Справа № 211/6785/23
Провадження № 2/211/935/24
21 червня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Сарат Н.О.,
при секретарі - Зоріній С.М.,
розглянувши в м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
адвокат Скоробогатько В.Ю. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 , є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
За даними роздруківки з сайту ТОВ «НОВА - КОМ» від 01.10.2023 року станом на
01.09.2023 року за вищевказаним житловим приміщенням обліковується заборгованість за житлово - комунальні послуги, яка утворилася перед КПТМ «Криворіжтепломережа» у сумі 3 276 грн. 74 коп., яка за специфікою своєї діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреб опалення і горячого водопостачання населення, у тому числі в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 та плата за абонементське обслуговування у сумі 442 грн. 42 коп. Загальна сума заборгованості 3 719 грн. 16 коп.
Не зрозумівши виникнення боргу та незаконних нарахувань за адресою:
АДРЕСА_1 він в інтересах позивача 03.10.2023 року направив на адресу КПТМ «Криворіжтепломережа» адвокатський запит № 10-Л від 01.10.2023 року про надання належним чином завірених копій всіх документів, що стали підставою для нарахування послуги з постачання теплової енергії та плати за абон. Обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 ; надати обґрунтовану відповідь на підставі чого за адресою: АДРЕСА_1 виникла заборгованість та за який період часу.
20.10.2023 року від КПТМ «Криворіжтепломережа» надійшов лист № 2744/06 від 10.10.2023 року, про розгляд запиту адвоката, що нарахування та розподіл теплової енергії у будинку за адресою АДРЕСА_2 здійснюється КПТМ «Криворіжтепломережа» на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 року та норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу. Зазначена сума боргу нарахована за період з листопада 2021 року і станом на 01.09.2023 року.
Позивач вважає, що заборгованість за її адресою нарахована безпідставно. ОСОБА_1 не отримує зазначені в листі КПТМ «Криворіжтепломережі» послуг, так як
відповідно до акту № 235 від 20.10.2008 року складеного представником КПТМ «Криворіжтепломережа» - контролером ОСОБА_2 встановлено, що при обстеженні квартири АДРЕСА_3 мається видимий розрив в системі центрального опалення, стояки за ізольовані, пакет документів в наявності, в приміщення встановлено автономне опалення, акт опломбування газового лічильника 14.10.2008 року, запропоновано зняти навантаження, за самовільне підключення к мережам КП «Криворіжтепломережа» відповідальність несе споживач, Дозвіл УЖКХ видано 21.12.2006 року № 428/90.
Отже з вищезазначеного вбачається, що ще в 2008 році позивачем було отримано
дозвіл на встановлення автономного опалення та відключення від мереж централізованого опалення. Актом від 17.11.2008 року було засвідчено прийняття в експлуатацію газифікованого об'єкту за адресою АДРЕСА_1 .
Відсутність факту отримання послуг від відповідача підтверджується актами, відповідачем фактично не зазначено у листі № 2744/06 від 10.10.2023 року ті обставини, що теплова енергія позивачем за даною адресою фактично не отримується.
Позивач ОСОБА_1 не має статусу споживача у розумінні ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст.1 Закону України «Про теплопостачання», де набуття такого статусу споживача пов'язаний та напряму залежить від факту отримання, або наміру отримання ж/к послуги. Однак, ОСОБА_1 не є споживачем послуги з централізованого опалення, зокрема і у розумінні наведеної норми закону, та не отримує послугу, та не має наміру її отримувати.
Просила суд визнати протиправними дії відповідача КПТМ «Криворіжтепломережа» щодо безпідставних нарахувань позивачу ОСОБА_1 за неспожиту та невикористану теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язати відповідача скасувати безпідставну та незаконну заборгованість за період з листопада 2021 року станом на 01.09.2023 року у сумі 3 719 грн. 16 коп. та припинити незаконно нараховувати та виготовляти безпідставні нарахування грошових платежів за не існуючи та не отримані позивачем послуги та анулювати незаконні їх нарахування за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 09 листопада 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
24 листопада 2023 року відповідач у справі скористався своїм правом та надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначає, що КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , в якому мешкає позивач. З 05.11.2021 року договірні відносини між КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачами-власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 року, що укладений в порядку ч.5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року. Цей договір має форму публічного договору приєднання та набуває чинності через 30 днів з моменту опублікування його на сайті підприємства (опубліковано 05.10.2021 року). Щодо правових підстав нарахування плати за теплову енергію відповідач зазначає, що для споживачів всіх категорій, приміщення яких розташовані у одному житловому будинку, надається комунальна послуга - послуга з постачання теплової енергії за Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ від 21.08.2019 року №830. Згідно Методики розподілу, в редакції від 28.12.2021 року, загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Відповідно Розділу II Методики розподілу, обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньо будинкової системи опалення, розраховується за відповідною формулою. Крім оплати за обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі та витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення (до 01.01.2022 року) й за опалення загальнобудинкових потреб (з 01.01.2022 року) справляється плата за абонентське обслуговування. Відповідно до ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ОСОБА_1 , як співвласник квартири повинна брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. На підставі вищевикладеного, позивач ОСОБА_1 , як власник квартири АДРЕСА_4 , яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов'язана нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 01.01.2022 року) й за опалення загальнобудинкових потреб та транзитних мереж (з 01.01.2022 року), а також з плати за абонентське обслуговування.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником квартири на підставі договору ВКК № 112210 від 26.03.200 року купівлі - продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 14).
За даними роздруківки з сайту ТОВ «НОВА - КОМ» від 01.10.2023 року станом на
01.09.2023 року за вищевказаним житловим приміщенням обліковується заборгованість за житлово - комунальні послуги, яка утворилася перед КПТМ «Криворіжтепломережа» у сумі 3 276 грн. 74 коп., яка за специфікою своєї діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреб опалення і горячого водопостачання населення, у тому числі в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 та плата за абонементське обслуговування у сумі 442 грн. 42 коп. Загальна сума заборгованості 3 719 грн. 16 коп. ( а.с. 21).
Відповідно до акту № 235 від 20.10.2008 року за адресою: АДРЕСА_1 , наявний розрив в системі центрального опалення, стояки ізольовані, в приміщенні встановлене автономне опалення, знято нагрузку 0,0031 Гкал (а.с.9).
20.10.2023 року від КПТМ «Криворіжтепломережа» надійшов лист № 2744/06 від
10.10.2023 року, про розгляд запиту адвоката, що нарахування та розподіл теплової енергії у будинку за адресою АДРЕСА_2 здійснюється КПТМ «Криворіжтепломережа» на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 року та норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу. Зазначена сума боргу нарахована за період з листопада 2021 року і станом на 01.09.2023 року ( а.с. 22).
КПТМ «Криворіжтепломережа» надано Інформацію щодо складових cyм нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за 21.10.2021 по 01.11.2021, 01.11.2021 по 05.11.2021, 01.11.2021 по 05.11.2021, 05.11.2021 по 01.12.2021, 01.12.2021 по 21.12.2021, 01.12.2021 по 01.01.2022, 01.01.2022 по 23.01.2023. Також, КПТМ «Криворіжтепломережа» надано Інформацію щодо розподілу тепла (Гкал) мiж квартирами будинку за адресою: АДРЕСА_2 та місцями загального користування за грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року, січень-квітень 2023 року (а.с. 60-69).
Взаємовідносини між сторонами врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку України від 22.11.2018 р. №315.
Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992р. №572, ст.382 ЦК України, ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення КСУ від 02.03.2004 року №4 - рп/2004, власники квартир багатоквратирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання та зобов'язані брати участь у загальних витратах на утримання будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.
Отже, співвласники житлового будинку повинні брати участь у витратах на його утримання пропорційно до своєї частки у будинку. Відключення від централізованого опалення не є підставою для звільнення від такої участі. Таким чином, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла.
Відповідно до пункту 18 зазначених Правил споживач зобов'язаний оплачувати за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця.
Згідно частини першої ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У частині першій статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву споживача кореспондується його обов'язок, визначений у пункті 5 частини 2 статті 7 Закону - оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст.67 ЖК України, плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов'язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Так як законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до наведених норм закону суд констатує, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
В порядку ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, КПТМ «Криворіжтепломережа» підготовлено та опубліковано Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 року, на сайті http://kpts.dp.ua/dogovorte.php, який відповідно є договором приєднання та вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому законом порядку не надали заперечень щодо його умов.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір зокрема надання виконавцю підписаної заяви- приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Фактичне надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт.
Відповідно до ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).
Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою(споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21серпня 2019р.№830 (далі - Правила).
Відповідно до п.33 Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил таМетодики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
За змістом пункту 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).
Ця Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.
У ч.2 Методики зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;
Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.
Відповідно до розділу ІІІ Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20%; двоповерхова - 18%; триповерхова - 16%; чотириповерхова - 14%; п'ятиповерхова - 12%; шестиповерхова та вище -10%.
Для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод, згідно пункту 8 розділу IV Методики розподілу у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площмісць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення,може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону , за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.
Відсутність приладів опалення в під'їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18, які вірно враховано судом першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, позивач ОСОБА_1 , як власник квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов'язана нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» співвласникам, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення, здійснюються нарахування за теплову енергію витрачену на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а також на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.
Здійснюючи нарахування за теплову енергію витрачену на опалення місць загального користування, позивачем застосовано Методику затверджену Наказом Міністерства розвитку громад на території України від 28.12.2021 року №358, застосовуючи тариф прийнятий рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.10.2021 №530 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послугу з постачання теплової енергії КПТМ «Криворіжтепломережа» в розмірі 1701,19 грн./Гкал (з ПДВ).
Відповідачем надано інформацію щодо складових сум нарахувань за послугу з постачання теплової енергії в листопаді грудні 2021 року, січні грудні 2022 року, в січні серпні 2023 року по квартирі позивача та інформацію щодо розподілу тепла (Гкал) між квартирами будинку позивача та місцями загального користування грудні 2021 року, січні грудні 2022 року, січні серпня 2023 року.
Судом перевірено та встановлено, що позивачу нарахування за надану комунальну послугу проводилось відповідно до тарифів на теплову енергію, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що підтверджується Інформацією щодо складових cyм нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за листопад-грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року, січень-серпень 2023 року за адресою позивача.
Таким чином, позивачу ОСОБА_1 , як співвласнику місць загального користування в багатоповерховому будинку, проведено нарахування за опалення місць загального користування та обсяг теплової енергії на функціонування системи опалення відповідно до закону показників вузла комерційного обліку.
Оскільки житло позивача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов'язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами, а тому підстави для визнання дій відповідача щодо нарахування плати за опалення місць загального користування та забезпечення функціонування системи опалення відсутні.
Пунктом 11 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Згідно п.33 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, передбачена щомісячна платаза абонентське обслуговування. Абонентська плата включає такі витрати: здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами (зняття показів теплового лічильника, розподіл спожитих Гкал між абонентами; друк інформаційних повідомлень), оплата банківських послуг, нарахування та стягнення плати за спожиті послуги; заробітна плата обслуговуючого персоналу та нарахування єдиного соціального внеску на зарплату; обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку теплової енергії (у разі їх наявності), господарські витрати (електроенергія, заправка картриджів, обслуговування комп'ютерів, канцелярські витрати, надання різних довідок).
Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання.
Плата за абонентське обслуговування затверджується внутрішнім наказом по підприємству та визначається виконавцем комунальних послуг за їх фактичними витратами у розрахунку на 1 абонента/місяць. Тобто плата за абонентське обслуговування розраховується не за обсяги спожитих послуг, а в розрахунку на 1 абонента та виставляється, як окремий платіж.
Згідно з Постановою Кабінету України «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами» від 21.08.2019 р. №808, держава регулює її граничний рівень, який з 01.12.2022 року становить 39,47 грн. на 1 абонента в місяць.
На підставі наказу КПТМ «Криворіжтепломережа» №791 від 30.11.2021 року плата за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії становить 22,05 грн. (з ПДВ).
Враховуючи викладене, твердження позивача про незаконність нарахування відповідачем плати за абонентське обслуговування, за опалення місць загального користування та функціонування систем є безпідставними.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу, на основі з'ясованих обставин, на які посилається позивач та відповідач, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки позивач зобов'язана нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення й за опалення загальнобудинкових потреб, а також з плати за абонентське обслуговування.
З огляду на безпідставність позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у позові.
Оскільки в силу Закону України «Про захист прав споживачів» позивачі були звільнені від сплати судового збору за подачу позовної заяви, а відтак, з огляду на задоволення позову, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Н. О. Сарат