вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1592/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Серостанова В.О.
та представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної Служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро
про визнання недійсною окремої частини правочину та стягнення 1 972,14 грн.
8 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", в якому просить:
- визнати недійсним пункт 3.1 договору поставки № 66-35 від 04/05/2022 в частині стягнення суми ПДВ 1972,14 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" суму сплаченого ПДВ за договором № 66-35 у розмірі 1972,14 грн на розрахунковий рахунок 8 ДПРЗ.
Судовий збір у сумі 6056,00 грн позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обгрунтовані безпідставним включенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" податку на додану вартість у сумі 1972,14 грн до вартості товару (дизельне паливо) за договором поставки № 66-35 від 04.05.2022, який оплачено позивачем відповідно до платіжних доручень № 6 та № 90 від 04.05.2022.
Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", яка набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Відтак, операція з постачання відповідачем товару за договором № 66-35 від 04.05.2022 оподатковується за нульовою ставкою, включення до пункту 3.1 договору податку на додану вартість у сумі 1972,14 грн не відповідає чинному законодавству.
Правовими підставами позову заявник зазначає крім постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" також підпункт "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України, статті 203, 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 15.04.2024 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з недотриманням заявником вимог закону щодо процесуального оформлення позовної заяви та запропоновано йому протягом десяти календарних днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.
18.04.2024 та 19.04.2024 від позивача надійшли заяви про усунення недоліків разом із відповідними доказами та уточненою позовною заявою.
Ухвалою суду від 22.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 16.05.2024, відповідачу запропоновано подати відзив на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 16.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.06.2024 об 11:40 год.
У судове засідання 13.06.2024 представники сторін не з'явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач 10.06.2024 подав клопотання про здійснення розгляду справи без участі його представника.
Відповідач про причини неявки свого представника суд не повідомив, відзиву на позов не надав.
Факт належного повідомлення відповідача про призначені у справі засідання суду підтверджується довідками про доставку ухвал суду від 15.04.2024, 22.04.2024, 16.05.2024 до його електронного кабінету, сформованими системою діловодства "ДСС", і свідчить про обізнаність останнього із судовим провадженням у справі та можливістю подання заяв по суті справи (а.с. 34, 56, 70).
Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. При цьому, за змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За таких обставин суд розглядає справу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
За наслідком судового засідання 13.06.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між 8 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір № 66-35 від 04.05.2022 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у талонах, зазначений у пункті 1.2 цього договору (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити постачальнику вартість товару у строки та на умовах, встановлених цим договором.
Повне найменування (номенклатура, асортимент), кількість та інші індивідуально визначені відомості товару вказуються у специфікації (Додаток № 1 до договору), на підставі якої здійснюється передача товару від постачальника до покупця і яка є невід'ємною частиною договору.
Найменування товару: дизельне паливо (у талонах) код ДК 021:2015:09134200-9 Дизельне паливо. Кількість товару: дизельне паливо (у талонах) - 675 (шістсот сімдесят п'ять літрів) (п.1.2 договору).
Пунктом 3.1 договору визначено, що його ціна становить 30145,50 грн, у тому числі ПДВ 1972,14 грн.
Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться після поставки товару шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін накладної, а у випадку затримки з фінансуванням покупця - протягом поточного бюджетного періоду. Накладна повинна бути оформлена та містити обов'язкові реквізити відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Підставою проведення розрахунків є накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.
Сторони дійшли спільної згоди, що бюджетні (платіжні) зобов'язання покупця за цим договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних призначень (асигнувань) та фактичного надходження коштів Державного бюджету на зазначені цілі покупця (п. 4.2 договору).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачальник передає уповноваженому представнику покупця за адресою: вул. Панікахи, 23, м. Дніпро, Дніпропетровська область, Україна, 49041, товар у вигляді талонів, що підтверджує право покупця на отримання на АЗС постачальника фіксованої кількості товару певного найменування і марки, які позначені в талонах.
Поставка товару за договором здійснюється разовою поставкою або частинами - до 24.06.2022 (п. 5.2 договору).
Пунктом 5.4 договору визначено, що датою передачі товару покупцю вважається дата отримання талонів покупцем і підписання накладної уповноваженими представниками сторін.
Термін дії талонів безстроковий та не залежить від терміну дії цього договору (п. 5.5 договору).
За змістом пунктів 5.8, 5.10, 5.11 договору відпуск товару здійснюється на АЗС постачальника, зазначених у Переліку автозаправних станцій постачальника (Додаток № 2 до договору), на підставі талонів на отримання товару в асортименті і кількості, вказаних у них, особі (уповноваженій особі покупця), яка пред'явила відповідні талони на отримання товару. Наявність талону в особи, яка звернулась до однієї з АЗС постачальника, є підтвердженням повноважень такої особи на отримання товару за цим договором.
Згідно з пунктами 9.1, 9.2 договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди, спори та розбіжності вирішуються в судовому порідку з дотриманням вимог законодавства України щодо підсудності таких спорів.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 24.06.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань (п. 10.1 договору).
До договору сторонами підписано специфікацію (Додаток № 1), в якій погоджено поставку товару: дизпаливо в кількості 675 літрів за ціною за одиницю товару без ПДВ - 41,738318 грн на загальну суму 30145,50 грн, у тому числі ПДВ 7% - 1972,14 грн (а.с. 19).
На виконання умов договору відповідач поставив позивачу визначений у специфікації товар на загальну суму 30145,50 грн (у тому числі ПДВ 7% - 1972,14 грн), що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 0035/0000459 від 04.05.2022 (а.с. 21).
На підставі договору та видаткової накладної № 0035/0000459 від 04.05.2022 позивач здійснив оплату товару в сумі 30145,50 грн, у тому числі ПДВ 1972,14 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 90 (внутрішній номер 208974033) від 04.05.2022 на суму 143,80 грн, № 6 (внутрішній номер 208974086) від 04.05.2022 на суму 30001,70 грн (а.с. 22-23).
Сплата ПДВ в загальній сумі 1972,14 грн у складі ціни товару за видатковою накладною №0035/0000459 від 04.05.2022 і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю/відсутністю підстав для включення до договірної ціни податку на додану вартість, визнання недійсним пункту 3.1 договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнення сплаченої суми податку на додану вартість, включеної до ціни товару.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.
Правовідносини сторін у даній справі характерні для договору поставки.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 265 Господарського кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У частині першій статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 217 Цивільного кодексу України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
За приписами частин першої, третьої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
У правовідносинах між сторонами у справі можливо припустити, що спірний договір міг бути укладений сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ в розмірі 7%. При цьому, хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.
Податок на додану вартість, визначення якого наведене в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
Відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
За таких обставин недотримання сторонами при укладенні договору № 66-35 від 04.05.2022 вимог податкового законодавства зумовлює наявність підстав для визнання такого договору недійсним в частині включення податку на додану вартість у сумі 1972,14 грн до загальної ціни договору, тобто для визнання недійсним пункту 3.1 цього договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Частинами першою, другою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п'ятої статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, фактично уточнюючи висновок, викладений у пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, зауважила на тому, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним пункту 3.1 договору № 66-35 від 04.05.2022, позивач також заявив вимогу про стягнення на його користь з відповідача сплаченого за оспорюваним договором податку на додану вартість у сумі 1972,14 грн, що відповідає наведеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц.
За вказаних обставин позовні вимоги визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 6056,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 202, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про визнання недійсною окремої частини правочину та стягнення 1972,14 грн - задовольнити повністю.
Визнати недійсним пункт 3.1 договору поставки № 66-35 від 04.05.2022, що укладений між 8 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 38299914) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (ідентифікаційний код 41449359) в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у сумі 1972,14 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" ідентифікаційний код 41449359; місцезнаходження: 49000, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503) на користь 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 38299914; місцезнаходження: 49041, місто Дніпро, вулиця Панікахи, будинок 23) кошти в сумі 1972,14 грн, судовий збір у сумі 6056,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 21.06.2024.
Суддя І.І. Колісник