Справа№938/628/24
Провадження № 3/938/397/24
20 червня 2024 року селище Верховина
Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Джус Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Верховинського районного відділення поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області
про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, офіційно непрацевлаштованого, неодруженого, на утриманні троє малолітніх дітей,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участю:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 ,
потерпілої особи: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 .
Правопорушення вчинено за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1 , 19.05.2024 приблизно о 15год 00хв. за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , домашнє насильство, а саме, умисні дії фізичного та психологічного характеру, що виразилися у тому, що він наніс їй декілька ударів дерев'яною палицею в різні ділянки тіла та ображав її нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілої.
Таким чином вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КпАП України.
В судове засідання 20.06.2024 з'явилася особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та потерпіла від вчинення адміністративного правопорушення особа - ОСОБА_2 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що вину у вчиненому правопорушенні, з підстав, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення складеному відносно нього, він визнає. Однак відмовився давати пояснення в силу положень ст.63 Конституції України, про що подав відповідну заяву.
Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею ст.280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п.п. 16, 14, ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного та фізичного характеру, які полягали у тому, що він ображав її нецензурними словами та наніс декілька ударів дерев'яною палицею в різні ділянки тіла останньої.
Таким чином, характер вчиненого порушення з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідчить про наявність в його діях складу даного правопорушення - вчинення домашнього насильства у розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, вчиненого при вищевикладених обставинах, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, а саме:
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19.05.2024, згідно якої, ОСОБА_2 заявила про те, що 19.05.2024 близько 15.00 її співмешканець ОСОБА_1 , 1981 року народження погрожував їй фізичною розправою, наніс ударів дерев'яною палицею по тілу;
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №205362 від 18.06.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 , 19.05.2024 приблизно о 15год 00хв. за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме, умисні дії, що виразилися у тому, що він наніс їй декілька ударів дерев'яною палицею в різні ділянки тіла та ображав її нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілої;
- терміновим заборонним приписом від 19.05.2024 №408504, згідно якого ОСОБА_1 заборонено строком на 5 діб, перебувати у місці проживання (перебування) потерпілої та в будь який спосіб контактувати з нею, у зв'язку із вчиненням домашнього насильства, яке мало місце 19.05.2024 та виразилось у тому, що ОСОБА_1 наніс декілька ударів дерев'яною палицею в різні ділянки тіла своєї цивільної дружини ОСОБА_2 ;
-письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 19.05.2024, в яких вона зазначила, що протягом тривалого часу проживає в с.Кривопілля Верховинського району Івано-Франківської області із ОСОБА_1 , з яким мають трьох спільних малолітніх дітей. Зазначила, що 17.05.2024 вона змушена була піди з дому, оскільки її чоловік ОСОБА_1 повертаючись додому з полонини, по телефону погрожував їй фізичною розправою. Спочатку вона пішла до лісу, а потім перебувала у закинутому приміщенні, до 19 травня. Після чого, до вказаного приміщення прийшов її чоловік та почав її бити дерев'яною палицею по всіх частинах тіла. Після чого вони пішли з даного приміщення та ОСОБА_1 вимкнув її телефон. По дорозі додому він також наносив їй ударів в різні ділянки тіла.
-поясненнями ОСОБА_3 наданими в судовому засіданні 20.06.2024, в яких вона пояснила, що із ОСОБА_1 вони проживають разом, як одна сім'я, більше 9 -ти років, та виховують троє спільних дітей. 17.05.2024 вона перебувала дома та до неї зателефонував чоловік ОСОБА_4 , і повідомив, що йде додому. Також по телефону чоловік ображав її та погрожував їй. При цьому, по голосу вона почула, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, тому знаючи характер чоловіка, з метою уникнення конфлікту, оскільки він вже по телефону ображав її, вона пішла з дому. Два дні вона перебувала у лісі, а коли повернулась додому 19.05.2024, то чоловік почав бити її дерев'яною палицею та ображати нецензурними словами, з тих підстав, що вона втекла з дому. Після чого вона викликала поліцію;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 19.05.2024, в яких він підтвердив, що наносив потерпілій удари палицею, за те, що вона не хотіла повертатись додому;
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст.251,252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи ступінь та характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, ставлення до вчиненого, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції даної статті.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись статтями 24, 30, 40-1, ч.1 ст.173-2, 283, 284 КпАП України, суддя,
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді 40 (сорока) годин громадських робіт.
Стягнути з ОСОБА_1 , в користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Відповідно ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Верховинський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя Роман ДЖУС