Справа № 215/6789/20
1-кп/215/196/24
21 червня 2024 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 307 ч. 2, 309 ч. 1 КК України,
Ухвалою від 26.04.2024 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, обвинуваченій було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 24.06.2024 р..
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченій строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в зв'язку з призначенням слідуючого судового засідання за межами його дії.
Обвинувачена не заперечує проти розгляду клопотання прокурора у відсутності захисника взагалі, а також не заперечує проти клопотання прокурора.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, попередню ухвалу суду від 26.04.2024р., вважає, що обвинуваченій слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, виходячи з наступного.
Дійсно, згідно ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного (обвинуваченого); міцність його соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; постійного місця роботи, навчання; репутація, його майновий стан; наявність у нього судимостей; повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (обвинувачується) особа.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, та на які в своєму клопотанні посилається прокурор, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як вона будучи судимою, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від 6 до 10 років позбавлення волі, не працює, не одружена, тому вона може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які можуть підлягати допиту судом, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд, -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 19.08.2024 р..
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченою з дня вручення її копії.
Суддя: