11.09.2006 Справа № 18/78
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменко І.М. -доповідач
суддів: Виноградник О.М., Коршуна А.О.
при секретарі судового засідання: Клименко Ю.І.
За участю представників сторін:
від позивача: Доценко Сергій Юрійович начальник дирекції будівництва, довіреність №12 від 16.03.06;
від позивача: Шкуренко Марина Анатоліївна представник, довіреність №13 від 06.03.06;
від третьої особи: Приходченко Станіслав Вікторович головний спеціаліст відділу позовної роботи та кодифікації юридичного управління, довіреність №3618/06-42 від 02.08.06;
від відповідача: представник у судове не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства «Дніпропетровський метрополітен», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.06р. у справі № 18/78
за позовом: державного підприємства «Дніпропетровський метрополітен», м. Дніпропетровськ
до відповідача: відкритого акціонерного товариства «Дніпрометробуд», м. Дніпропетровськ
третя особа: Дніпропетровська облдержадміністрація, м. Дніпропетровськ
про розірвання договору
В лютому 2006 року позивач -ДП «Дніпропетровський метрополітен» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача -ВАТ «Дніпрометробуд» про розірвання договору.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.06р. у справі № 18/78 залучено до участі у справі третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору -Дніпропетровську обласну державну адміністрацію, м. Дніпропетровськ.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.06р. у справі № 18/78 (суддя Петрова В.І.) в позові відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно чинного законодавства розірвання договору є наслідком порушення зобов'язань за договором, а невідповідність договору законодавству призводить до визнання цього договору недійсним.
Не погодившись з рішенням господарського суду від 26.04.06р., позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, позов задовольнити, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з»ясовано обставини справи, які мають значення для справи та невірно застосовано норми матеріального права. Скаржник зазначив, що невідповідність договору № 2-99 від 10.09.1999р. чинному законодавству, що має місце на поточний час, є наслідком суттєвої зміни обставин, на які було звернуто увагу суду першої інстанції з метою неприпустимості подальшого існування ситуації, що склалася.
В своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі надуманими, та такими, що не відповідають обставинам справи, а рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та основаним на законі. Просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа витребуваний судом відзив на апеляційну скаргу не надала.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши представників позивача та третьої особи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, 10.09.1999р. між ДП «Дніпропетровський метрополітен» (замовник) та ВАТ «Дніпрометробуд» (генпідрядник) було укладено договір № 2-99, відповідно до якого замовник передає, а генпідрядник в межах договірної ціни приймає на себе, будівництво об'єктів 1-ої черги метрополітену в м. Дніпропетровську по проектно-кошторисній документації і «Сводке расходов», затвердженої розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 15.03.1982р. № 456-р і внесеними до неї, у встановленому порядку, змінами у розділі «Лінія метрополітену і додаткові споруди», у відповідності з реально виділеними лімітами фінансування і затвердженої Інвестором «Програмою робіт» на кожен рік будівництва починаючи з 1999р. Відповідно до п. 1.3. договору сторони, починаючи з 1999р. по кожному року будівництва, під реально виділені Інвестором ліміти капвкладень, визначають у межах договірної ціни: обсяги робіт, взаємовідносини, що враховують діючі ринкові умови, у відповідності з законодавством України і оформляють «Додаткову угоду», яка є невід'ємною частиною договору. Зазначений договір вступає в силу з 01.01.1999р. та укладений на період будівництва метрополітену в м. Дніпропетровську і може бути розірваний лише за згодою сторін або за рішенням суду (п.п. 4.1., 4.4. Договору).
Сторони зазначили, що договір на будівництво метрополітену в м. Дніпропетровську розпочалось на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 15.03.1982р. № 456-р. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.1997р. № 279 функції замовника з будівництва метрополітену покладено на Мінтранспорт, яке наказом від 24.04.1997р. ці функції передав ДП «Дніпропетровський метрополітен».
Не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції посилання ДП «Дніпропетровський метрополітен» на те, що оскільки постановою КМУ від 02.10.03р. № 1549 замовником з будівництва і реконструкції Дніпропетровського метрополітену визначено Дніпропетровську обласну державну адміністрацію, договір № 2-99 від 10.09.1999р. на підставі постанови КМУ від 01.08.05р. № 668 «Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» повинен бути розірваний, так як є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, так як згідно чинного законодавства розірвання договору є наслідком порушення зобов'язань за договором, а невідповідність договору законодавству призводить до визнання цього договору недійсним.
Згідно ст.. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст.. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як видно з даних норм права законних підстав для розірвання спірного договору немає, а тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови в задоволенні позову у повному обсязі.
Також слід зазначити, що враховуючи специфіку об'єкта будівництва та масштаби наслідків припинення робіт на об'єкті генпідрядником -ВАТ «Дніпрометробуд», без попередньої підготовки розірвання спірного договору можливе лише за умови виконання позивачем постанови КМУ від 02.10.2003р. № 1549 про передачу об'єкта будівництва третій особі у справі -Дніпропетровській облдержадміністрації.
На підставі вищевикладеного, судова колегія не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.06р. у справі № 18/78 -залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства «Дніпропетровський метрополітен», м. Дніпропетровськ -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя О.М. Виноградник
Суддя А.О. Коршун
З оригіналом згідно:
Помічник судді К.С. Лукінова