Справа № 215/2823/24
3/215/1270/24
17 червня 2024 року м. Кривий Ріг
Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Демиденко Ю.Ю., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КпАП України,-
15.04.2024 о 22.01 год. біля будинку №4 по вул. Олексія Солом'яного в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ОСОБА_1 яка є власником автомобіля Fiat н/з НОМЕР_1 передала право на керування даним транспортним засобом ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння та зі згоди пройшов огляд за допомогою газоаналізатора «Драгер» та документально підтверджено цей факт. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.9г ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Правопорушник ОСОБА_1 вину не визнала в судовому засіданні 08.05.2024 просила закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення через те, що матеріали справи не містять доказів керування її чоловіком ОСОБА_2 належним їй автомобілем.
Правопорушник ОСОБА_1 17.06.2024 в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.16).
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції ООН про захист прав людини і основоположних свобод,кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборонні обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95 від 19.06.2001, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
За даних обставин, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, суддя приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , оскільки положення ч.2 ст.268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов'язкової участі особи в судовому засіданні під час розгляду вказаної категорії справ.
Згідно п.2.9г ПДР України, водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому станії.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає зокрема в разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суддею встановлено, що винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №640429 від 15.04.2024 (а.с.2), рапортом працівника поліції (а.с.4), копією постанови серії ДПО18 №780639 від 15.04.2024 (а.с.5), копією постанови серії ДПО18 №780640 від 15.04.2024 (а.с.6), результатом алкотесту (а.с.7), довідкою про реєстрацію транспортного засобу (а.с.9), копією протоколу серії ААД №739104 від 15.04.2024 (а.с.10) та відеозаписом на якому зафіксовано, що ОСОБА_2 сідає за кермо автомобіля, вмикає двигун і фари та починає рух (файл video_2024-04-19_11-40-00) (а.с.11).
Згідно довідки, долученої до матеріалів справи, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримувала (а.с.8).
Таким чином, суддя вважає за необхідне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у вигляді штрафу, яке відповідно до вимог ст.23 КУпАП є справедливим та буде достатнім і необхідним для виховання особи.
Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст.279, 280, 294 КпАП України, суддя,-
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
Реквізити для сплати судового збору (Отримувач коштів: (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106), код отримувача (ЄДРПОУ 37993783), Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО 899998); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Згідно ст.308 КУпАП в порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушень.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.