майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"10" червня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1203/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Приведьон В.М. - адвокат, довіреність № 08/32602 від 26.12.2023,
від відповідача: не прибув.
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Сироткіної Ганни Володимирівни (вх. № 01-44/1660/24 від 30.05.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/1203/23
за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
до Фізичної особи-підприємця Сироткіної Ганни Володимирівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Фізичної особи підприємця Шолоха Валерія Володимировича
про визнання укладеною Додаткової угоди № 1-К до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 102-Д від 10.11.2021
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеною Додаткової угоди № 1-К (з Додатками №2, №3) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 102-Д від 10.11.2021 в редакції, наведеній в прохальній частині позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необхідність приведення у відповідність договірних правовідносин між сторонами у сфері надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії до вимог Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1175 від 25.08.2021.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.05.2024 в задоволенні позову відмовлено.
30.05.2024 через систему "Електронний суд" від Фізичної особи-підприємця Сироткіної Ганни Володимирівни надійшла заява (вх. № 01-44/1660/24 від 30.05.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/1203/23, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 16 800,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.06.2024 заяву Фізичної особи-підприємця Сироткіної Ганни Володимирівни (вх. № 01-44/1660/24 від 30.05.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/1203/о3 прийняти до розгляду; призначено судове засідання на 10.06.2024 об 11:30 год.
10.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат, відповідно до яких просив відмовити в задоволенні заяви або зменшити їх до мінімуму. В обґрунтування заперечень представник позивача зазначив, що незрозумілим є те, з якого критерію виходили відповідач та її представник при визначенні вартості підготовки та подання відзиву, підготовки та подання додаткових пояснень. Крім цього позивач вважає вартість наданої професійної правничої допомоги завищеною.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги заперечував проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, вважає заявлені суми завищеними.
Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка про доставку документу в електронному вигляді "Ухвала про прийняття заяви" від 03.06.2024 відповідачу та її представнику - адвокату Вірьовкіну О.І.
Треті особи в судове засідання уповноважених представників не прибули, про місце, дату та час судового засідання повідомлялися належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка про доставку документу в електронному вигляді "Ухвала про прийняття заяви" від 03.06.2024 останнім.
Оскільки явка представника відповідача та третіх осіб в судове засідання не визнана обов'язковою, суд вважає, що їх неявка не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Частиною 1 статті 244 ГПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
В матеріалах справи міститься ордер серії АМ № 1066818 (а.с. 39) Вірьовкіна Олександра Ігоровича.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
10.10.2023 між адвокатом Вірьовкіним Олександром Ігоровичем (адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Сироткіною Ганною Володимирівною (замовник/відповідач) укладено договір № 10/10 про надання професійної правничої допомоги, відповідно до якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити роботи у порядку та строки обумовлені сторонами у даному договорі.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену п.п. 1.2. договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеною розділом 4 цього договору.
Згідно п. 4.1. договору розмір оплати праці адвокат при наданій правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються в Актах прийому-передачі наданих послуг. Замовник сплачує винагороду адвокату у готівковому або/чи у безготівковому вигляді на банківський рахунок адвоката. Сума наданих послуг сплачується замовником протягом 30 (робочих) днів з дня підписання акту прийомки передачі наданих послуг. Оплата послуг також може підтверджуватися написом адвоката про оплату в акті прийому передачі наданих послуг.
09.05.2024 адвокатом та замовником підписано акт прийму-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги № 10/10 від 10.10.2023, відповідно до якого у справі № 906/1203/23 надані наступні послуги:
- підготовка та подання відзиву від 25.10.2023 на позовну заяву АТ "Житомиробленерго" до Фізичної особи-підприємця Сироткіної Ганни Володимирівни про визнання укладеною Додаткової угоди № 1-К до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 102-Д від 10.11.2021, яка розглядається в Господарському суді Житомирської області, вартістю 8 500,00 грн.;
- підготовка та подання додаткових письмових пояснень від 07.03.2024 на додаткові письмові пояснення позивача стосовно предмету спору, вартістю 3 500,00 грн.;
- представництво замовника в суді 30.01.204, 07.03.2024, 25.03.2024, 25.04.2024, 02.05.2024, 28.05.2024 з розрахунку 800,00 грн. одне судове засідання, загальною вартістю 4 800,00 грн.,
всього - 16 800,00 грн.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 № 910/15621/19, від 07.09.2022 у справі № 912/1616/21тощо.
Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій - сьомій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони. Аналогічні за своїм змістом правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 908/270/21.
Також, господарським судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та у постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, згідно з яким суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись наведеними вище нормами, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Вивчивши надані представником відповідача докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії ч. 4 ст. 126 та на підставі ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення.
Суд враховує зміст відзиву та додаткових пояснень та відзначає, що представнику відповідача зі статусом адвоката, який передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід участі у судових засіданнях, об'єктивно не потребувалось значних затрат часу та зусиль на аналіз чинного законодавства, збір доказів, їх підготовка для подачі суду та підготовка позовної заяви.
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованим до стягнення вартість правничої професійної допомоги, зокрема:
- підготовка та подання відзиву від 25.10.2023 на позовну заяву в сумі 4 250,00 грн.;
- підготовка та подання додаткових письмових пояснень від 07.03.2024 на додаткові письмові пояснення позивача стосовно предмету спору, вартістю 1 750,00 грн.;
- представництво замовника в суді 30.01.204, 07.03.2024, 25.03.2024, 25.04.2024, 02.05.2024, 28.05.2024 з розрахунку 800,00 грн. одне судове засідання, загальною вартістю 4 800,00 грн.,
всього - 10 800,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, враховуючи вищевикладене, а також відсутність деталізації щодо часу, витраченого на кожен вид робіт і послуг, наданих адвокатом позивачу, з огляду на принцип співмірності розміру адвокатських послуг, суд приходить до висновку про покладення на відповідача судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 10 800,00 грн.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд, -
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Сироткіної Ганни Володимирівни (вх. № 01-44/1660/24 від 30.05.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/1203/23 задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, ід. код 22048622)
- на користь Фізичної особи-підприємця Сироткіної Ганни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) 10 800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В решті вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне додаткове рішення складено: 20.06.24
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - позивачу в Електронний кабінет
2- відповідачу в Електронний кабінет
3 - представнику відповідача - адвокату Вірьовкіну І.О. в Електронний кабінет
4 - третій особі - Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в Електронний кабінет
5- третій особі - ФОП Шолоху Валерію Володимировичу ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - (рек.)