вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1143/24
За позовом Акціонерного товариства "Дніпрометробуд", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" (LIMAK INSAAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI), м. Анкара, Турецька Республіка в особі представництва "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті", м. Дніпро
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
Акціонерне товариство "Дніпрометробуд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" (LIMAK INSAAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) в особі представництва "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" про стягнення заборгованості за Договором оренди виробничого майданчика № 2-ДО від 14.07.2019 в розмірі 419 892, 72 грн, з яких: основний борг у розмірі 360 930, 27 грн, пеня у розмірі 46 687, 86 грн, інфляційні нарахування у розмірі 6 171, 81 грн, 3% річних у розмірі 6 102, 78 грн.
Ухвалою суду від 20.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання даної ухвали.
25.03.2024 від представництва "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
03.04.2024 надійшов відзив на позовну заяву.
16.04.2024 від Акціонерного товариства "Дніпрометробуд" надійшла заява у справі та відповідь на відзив.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8, 5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати орендної плати за оренду виробничого майданчика за адресою: м. Дніпро, вул. Сухий острів, 53.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач не погоджується з позовними вимогами.
Зазначаючи, що відповідно до п. 2.11 договору орендарю надано право застосувати до орендодавця оперативно-господарську санкцію у разі не реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або в разі порушення порядку її заповнення. Під оперативно-господарською санкцією сторони розуміють право орендаря притримати в наступному місяці оплату послуг на суму податкового кредиту з ПДВ, який орендар мав отримати за податковою накладною, не зареєстрованою орендодавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних до моменту надання орендодавцем належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної. Відповідач стверджує, що станом на дату подання відзиву позивач не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За період березень-червень 2023 року орендар притримав оплату послуг на суму податкового кредиту з ПДВ в розмірі 23 946, 78 грн.
Також, відповідач зазначає, що Орендарю за Договором, нараховано орендну плату за липень 2023 в розмірі 36 514 грн, проте, на думку відповідача, договір припинено з 27.07.2023.
Позиція відповідача викладена у відповіді на відзив
Позивач не погоджується з позицією відповідача зазначаючи, що листом за вих. № 83 від 31.07.2023 AT «Дніпрометробуд» повідомило Представництво «Лімак Іншаат Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті» про відсутність підстав дострокового розірвання договору в односторонньому порядку та зазначило про можливість вирішення цього питання за взаємною згодою сторін за умови сплати заборгованості по орендній платі починаючи з грудня 2021р. та узгодження усіх питань приведення об'єкта оренди у первісний стан. Відповіді на даний лист отримано не було, домовленості про дострокове розірвання договору оренди виробничого майданчика №2-ДО від 04.07.2019р. сторонами не досягнуто.
Отже, посилання представництва «Лімак Іншаат Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті» на дострокове розірвання оренди виробничого майданчика № 2-ДО від 04.07.2019 з 27.07.2023 підлягають відхиленню, у зв'язку з невідповідністю чинному законодавству.
Також позивач зазначає, що укладення між представництвом «Лімак Іншаат Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті» та ФОП Темюр Огуз Каган договору поставки товару № 20230627 від 27.06.2023 жодним чином не випливає на чинність договору оренди виробничого майданчика № 2-ДО від 04.07.2019 та виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати за користування майном.
Таким чином, посилання Представництва «Лімак Іншаат Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті» на укладення з ФОП Темюр Огуз Каган договору поставки товару №20230627 від 27.06.2023 не відповідають нормам ст.76 Господарського процесуального кодексу України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
04.07.2019 між Акціонерним товариством "Дніпрометробуд" (далі - позивач, орендодавець) та Акціонерним товариством "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" (LIMAK INSAAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI) в особі представництва "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди виробничого майданчика № 2-ДО (далі - договір).
Пунктами 1.1 - 1.3 договору оренди встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування виробничий майданчик загальною площею 4 700 м2, розташований за адресою м. Дніпро, вул. Сухий острів, 53, кадастровий номер 120100000:08:589:0044.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 6303656 грн 74 коп.
Будівель, будинків, споруд на виробничому майданчику немає.
Пунктами 2.1 - 2.4, 2.7 договору оренди передбачено, що розмір щомісячної плати за орендовану площу виробничого майданчика становить 23 782 грн (з ПДВ).
Нарахування орендної плати починається з дати, зазначеної в акті прийому-передачі “об'єкту оренди”.
Щомісячно, до 10 числа поточного місяця, орендодавець виставляє орендарю рахунок на повний обсяг обумовлених договором платежів за поточний місяць. Акти виконаних робіт та податкові накладні надаються орендарю відповідно до чинного законодавства.
Сплата орендної плати та інших платежів за договором оренди проводиться на підставі наданого рахунку протягом 10 календарних днів, з моменту отримання такого рахунку орендарем.
Орендна плата за неповні місяці терміну оренди за даним договором оренди розраховується пропорційно кількості днів у такому неповному місяці.
Згідно з пунктом 2.9 договору оренди за порушення строків оплати передбачених пунктами 2.3. та 2.4. договору оренди, більше ніж на місяць, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період, за який сплачується пеня) під простроченої суми за кожний день прострочення.
Відповідно до пунктів 2.10, 2.11 договору оренди на дату виникнення податкових зобов'язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України) орендодавець складає податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі. Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригувань до них, у випадках, передбачених законодавством, здійснюється орендодавцем в строк передбачений Податковим кодексом України.
Орендар має право застосувати до орендодавця оперативно-господарську санкцію у разі не реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних або в разі порушення орендодавцем порядку її заповнення.
Під оперативно-господарською санкцією сторони розуміють право орендаря притримати в наступному місяці оплату послуг на суму податкового кредиту з ПДВ, який орендар мав отримати за податковою накладною (з розрахунком коригування до податкової накладної), не зареєстрованоорендодавцем а Єдиному реєстрі податкових накладних або неналежно заповненої податкової накладної до моменту надання орендодавця належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної).
В разі не реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в граничний термін, передбачений законодавством, зобов'язання орендаря на суму притриманих послуг вважаються виконаними.
Відповідно до пункту 8.1 договору оренди цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2023 включно з моменту підписання акта прийому - передачі об'єкта оренди відповідно до пункту 1.3. договору оренди. Сторони за взаємною згодою можуть продовжити дію договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди.
Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
На виконання умов договору у період з березня по грудень 2023 року позивачем було виставлено акти про надання послуг, а саме:
- акт про надання послуг № 41 від 31.03.2023 на суму 35 440, 44 грн з ПДВ.
- акт про надання послуг № 53 від 30.04.2023 на суму 35 972, 05 грн з ПДВ.
- акт про надання послуг № 78 від 31.05.2023 на суму 36 043, 99 грн з ПДВ.
- акт про надання послуг № 93 від 30.06.2023 на суму 36 224, 21 грн з ПДВ.
- акт про надання послуг № 108 від 31.07.2023 на суму 36 514 грн з ПДВ.
- акт про надання послуг № 123 від 31.08.2023 на суму 36 294, 92 грн з ПДВ.
- акт про надання послуг № 138 від 30.09.2023 на суму 35 786, 79 грн з ПДВ.
- акт про надання послуг № 154 від 31.10.2023 на суму 35 965, 72 грн з ПДВ.
- акт про надання послуг № 169 від 30.11.2023 на суму 36 253, 44 грн з ПДВ.
- акт про надання послуг № 184 від 31.12.2023 на суму 36 434, 71 грн з ПДВ.
Господарський суд зазначає, що акти за березень-червень 2023 підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Для оплати спірної заборгованості позивач виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури, які наявні в матеріалах справи.
Позивач стверджує, що в порушення умов договору, відповідач оплату орендної плати у спірному періоді своєчасно не здійснював, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 360 930, 27 грн.
Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду. Крім суми основного боргу у розмірі 360 930, 27 грн позивач просить суд стягнути пеню у розмірі 46 687, 86 грн, інфляційні нарахування у розмірі 6 171, 81 грн та 3% річних у розмірі 6 102, 78 грн
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору оренди виробничого майданчика, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Так, правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями Цивільного кодексу України та ст.ст. 283-291 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Частинами 1 та 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права (ст.760 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору орендодавець бере на себе обов'язок передати мано у користування і, водночас, орендар зобов'язується прийняти вказане майно та вчасно вносити за користування майном орендну плату.
Пунктом 2.2 договору визначено, що нарахування орендної плати починається з дати, зазначеної в акті прийому-передачі об'єкту оренди.
Таким чином, з дня отримання майна у користування у відповідач виник обов'язок вчасно вносити за нього орендну плату.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються зі ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. ст. 610-612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами ст. 610 Цивільного кодексу України та ст. 216 Господарського кодексу України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
За визначенням ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Пунктами 2.3., 2.4. договору оренди визначено, що щомісячно, до 10 числа поточного місяця, орендодавець виставляє орендарю рахунок на повний обсяг обумовлених договором платежів за поточний місяць. Акти виконаних робіт та податкові накладні надаються орендарю відповідно до чинного законодавства. Сплата орендної плати та інших платежів за договором оренди проводиться на підставі наданого рахунку протягом 10 календарних днів, з моменту отримання такого рахунку орендарем.
Таким чином, строк оплати послуг оренди є таким, що настав:
При цьому судом враховано, що за приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог, відповідач посилався на застосування оперативно-господарської санкції, передбаченої пунктом 2.11 договору оренди та притримання оплати послуг на суму податкового кредиту з ПДВ, що мав отримати орендар за податковою накладною.
Стаття 236 Господарського кодексу України встановлює, що у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;
відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;
відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.
Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Зі змісту пункту 2.11 договору оренди вбачається, що відповідач за первісним позовом має право не сплачувати (притримати) на користь позивача суму ПДВ у складі вартості послуг, які орендар отримує за податковою накладною, у разі якщо її не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних або неналежно заповненої податкової накладної, починаючи з наступного місяця. При цьому, зі змісту та логіки положень договору очевидним є те, що таке притримання має (може) тривати до усунення відповідного порушення, або до закінчення граничних строків реєстрації відповідних податкових накладних.
Тобто обов'язок зі сплати на користь позивача суми ПДВ у складі вартості послуг у відповідача виникає лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідної неналежно заповненої податкової накладної.
В разі ж не реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в граничний термін, передбачений законодавством, зобов'язання орендаря на притриману суму ПДВ взагалі вважаються виконаними.
Згідно з матеріалами справи відповідач притримав оплату послуг на суму податкового кредиту 23 136, 78 грн (за березень 2023 року сума ПДВ 5 906, 74 грн, за квітень 2023 року сума ПДВ 5 995, 34 грн, травень 2023 року сума ПДВ 6 007, 33 грн, червень 2023 року 6 037, 37 грн).
Повідомлення про притримання оплати послуг на суму податкового кредиту з ПДВ за спірний період направлялись на адресу позивача за період з березня по червень 2023 року, доказів щодо інших періодів сторонами не надано.
Станом на час вирішення спору позивач не надав до суду доказів реєстрації відповідних належно заповнених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, наведені відповідачем доводи не спростував.
Як вбачається з матеріалів справи, до складу суми боргу зі сплати орендної плати в розмірі 360 930, 27 грн увійшли суми податкового кредиту з ПДВ у березні-червні 2023, притримані відповідачем.
Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем суми боргу зі сплати орендної плати в розмірі 337 793, 49 грн.
Щодо посилання відповідача про розірвання договору.
Відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Досліджуючи питання законності вчинення одностороннього правочину про розірвання договору, насамперед слід встановити чи передбачено у конкретному випадку право односторонньої відмови від договору в позасудовому порядку та чи має місце порушення контрагентом зобов'язання, яке тягне за собою правові наслідки у такому вигляді.
В п. 9.3 договору оренди виробничого майданчика № 2-ДО від 04.07.2019 визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за :
взаємною згодою сторін;
рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.
За приписами ч. 1 ст. 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених ст. 188 цього Кодексу.
Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
З аналізу вищевказаної норми вбачається, що стаття 188 ГК України передбачає чіткий порядок для можливості розірвання договору в односторонньому порядку. Зокрема, сторона договору яка бажає розірвати такий договір направляє іншій стороні відповідне повідомлення про його розірвання. В той самий час, сторона договору яка отримала повідомлення про його розірвання від іншої сторони має право протягом 20 днів надіслати відповідь на таке повідомлення та повідомити про результати його розгляду. Саме зі спливом 20-ти денного терміну договір може припинити свою дію, якщо сторони не домовляться про зворотнє.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів розірвання договору оренди та повернення відповідачем позивачу чи орендодавцю нежитлового приміщення. В судовому порядку договір також не був розірваний.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
Крім того, наявність кримінального провадження не є беззаперечним доказом відсутності вини відповідача.
Господарський суд зазначає, що у разі винесення вироку суду при розгляді вищезазначеного кримінального провадження, відповідач не позбавлений права звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010 р у справі "Серявін та інші проти України".
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 337 793, 49 грн підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу в розмірі 23 136, 78 слід відмовити через необґрунтованість.
Щодо стягнення пені
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
На підставі п. 2.9 договору оренди позивач нарахував до сплати відповідачу пеню в сумі 46 687, 86 за загальний період з 24.04.2023 по 29.02.2024 (за кожним актом окремо).
Враховуючи часткове задоволення первісних позовних вимог про стягнення суми основного боргу, суд задовольняє позовні вимог про стягнення пені в розмірі 42 336, 94 грн. У задоволенні пені в розмірі 4 350, 92 грн відмовити.
Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу, суд задовольняє позовні вимог про стягнення 3% річних в розмірі 5 216, 49 за загальний період з 24.03.2023 по 29.02.2024 (за кожним актом окремо), інфляційних втрат у розмірі 4 893, 34 грн за період з квітня 2023 року по січень 2024 року. У 3 % річних в розмірі 886, 29 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 278, 47 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 5 853, 60 грн.
Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті” (06700, Турецька Республіка, район Чінкая Газіосманпаша, м. Анкара, вул. Хафта Сокак, буд. 9) в особі Представництва “Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті” (49000, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 69, офіс 323, код ЄДРПОУ 26511979) на користь Акціонерного товариства “Дніпрометробуд” (49000, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 5, код ЄДРПОУ 04880239) основний борг у розмірі 337 793, 49 грн, пеню у розмірі 42 336, 94 грн, інфляційні втрати в розмірі 4 893, 34 грн, 3 % річних у розмірі 5 216, 49 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 853, 60 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко