Справа № 195/946/24
Провадження № 2-о/195/85/24
19.06.2024 року с-ще Томаківка
Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Колодіної Л.В.,
при секретарі судового засідання - Левкович І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Томаківка Дніпропетровської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник - адвокат Ігнатов Євген Євгенович, заінтересована особа - Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,
громадянка ОСОБА_1 та громадянин ОСОБА_2 звернулися до суду через свого представника - адвоката Ігнатова Є.Є. із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, а саме: встановити факт народження дитини жіночої статі на ім'я: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Сімферополі, Автономної Республіки Крим, Україна, від батьків: матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України та батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.
В обґрунтування вимог заявники посилаються на те, що встановлення даного юридичного факту необхідно для державної реєстрації народження дитини та отримання свідоцтва про народження дитини.
Так, 21 лютого 2023 року, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , у пологовому будинку м. Сімферополь, АР Крим, Україна заявниця ОСОБА_1 народила дитину - ОСОБА_3 . При народженні дитини було видано виписний епікриз № 498 від 26.02.2023 року. У зв'язку з тим, що медичні документи про народження, отримані на території АР Крим зразка російської федерації - є недійсними, а довідка про народження дитини видана компетентною установою України - відсутня, заявниця позбавлена можливості отримати свідоцтво про народження на території України в позасудовому порядку. У зв'язку з цим, на даний час, вона не має можливості навіть вивезти дитину на не окуповану територію України, де оформити закордонний паспорт, щоб мати можливість реалізувати законні права дитини.
Крім того, відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 09 червня 2021 року 99100029 Відділом запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, громадянин ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , 31 листопада 2020 року зареєстрували шлюб за актовим записом №120209910002901249000. Однак, даний факт реєстрації шлюбу, з видачею відповідного свідоцтва, на тимчасово окупованій території України є недійсним, оскільки є таким, що не створює правових наслідків, а тому заявник ОСОБА_1 вважається такою, що прізвище на « ОСОБА_5 » не змінювала.
Згідно виписного епікризу № 498 від 26.02.2023 року виданого Державною бюджетною установою охорони здоров'я Республіки Крим «Сімферопольський КПБ», громадянка ОСОБА_6 21 лютого 2023 року о 17-17 годині народила дитину - дівчинку.
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 02 березня 2023 року 99100006 Відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Сімферополь, актовий запис № 110239910000600738009, та батьками зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_6 .
Стосовно свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб та виписного епікризу, які видані на окупованій території, то відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022, що набув чинності 07.05.2022 - будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Разом з тим, наявність у вказаних документах розбіжностей щодо прізвища матері та громадянства батьків унеможливлює реєстрацію народження дитини в позасудовому порядку органами ДРАЦС.
У зв'язку з тим, що медичні документи про народження, отримані на окупованій території є недійсними, а довідка про народження дитини видана компетентною установою України - відсутня, вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про народження на території України в позасудовому порядку. У зв'язку з цим, на даний час, вона не має можливості навіть вивезти дитину на неокуповану територію України, де оформити закордонний паспорт, щоб мати можливість реалізувати законні права дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку окремого провадження.
Представник заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Ігнатов Є.Є., що діє на підставі ордера серія АР №1181289 від 11.06.2024 року, та ордера серія АР №1181288 від 11.06.2024 року, у заяві про встановлення факту народження просить розглянути справу за його відсутності та відсутності заявників.
Заінтересована особа - Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у своїй заяві просить суд розглянути справу за відсутності свого представника, заперечень та зауважень по справі не мають.
Згідно ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
У зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 ст. 317 ЦПК України встановлено, що справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Матеріалами справи доведено, що заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебувають між собою у шлюбі. Додане до матеріалів справи Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 09 червня 2021 року 99100029 Відділом запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, з якого слідує, що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , 31 листопада 2020 року зареєстрували шлюб за актовим записом №120209910002901249000, суд вважає недійним, оскільки є таким, що не створює правових наслідків відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 року.
На підтвердження факту народження дитини жіночої статі ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Сімферополі, АР Крим, до матеріалів справи додано:
- виписний епікриз № 498 від 26.02.2023 року, з якого слідує, що ОСОБА_6 21 лютого 2023 року о 17:17 годині народила дитину - дівчинку;
- свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , виданого 02 березня 2023 року 99100006 Відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, про те, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Сімферополь, актовий запис № 110239910000600738009, та батьками зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_6 .
Таким чином, суд вважає, що свідоцтво про народження, свідоцтва про шлюб та виписний епікриз, які видані на окупованій території, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022, є недійсними і не створюють правових наслідків.
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується, долученою до матеріалів копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_3 , виданого 13 вересня 2013 року Залізничним РВ у м. Сімферополі ГУ ДМС України в АР Крим.
Заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_4 , виданого 05 лютого 2010 року Нижньогірським РВУ МВС України в АР Крим.
Крім того, суд звертає увагу на відповідний штамп у паспорті громадянки ОСОБА_1 про зареєстрований шлюб 30 серпня 2013 року з гр. ОСОБА_7 , 1990 року народження.
На клопотання адвоката Ігнатова Є.Є. до матеріалів справи долучено заочне рішення від 27 вересня 2018 року ухвалене Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по цивільній справі №331/4833/18.
Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Згідно інформації Єдиного державного реєстру судових рішень згідно рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2018 року по цивільній справі №331/4833/18, розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , зареєстрований 30.08.2013 року Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим, актовий запис №428.
Отже, підтверджено, що громадянка ОСОБА_1 на момент звернення до суду із заявою про встановлення факту народження не перебуває у шлюбі.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка підписана Україною 21 лютого 1990 року, ратифікована 27 лютого 1991 року, набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України», особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Статтею першою 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.
Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Крім того, відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5 підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:
а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров'я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.
б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
ґ) медичний документ, виданий компетентним суб'єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.
У відповідності до наказів Міністерства юстиції України № 246/7 від 25 листопада 2014 року та № 935/5 від 17 червня 2014 року всі органи та підрозділи, які підпорядковані Міністерству юстиції України, повинні були переміститися з тимчасово непідлеглих територій в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та перереєструватись, тому всі акти та документи, видані органами не переміщеними в населені пункти, на територіях яких органи державної влади України здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не перереєструвались з 01 грудня 2014 року, вважаються недійсними.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Лоізіду проти Туреччини», «Кипр проти Туреччини»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії», «Іласку та інші проти Молдови та Росії»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. В контексті цього не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки, це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Застосовуючи зазначений висновок у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це ставило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
Тому зазначені вище медичні документи, видані окупаційною владою, відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є недійсними і не створюють правових наслідків, але підтверджують факт народження дитини на тимчасово окупованій території. Визначені чинним законодавством документи, що підтверджують факт народження дитини, у заявників відсутні. В зв'язку з цим заявники не можуть зареєструвати народження своєї дитини.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки вищезазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Крім того, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Згідно зі ст. 18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту цивільного стану орган державної реєстрації актів цивільного стану проводить відповідний запис на підставі рішення суду.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження дитини для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про народження, суд, як виняток, приймає до уваги надані заявниками та їх представником документи видані медичним закладом (копію виписного епікризу) та оцінює його в сукупності з копіями інших документів та приходить до обґрунтованого висновку, що заяву про встановлення факту народження ОСОБА_1 дитини жіночої статі ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Сімферополі, АР Крим, Україна, батьком якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід задовольнити, що надасть можливість заявникам отримати видане державним органом України свідоцтво про народження дитини та у подальшому можливість дітей на реалізацію своїх прав та свобод як громадян України.
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку задовольнити заяву про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території, оскільки встановлення зазначеного факту має для заявників юридичне значення.
Згідно ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 3-8, 10, 18, 76-89, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 315 - 319, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, - суд
заяву громадянки ОСОБА_1 та громадянина ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник - адвокат Ігнатов Євген Євгенович, заінтересована особа - Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Сімферополі Автономна Республіка Крим, Україна, дитини жіночої статі, ОСОБА_3 , матір'ю якої є громадянка України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України та батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.
Встановити дані про батьків дитини:
- мати: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України, серія НОМЕР_3 , виданий Залізничним РВ у м. Сімферополі ГУДМС України в АР Крим 13 вересня 2013 року;
- батько: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України, серія НОМЕР_4 , виданий 05 лютого 2010 року Нижньогірським РВ ГУ МВС України в АР Крим.
Рішення підлягає негайному виконанню, його оскарження не зупиняє виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.
В порядку п.4. ч.5 ст. 265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:
- заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за місцем проживання по АДРЕСА_1 .
- заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , зареєстрована за місцем проживання по АДРЕСА_2 .
- заінтересована особа: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 04593296, зареєстрований за місцем знаходження по вул. Ситова, буд. 1, м. Запоріжжя.
Суддя: Л. В. Колодіна