65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/829/24
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання О.В. Ващенко
за участю представників:
від позивача - Бондар А.Г.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Кобелецького Єгора Олеговича про стягнення заборгованості в загальній сумі 22285,10 грн., -
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Кобелецького Єгора Олеговича про:
- стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 3/5 від 29.12.2016 р. в сумі 21129,41 грн. та пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 1155,69 грн.,
- розірвання укладеного між сторонами договору оренди нежилого приміщення № 3/5 від 29.12.2016 р.;
- виселення відповідача з нежитлового підвального приміщення, загальною площею 28,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 11.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне. Так, позивач зазначає, що фізичній особі-підприємцю Кобелецькому Єгору Олеговичу згідно з договором оренди нежитлового приміщення № 3/5 від 29.12.2016 р., укладеним з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець), надано в строкове платне користування об'єкт комунальної власності - нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 73,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 11, строком до 29.11.2019 р. При цьому позивач вказує, що додатковим договором № 1 від 23.04.2018 р. були внесені зміни до пункт 1.1 розділу 1 в частині зменшення орендованої площі з “73,5 кв.м” на “28,5 кв.м” та перераховано розмір місячної орендної плати, що з 23.04.2018 р. становить 2621,79 грн. (без урахування податку на додану вартість).
Також позивач зауважує, що в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-XII термін дії договору оренди було продовжено до 29.10.2022 року.
Разом з тим позивач зазначає, що згідно з Указом Президента № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 р., постановою Кабінету Міністрів України № 6345 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану” від 27.05.2022 р. договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. З огляду на викладене позивач стверджує, що договір оренди № 3/5 від 29.12.2016 року вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Між тим позивач вказує, що відповідно до п 2.4.1 п.п. “в? Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради, ст.ст. 173, 174, 193, ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний сплачувати встановлену орендну плату своєчасно та у повному обсязі. Проте, за ствердженнями позивача, відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання у частині сплати орендної плати, з огляду на що станом на 05.02.2024 р. у останнього існує заборгованість у розмірі 21129,41 грн. за період з 01.10.2023 р. по 31.01.2024 р.
Крім того згідно з п. 5.2 договору оренди, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань? позивачем нарахована відповідачу пеня за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 1155,69 грн.
При цьому позивач зауважує, що в ході проведення комісійного обстеження об'єкта комунальної власності - нежитлового підвального приміщення, загальною площею 28,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 11, встановлено, що приміщення зачинено, доступ всередину відсутній, про що складено відповідний акт.
Наразі позивач посилається на положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, за якими договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін при суттєвому порушенні договору іншою стороною.
В даному випадку, як зазначає позивач, “другою стороною” є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, який при укладанні договору оренди нежитлових приміщень з відповідачем діяв в інтересах територіальної громади м. Одеса, розраховував на повне та своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати відповідачем і, як наслідок, систематичне поповнення місцевого бюджету, однак через неповну й несистематичну несплату орендної плати відповідачем, позивач був позбавлений такої можливості.
Відтак, позивач з посиланням й на ст. 291 ГК України зазначає, що договір оренди № 3/5 від 29.12.2016 р. підлягає розірванню у судовому порядку, оскільки відповідачем систематично істотно порушуються умови договору, зокрема у зв'язку з невнесенням відповідачем орендної плати.
Водночас позивач додає, що статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.
Відтак, за ствердженнями позивача, відповідач підлягає виселенню з нежитлового підвального приміщення, загальною площею 28,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 11.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2024 р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/829/24 за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 25.03.2024 р.
25.03.2024 р. представником відповідача подано до господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 12301/24), а саме: копії рахунку № 3/5 від 31.10.2023 р. на суму 20645,94 грн. та платіжної інструкції в національній валюті від 29.01.2024 р. на суму 20645,94 грн.
Так, у підготовчому засіданні господарського суду 25 березня 2024 року по справі № 916/829/24 було протокольно оголошено перерву до 04 квітня 2024 року о 10 год. 30 хв. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України, про під розписку повідомлено представників сторін.
Проте, розгляд справи у підготовчому засіданні 04.04.2024 р. о 10 год. 30 хв. не відбувся у зв'язку із оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2024 р. у справі № 916/829/24 підготовче засідання призначено на 17.04.2024 р. о 12 год. 30 хв.
Так, у підготовчому засіданні господарського суду 17 квітня 2024 року по справі № 916/829/24 було протокольно оголошено перерву до 25 квітня 2024 року о 10 год. 30 хв. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представників сторін.
25.04.2024 р. представником відповідача подано до господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 16983/24), а саме: копії платіжної інструкції № 924 від 24.04.2024 р. на суму 21129,41 грн. про сплату основної заборгованості по орендній платі.
Під час підготовчого засідання 25.04.2024 року представник позивача просив оголосити перерву для з'ясування обставин оплати відповідачем вказаної суми, також представник відповідача просив відкласти розгляд справи.
Так, у підготовчому засіданні господарського суду 25 квітня 2024 року по справі № 916/829/24 було протокольно оголошено перерву до 29 травня 2024 року о 10 год. 30 хв. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представників сторін.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2024 р. у справі № 916/829/24 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів.
27.05.2024 р. представником позивача подано до господарського суду заяву (вх. № 21087/24), згідно якої заявник просив суд долучити до матеріалів справи оригінал розрахунку заборгованості від 27.05.2024 року, згідно якого сплачена відповідачем сума боргу в розмірі 21129,41 грн. згідно з платіжною інструкцією № 924 від 24.04.2024 р. була зарахована позивачем за попередні періоди заборгованості.
Також 27.05.2024 року від представника позивача до господарського суду надійшла заява про закриття провадження у справі (в порядку ст. 231 ГПК України) (вх. № 21090/24), згідно якої заявник просить суд закрити провадження у справі № 916/829/24 в частині розірвання договору та виселення з нежитлового приміщення у зв'язку з відсутністю предмету спору. У поданій заяві позивач повідомляє про добровільне розірвання сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 3/5 від 29.12.2016 р. та повернення відповідачем орендованого об'єкта. Крім того, у поданій заяві Департамент комунальної власності Одеської міської ради на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України просить суд повернути у повному обсязі з Державного бюджету України сплачений судовий збір.
У підготовчому засіданні 29.05.2024 р. представник позивача підтримав подану заяву про закриття провадження у справі в частині вимог про розірвання договору та виселення з нежитлового приміщення, а також зазначив про те, що ним помилково у поданій заяві (вх. № 21090/24 від 27.05.2024 р.) вказано про повернення судового збору у повному обсязі. Так, представник позивача просить суд повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6056,00 грн., сплачений саме за подання позовних вимог про розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення (3028 грн. + 3028,00 грн.).
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 29.05.2024 р. представник відповідача підтвердив розірвання спірного договору оренди нежитлового приміщення № 3/5 від 29.12.2016 р. на підставі додаткового договору від 16.05.2024 р. та повернення орендованого майна за актом прийому-передачі від 16.05.2024 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 р. провадження у справі № 916/829/24 закрито в частині позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Кобелецького Єгора Олеговича про розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення у зв'язку з відсутністю предмета спору. Також вказаною ухвалою суду Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з державного бюджету України повернуто частину судового збору в сумі 6056,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 р. у справі № 916/829/24 закрито підготовче провадження та справу в частині вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Кобелецького Єгора Олеговича про стягнення заборгованості в загальній сумі 22285,10 грн. призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11 червня 2024 р. о 15:00.
Представник відповідача у судове засідання, призначене на 11.06.2024 р., не з'явився.
Під час розгляду справи у судовому засіданні 11.06.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
29 грудня 2016 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Кобелецьким Єгором Олеговичем (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 3/5, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежилі підвальні приміщення, загальною площею 73,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 11.
Ринкова вартість об'єкту оренди становить 429300 грн. (без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди складений ТОВ “Консалтінгова компанія “Бюро оцінки Стефанович” (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 15451/13, виданий 24 жовтня 2013 р. Фондом державного майна України).
Згідно з п. 1.2 договору від 29.12.2016 р. передача в оренду об'єкту, зазначеного у п. 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, на підставі розпорядження міського голови № 1357 від 29.12.2016 р. “Про передачу в оренду фізичній особі-підприємцю Кобелецькому Єгору Олеговичу нежилих підвальних приміщень, загальною площею 73,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 11”.
В п. 1.3 договору від 29.12.2016 р. встановлений строк його дії, а саме: з 29 грудня 2016 року до 29 листопада 2019 року.
За умовами п. 2.1 договору від 29.12.2016 р. орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 року зі змінами та доповнення, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.
Пунктом 2.2 договору від 29.12.2016 р. передбачено, що за орендоване приміщення орендар зобов'язується оплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 5693,59 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
Орендні платежі починають нараховуватися з моменту підписання відповідного акта приймання-передачі орендованих приміщень.
Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 2.3 договору від 29.12.2016 р. до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.
Згідно з п. 2.4 договору від 29.12.2016 р. орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
В п. 3.3 договору від 29.12.2016 р. передбачено, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.
За положеннями п. 3.4. договору від 29.12.2016 р. орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду нежиле приміщення згідно п. 1.1 договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.
За умовами п. 4.1 договору від 29.12.2016 р. вказане у п. 1.1 приміщення орендодавцем передається орендарю виключно під розміщення складського приміщення.
Пунктом 4.7 договору від 29.12.2016 р. встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Відповідно до п. 4.10 договору від 29.12.2016 р. у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі приміщення.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору (п. 5.1 договору від 29.12.2016 р.).
Згідно з п. 5.2 договору від 20.04.2017 р. за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.
В п. 5.3 договору від 29.12.2016 р. сторони визначили, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення об'єкта оренди.
Відповідно до п. 5.5 договору від 29.12.2016 р. за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п. 4.1, п. 4.2 абз. “а”, “г”, “м”, “л”, “н”, “п”. 4.3, п. 4.8, п. 4.9, п. 4.13 цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Положеннями п. 7.1 договору визначено, що питання, не врегульовані цим договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що суперечки, що виникають між сторонами у ході виконання умов договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не досягнуто, справа передається на розгляд до господарського суду Одеської області.
За положеннями п. 7.5 договору від 29.12.2016 р. зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій формі, в якій укладено договір.
Одностороння відмова від виконання умов договору та внесення змін не допускається.
За положеннями п. 7.6 договору договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору оренди у судовому порядку або відмови від договору оренди впродовж його строку внаслідок невиконання обов'язків за договором, всі невід'ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведенні капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.
Згідно з п. 7.8 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Дія договору оренди припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 7.11 договору).
В пункті 7.13 договору від 29.12.2016 р. передбачено, що вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням акту приймання-передачі вказаного приміщення.
В подальшому, 23 квітня 2018 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Кобелецьким Єгором Олеговичем (орендар) було укладено додатковий договір № 1 до договору оренди нежитлового приміщення № 3/5 від 29.12.2016 р., пунктом 1.1 якого був змінений пункт 1.1 розділу 1 “Предмет договору” договору, виклавши його в новій редакції: “1.1 Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 28,5 кв.м (двадцять вісім цілих та п'ять десятих), що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ю. Олеші, 11”.
В п. 1.3 додаткового договору № 1 від 23.04.2018 р. змінено п. 2.2 розділу 2 “Порядок розрахунків”, а саме: “2.2 За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату з 23 квітня 2018 року, що становить 2621,79 (дві тисячі шістсот двадцять одна) гривня та 79 копійок (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства”.
Так, на час укладення договору оренди № 3/5 від 29.12.2016 р. та додаткового договору діяли положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-XII.
Як вказує позивач та не оспорюється відповідачем, після закінчення строку дії договору оренди 29.11.20219 р. у зв'язку з відсутністю заяв сторін про припинення або зміну умов договору оренди, відповідно останній автоматично був продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, зокрема, до 29.10.2022 р., що узгоджується з п. 7.8 договору та ч.2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-XII.
Так, згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-XII у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Поряд з цим слід зазначити, що 01.02.2020 р. введено в дію новий Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 03.10.2019 р. № 157-ІХ та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 р. № 483, пунктом 2 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” якого зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абз. 5 ч. 2 ст. 18 цього Закону, або 1 липня 2020 р. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27 травня 2022 року № 6345 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не .з вимагаються.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який в подальшому було продовжено.
Таким чином, договір оренди від 29.12.2016 № 3/5 вважається продовженим після 29.10.2022 р. на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Як вбачається із матеріалів справи, 19.10.2023 року комісією у складі: начальника орендного відділу - Анастасії Картавцевої, головних спеціалістів орендного відділу - Катерини Павліченко та Олени Решилової було складено акт обстеження нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеши, 11, відповідно до якого при обстеженні нежитлових приміщень, розташованих в підвалі фасадного флігелю було встановлено, що приміщення зачинено та доступу в середину не має; договір страхування орендарем не надано, на телефонні дзвінки орендар не відповідав та у ході обстеження у приміщенні орендар був відсутній.
При цьому із матеріалів справи вбачається, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради звертався до відповідача із претензією від 27.04.2023 року за вих. № 01-13/1832, в якій вимагав сплатити заборгованість з орендної плати, яка станом на 28.03.2023 року становить 70556,70 грн. та пеню в сумі 10405,56 грн. При цьому у вказаній претензії позивач повідомив орендаря, що у разі залишення зазначеної претензії без розгляду або без задоволення, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради буде ініційовано питання звернення до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади м. Одеси. Доказів реагування фізичною особою-підприємцем Кобелецьким Єгором Олеговичем на вказану претензію матеріали справи не містять.
Поряд з цим як встановлено судом та підтверджено сторонами під час розгляду справи, 16 травня 2024 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Кобелецьким Єгором Олеговичем був укладений додатковий договір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2016 р. № 3/5, зокрема, про наступне:
- п. 1: “Договір оренди від 29 грудня 2016 № 3/5 нежитлових приміщень підвалу площею 28,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 11, укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем Кобелецьким Єгором Олеговичем вважати розірваним за погодженням сторін відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” з 16 травня 2024 року.
- п. 2: Договір оренди нежитлового приміщення від 29 грудня 2016 р. № 3/5 припинив свою дію з 16 травня 2024 року.
- п. 3: Відповідно до ст. 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар - фізична особа-підприємець Кобелецький Єгор Олегович здав орендодавцю - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежитлові приміщення підвалу, площею 28,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 11, за актом приймання-передачі, підписаному обома сторонами.
Акт прийому-передачі приміщення (майна) додається”.
Також із матеріалів справи вбачається, що 16 травня 2024 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Кобелецьким Єгором Олеговичем (орендар) був підписаний акт прийому-передачі нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 28,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 11, відповідно до якого комісія у складі: начальника орендного відділу - Анастасії Картавцевої, головного спеціалісту орендного відділу - Катерини Павліченко в присутності фізичної особи-підприємця Кобелецького Єгора Олеговича, діючи згідно зі ст. 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, склали цей акт передачі орендодавцю нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 28,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 11, на підставі відмовного листа від 11.03.2024 № 01-14/494. При передачі приміщення комісією встановлено (технічний стан приміщення та наявність майна): технічний стан приміщення - задовільний; майно комунальної власності відсутнє.
Таким чином, господарським судом встановлено, що додатковим договором від 16.05.2024 року Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (позивач) та фізичною особою-підприємцем Кобелецьким Єгором Олеговичем (відповідач) розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 3/5 від 29.12.2016 р., при цьому актом від 16.05.2024 року останнім повернуто орендодавцю нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 28,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 11.
Між тим, за ствердженнями позивача, відповідач всупереч п.п. 2.2, 2.4 договору оренди та ч. 4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. 762 ЦК України не виконав належним чином зобов'язання за вказаним договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість по орендній платі за період з 01.10.2023 року по 31.01.2024 р. в розмірі 21129,41 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-XII (чинного станом на момент укладання договору) орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 03.10.2019 р. № 157-ІХ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Так, відповідач з моменту прийняття в оренду нежитлових приміщень згідно п. 2.2, 2.4 договору мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату до 15 числа поточного місяця.
Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача існує борг за період з 01.10.2023 року по 31.01.2024 року в сумі 21129,41 грн., у т.ч. за жовтень 2023 р. - 5228,53 грн., за листопад 2023 р. - 5270,36 грн., за грудень 2023 р. - 5296,72 грн., за січень 2024 р. - 5333,80 грн.
Натомість відповідач, заперечуючи проти позову в цій частині, вказує, що ним була сплачена сума заборгованості з орендної плати за спірний період з 01.10.2023 року по 31.01.2024 року в сумі 21129,41 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції в національній валюті № 924 від 24.04.2024 р. у розмірі 21129,41 грн., що міститься в матеріалах справи (а.с. 65). Так, в призначенні платежу у вказаній платіжній інструкції зазначено: “Оплата заборгованості за оренду нежит. приміщ. зг.дог. №3/5 від 29.12.16р., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ю.Олеши,11 Кобилецький Є.О.”.
Однак, як з'ясовано судом, сплачена відповідачем сума боргу в розмірі 21129,41 грн. згідно з платіжною інструкцією № 924 від 24.04.2024 р. була зарахована позивачем за попередні періоди заборгованості.
Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначення загальних засад функціонування платіжних систем в Україні, загальних засад випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлення прав, обов'язків та відповідальності учасників платіжного ринку України, визначення загального порядку здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядку здійснення оверсайта платіжної інфраструктури визначаються Законом України “Про платіжні послуги”.
Так, відповідно до п.п. 54 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про платіжні послуги” платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції (ч. 2 ст. 40 Закону України “Про платіжні послуги”).
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України “Про платіжні послуги” платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.
Згідно з п. 37 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України №163 від 29.07.2022, платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:
1) дату складання і номер;
2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку;
3) найменування надавача платіжних послуг платника;
4) суму цифрами та словами;
5) призначення платежу;
6) підпис(и) платника;
7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку;
8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.
Платник заповнює обов'язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів.
Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.
Надавач платіжних послуг платника та платник у разі ініціювання платником платіжної операції із застосуванням засобів дистанційної комунікації мають право у відповідному договорі встановити перелік реквізитів платіжної інструкції, які надавач платіжних послуг платника за наявності технічної можливості заповнює автоматично на підставі інформації, отриманої в процесі ідентифікації платника.
Згідно із додатком до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є “Призначення платежу”, який заповнюється з урахуванням вимог, установлених у розділі II Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг.
Відповідно до п. 41 Інструкції платник заповнює реквізит “Призначення платежу” платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у пункті 41 розділу II цієї Інструкції, лише за зовнішніми ознаками.
При цьому суд зазначає, що отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.
Отже, погашення черговості сплачених відповідачем сум ставиться в залежність від змісту реквізиту платіжного доручення “Призначення платежу”, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначенням платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), то сплачені кошти спрямовуються саме на погашення боргу (оплата товару, робіт, послуг) за конкретним актом. У випадку, якщо платіж буде отриманий без реквізиту “Призначення платежу” або чи якщо зазначена загальна підстава - на виконання договору чи погашення кредиторської заборгованості, зарахування сплачених коштів, за загальним правилом, здійснюється в порядку черговості, яка виникла хронологічно раніше.
Як встановлено судом вище, відповідачем в призначенні платежу в платіжній інструкції № 924 від 24.04.2024 р. зазначив: “Оплата заборгованості за оренду нежит. приміщ. зг.дог. №3/5 від 29.12.16р., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ю.Олеши,11 Кобилецький Є.О.”, а відтак відповідачем вказано загальну підставу сплати заборгованості, тобто не зазначено про сплату заборгованості саме в межах справи № 916/829/24, зокрема за спірний період з 01.10.2023 року по 31.01.2024 року, з огляду на що зарахування сплачених коштів, за загальним правилом, здійснюється в порядку черговості, яка виникла хронологічно раніше.
Так, у розрахунку заборгованості позивача станом на 16.05.2024 р. (а.с. 73) зазначається, що заборгованість по орендній платі станом на 30.09.2023 р. в сумі 102079,30 грн. стягується згідно із судовим наказом від 18.12.2023 р. № 916/5345/23, і платіж в сумі 21129,41 грн. від 24.04.2024 р., який надійшов на рахунок Департаменту, був зарахований в рахунок вищевказаного судового наказу. Вказані обставини підтверджено представником позивача також у судовому засіданні 11.06.2024 року.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з правомірністю зарахування Департаментом комунальної власності Одеської міської ради внесеного відповідачем платежу у розмірі 21129,41 грн. в рахунок сплати ФОП Кобелецьким Є.О. заборгованості за судовим наказом від 18.12.2023 р. № 916/5345/23, а не в рахунок погашення боргу у даній справі.
Таким чином, господарський суд доходить висновку, що фізичною особою-підприємцем Кобелецьким Єгором Олеговичем всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п.п. 2.2, 2.4 договору оренди № 3/5 від 29.12.2016 р. не виконано належним чином передбаченого умовами такого договору обов'язку зі своєчасної сплати заборгованості з орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість за період з 01.10.2023 року по 31.01.2024 року у розмірі 21129,41 грн.
Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем належними доказами, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з 01.10.2023 року по 31.01.2024 року в розмірі 21129,41 грн.
Поряд з цим Департаментом комунальної власності Одеської міської ради заявлено до стягнення пеню в розмірі 1155,69 грн., нараховану на існуючу заборгованість за період з 16.10.2023 р. по 31.01.2024 р.
За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов'язку щодо внесення орендної плати.
Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено п. 5.2 вказаного договору оренди, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором оренди щодо внесення орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню. Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, судом наразі встановлено, що вказаний розрахунок пені за обраний позивачем період прострочення є вірним і обґрунтованим, протилежного відповідачем не доведено. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1155,69 грн. є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Так, у постанові від 29.06.2021 р. у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі № 910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 22285,10 грн., наявність якої відповідачем не спростована.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Кобелецького Єгора Олеговича про стягнення заборгованості в загальній сумі 22285,10 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця Кобелецького Єгора Олеговича ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р UA398201720355239012083034299 в ДКСУ м. Київ) заборгованість з орендної плати у розмірі 21129/двадцять одна тисяча сто двадцять дев'ять/грн. 41 коп., пеню в сумі 1155/одна тисяча сто п'ятдесят п'ять/грн. 69 коп., судовий збір у розмірі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 20 червня 2024 р.
Суддя В.С. Петров