Справа № 212/5595/24
2/212/2774/24
20 червня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Крутиголови В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Заборського Олександра Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання,-
Адвокат Заборський Олександр Валентинович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи свою заяву тим, що ОСОБА_1 працював 27 років 09 місяців на посаді підземного машиніста електровозу в шкідливих умовах на підприємстві відповідача АТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Звільнений з підприємства 07.05.2014 року з зв'язку з виходом на пенсію, за власним бажанням. За довідкою МСЕК від 22.12.2015 року серії 12 ААА №014929 Позивачу первинно встановлено втрата професійної працездатності в розмірі 35% (тридцять п'ять) (20% по віброхв., 15% - ХОЗЛ). Внаслідок прогресування хронічного захворювання позивачу БЕЗСТРОКОВО встановлено 35%(тридцять п'ять) (20% по віброхв., 15% - ХОЗЛ). Довідка МСЕК серія 12ААА № 043432 від 15.12.2016 року. Згідно рекомендацій МСЕК Позивач потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, наглядом у сімейного лікаря. Отже, внаслідок отримання професійного захворювання Позивач не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується. ОСОБА_1 відчуває постійний біль у шийному і в попереково крижовому відділі хребта з іррадіацією в верхні кінцівки, та ліву нижню кінцівку та посилюються при рухах, біль і обмеження руху в ліктьових плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість дистальних відділів кінцівок, підвищення АТ, головний біль, запаморочення, задишку, при фізичному навантажені, періодичний кашель, з мокротинням та сухий. Факт зазначених фізичних страждань документально підтверджується висновками спеціалістів. Вказує на те, що самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни, які сталися є незворотними. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 280 000 гривень 00 копійок, яку просив стягнути з відповідача. Судові витрати покласти на відповідача, зокрема витрати на правову допомогу у розмірі 8500 гривень.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.06.2024 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.
Представник відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» Овчинніков Борис Сергійович скористався правом надання відзиву, у якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказав, АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» вважає, що сума відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я позивачу у розмірі 280 000,00 грн. не доведена і значно завищена та не відповідає вимогам розумності і справедливості. Зазначив, що довідкою медико-соціальної експертної комісії від 15.12.2016 р. ступінь втрати професійної працездатності встановлено безстроково, 35% втрати професійної працездатності. При укладанні з АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» трудового договору, відповідно до ст. 29 КЗпП України, Позивачу було роз'яснено під особистий підпис її права та обов'язки, про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, її права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і Документ сформований в системі «Електронний суд» 18.06.2024 3 колективного договору, при цьому ОСОБА_1 свідомо приймав наявні умови праці і усвідомлював можливість нанесення шкоди його здоров'ю. Тривалість роботи працівника у шкідливих умовах праці збільшує ризик професійного захворювання, і це насамперед, залежить від самого працівника і лише він сам несе відповідальність за наслідки свого вибору. У зв'язку з зазначеним можна зробити висновок, що причинно-наслідковий зв'язок існує між професійним захворюванням і діями самого ОСОБА_1 , які виражаються у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, хоча Позивач мав можливість змінити умови праці, місце роботи, перекваліфікуватися на іншу спеціальність тощо. В свою чергу слід зазначити, що за роботу в шкідливих умовах праці відповідач надає працівникам передбачені чинним законодавством та колективним договором АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» пільги та компенсації, а саме: підвищену оплату праці, додаткові відпустки, профілактичне харчування; перераховує до Пенсійного фонду кошти для забезпечення виплати пенсій за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2.. Звернув увагу суду, що з 23.05.2020 року моральна шкода в розмірі вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року визначається з урахуванням необхідності утримання податку з доходів фізичних осіб. У зв'язку з чим, наполягали на врахуванні судом норм податкового законодавства та судової практики по їх вірному застосуванню. Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 8500, 00 гривень зауважили, що вартість послуг по наданню правової допомоги є значно завищеною. Зазначена категорія справ про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, є значно поширеною у судовій практиці, такі справи є типовими та не вимагають від адвоката значних зусиль при підготовці правової позиції, позовної заяви та інших документів. А участь у судових засіданнях не вимагає від адвоката особливої професійної напруженості. Крім того, адвокат Заборський О.В. у своїй професійній діяльності приймає участь у значній кількості аналогічних справ, тому участь у даній справі не вимагає від нього значних професійних зусиль та витрат часу адвоката на розробку документів та підготовку правової позиції.
Станом на день розгляду справи 20.06.2024 року відповіді на відзив позивачем не надано.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено та не заперечувалося стороною відповідача, що ОСОБА_1 працював 27 років 09 місяців на посаді підземного машиніста електровозу в шкідливих умовах на підприємстві відповідача АТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ». Звільнений з підприємства 07.05.2014 року відповідно до ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книги позивача (а.с. 11-12).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.11.2015 року саме п.16 хронічне професійне захворювання виникло з таких підстав: Працюючи в підземних умовах шахти підземним машиністом електровозу, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, виконував роботи з керування електровозами під час відкочування навантажених та порожніх ешелонів, регулював швидкість руху залежно від профілю колії та ваги поїзда, формував ешелони та виконував маневрові роботи, розставляв вагони на місцях вантаження та розвантаження, возив вантажі, завозив порожні вагони, здійснював керування електровозами під час вантаження гірничої маси з люків дозаторів та під час розвантаження на перекидачі, переводив стрілки в дорозі, керував вентиляційними дверима, штовхачами, лебідками та іншими механізмами вантажних розвантажувальних пунктів, очищав, брав участь у зміні акумуляторних батарей, оглядав та опробував механізми керування й ходові частини. Усував неполадки в роботі. При цьому внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничого обладнання підпадав під вплив параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, що перевищували нормативні значення, та виробничої загальної вібрації. Відповідно до п. 17 Акту причиною виникнення професійного захворювання Позивача слугувало наступне: Перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу: Умови праці підземного машиніста зайнятого повний робочій день на підземних роботах, за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості, за рівнем виробничої загальної вібрації - до 3 класу 1 ступеня шкідливості (дослідження проводились на підприємстві для атестації робочих місць за умовами праці Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини в 2010 році). Аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м3: з вмістом кристалічного кремнію діоксиди (SiO2) у пилу від 10% до 70% - 4,2 при гранично допустимій до 2,0. Вібрація загальна, рівень в дБ; 107 при гранично допустимому до 101. Таким чином, комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено, що в наслідок тривалої праці в шкідливих умовах на АТ «Кривбасзалізрудком» Позивач втратив своє здоров'я та працездатність і набув професійні захворювання. Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 27 років 09 місяців в шкідливих умовах визначити конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити неможливо (а.с. 21-22).
Відповідно до висновку МСЕК від 22.12.2015 року ОСОБА_1 первинно встановлено 35 % втрати професійної працездатності (з яких: 25% вібраційна хвороба, 10% ХОЗЛ), з 07.12.2015 року по 01.01.2017 року, без встановлення групи інвалідності з наступним переоглядом ( а.с. 17 зворотній).
Довідкою МСЕК від 15.12.2016 року повторно ОСОБА_1 підтверджено 35 % втрати професійної працездатності (з яких: 25% вібраційна хвороба, 10% ХОЗЛ) з 01.01.2017 року - БЕЗСТРОКОВО без визначення групи інвалідності (а.с.17).
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов'язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв'язку з цим підстави, передбачені ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно п. 3 ч. 1 ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частинами 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» визначено: роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об'єктивно призвело до моральних страждань.
Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» протягом тривалого періоду в умовах впливу шкідливих факторів у відповідності до акту професійного захворювання від 18.11.2015 року, що спричинило виникнення в нього професійного захворювання, а отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, часткового визнання позову відповідачем, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 35 % - БЕЗСТРОКОВО у зв'язку із професійним захворюванням без встановлення групи інвалідності, період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, безперервну роботу на підприємстві відповідача понад 27 років 09 місяців, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 130 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Щодо посилань представника відповідача на оподаткування суми моральної шкоди суд звертає увагу, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18).
Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.
Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1400 гривень.
Ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009)
За правилами ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На виконання вказаних вимог закону позивачем надано: договір про надання правничої допомоги та на представлення інтересів від 24.05.2024 року, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Забоським Олександром Валентиновичем (а.с.6-7), розрахунок витрат на правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги та на представлення інтересів від 31.05.2024 року: консультація 2 години вартість години 500 грн. - 1000 гривень, попереднє опрацювання законодавчої бази 3 години вартість години 500 грн. - 1500 гривень, підготовка правової позиції 3 години вартість години 500 грн.- 1500 гривень, складання позовної заяви з урахуванням позицій Верховного Суду 5 годин вартість години 500 грн. - 2500 гривень, судове представництво 2 години - вартість години 1000 грн. - 2000 гривень, тобто на загальну суму 8 500 гривень (а.с. 9), акт прийму передачі наданих послуг від 31.05.2024 року на загальну суму 8500 гривень (а.с. 8); прибутковий касовий ордер про оплату ОСОБА_1 8500 гривень адвокату Заборському О.В. на підставі договору від 31.05.2024 року (а.с. 10).
У зв'язку з тим, що судом постановлено ухвалу про розгляд справи без виклику учасників справи адвокатом Заборським О.В. не здійснювалося судове представництво в суді протягом 2 годин - вартість години якого складає 1000 грн. на загальну суму 2000 гривень, отже задоволенню не підлягають.
У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі №520/9115/19 викладено правову позицію, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
У постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі №380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У той же час, надані послуги, щодо попереднього опрацювання матеріалів та законодавчої бази, не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається судом, а тому згідно з процесуальним законом, не є обов'язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку. Суд критично оцінює час, витрачений адвокатом на попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази, оскільки: у позовній заяві немає посилань на судові рішення, що не може свідчити про надання даних послуг клієнту. Таким чином, дані послуги задоволенню не підлягають.
Таким чином, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, суддя дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог та зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави у сумі 1300 гривень.
Керуючись ст.ст.153,2371 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги адвоката Заборського Олександра Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 130000 (сто тридцять тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір у розмірі 1300 гривень.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.
В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» місцезнаходження: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.
Повний текст рішення складено 20.06.2024 року.
Суддя: І. Б. Чайкін