справа № 208/573/24
№ провадження 1-кп/208/303/24
18 червня 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
у відкритому судовому засіданні по справі кримінального провадження № 12023041160001705, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, громадянина України, фактично мешкав: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
який обвинувачується за ч.4 ст. 186 КК України, розглянувши клопотання про продовження запобіжного заходу, -
В провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться зазначена справа. Обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
По справі розпочато судовий розгляд. Оголошені всі письмові матеріали.
Прокурором заявлено клопотання про продовження відносно ОСОБА_7 заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою, яке аргументовано тим, що останній неодноразово судимий за корисливі злочини, знов обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину. Враховуючи викладене, відсутність у обвинуваченого сталих соціальних зв'язків, існують ризики вчинення ним інших кримінальних правопорушень та переховування від суду. На думку прокурора також існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків по справі з метою зміни ними своїх показань.
Адвокат заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Ризики застосування найбільш суворого запобіжного заходу прокурором не підтверджено. Просив застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Обвинувачений підтримав думку захисника. Зазначив, що під час перебування в СІЗО стан його здоров'я суттєво погіршився. Просив обрати менш суворий запобіжний захід, що дозволить йому пройти належне лікування.
Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження.
ЄСПЛ у рішеннях по справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції» неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 на теперішній час обґрунтовано, а саме в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке чинним законодавством передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за корисливі, в тому числі тяжкі злочини, на теперішній час обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину. Даних про міцні соціальні зв'язки чи працевлаштування обвинуваченого, про джерело його існування, суду не надано.
За таких обставин, суд вважає за існуючий ризик переховування обвинуваченого від суду з огляду на тяжкість інкримінованого злочину та міри покарання, яка йому загрожує у разі визнання винним, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків.
При встановленні наявності цього ризику, враховується встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, згідно якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення іншими показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, і за таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом таких показань та дослідження їх судом.
КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам, за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв'язку з чим не може прийняти до уваги доводи сторони захисту як належним чином обґрунтовані.
Судом враховуються тяжкі захворювання встановлені у ОСОБА_7 відповідно до медичних довідок. Разом з тим, відповідно до довідки Медичної частини СІЗО стан здоров'я обвинуваченого стабільний, знаходиться під наглядом працівників установи. Ургентного лікування не потребує.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181-184, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строком до 15.08.2024 року.
В задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни відносно обвинуваченого запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою, відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1