Справа № 466/959/24
Провадження № 2/466/1067/24
19 червня 2024 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Ковальчука О.І.
секретаря Хомляк О.П.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача, адвоката Брони М.В.
представника третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10
справа №466/959/24
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третіх осіб ІНФОРМАЦІЯ_5, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Коцюруби Л.Я. про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу
29.01.2024 року адвокат Брона М.В. звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третіх осіб ІНФОРМАЦІЯ_5, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Коцюруби Л.Я. про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, в якому просить суд ухвалити рішення, яким сстановити факт проживання ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02.06.2001 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , внаслідок чого дружині було присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ».
За час шлюбу у подружжя народилась донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
17.09.2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 17.09.2009 року, виданого Франківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, виданого на підставі актового запису № 301.
Однак, попри юридичне розірвання шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 продовжили проживати разом однією сім'єю як чоловік і дружина у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Даний факт підтверджується Актом № 15/12/22-1 від 15.12.2022 року, виданим ОСББ «Пасічна 171», у якому зазначено, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 однією сім'єю та вели спільне господарство. Даний факт також буде підтверджено у судовому засіданні показами свідків.
Також про факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка і жінки свідчить і те, що у користуванні ОСОБА_5 перебував транспортний засіб марки SSANG YONG ACTYON, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , належний на праві власності матері ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , що підтверджується копією страхового полісу №204858296, відповідно до якого страхувальником даного транспортного засобу був ОСОБА_5 .
Також факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підтверджує та обставина, що ОСОБА_1 сплачувала зі своєї платіжної банківської картки комунальні послуги за квартиру, власником якої був ОСОБА_5 , що підтверджується відповідними копіями квитанцій, долучених в якості додатків до позовної заяви.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на підставі актового запису №3125.
Внаслідок смерть ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно.
Оскільки за життя ОСОБА_5 заповіту не склав, спадкоємцями першої черги за законом після його смерті були батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також донька ОСОБА_2 .
Факт родинних відносин померлого ОСОБА_5 з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про зміну прізвища, імені, по-батькові від 05.05.1988 року та копією свідоцтва про народження від 25.05.1988 року.
25.07.2022 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Коцюрубою Л.Я. було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5 № 28/2022 за заявою доньки померлого - ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію спадкової справи в Спадковому реєстрі № 69560107 від 25.07.2022 року.
Батьки померлого ОСОБА_5 відмовились від своїх часток у спадщині на користь доньки - ОСОБА_2 , відтак остання одноособово успадкувала належне ОСОБА_5 на день смерті майно.
Крім цього, вищезазначені члени сім'ї померлого ОСОБА_5 звернулись до ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявами про виплату їм одноразової грошової компенсації як членам сім'ї загиблого військовослужбовця.
14.06.2023 року ОСОБА_1 також звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою про виплату їй частки одноразової грошової компенсації як члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
У листопаді 2023 року на адресу ОСОБА_1 надійшов лист-відповідь МОУ від 02.11.2023 року, у якому було зазначено, що комісія МОУ дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів, поданих ОСОБА_1 , для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки така не надала доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю разом із померлим ОСОБА_5 .
Відтак, з огляду на викладене, підтвердження факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне позивачці для реалізації своїх майнових прав, які виникли внаслідок смерті ОСОБА_5 , зокрема права на отримання одноразової грошової компенсації як члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача, адвокат Брона М.В. позовні вимоги підтримали повністю, покликаючись на вказані в позовній заяві обставини. Просили позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, надіслали на адресу суду заяви, у яких зазначили, що визнають позовні вимоги ОСОБА_1 , підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , та просять суд проводити розгляд справи без їх участі.
Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 в судовому засіданні позов заперечила, підтримавши письмові пояснення у справі, долучені до матеріалів справи.
Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Коцюруба Л.Я. в судове засідання не з'явилася, надіслала заяву про розгляд справи без її участі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що 02.06.2001 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції від 02.06.2001 року, актовий запис №738, внаслідок чого позивачу було присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ».
За час шлюбу у подружжя народилась донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
17.09.2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 17.09.2009 року, виданого Франківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №301.
Однак, попри юридичне розірвання шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 продовжили проживати разом однією сім'єю як чоловік і дружина у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на підставі актового запису №3125.
Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно.
Оскільки за життя ОСОБА_5 заповіту не склав, спадкоємцями першої черги за законом після його смерті були батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також донька ОСОБА_2 .
Факт родинних відносин померлого ОСОБА_5 з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про зміну прізвища, імені, по-батькові від 05.05.1988 року та копією свідоцтва про народження від 25.05.1988 року.
25.07.2022 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Коцюрубою Л.Я. було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5 № 28/2022 за заявою доньки померлого - ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію спадкової справи в Спадковому реєстрі № 69560107 від 25.07.2022 року.
Батьки померлого ОСОБА_5 відмовились від своїх часток у спадщині на користь доньки - ОСОБА_2 , відтак остання одноособово успадкувала належне ОСОБА_5 на день смерті майно.
Крім цього, вищезазначені члени сім'ї померлого ОСОБА_5 звернулись до ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявами про виплату їм одноразової грошової компенсації як членам сім'ї загиблого військовослужбовця.
14.06.2023 року ОСОБА_1 також звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою про виплату їй частки одноразової грошової компенсації як члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
У листопаді 2023 року на адресу ОСОБА_1 надійшов лист-відповідь МОУ від 02.11.2023 року, у якому було зазначено, що комісія МОУ дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів, поданих ОСОБА_1 , для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки така не надала доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю разом із померлим ОСОБА_5 .
Відтак, з огляду на викладене, підтвердження факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне позивачці для реалізації своїх майнових прав, які виникли внаслідок смерті ОСОБА_5 , зокрема права на отримання одноразової грошової компенсації як члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
На підтвердження факту спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 , позивач надала суду Акт №15/12/22-1 від 15.12.2022 року, виданий ОСББ «Пасічна 171», у якому зазначено, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 однією сім'єю та вели спільне господарство.
Крім цього, факт проживання ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 підтверджується копією листа Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради від 23.02.2024 року з додатками, з якого вбачається, що ОСОБА_1 зверталась з заявою від 28.12.2023 року про надання дозволу на встановлення меморіальної таблиці ОСОБА_5 на фасаді будинку АДРЕСА_2 , за результатами розгляду якої на засіданні виконавчого комітету 14.02.2024 року було прийнято рішення №232 «Про погодження встановлення меморіальних таблиць учасникам бойових дій».
Також про факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка і жінки свідчить те, що у користуванні ОСОБА_5 перебував транспортний засіб марки SSANG YONG ACTYON, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , належний на праві власності матері ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , що підтверджується копією страхового полісу № 204858296, відповідно до якого страхувальником даного транспортного засобу був ОСОБА_5 .
Факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підтверджує і та обставина, що ОСОБА_1 сплачувала зі своєї платіжної банківської картки комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_3 , власником якої був ОСОБА_5 , що підтверджується відповідними копіями квитанцій, долучених в якості додатків до позовної заяви.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Слід зазначити, що інститут фактичних шлюбних відносин введений у національне законодавство Сімейним кодексом України і закріплений, зокрема, у статті 74 Сімейного кодексу України.
Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участь у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки, як ознака наявності сім'ї, на законодавчому рівні не визначена. Водночас, строк спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну сімейне життя, вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини», Суд визначив, що поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші сімейні de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» наголошено, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Згідно з пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки відносини між подружжям мають, насамперед, глибоко особистий характер, то й правовому регулюванню особистих немайнових відносин у сімейному праві надається особливе значення. Суспільні зв'язки, що складаються в сім'ї, є глибоко особистими, багато в чому інтимними і ґрунтуються на почуттях любові та взаємної прихильності. В Сімейному кодексі України, порівняно з КЗпШС, збільшена кількість норм, які регулюють особисті немайнові відносини подружжя. Проте велика кількість особистих відносин між подружжям знаходиться поза сферою правового регулювання. В силу своєї делікатності та інтимності вони не піддаються зовнішньому впливу, що вказує на їх особливий характер. До особистих немайнових прав подружжя Сімейного кодексу України відносить ті, які є найбільш важливими та на які можна впливати нормами сімейного права. Це право на материнство та батьківство; право на повагу до своєї індивідуальності; право на духовний розвиток; право на зміну прізвища; право на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї; право на особисту свободу.
Загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин між подружжям згідно зі ст. 7 Сімейного кодексу України є здійснення їх з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та неприпустимість свавільного втручання в сімейне життя; відсутність привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками; здійснення прав та обов'язків кожним із подружжя на рівних засадах. Цей принцип базується на загальних положеннях ст. 24 Конституції України й означає право кожного з подружжя на особисту свободу; спільне вирішення питань материнства, батьківства, виховання й освіти дітей, інших питань життя сім'ї; право кожного з подружжя на повагу до своєї індивідуальності; обов'язок подружжя щодо побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спільної турботи про матеріальне забезпечення сім'ї та розвиток дітей.
Відтак, суд зазначає, що первісним чинником з метою визначення, чи перебувають особи у відносинах, тотожних загальновизнаному поняттю сім'ї, є встановлення наявності в осіб спільних особистих немайнових прав та обов'язків - врегульованих нормами сімейного права відносин стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.
Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року в справі №643/6799/17 роз'яснив, що для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності в осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.
Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Таким чином, з наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.
Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України №6-148цс12 від 12 грудня 2012 року, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (частина 4 статті 263 ЦПК України).
З огляду на наведене, системний аналіз наявних у справі доказів, відсутність заперечень з боку відповідачів, дозволяє суду дійти висновку, що позивач на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України надав суду належні і допустимі докази на підтвердження факту проживання однією сім'єю разом із ОСОБА_5 .
Крім того, статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Відповідачі визнали позов, надіславши відповідні заяви.
Відтак, суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки в цей період вони жили разом, вели спільний побут, мали взаємні права та обов'язки, притаманні подружжю, та не перебували в будь-якому іншому шлюбі.
Обставин, які б давали підстави сумніватись у такому висновку, судом не встановлено.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку з наведеним, з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 605,60 грн.
Крім того, слід повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,142, 263,265,267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
позов задовольнити повністю.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 - 605,60грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) сплаченого судового збору.
Повернути ОСОБА_1 50 відсотків - 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 1211,20 гривень, який сплачено згідно квитанції №7404-4539-0409-3182 від 28.01.2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 , АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_6 .
Відповідач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_6 .
Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_5, ЄДРПОУ - НОМЕР_7, АДРЕСА_7.
Третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Коцюруба Л.Я., м. Львів, вул. Липинського, 3/105.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.
Повний текст судового рішення виготовлено 21 червня 2024 року.
Суддя О. І. Ковальчук