Кримінальне провадження № 194/89/24
Номер провадження 1-кп/194/89/24
21 червня 2024 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області в режимі відеоконференції кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2024 року за № 12024041400000007 та 02.02.2024 року за № 12024041370000184 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Привілля Лисичанськ Луганської області, громадянина України. з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого як ВПО та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 достовірно знаючи що на території України з 05:30 год. 24.02.2022 року введений воєнний стан, 07.12.2023 року в період часу з 18-00 години до 19-00 години (більш точного часу встановити не виявилось за можливе), знаходячись в якості гостя з дозволу власника ОСОБА_6 в приміщенні кухні будинку АДРЕСА_3 , побачив на глиняній печі в кухонному приміщені мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9A» 4/64Gb green, imei-1: НОМЕР_1 , в цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, а саме мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 9A» 4/64Gb green, imei-1: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 . Після чого, ОСОБА_3 з метою доведення злочинного умислу спрямованого на таємне викрадення чужого майна до кінця, знаходячись в кухонному приміщенні будинку АДРЕСА_3 , впевнившись в тому, що за його злочинними діями ні хто не спостерігає, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, таємно, викрав чуже майно, а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9A» 4/64Gb green, imei-1: НОМЕР_1 вартістю 2877,67 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду зазначену суму. З викраденим майном ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на свій розсуд.
Крім того, ОСОБА_3 , 02.02.2024 року приблизно о 14.15 год., знаходився в приміщенні продуктового магазину "Продукти", що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , в якому на праві договору оренди нежитлового приміщення здійснює свою підприємницьку ФОП ОСОБА_9 , де заздалегідь маючи умисел направлений на відкрите, повторне, викрадення чужого майна, під приводом купівлі продуктів харчування зробив замовлення продавцю магазину "Продукти" ОСОБА_10 , а саме: батон нарізний "Турецький" 0,500 грам вартістю 21,00 грн., ковбасу "Європейську" 0,500 грам вартістю 102 грн., сосиски філейні 280 грам вартістю 54,50 грн., молоко в пакеті "Волошкове" об?ємом 0,9 мл., вартістю 38,00 грн., напій слабоалкогольний "Рево" вартістю 53,00 грн., які остання поклала на поверхню дерев?яної вітрини. З метою доведення свого злочинного умислу направленого на відкрите, повторне, викрадення чужого майна взяв з вітрини вищевказані продукти та вибіг з приміщення магазину не звертаючи на зауваженні продавця ОСОБА_10 , повернути викрадені продукти до магазину та направився в напрямку вулиці Троїцька у м. Тернівка, Дніпропетровської області. Таким чином, ОСОБА_3 умисно, відкрито, повторно, в умовах воєнного стану, викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_9 , а саме: батон нарізний "Турецький" 0,500 грам вартістю 17,49 грн., колбасу "Європейську" 0,500 грам вартістю 111,21 грн., сосиски філейні 280 грам вартістю 45,47 грн., молоко в пакеті "Волошкове" об?ємом 0,9 мл., вартістю 31,67 грн., напій слабоалкогольний "Рево" вартістю 34,83 грн. Загальна вартість викраденого становить 240,67 грн. З місця скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_3 , зник, викраденим майном розпорядився на свій розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо епізоду з потерпілим ОСОБА_9 зазначив наступне. 02.02.2024 року біля 16-00 год. він прийшов до магазину «Продукти» по вул. Троїцька, щоб купити продукти. Покупців в магазині в цей момент не було, та була продавець жінка. Він замовив продукти харчування - продукти, які зазначені в обвинуваченні, однак молоко не замовляв. Сказав продавцю, що віддасть гроші потім. Відтак, замовив продукти, за товар не розрахувався, відкрив двері та пішов. Зазначає, що він не убігав, а йшов пішки. Продавець йому щось кричала, а також кричала «зупинись ти куди». Однак він не зупинився та пішов далі. Зазначає, що хотів їсти, тому взяв продукти харчування. В подальшому він їх з'їв. Вартість продуктів оспорює, оскільки він не брав молоко. В подальшому в останньому слові вину визнав, у вчиненому розкаюється.
Також, обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо епізоду з потерпілим ОСОБА_7 зазначив наступне. 07.12.2023 року, точний час не пам'ятає, однак це був день, він перебував в будинку АДРЕСА_3 , де під вечір разом з потерпілим ОСОБА_7 випивали спиртні напої. Потерпілого він знає, та у останнього був мобільний телефон Redmi, який знаходився в кухні. Так, ОСОБА_7 сам запропонував йому закласти його мобільний телефон у ломбард, оскільки у нього був паспорт. В подальшому він самостійно здав в ломбард телефон, який заклав його за 1000 грн. Після ломбарду він не повернувся до потерпілого. Фактично він не передавав кошти потерпілому за його телефон, але намагався віддати йому кошти. Коли він пропонував віддати кошти потерпілому, цього ніхто не бачив, як і не бачив коли потерпілий прохав його закласти в ломбард телефон. Кошти, отримані від телефону, він витратив на свій розсуд на свої потреби. Вартість не оспорює, однак він заклав телефон в ломбард за 1000 грн. В подальшому в останньому слові вину визнав, у вчиненому розкаюється.
Винність обвинуваченого в скоєнні інкримінованого йому діяння знайшла своє підтвердження та підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами (в межах кримінального провадження від 02.01.2024 року за № 12024041400000007 за ч. 4 ст. 185 КК України).
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що в грудні 2023 року по вул. Вознесенська в м. Тернівка, в темну пору доби, вживали алкоголь. Коли він ввечері відпочивав, в будинку на кухні лежав на пічці його телефон Redmi 9A, на якому грала музика. Він вийшов до туалету на 5 хв., та коли повернувся телефону вже не було. На запитання «де дівся телефон» обвинувачений ОСОБА_3 відповів, що не знає. Останньому він не дозволяв брати свій телефон. Боргових зобов'язань перед ОСОБА_3 у нього не було. В подальшому він дізнався від працівників поліції, що його телефон забрали з ломбарду. Претензій до ОСОБА_3 він не має. Просить призначити йому не суворе покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі.
Згідно витягу з ЄРДР вбачається, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості 02.01.2024 року за № 12024041400000007 за ч. 4 ст. 185 КК України. (т. 1 а.с. 55)
Згідно протоколу огляду місця події від 03.01.2024 року та фото таблиці до нього вбачається, що оглянуто домоволодіння АДРЕСА_3 , зокрема оглянуто кухонне приміщення, в якому знаходився мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9A». (т. 1 а.с. 58-61)
Згідно заяви ОСОБА_7 від 03.01.2024 року, останній просить долучити до матеріалів кримінального провадження коробку з мобільного телефону «Xiaomi Redmi 9A» 4/64Gb green, фіскальний чек, книжку з експлуатації. (т. 1 а.с. 62)
Згідно протоколу огляду предмету від 03.01.2024 року та фото таблиці до нього, оглянуто коробку з мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 9A» 4/64Gb green, фіскальний чек, книжку з експлуатації. (т. 1 а.с. 63-66)
Постановою слідчого СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 03.01.2024 року, коробку з мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 9A» 4/64Gb green, imei-1: НОМЕР_1 , фіскальний чек, книжку з експлуатації, визнано речовими доказами, та передано на зберігання під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 67)
Згідно висновку експерта № СЕ-19/104-24/383-ТВ від 05.01.2024 року проведеної судової товарознавчої експертизи, вбачається, що ринкова вартість мобільного телефону «Xiaomi Redmi 9A» 4/64Gb green, який був придбаний 18.11.2023 року новим (інші дані отримати не надалось можливим), на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме 07.12.2023 року, могла складати 2877,67 грн. (т. 1 а.с. 71-73)
Згідно договору застави №7.5653 від 08.12.2023 року, заставодавцем ОСОБА_3 08.12.2023 року передано заставодержателю в особі ПО «Економ ломбард О.М. і Компанія» майно, а саме - телефон «Redmi 9A 4/64» за оціночною вартістю 1000 грн. (т. 1 а.с. 75)
Постановою слідчого СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 03.01.2024 року, договір застави №7.5653 від 08.12.2023 року, визнано речовим доказом та залишено на зберіганні в матеріалах кримінального провадження. (т. 1 а.с. 76)
Згідно письмової заяви ОСОБА_11 від 03.01.2024 року, остання просить долучити до матеріалів кримінального провадження мобільний телефон марки «Redmi 9A 4/64» imei-1: НОМЕР_1 , який був закладений до відділення ломбарду 08.12.2023 року. (т. 1 а.с. 77)
Згідно протоколу огляду предмету від 03.01.2024 року, вбачається, що було оглянуто мобільний телефон марки «Redmi 9A 4/64». (т. 1 а.с. 78-81)
Постановою слідчого СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 03.01.2024 року, мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9A» 4/64Gb green визнано речовим доказом, та передано на зберігання під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 82)
Згідно заяви ОСОБА_6 від 10.01.2024 року, останній не заперечує щодо проведення слідчого експерименту за місцем його мешкання, а саме в приміщенні будинку АДРЕСА_3 . (т. 1 а.с. 84)
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 10.01.2024 року до додатку до нього, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_3 в приміщенні домоволодіння АДРЕСА_3 , вбачається, що останній зазначив про те, що 07.12.2023 року в кухонній кімнаті вказаного домоволодіння на глиняній плиті в кухонній кімнаті він побачив мобільний телефон «Xiaomi Redmi 9A» 4/64Gb, який належить ОСОБА_7 , та який в подальшому забрав та покинув приміщення будинку. Після цього вказаний мобільний телефон він заклав у ломбард. (т. 1 а.с. 85-88)
Щодо посилання сторони захисту з приводу того, що потерпілий ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_3 закласти його мобільний телефон у ломбард, оскільки у останнього був паспорт, суд не бере до уваги, оскільки воно не знайшло свого підтвердження та вказана позиція спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Отже, надані покази обвинуваченого є суперечливими та непереконливими, оскільки вони спростовані показами потерпілого ОСОБА_7 .
Покази потерпілого є послідовними, логічними, узгоджуються з іншими доказами по справі, а тому є належними та допустимими доказами, які у взаємозв'язку з іншими дослідженими судом вище викладеними доказами є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Оцінюючи позицію сторони захисту щодо невизнання вини ОСОБА_3 щодо інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, з огляду на досліджені докази, суд вважає недоведеними, та такими, що обрані з метою побудови такої лінії захисту, щоб уникнути обвинуваченим покарання за вчинене кримінальне правопорушення або пом'якшити його.
Винність обвинуваченого в скоєнні інкримінованого йому діяння знайшла своє підтвердження та підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами (в межах кримінального провадження від 02.02.2024 року за № 12024041370000184 за ч. 4 ст. 186 КК України).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що в січні-лютому 2024 року, коли було холодно та в період дня, коли на вулиці було світло, до магазину «Продукти» по АДРЕСА_4 , де вона працювала продавцем, зайшов обвинувачений ОСОБА_3 з двома малолітніми хлопцями. В магазині він заказав товар - рево, молоко, ковбаса, батон, сосиски. ОСОБА_3 взяв зазначений товар, та вона повідомила йому суму до оплати - приблизно 300 грн. Також, після зазначення суми оплати останній ще ходив по магазину. Та після цього він сказав /мовою оригіналу/ «извините, так бывает», на що вона зробила йому зауваження, однак вона побачила як він вийшов з магазину та побіг з товаром. На вулиці вона кричала навздогін йому /мовою оригіналу/ «я вас знаю», однак ОСОБА_3 побіг далі. Зазначає, що в її присутності ОСОБА_3 взяв товар не розрахувавшись та вийшов з магазину, та вона не дозволяла йому брати товар без оплати за нього.
Згідно витягу з ЄРДР вбачається, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості 02.02.2024 року за №12024041370000184 за ч. 4 ст. 186 КК України. (т. 1 а.с. 94)
Постановою прокурора Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області від 07.02.2024 року визначено підслідність кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2024 року за №12024041370000184 за ч. 4 ст. 186 КК України, за СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області. (т. 1 а.с. 96)
Згідно заяви ОСОБА_9 від 02.02.2024 року, останній дозволяє проведення огляду приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по вул. Троїцька буд. 167 в м. Тернівка. (т. 1 а.с. 98)
Згідно протоколу огляду місця події від 02.02.2024 року та фототаблиці до нього, вбачається, що проведено огляд приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_4 . (т. 1 а.с. 99-103)
Згідно протоколу огляду предмету від 02.02.2024 року та додатку до нього, вбачається, що проведено огляд інформації на DVD-диску 4.7 Gb 16х, на якому маються відеофайли під назвою: 1) « Video 2024-02-02 at 20.12.59» 2) «Video 2024-02-02 at 20.12.59 (1)». При відкритті файлу під назвою «Video 2024-02-02 at 20.12.59 » зображено приміщення продуктового магазину розташованого за адресою АДРЕСА_4 . При відтворенні відеозапису з 00:54 по 03:30 хвилин на відеозаписі видно як до залу заходить особа чоловічої статі, віком приблизно 20 років, худорлявої статури, зростом приблизно 175 см, вдягнений в куртку чорного кольору, штани темно сірого кольору, з червоними вставками, на голові вдягнена чорна шапка, далі Особа 1, разом з якою до приміщення магазину входять дві дитини чоловічої статі (хлопчик 1 та хлопчик 2), віком приблизно 8-9 років. Далі відбувається діалог Особи 1 з Продавцем, в ході якої Особа 1 називає та вказує на продукти, які продавець передає йому. Зокрема: банку рево, хліб, ковбасу, сосиски, молоко. На запитання Продавця щодо грошей, Особа 1 зазначив /мовою оригіналу/ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та спрямував разом з хлопчиком 1 та хлопчиком 2 до виходу з магазину. В час по відеозапису 03:18 хвилин Особа 1, хлопчик 2, залишають приміщення магазину, та продавець намагається наздогнати вищезазначених осіб, та кричить на їм навздогін. При відкритті файлу під назвою «Video 2024-02-02 at 20.12.59 (1)» зображено приміщення продуктового магазину розташованого за адресою: АДРЕСА_4 . Відеокамера розташована в торговому залі від входу. При відтворенні відеозапису з 00:00 по 05:00 хвилин на відеозаписі відтворюються аналогічні події, які записані на відеозапису «Video 2024-02-02 at 20.12.59» тільки з ракурсу входу до магазину. (т. 1 а.с. 105-109)
Постановою слідчого СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 02.02.2024 року, DVD-R диск з відеозаписами з камер відеоспостереження магазину "Продукти", який розташований по АДРЕСА_4 за 02.02.2024 року, визнано речовим доказом та залишено на зберіганні в матеріалах кримінального провадження. (т. 1 а.с. 110)
Згідно інвентаризаційного опису магазину «Продукти» за адресою: АДРЕСА_4 , станом на 02.02.2024 року виявлено нестачу на суму 268.50 грн, а саме: хліб - 1 шт. 21 грн.; молоко - 1 шт. 38 грн.; ковбаса - 1 шт. 102 грн.; сосиски - 54.5 грн.; рево - 2 шт. 53 грн. (т. 1 а.с. 111)
Згідно протоколу пред?явлення особи до впізнання за фотознімками від 02.02.2024 року, проведеного за участі свідка ОСОБА_10 , вбачається, що остання на фото №1 впізнає хлопця, який 02.02.2024 року о 14-30 год. вчинив грабіж в магазині «Продукти» по вул. Троїцька буд. 167 в м. Тернівка. (т. 1 а.с. 111-115)
Згідно висновку експерта №1193/24 від 27.02.2024 року, проведеної судової товарознавчої експертизи, вбачається , що ринкова вартість досліджуваних об?єктів, станом на 02.02.2024 року, становила: 1. батон нарізний "Турецького" вагою 0,500 гр.: з урахуванням ПДВ - 20,99 грн., без урахування ПДВ - 17,49 грн., 2. ковбаса "Європейська", копчена, вагою 0,500 гр.: з урахуванням ПДВ - 133,45 грн., без урахування ПДВ - 111,21 грн., 3. сосиски філейні "Бащинський", вагою 0,280 гр.: з урахуванням ПДВ - 54,56 грн., без урахування ПДВ - 45,47 грн., 4. молоко в пакеті "Волошкове", об?ємом 0.9 л: з урахуванням ПДВ - 38,00 грн., без урахування ПДВ - 31,67 грн., 5. напій слабоалкогольний "Рево", об?єм 0,5 л: з урахуванням ПДВ - 41,80 грн., без урахування ПДВ - 34,83 грн. Загальна вартість об?єктів дослідження становила: з урахуванням ПДВ - 288,80 грн. , без урахування ПДВ - 240,67 грн., за умови, що на вказану дату об?єкти мали якісні споживчі характеристики. (т. 1 а.с. 117-121)
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 02.02.2024 року та додатку до нього, проведеного за участі підозрюваного ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5 , вбачається, що ОСОБА_3 після того як викрав продукти харчування в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: м. Тернівка вул. Троїцька, направився на ділянку місцевості (на якій проводиться слідчий експеримент) де він вжив продукти харчування (хліб, молоко, сосиски, ковбаса, рево). На вказаній місцевості було виявлено: металеву банку Revo, залишки від сосисок (поліпропіленові смужки), поліпропіленові стрічки, шматки білого хліба, шматки ковбаси, які зі слів ОСОБА_3 він викрав в магазині. (т. 1 а.с. 128-130)
Постановою слідчого СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 02.02.2024 року, металеву банку, сірого кольору з маркуванням "Revo", поліпропіленові смужки від сосисок Філейні, поліпропіленові стрічки, жовто-коричневого кольору-2шт, які поміщені до спеціального пакету WAR №1280606; шматки білого хліба - 4 шт., шматок ковбаси, які поміщені до паперового конверту з емблемою НПУ, визнано речовими доказами, та передано на зберігання до камери схову ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області. (т. 1 а.с. 131)
Щодо посилання сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_3 не брав молоко, у зв'язку з чим останнім не визнано суму завданої шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до протоколу огляду предмету від 02.02.2024 року та додатку до нього, чітко вбачається, що Особа 1 (який є ОСОБА_3 ) серед продуктів, які він зазначив продавцю, було зазначено «молоко». В подальшому перераховані ОСОБА_3 продукти, він взяв з прилавку до рук та спрямував до виходу з магазину.
Також, свідком ОСОБА_10 під час її допиту в судовому засіданні, було зазначено про те, що ОСОБА_3 , коли зайшов до магазину, заказав товар, серед якого також було «молоко», та в подальшому ОСОБА_3 взяв товар, у тому числі «молоко», не розрахувавшись та вийшов з магазину.
Крім того, з протоколу проведення слідчого експерименту від 02.02.2024 року та додатку до нього, який був проведений за участі ОСОБА_3 , останнім зазначено про те, що як викрав продукти харчування в магазині «Продукти» він направився на ділянку місцевості (на якій проводиться слідчий експеримент), де він вжив продукти харчування, у тому числі «молоко».
У зв'язку з чим, з огляду на досліджені докази, посилання ОСОБА_3 є сумнівним, оскільки спростовується дослідженими доказами.
Також не заслуговує уваги посилання сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_3 не убігав, а йшов пішки, після того як вийшов з магазину з продуктами, з огляду на таке.
Підвищена суспільна небезпека грабежу порівняно з крадіжкою обумовлюється тим, що грабіжник на відміну від злодія не приховує свого наміру протиправно заволодіти майном, діє відкрито для сторонніх осіб, ігноруючи волю потерпілого чи осіб, у володінні чи під охороною яких перебуває майно, і нехтуючи думкою очевидців.
З об'єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна.
Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину. Такими особами можуть бути особи, у власності, володінні чи під охороною яких знаходиться майно, на яке здійснюється посягання, очевидці. Однак до таких осіб не можуть бути віднесені співучасники грабіжника, а також інші особи, в силу певних зв'язків чи стосунків з якими винний розраховує на потурання з їхнього боку (не очікує будь-якої протидії вчинюваному ним діянню).
Відповідно Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у Постанові від 15 листопада 2018 року у справі № 335/1893/16-к, відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном. Таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпорядитися вилученим майном (винести, передати іншим особам тощо). Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати як замах на грабіж. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
Відповідно до протоколу огляду предмету від 02.02.2024 року та додатку до нього, вбачається, що після того, як Особа 1 (який є ОСОБА_3 ) взяв продукти, Продавцем було зазначено про суму товару, однак Особа 1 зазначив /мовою оригіналу/ «Денег нет, извините… Ну вот такие дела» та спрямував разом з іншими особами до виходу з магазину.
Також, свідком ОСОБА_10 під час її допиту в судовому засіданні, було зазначено про те, що ОСОБА_3 після зазначення йому суму до оплати сказав їй /мовою оригіналу/ «извините, так бывает», на що вона зробила йому зауваження, однак останній вийшов з магазину та побіг з товаром. На вулиці вона кричала навздогін йому /мовою оригіналу/ «я вас знаю», однак ОСОБА_3 побіг далі.
Отже, вбачається, що у ОСОБА_3 був намір, який він не приховував, щодо протиправного заволодіння майном, а саме продуктами харчування в магазині «Продукти», оскільки він діяв відкрито для сторонніх осіб, зокрема продавця, яка перебувала в цей час в магазині та віддавала йому перелічені ОСОБА_3 продукти, вийшов з магазину з товаром за який він не розплатився, ігноруючи при цьому волю особи, у володінні якої перебувало майно, оскільки продавець намагалась його зупинити ще в магазині, та продовжила це робити також після того, як ОСОБА_3 покинув приміщення магазину.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив відкрите викрадення, яке було здійснено ним у присутності свідка ОСОБА_10 , яка розуміла протиправний характер його дій, робила йому зауваження з приводу цього, намагалась зупинити, а ОСОБА_3 , у свою чергу, усвідомлюючи цю обставину, не реагував на її зауваження, не припинив свої дії, та заволодів викраденим майном.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.12.2021 справа N 487/4245/18 провадження № 51-3880км21, показання обвинуваченого є не лише джерелом доказів, а й засобом захисту ним своїх інтересів, вони мають бути ретельно перевірені й оцінені судом. Якщо обвинувачений посилається на обставини, що свідчать про його невинуватість, то встановити або спростувати такі обставини повинна сторона обвинувачення. Показання обвинуваченого підлягають оцінці за тими ж правилами, що й усі докази, наявні у матеріалах кримінального провадження.
Отже, надані покази обвинуваченого є суперечливими та непереконливими, оскільки вони спростовані показами свідка ОСОБА_10 , та суд не вбачає у останньої підстав обмовляти ОСОБА_3 .
Покази свідка є послідовними, логічними, стосуються фактів, які свідок сприймала особисто, а тому є належними та допустимими доказами, які у взаємозв'язку з іншими дослідженими судом та вище викладеними доказами, є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення ,передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Також його провина повністю знайшла своє підтвердження іншими дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами щодо встановлених судом фактичних обставин скоєння кримінального правопорушення.
Оцінюючи позицію сторони захисту щодо невизнання вини ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, з огляду на досліджені докази, суд вважає недоведеними, та такими, що обрані з метою побудови такої лінії захисту, щоб уникнути обвинуваченим покарання за вчинене кримінальне правопорушення або пом'якшити його.
Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази, суд визнає їх достатніми, допустимими, та приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєних кримінальних правопорушеннях.
Даючи юридичну оцінку діям ОСОБА_3 , суд вважає, що обвинувачений винний у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, та його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, а також у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, та його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 186 КК України.
Згідно вимог ст. ст. 50,65 КК України та положень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч.6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.
Так, у постанові ВСУ від 01.02.2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи».
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня2008року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України та кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, а також особи обвинуваченого, який не одружений, не працюючий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання не може бути охарактеризований, раніше не судимий.
Щодо підстав врахування як пом'якшуючу покарання обставину «щире каяття» суд зазначає наступне.
Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2018року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не визнає всі обставини вчинених правопорушень, про що ним було зазначено під час розгляду, з огляду на його надані покази та досліджені в судовому засіданні докази, в яких маються розбіжності, що може свідчити про приховування ОСОБА_3 суттєвих обставин вчинених правопорушень.
Отже, у ОСОБА_3 не вбачається належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки, часткове визнання вини щодо встановлених фактів не може свідчити про його повне визнання вини, у зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для врахування пом'якшуючої покарання обставини як «щире каяття».
Однак, суд враховує як пом'якшуючу покарання обставину за епізодом за ч.4 ст. 186 КК України, добровільне відшкодування завданого збитку.
Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , є добровільне відшкодування завданого збитку.
Відповідно до вимог ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України) (2341-14), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Суд враховує правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі про призначення судом більш м'якого покарання. Так, у Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»
Реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступень тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, з урахуванням обставини, яка пом'якшує покарання та відсутності обставин, що обтяжують покарання, обставин скоєння кримінальних правопорушень та відношення до скоєного, думки потерпілих, які претензій до ОСОБА_3 не мають та просили призначити нге суворе покарання, суд вважає, що для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статей ч. 4 ст. 185 КК України та ч. 4 ст. 186 КК України, але не в максимальній межі, та з урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не має постійного джерела доходу, офіційно не працевлаштований, це може слугувати причиною вчинення ним злочинів проти власності і забезпечення власного існування за рахунок протиправного заволодіння чужим майном, а тому призначення йому покарання із застосуванням положень ст.ст. 75,76 КК України не сприятиме досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України.
Суд також однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком реальна міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень), а тому підстав для застосування вимог статей 75 КК України суд не убачає, оскільки ч.1 ст. 75 КК України прямо вказує на неможливість прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку засудження на строк більше п'яти років позбавлення волі.
Прокурор заявив клопотання про залишення без змін раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який був застосований ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.02.2024 року.
У зв'язку з тим, що в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався в ході розгляду в суді при розгляді даного кримінального провадження, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, суд вважає доцільним запобіжний захід, застосований до обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 118, 122 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлений.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України,
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:
за ч. 4 ст. 185 КК України - у вигляді 5 (п?яти) років позбавлення волі
за ч. 4 ст. 186 КК України - у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (семи) років.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_3 , строк попереднього ув'язнення з моменту фактичного затримання, а саме з 02.02.2024 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати:
-пов'язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи, оформлену висновком експерта №СЕ-19/104-24/383-ТВ від 05.01.2024 року, на користь держави, у розмірі 1514 грн. 56
-пов'язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи, оформлену висновком експерта №1193/24 від 27.02.2024 року, на користь експерта ОСОБА_12 (одержувач: ОСОБА_12 , IBAN НОМЕР_3 ) у розмірі 340 грн.
Речові докази по справі після набрання вироком законної сили:
-коробку з мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 9A» 4/64Gb green, imei-1: НОМЕР_1 , фіскальний чек, книжку з експлуатації, які передано на зберігання під зберігальну розписку від 03.01.2024 року потерпілому ОСОБА_7 - залишити потерпілому за належністю.
- договір застави №7.5653 від 08.12.2023 року, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
-мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9A» 4/64Gb green, який передано на зберігання під зберігальну розписку від 04.01.2024 року потерпілому ОСОБА_7 - залишити потерпілому за належністю.
-DVD-R диск з відеозаписами з камер відеоспостереження магазину "Продукти", який розташований по АДРЕСА_4 за 02.02.2024 року, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання.
-металеву банку, сірого кольору з маркуванням "Revo", поліпропіленові смужки від сосисок Філейні, поліпропіленові стрічки, жовто-коричневого кольору - 2 шт., які поміщені до спеціального пакету WAR №1280606; шматки білого хліба - 4 шт., шматок ковбаси, які поміщені до паперового конверту з емблемою НПУ, які передано на зберігання до камери схову ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області згідно квитанції №155161 від 05.02.2024 року - знищити.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1