ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.06.2024Справа № 910/4791/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп»
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 48 869,85 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 48 869,85 грн., у тому числі: 32 502,60 грн. - основна сума боргу, 2 921,34 грн - 3% річних та 13 445,91 грн -інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором поставки №7(7)21УК/53-121-08-21-10069 від 11.02.2021 відповідач в обумовлений строк не здійснив оплату поставленого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4791/24. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем 06.05.2024 в підсистемі «Електронний суд» сформовано відзив на позов, в якому проти позову заперечено, посилаючись на те, що строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ 5 417,10 грн (5 309,10 грн за видатковою накладною №380 від 18.02.2021 та 108,00 грн за видатковою накладною №517 від 26.02.2021) в договорі не встановлений. Вимога щодо сплати частини вартості поставленого товару в сумі 5 417,10 грн на адресу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не надходила, відповідно строк оплати частини вартості товару не настав. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначив про необґрунтованість позовних вимог, вказавши, що позивач здійснив нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на суму грошового зобов'язання в загальному розмірі 32 502,60 грн, не врахувавши того, що це грошове зобов'язання не є простроченим та позивачем не вірно визначені періоди заборгованості. Окрім того звернув увагу, що введення на території України карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та, в подальшому, введення воєнного стану, неодмінно вплинуло на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежило безперешкодне провадження Відповідачем господарської діяльності, ним понесені додаткові непередбачувані витрати в зв'язку з введенням карантину, втрачена значна частина виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, покладення на Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в умовах воєнного стану спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і обов'язок в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) питання якої є пріоритетним над економічними, технічними, науковими та іншими цілями діяльності) є надзвичайними та невідворотніми обставинами (тобто форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, та виключають вину в його діях. Відповідач у письмовому відзиві просив звільнити його від відповідальності в зв'язку з відсутністю вини або зменшити розмір інфляційних втрат та 3% річних в умовах воєнного стану.
Через канцелярію суду 15.05.2024 позивач подав відповідь на відзив.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
Товариством з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - покупець, відповідач) 11.02.2021 укладено договір поставки №7(7)21УК/53-121-08-21-10069.
Відповідно до Закону України від 06.02.2023 №2896 «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року №1420 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», утворено АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» шляхом перетворення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ».
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» є правонаступником усіх прав та обов'язків ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ».
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити Припій ПСр 45 ГОСТ 19746-74 вартістю 26 545, 50 грн. та Дріт свинцевий марки С1 ГОСТ 3778-98 ф 2,5мм в кількості трьох одиниць загальною вартістю 540,00 грн. без ПДВ, а покупець прийняти і сплатити продукцію.
Згідно з п. 1.2. договору, строк поставки товару сторонами погоджено лютий 2021.
За змістом п. 3.1 договору, ціна договору складає 27 085,50 грн., крім того ПДВ 20% грн. 5 417, 10 грн., що в загальному становить 32 502, 60 грн.
Як вбачається з п. 3.2 договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Пунктом 3.3. договору встановлено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється у строки, визначені п.3.2 договору, за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
У п. 4.5 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. В податковій накладній у рядку «Код філії отримувача (покупця)» зазначати числовий номер ВП ЗАЕС - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП «НАЕК «Енергоатом» - 24584661. Постачальник зобов'язаний вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що надається за договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 №8.
Сторони у п. 10.2 договору встановили, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов'язковим.
Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом дванадцяти місяців з моменту підписання (п. 12.1 договору).
Як свідчать матеріали справи, зобов'язання з поставки товарів, зазначених в п. 1.1 договору, були виконані постачальником в узгоджений строк, що підтверджується видатковими накладними №380 від 18.02.2021 року на суму 31 854,60 грн. та №517 від 26.02.2021 на суму 648,00 грн. та товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
На виконання податкових зобов'язань та умов п.3.3 Договору, Позивачем як постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних були зареєстровані відповідні податкові накладні №98 від 18.02.2021 року на загальну суму 31 854, 60 грн. та №233 від 26.02.2021 року на загальну суму 648,00 грн., про що свідчить відмітка на податкових накладних «Зареєстровано в ЄРПН» та додані до податкових накладних квитанції.
Окрім того, позивачем на виконання, пункту 4.5. Договору було, надіслано на електронну адресу покупця, зазначену в договорі - pdvzaes@mgw.npp.zp.ua податкові накладні №98 від 18.02.2021 року та №233 від 26.02.2021 року в електронному варіанті, копії яких долучено до позовної заяви.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилається на те, що відповідачем не виконано свого договірного зобов'язання в частині сплати вартості поставленого товару, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 та Глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог вказує, що строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ 5 417,10 грн (5 309,10 грн за видатковою накладною №380 від 18.02.2021 та 108,00 грн за видатковою накладною №517 від 26.02.2021) в договорі не встановлений. Вимога щодо сплати частини вартості поставленого товару в сумі 5 417,10 грн на адресу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не надходила, відповідно строк оплати частини вартості товару не настав.
З приводу означеного твердження відповідача та відсутності правових для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
У силу ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 9 Податкового кодексу України передбачено, що ПДВ є загальнодержавним податком та відповідно до ст. 8 названого Кодексу є обов'язковим до сплати на усій території України.
Податок на додану вартість становить 20%, 7% або 14% бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України). База оподаткування ПДВ визначається відповідно до ст. ст. 188 - 192 Податкового кодексу України.
Тобто, виходячи з норм Податкового кодексу України, платник податку, зареєстрований відповідно до вимог розділу V ПК України, включає ПДВ до складу вартості товарів/послуг та сплачує його до бюджету, а покупець/споживач компенсує вартість таких товарів/послуг продавцю за цінами з урахуванням ПДВ на момент їх придбання/споживання та незалежно від категорії покупців/споживачів. При цьому покупець/споживач при придбанні/споживанні товарів/послуг самостійно не обраховує ПДВ та не сплачує його до бюджету.
Таким чином, ПДВ - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).
Враховуючи наведене, сума ПДВ, як складова загальної ціни товару, підлягає сплаті покупцем у межах погодженого сторонами строку оплати за поставлений товар.
Суд зазначає, що саме по собі посилання відповідача на застереження, викладене у п. 3.3 договору, стосовно здійснення оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), не спростовує наявності у відповідача обов'язку оплатити частину вартості товару у розмірі суми ПДВ та необхідності його виконання у вищевказаний строк, виходячи з такого.
Так, у п. 4.5 договору зазначено, що постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса замовника для листування в рамках адмініструванні ПДВ: pdvzaes@mgw.nnp.zp.ua.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2. ст. 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Зі змісту наведених норм слідує, що право покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у нього в силу факту реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних і жодним чином не залежить від факту направлення йому такої накладної контрагентом, у зв'язку з чим останнє як обов'язкове законодавцем не вимагається.
Враховуючи наявність у відповідача обов'язку зі сплати повної ціни переданого товару, а також беручи до уваги, що у силу реєстрації податкових накладних в ЄРПН у останнього виникло право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Таким чином, оплата на користь позивача договірної ціни переданого товару, включаючи її частину у розмірі сум ПДВ, мала бути проведена відповідачем у межах кінцевої дати строку, визначеного п. 3.2 договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи наведене та умови договору суд звертає увагу, що зобов'язання зі сплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ 20% за видатковою накладною №380 виникло у відповідача 18.02.2021 та на суму ПДВ - 108,00 грн за видатковою накладною №517 виникло у відповідача 26.02.2021, а саме з моменту реєстрації в ЄРПН податкових накладних.
Зобов'язання щодо остаточної вартості оплати товару за видатковою накладною №380 від 18.02.2021 відповідно до пункту 3.2 договору, мало бути виконано відповідачем у строк не пізніше 20.04.2021, за видатковою накладною №517 від 26.02.2021 у строк до 30.04.2021 (включно).
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов'язку зі здійснення оплати отриманого товару.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 32 502,60 грн.
Позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 2 921,34 грн 3% річних та 13 445,91 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
З розрахунку позовних вимог слідує, що позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 921,34 грн та інфляційні втрати у розмірі 13 445,91грн. за період з 20.04.2021 по 17.04.2024.
Проте, позивачем не вірно визначено початок періоду прострочення заборгованості.
Здійснивши перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, з урахуванням вірного початку періоду прострочення, суд зазначає, що позовна вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 918,58 грн. В іншій частині позовна вимога про стягнення 3 % річних не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.
В частині позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат з урахуванням вірного початку періоду прострочення, за перерахунком суду, сума в означеній частині є більшою, ніж заявлена позивачем. Однак, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі - 13 445,91 грн.
Щодо тверджень відповідача про звільнення його від відповідальності за невиконання умов договору у зв'язку з настанням форс-мажору та зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:
- ст.14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже, лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір з визначеним строком оплатити послуги, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання свого зобов'язання та, відповідно, об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.
Уклавши вказаний договір у 2021 році, тобто за рік до введення воєнного стану відповідач погодився з його умовами, порядком та строком оплати.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин. Сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин суду не надано.
Наведені відповідачем доводи, не є об'єктивними (винятковими) обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язань, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності.
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку зі здійснення оплати отриманого у 2021 році товару.
За таких підстав, суд не вбачає правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання умов договору та зменшення розміру інфляційних втрат і 3% річних.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» (02141, м. Київ, вул. Мишуги Олександра, буд. 2, офіс 416, код ЄДРПОУ 37017486) 32 502 (тридцять дві тисячі п'ятсот дві) грн. 60 коп. - основного боргу, 2 918 (дві тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 58 коп. - 3% річних, 13 445 (тринадцять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 91 коп. - інфляційних втрат та 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн. 83 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2024.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА