Справа № 202/7826/24
Провадження № 2/202/4033/2024
Іменем України
21 червня 2024 року суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуський О.М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
20 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Вирішуючи питання щодо підсудності вказаного спору Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська, суд керується наступним.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами частини 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ЦПК України визначено загальну (ст.27 ЦПК України) та виключну (ст.30 ЦПК України) підсудність.
Перелік позовів для яких визначено виключну підсудність (стаття 30 ЦПК України) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
За вимогами ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів щодо нерухомого майна викладені у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Оскільки позивач звернулась з позовом про поділ спільного майна подружжя, що складається з автомобіля марки Ford Kuga, р.н. НОМЕР_1 , 2019 р.в.,, а також квартир АДРЕСА_1 , то територіальна підсудність цієї справи має визначається за правилами частини першої статті 30 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням майна.
Враховуючи, що спір стосується прав, пов'язаних з нерухомим майном,яке знаходиться на території Дніпровського району Дніпропетровської області, суд доходить висновку, що справа не підсудна Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на зазначене, суд вважає необхідним передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, на розгляд Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, який у відповідності до ст. 30 ЦПК України, уповноважений на розгляд даної справи.
Керуючись ст.ст. 27, 31, 187 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу № 202/7826/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, передати на розгляд Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська область, смт Слобожанське, вул. Теплична, буд. 7).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М. Мачуський