіком та проводила його похорон, що підтверджується довідкою Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 193 від 05.04.2024 року (а.с. 8).
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 72906229 від 21.06.2023 року у спадковому реєстрі інформація щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 (батько позивача), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня (а.с. 44).
В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 р.), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
ОСОБА_1 (позивач) прийняв спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки постійно проживав та був зареєстрований разом із нею на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою Олешанської сільської ради Івано-Франкіського району Івано-Франківської області № 165 від 12.03.2024 року (а.с. 7).
Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи № 34/2012 від 13.02.2012 року, заведеної Тлумацькою державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області після смерті ОСОБА_3 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 (позивач) є єдиним спадкоємцем в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , який прийняв спадщину (а.с. 30-46), інших спадкоємців в порядку спадкування за законом чи за заповітом немає. ОСОБА_2 (відповідач) 13.02.2012 року подав в Тлумацьку державнунотаріальною конторою Івано-Франківської області заяву (а.с. 30), якою відмовився від належної йому частки спадщини, що залишилася після смерті його матері ОСОБА_3 та не заперечив, щоб свідоцтво про право на спадщину було видано на ім'я ОСОБА_1 (позивач).
Отже, на момент звернення до суду позивач правомірно претендує на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка в свою чергу успадкувала 1/2 частину цього ж домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 .
Позивачу ОСОБА_1 в нотаріальному порядку відмовлено в оформленні спадщини за заповітом на житловий будинок з господарськими буділями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ, який би посвідчував право власності на спадкове домоволодіння, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданою державним нотаріусом Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Васильєвою Н.М. № 319/02-31 від 21.06.2023 року (а.с. 12).
Зазначені обставини перешкоджають позивачу належним чином оформити право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачкою в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За встановлених судом обставин, позов слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку з відсутністю на час складання рішення клопотання позивача, питання про повернення судового збору не вирішується.
На підставі ст.ст. 548, 549, 553 ЦК України (в редакції 1963 р.), ст.ст. 316-319, 391, 392, 1216 - 1223, 1268 ЦК України, керуючись ст. ст. 13, 82, 142, 206, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителем АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ГоловуючийН. І. ЛУЩАК