Єдиний унікальний номер 205/6336/24
1-кс/205/704/24
Провадження №1-кс/205/704/24
Справа №205/6336/24
18 червня 2024 року м.Дніпро
Слідчий суддя Ленінського районного суду м.Дніпропетровська - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , розглянувши матеріали скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на рішення дізнавача про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій,-
До Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, в порядку ст.ст.303-307 КПК України, надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на рішення дізнавача про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій. В обґрунтування своєї скарги посилається на ті обставини, що 12 січня 2023 року, перебуваючи в судовому засіданні по справі щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України, будучи під присягою, свідок ОСОБА_5 повідомила суду неправдиву інформацію про те, що 22 жовтня 2023 року, в момент дорожньо-транспортної пригоди, вона зі своєю донькою - ОСОБА_6 , нібито перебувала на задньому сидінні автомобіля «Ауді», рн НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 та начебто бачила з якою швидкістю рухався вказаний автомобіль, оскільки сиділа безпосередньо за водієм. У зв'язку з викладеними обставинами, на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.02.2024 року, 17 лютого 2024 року уповноваженими особами ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області були внесені відомості до ЄРДР за 12024046690000072 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України. 04.04.2024 року, на адресу ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, в рамках зазначеного кримінального провадження було подано клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій. Постановою дізнавача СД ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 05 квітня 2024 року, у задоволенні клопотання було частково відмовлено. Не погодившись із вказаною постановою дізнавача, ним було подану скаргу до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, яка ухвалою слідчого судді від 26 квітня 2024 року була задоволена та якою зобов'язано дізнавача повторно розглянути подане ним раніше клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій. Постановою старшого дізнавача СД ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 17 травня 2024 року повторно частково відмовлено у задоволенні поданого ним клопотання. На його думку, зазначена постанова є необґрунтованою, оскільки висновки дізнавача не ґрунтуються на фактичних обставинах, у зв'язку з чим він просить її скасувати та зобов'язати дізнавача встановити місцезнаходження та провести огляд автомобіля «АУДИ», рн НОМЕР_1 , встановити причини розбиття лобового скла, провівши відповідні експертизи.
В судове засідання ОСОБА_4 , а також адвокат ОСОБА_3 не з'явились, надали заяви, відповідно до яких просять проводити судове засідання у їх відсутності, а саму скаргу задовольнити у повному обсязі.
Представник ВП № 3 ДРУП ГУ НП в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, надав суду матеріали досудового розслідування № 12024046690000072 та заяву про розгляд скарги за її відсутності.
Розглянувши матеріали скарги, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, дізнавача, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пункт 7 частини 1 статті 303 КПК України визначає, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Відповідно до ч.1 ст.304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч.1 ст.303 КПК, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо ж рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відповідно до ст.307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу, яка може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Частина перша статті 223 КПК України регламентує, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за № 12024046690000072 від 17 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України.
Постановою старшого дізнавача СД ВП №3 ДРУП ГУ НП в Дніпропетровській області - ОСОБА_8 від 05 квітня 2024 року було частково задоволено клопотання адвоката ОСОБА_3 . Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 26 квітня 2024 року, зазначена постанова була скасована та зобов'язано дізнавача повторно розглянути клопотання адвоката ОСОБА_9 про проведення слідчих (розшукових) дій.
Постановою старшого дізнавача СД ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 17 травня 2024 року повторно частково відмовлено у задоволенні поданого ним раніше клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до ч.5 ст.110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача про відмову у задоволенні клопотання має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають можливість проведення слідчих дій і обумовлюють відмову у їх проведенні, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Таким чином, прийняття рішення про відмову у задоволенні частини клопотання можливе лише після змістовного обґрунтування щодо безпідставності його заявлення.
В той же час, як видно із матеріалів кримінального провадження, постанова дізнавача від 17 травня 2024 року ідентична постанові дізнавача від 05 квітня 2024 року, що свідчить про формальне виконання дізнавачем ухвали слідчого судді від 26 квітня 2024 року. При цьому, частково відмовляючи у задоволенні клопотання, дізнавач зазначає, що встановлення місця знаходження автомобіля та його огляду, а також причин розбиття лобового скла та проведення експертиз, є недоцільним, оскільки не має будь якого відношення до складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 КК України.
Однак, з такими висновками погодитися не можна з огляду на наступне.
Згідно зі ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно із ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно диспозиції частини п'ятої статті 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що у пункті 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Згідно положень ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. При цьому, кримінальним процесуальним законом передбачено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Частина друга статті 223 КПК України визначає, що підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Як видно із матеріалів кримінального провадження №12024046690000072 від 17.02.2024 року, під час досудового розслідування було встановлено та допитано низку свідків, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , однак допит вказаних свідків жодним чином ані спростував, ані підтвердив показання ОСОБА_4 та ОСОБА_13 в частині розташування ОСОБА_5 на передньому пасажирському сидінні автомобіля «АУДИ», рн НОМЕР_1 , під час дорожньо-транспортної пригоду. У зв'язку з цим, на думку слідчого судді, саме проведення слідчих (розшукових) дій, зазначених у клопотанні адвоката ОСОБА_3 та проведення яких дізнавачем визнано недоцільним, необхідно для встановлення істини по справі та надасть можливість встановити правдивість, або неправдивість показань ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 91, 303, 304, 306, 307, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову дізнавача СД ВП №3 ДРУП ГУ НП в Дніпропетровській області про часткову відмову у задоволенні клопотання - задовольнити.
Постанову старшого дізнавача СД ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 17 травня 2024 року про часткову відмову у задоволенні клопотання - скасувати.
Зобов'язати старшого дізнавача ВП № 3 ДРУП ГУ НП в Дніпропетровській області: встановити місцезнаходження автомобіля «АУДІ», реєстраційний номер НОМЕР_2 та провести його огляд; за результатами огляду, встановити причини розбиття лобового скла вказаного автомобіля з боку пасажира, а також у разі виявлення на лобовому склі залишків шкіри, волосся, одягу тощо, вирішити питання про призначення відповідних експертиз.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1