Справа № 216/634/24
Провадження № 2/211/1437/24
20 червня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Сарат Н.О.,
при секретарі Зоріній С.М.,
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_8 в Рівненській обл., Острозькому р-ні, с. Прогрес на автодорозі Н-25 "Городище-Рівне-Старокостянтинів", відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи автомобілем марки "Hyundai Terracan", р.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної ДТП велосипедист ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув.
За фактом ДТП Слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області 11.11.2023 р. внесло матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023180000000425. Внаслідок вищевказаної ДТП, було завдано матеріальної та моральної шкоди близьким родичам загиблого, зокрема: синові ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, малолітні діти потерпілого, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазнали шкоду, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок Відповідача.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією
забезпеченого транспортного засобу марки "Hyundai Terracan", р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в АТ "СГ"ТАС" (приватне), відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР6906506.
Просила суд стягнути з відповідача на її користь, яка є законним представником малолітніх дітей загиблого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 241200,00 грн. страхового відшкодування пов'язаного з втратою годувальника, 53600,00 грн. моральної шкоди та вирішити питання щодо стягнення судових витрат по справі.
Ухвалою суду від 19 березня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 19 червня 2024 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача до суду надав заяву про розгляд справи у їх відсутність, на позовних вимогах наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву не подав.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно вимог статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_8 в Рівненській обл., Острозькому р-ні, с. Прогрес на автодорозі Н-25 "Городище-Рівне-Старокостянтинів", відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи автомобілем марки "Hyundai Terracan", р.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внаслідок даної ДТП велосипедист ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув.
За фактом ДТП Слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області 11.11.2023 р. внесло матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023180000000425.
22.12.2023 р. було закінчено проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якої, смерть ОСОБА_3 настала внаслідок закритої тіпої травми шиї з ушкодженням зчленування між 3-4 шийними хребцями та ушкодженням спинного мозку. Масивність, чисельність, різноманітний характер пошкоджень (садна, крововиливи, розрив зчленування хребта з ушкодженням спинного мозку тощо), розташування їх на різних анатомічних ділянка та протилежних поверхнях тіла, наявність ознак загального струсу тіла у вигляді крововиливів у зв'язково-фіксуючий апарат внутрішніх органів, в сукупності дають підставу стверджувати, що в даному випадку мала місце транспортна травма, а саме наїзд транспортного засобу (легкового автомобіля) на велосипедиста, який в момент первинного контактування перебував в сидячому або близькому цього положенні (керував велосипедом) та був повернутий вірогідніше всього передньо-лівою частиною тулуба та згідно із п. 2.1.3. г), е), ж), л) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (Наказ МОЗ України №6 від 17.01.1995 року) мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент їх отримання.
Таким чином, між отриманими потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження та настання його смерті існує прямий причинно-наслідковий
зв'язок.
Станом на сьогодні досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023180000000425, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, триває.
Вказаний факт підтверджується Витягом з ЄРДР кримінального провадження №12021181040000316, Висновком експерта №102, Свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 Серія НОМЕР_2 , Лікарським свідоцтвом про смерть №102, Довідкою про причину смерті №102.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини» (п.4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки).
Внаслідок вищевказаної ДТП, було завдано матеріальної та моральної шкоди
близьким родичам загиблого, зокрема:
- синові ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія
Свідоцтва про народження ОСОБА_4 . Серія НОМЕР_3 );
- дочці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (копія
Свідоцтва про народження ОСОБА_5 ).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Нормами ст.6 Закону №1961-IV визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п.1.7 ст.1 Закону №1961-IV забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п.1.12 ст.1 Закону №1961-IV).
Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, за наслідками якої в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_9 помер батько малолітніх ОСОБА_3 , сталася за участю транспортного засобу "Hyundai Terracan", р.н. НОМЕР_1 , який є забезпеченим транспортним засобом, про що свідчить поліс № АР6906506, який діяв на дату настання ДТП.
Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (ст.4 Закону №1961-IV).
Відповідно до абз.1 п.22.1 ст.22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Нормами ст.23 Закону №1961-IV визначено види шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, однією з яких є шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Порядок здійснення страхового відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, визначений ст.27 Закону №1961-IV.
Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п.27.1 ст.27 Закону №1961-IV).
Згідно частини 2 статті 27 Закону №1961-IV від 01.07.2004 в редакції чинній на дату пригоди: «Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ)
здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.
Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку".
Згідно ч.1, ч.2 ст.1200 ЦК України:
«1. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні
особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання
від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується:
1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення
навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку,
встановленого законом, - довічно;
3) інвалідам - на строк їх інвалідності;
4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за:
дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;
5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом
п'яти років після його смерті.
2. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.
До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував».
У Потерпілого, на день його смерті, на утриманні перебували такі члени сім'ї:
- син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який на час смерті батька був малолітнім, що підтверджується свідоцтвом про його
народження;
- дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка на час смерті батька була малолітньою, що підтверджується свідоцтвом про її народження.
Отже, в розумінні вищенаведеної норми ЦК України, малолітні ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 є особами, які мають право на відшкодування шкоди у зв'язку із загибеллю батька.
Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до приписів статті 77 СК України утримання може бути як у натуральній формі так і в грошовій формі.
На час ДТП загиблий ОСОБА_3 офіційних доходів не отримував, проте, сам факт того, що особа не мала офіційних доходів не може свідчити про те, що утримання сина та дочки не відбувалось взагалі.
Частиною 2 статті 1200 ЦК України встановлено, що: "Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував".
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 6 700 грн.
Згідно п.27.2 ст.27 Закону №1961-IV, загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Тобто при покладенні обов'язку по відшкодуванню шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого, на страховика, діюче законодавство передбачає певні межі такої відповідальності. Зокрема, загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2. ст. 27 Закону № 1961-ІV).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальним соціально-правовим механізмом, який запроваджено державою для захисту майнових інтересів як власників транспортних засобів, так і осіб, права яких можуть бути порушені під час використання джерела підвищеної небезпеки. Саме баланс таких інтересів у визначених законом межах забезпечується страховиком.
Отже, мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування пов'язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до п.27.2 ст.27 Закону №1961-IV, становить 241 200,00 грн., який розрахований за формулою: 36 х 6 700,00.
Отже, шкода по втраті годувальника, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь малолітніх дітей, в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , становить 241 200,00 грн., мінімально гарантованого розміру страхового відшкодування пов'язаного з втратою годувальника.
Судом встановлено, що смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10 листопада 2023 року, тому позивач як законний представник дітей загиблого має законні підстави на страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в сумі 53600,00 грн. за рахунок коштів відповідача, оскільки шкода заподіяна транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність в ПАТ «Страхова група «ТАС» згідно полісу № АР6906506.
Щодо вимоги про стягнення правової допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. підтверджуються: договором № 29/03-22 від 29 березня 2022 року про надання правової допомоги Адвокатським об'єднанням «Центр захисту при ДТП «Автономіч», ордером про надання правової допомоги адвокатом Найда К.В., детальним розрахунком робіт від 15.01.2024 на суму 30000,00 грн.
Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки вони пов'язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим за відсутності клопотання відповідача про зменшення їх розміру, а також при цьому були дотримані критерії розумності їх вартості.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, а саме 2948,00 грн., на користь держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» ( код ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 ), яка діє в інтересах малолітнього сина загиблого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки загиблого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 241200 ( двісті сорок одну тисячу двісті ) гривень 00 коп. страхове відшкодування пов'язане з втратою годувальника; 53600 ( п'ятдесят три тисячі шістсот ) гривень 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок смерті батька та 30000 ( тридцять тисяч ) гривень 00 коп. витрати на правову допомогу.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» судовий збір у розмірі 2948 (дві тисячі дев'ятсот сорок вісім ) гривень 00 коп. на користь держави.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Н. О. Сарат