1Справа № 335/3129/22 1-кп/335/211/2024
21 червня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді : ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
представника потерпілої: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за адресою: м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-Б кримінальне провадження №12021080000000294 від 21.11.2021 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Новомиколаївка, Новомиколаївського району, Запорізької області, українця, громадянина України, має загальну середню освіту, офіційно не працевлаштованого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину-інваліда ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України ,
21 листопада 2021 року, приблизно о 17 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без увімкненого світла фар в темну пору доби, здійснював рух по проїзній частині вул. Українській в смт. Новомиколаївка, Запорізького району, Запорізької області, зі сторони вул. Крупської в напрямку вул. Шкільної. В салоні вказаного автомобіля на передньому пасажирському сидінні розташовувався пасажир ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В цей же час, по авто дорозі Н-15 «Запоріжжя-Донецьк», на території населеного пункту смт. Новомиколаївка, Запорізького району, Запорізької області, зі сторони вул. Лєрмонтова в напрямку вул. Радгоспної, здійснював рух автомобіль «ГАЗ-5312», (молоковоз), реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , 1961 р.н.
Під час руху, по вул. Українській, наближаючись до перехрестя з авто дорогою Н-15 «Запоріжжя-Донецьк», яка є головною відносно вул. Української, водій ОСОБА_5 , діючи із злочинною недбалістю, без увімкненого світла фар в темну пору доби, не виконавши вимогу дорожнього знаку 2.1 ПДР «Дати дорогу», не надавши перевагу в русі транспортному засобу що рухався по головній дорозі, виїхав на вказане перехрестя, в результаті чого відбулось зіткнення автомобіля «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем «ГАЗ-5312», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Своїми діями водій ОСОБА_5 , порушив вимоги п.п 16.3, 16.11 ,п.19.1 а) та розділу 33 (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, відповідно до яких: 16.3 «У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13 світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів»., п.16.11.: «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»; п.19.1: «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла», Розділ 33.2 Знаки пріоритету. 2.1 "Дати дорогу". Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.
Невідповідність дій водія автомобіля «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху, знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією дорожньо - транспортної пригоди та наслідками.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобілю «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
Згідно висновку судової медичної експертизи № 363 від 22.11.2021, причиною смерті потерпілого ОСОБА_8 стала сполучена закрита тупа травма голови, шиї, тулуба та правої нижньої кінцівки, яка виразилась множинними переломами кісток скелета (шийного відділу хребта, ребер, правої стегнової кістки) та ушкодженнями внутрішніх органів (головного та спинного мозку, легень, грудного відділу аорти, печінки, правої нирки), яка ускладнилась розвитком шоку, який і став безпосередньою причиною смерті. Сполучена закрита тупа травма голови, шиї, тулуба та правої нижньої кінцівки у ОСОБА_8 , яка ускладнилась розвитком небезпечного для життя стану - шоку, перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження.
З огляду на морфологічні характеристики ушкоджень, а також дані судово-гістологічного дослідження м'яких тканин та внутрішніх органів з ділянок ушкодження - можна висловитись про те, що всі тілесні ушкодження ОСОБА_8 утворились зажиттєво, незадовго (перший десяток хвилин) до настання смерті.
З огляду на масивність травми голови, шиї, тулуба та нижньої кінцівки, викладений вище механізм утворення окремих груп ушкоджень, висотою їх розташування - всі тілесні ушкодження у ОСОБА_8 могли бути отримані і результаті дорожньо-транспортної пригоди, як у особи, яка знаходилась в салоні автомобіля, при ударах об виступаючі та деформовані частини салону автомобіля.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Допитаний в судовому засіданні 23.12.2022 року ОСОБА_5 визнав себе винуватим у вчиненні злочину, щиро покаявся та пояснив, що 21.11.2021 року ОСОБА_8 зателефонував йому та попрохав заїхати. Приблизно о 13 годині, коли він до ОСОБА_10 заїхав, останній запропонував випити пива, на що обвинувачений погодився, бо вирішив, що автомобіль залишить у ОСОБА_11 . Скільки випили він не пам'ятає, вказав, що він випив приблизно 2 пляшки пива, інших алкогольних напоїв не було. ОСОБА_10 теж щось випивав. Сиділи, розмовляли як друзі, приблизно до 16-17 годин. Потім ОСОБА_8 попрохав заїхати до його дівчини. За кермом був ОСОБА_10 , а він був пасажиром. Дівчину ОСОБА_10 на роботі не знайшов і коли назад поверталися, спускалися до траси ОСОБА_12 , щось відійшло, світло пропало, вони зупинилися і лагодили. ОСОБА_5 також пояснив, що зупинилися вони по вул. Української на під'їзді до траси, і оскільки автомобіль був його, потім вже він сів за кермо. Він проїхав до перехрестя метрів 500. Освітлення було, ліхтарі працювали. Коли доїжджали до перехрестя з трасою він їхав ближче до лівого узбіччя, 50 км на годину, потім знизив швидкість перед перехрестям. Оглядовість була добра. Коли під'їжджав бачив з правої сторони по трасі їхав грузовик зі швидкістю 40-45 км/год, який їхав лівим колесом по розділовій смузі. Думав, що встигне проїхати перехрестя і трохи піддав швидкості, коли відчув удар. Розбив голову, втратив свідомість та не розумів, що трапилося. Потім його відвезли до лікарні, а згодом повідомили, що ОСОБА_10 помер. Після ДТП він нічого не розумів, не пам'ятав, був у шоковому стані, деталей огляду на стан сп'яніння він повністю не пригадує, так як після ДТП в нього були травми, забої, погано себе почував, боліла голова, кров у нього для дослідження не відбирали. Винний у тому, що не зміг відмовити ОСОБА_10 туди з'їздити. Думав, що встигне, бо молоковоз їде повільно та змінював траєкторію руху, зміщувався. ОСОБА_13 прийшовся на пасажирські двері, де сидів ОСОБА_10 . Кажуть, що у його автомобілі не було світла фар, проте він не розумів чи горять його фари, бо перехрестя було дуже освітлене. Він нічого не розумів, не пам'ятав, був у шоковому стані. Потерпілим він усе відшкодував, поховання, пам'ятник купив, усі обіди і помагає їм всім чим може. Зазначав, що ОСОБА_10 йому був другом і важко з цим жити, бажає і не відмовляється надалі допомагати потерпілим, дуже шкодує про скоєне, зробив для себе суттєві життєві висновки які докорінно змінили його ставлення до життя.
Прокурор у судових дебатах 06.06.2024 року зазначав, що у ході судового провадження вина ОСОБА_5 доведена дослідженими доказами. ОСОБА_5 , усвідомлюючи свою протиправну поведінку, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, сів за кермо автомобіля та керував ним у порушення ПДР. Внаслідок порушення уваги та реакції через вживання алкоголю, не врахував транспортну обстановку, зокрема при виникненні небезпеки для руху, не вжив заходів для виконання вимог правил руху та уникнення зіткнення з іншим транспортним засобом, внаслідок чого настала смерть потерпілого. Дії ОСОБА_5 у ході досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою. керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого. Просив суд визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 5 років. Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався, підстав для його обрання до набрання вироку законної сили не вбачається. Просив стягнути з ОСОБА_5 судові витрати на проведення під час досудового розслідування та судового провадження судових експертиз.
Представник потерпілої у судових дебатах 06.06.2024 року зазначав, що потерпіла вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі ч. 3 ст. 337 КПК України, необхідно перекваліфікувати з ч. 3 ст.286-1 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України та на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачених ч.1 ст.76 КК України. Вказала, що за час проведення досудового слідства та судового розгляду ОСОБА_5 вже багаторазово пожалкував про скоєне ним кримінальне правопорушення, навчений та покараний внутрішніми душевними стражданнями щодо смерті найліпшого друга - ОСОБА_14 . Обвинувачений майже щодня бачиться із матір'ю померлого, допомагає батькам загиблого друга, просить вибачення у потерпілої ОСОБА_15 , а також проявив в суді щиросердне розкаяння у скоєному. Позиція потерпілої щодо призначеного ОСОБА_5 покарання є наступна: як мати так і батько ОСОБА_8 вибачили обвинуваченого, прийняли його як рідного сина, просять дати йому можливість виховувати дітей, допомагати потерпілим, і, як наслідок - призначити покарання без позбавлення волі.
У судових дебатах 06.06.2024 року потерпіла ОСОБА_15 прохала суд не позбавляти волі ОСОБА_5 і призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, так як у них з чоловіком залишилася одна ОСОБА_16 у житті на допомогу від Якова.
Захисник обвинуваченого у судових дебатах 06.06.2024 зазначав, що усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним діяння, ОСОБА_5 готовий прийняти справедливе покарання за свої дії, проте просить суд під час ухвалення вироку врахувати, що покарання має на меті не тільки кару, але й запобігання вчиненню нових злочинів засудженим. Враховуючи особу винного, його щире каяття, а також ставлення до наслідків своїх дій, позитивну діяльну поведінку після злочину, вважає, що покарання у виді позбавлення волі буде надмірним і не відповідати власне меті покарання в широкому її розумінні. ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_8 , були друзями ще з дитинства і усвідомлення того, що своїми діями він заподіяв смерті своєму другу досі завдає обвинуваченому моральних страждань. Після смерті потерпілого, ОСОБА_5 не просто формально вибачився та взяв на себе усі витрати пов'язані із похованням, але фактично перейняв на себе обов'язок щодо піклування за батьками потерпілого, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 за час, що минув з дня події кримінального правопорушення, фактично став для них другим сином. Призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі негативно позначиться і на батьках потерпілого, які будуть позбавлені останньої допомоги. Крім того, просив суд врахувати, що на утриманні обвинуваченого перебуває неповнолітній син, який є дитиною-інвалідом та страждає на дитячій аутизм. ОСОБА_5 також позитивно характеризується за місцем мешкання, та за більш ніж два з половиною роки з моменту події кримінального правопорушення жодного разу не притягувався до відповідальності за правопорушення правил дорожнього руху. Раніше не судимий, що свідчить про не схильність обвинуваченого до протиправної поведінки. Все це, на думку сторони захисту свідчить про наявність обставин, передбачених статтею 66 КК України за яких, керуючись положеннями статті 69 КК України просить суд призначити ОСОБА_5 покарання більш м'яке ніж передбачено законом. З врахуванням наведених раніше обставин, достатнім покаранням для досягнення його мети, було б призначення ОСОБА_5 покарання, передбаченого статтею 59-1 КК України, у виді пробаційного нагляду із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, на строк визначений судом із призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
У судове засідання 17.06.2024 року потерпіла ОСОБА_15 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
У останньому слові 17.06.2024 року ОСОБА_5 щиро покаявся, зазначив що він з цим живе і буде жити все життя, кожний ранок він прокидається з думкою про те, що він винен у смерті друга, вину визнав і просив суд призначити його покарання на розсуд суду, надати можливість і надалі надавати допомогу сім'ї потерпілого.
Під час судового розгляду, у зв'язку із тими обставинами, що учасники судового провадження проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, заперечували, зокрема прокурор просив дослідити усі письмові докази, потерпіла ОСОБА_15 , яку було залучено до участі у провадженні лише на стадії судового провадженні, просила дослідили у судовому засіданні усі докази, посилаючись на те, що водій іншого автомобіля пенсійного віку і вона хоче дізнатися як все було насправді та як помер її син, представник потерпілої наполягав на досліджені усіх доказів, оскільки потерпіла сумнівається в об'єктивності досудового розслідування, підстав для застосування положень ч. 3 ст.349 КПК України у суду не було, а тому, з огляду на позицію учасників справи, судом ухвалено дослідити усі докази зібрані стороною обвинувачення, на які прокурор послався в обґрунтування наявності в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченому ч.3 ст.286-1 КК України та визначено порядок їх дослідження, а саме, дослідження письмових (у т.ч. відеодоказів, процесуальних документів) доказів, допит потерпілої, допит свідків сторони обвинувачення.
Відповідно до вимог ст.337 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження проводився лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
На думку обвинувачення, вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України доведена повністю, а саме: показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , даними протоколів огляду, висновками судових експертиз, медичними документами, речовими доказами.
Судом досліджені вище перелічені докази у судовому засіданні безпосередньо, допитано потерпілу, свідків, досліджено письмові докази та процесуальні документи, відеодокази, речовий доказ та встановлено, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин встановлених судом, доведена повністю і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам передбаченим ст. ст. 85-87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності судом безпосередньо в судовому засіданні, а саме:
Показаннями потерпілої ОСОБА_15 , 1956 р.н., яка в судовому засіданні 23.12.2022 року показала, що не має претензій до ОСОБА_24 , це нещасний випадок, так вийшло. Її син та ОСОБА_5 друзі з самого дитинства і ОСОБА_25 для неї як рідний син, він настільки допомагає, і вона не бажає щоб його карали. У чоловіка був інсульт, а ОСОБА_25 день і ніч був з ними, ліки привозив. Пояснила, що до теперішнього часу ніхто нічого їм не розказав, поліція до них не приїхала, так і не сказали нічого за сина. Їй друзі сказали, що син помер. До автомобіля їх не допустили, відправили додому. Також пояснила, що з м.Запоріжжя дзвонив слідчий з приводу загубленого свідоцтво про народження сина, її не допитували і вона не могла приїхати у місто через стан здоров'я, була після операції. Під час досудового розслідування слідчим викликався син, і він так і не поїхав, бо був на роботі. Вказала, що у тому день 21.11.2021 року вона дзвонила ОСОБА_10 спитати коли він повернеться, а він сказав, що автомобіль поламався, скоро повернеться. Вона не повірила, що син помер. 21.11.2021 року вони під'їхали на місці ДТП, близько 18 год 30 год. Якова вже не було. Там стояла поліція, не пускали нікого. Сказали, що обох з автомобіля відвезли в лікарню, хоч, як виявилося згодом, ОСОБА_10 на той час вже помер. ОСОБА_25 усе оплатив, настільки помагає, що став її другим сином. ОСОБА_25 з її сином з дитячого садка були друзями. ОСОБА_10 на ОСОБА_26 казав « ОСОБА_27 ». Якщо ОСОБА_26 позбавлять волі, вона не знає як далі бути, жодних претензій до нього вона не має. Вказала, що ОСОБА_5 приїхав на другий день після ДТП, просив пробачення, він настільки за все переживає, він покараний на все життя, втратив найкращого друга, дуже переживає, місця себе не знаходить, приїхав до неї та на коліна впав. Гроші жінка Якова одразу принесла, бо ОСОБА_25 був у лікарні. Її син ОСОБА_10 був в АТО, важко після цього у нього було з нервами, вживав інколи алкоголь.
Показаннями свідка ОСОБА_19 в судовому засіданні 15.03.2023 року, яка показала, що саму ДТП вони з чоловіком не бачили. Вони пройшли через трасу, почули десь секунд через десять удар. Почули звук і одразу пішли на допомогу. Через 2 хвилини, це метрів 300, вони підійшли і побачили, що трапилась ДТП. У автомобіль ВАЗ врізався молоковоз, передня частина ВАЗу була сильно ушкоджена, на водійському сидінні сидів ОСОБА_28 , він був без тями. Потім вони почали його приводити до тями, кровотік на чолі був, приїхала поліція. Поліція почала відкривати задні двері і тоді побачили ОСОБА_29 без ознак життя. Далі приїхала швидка.
На питання учасників свідок пояснила, що це була пізня осінь, вечір, було вже темно. Освітлення є на перехресті, перешкод для огляду водію не має. Вони з чоловіком прийшли першими, потім поліція, сторонніх осіб не було, її чоловік відкрив двері та приводив ОСОБА_26 до тями, бачили у ОСОБА_26 кров, витягнути його не намагалися, бо чекали лікарів. Пасажира ВАЗу побачили пізніше, його не було видно через те, що в пасажирську передню частину автомобіля в'їхав молоковоз. Біля магазина стояла поліція, вони почули ДТП і під'їхали. ОСОБА_30 знає як мешканця селища, проте вони особисто не знайомі. ОСОБА_31 особисто не знає. Водій молоковозу на місці ДТП стояв, палив. На автомобілі ВАЗ світла не було, на молоковозі ліхтарі горили.
Показаннями свідка ОСОБА_18 в судовому засіданні 15.03.2023 року, який показав, що він не був свідком ДТП. У той день вони з дружиною переходили дорогу, стояв поліцейський автомобіль біля магазину і проїхав автомобіль ГАЗ позаду. Вони зайшли за бар «Сонечко» і почули звук наче колесо розірвалося, пішли на допомогу і побачили, що було ДТП. Вони підійшли до автомобіля, одночасно під'їхали поліцейські. Побачили у автомобілі ВАЗ якусь людину, свідок почав відкривати двері щоб допомогти, поліцейській каже: «..не чіпай - це місце злочину». Свідок вказав, що він почав ОСОБА_24 по щоках бити, приводити його до тями, помітив, що він живий і зрозумів, що у ОСОБА_26 струс мозку, на обличчі його була кров, очі закатувалися, він не орієнтувався у просторі. У ОСОБА_26 голова була на рульовому, він лежав. Свідок голову ОСОБА_26 підняв і побачив обличчя у крові. Через задні ліві двері він дістався до ОСОБА_24 , щоб привести його до тями. Поліцейський викликав швидку, і позаду потім виявили ще одного чоловіка, з'ясувалося ОСОБА_29 , у якого обличчя було синього кольору, очі закочені під чоло, вже не живий. Після цього поліцейські взяли у свідка покази, приїхала швидка допомога і свідок із дружиною пішли додому.
На питання учасників свідок уточнив, що ці події були восени 2021 року, темно було. ДТП сталося на перехресті, вони йшли по тротуару перпендикулярно до траси. Зіткнення було так, що бампер правий молоковоза у правій дверці передній автомобіля ВАЗ градусів 45. Сторонні особи на місці ДТП не перебували. Нічого свідок не чіпав, єдине він відкрив водійські двері. ОСОБА_32 не намагався вилізти. Запах алкоголю від ОСОБА_5 свідок не чув. Бачив водія молоковозу, який ходив біля автомобіля і до ВАЗу не підходив. ОСОБА_5 може характеризувати як добру людину, який завжди прийде на допомогу.
Показаннями свідка ОСОБА_20 в судовому засіданні 15.03.2023 року, який показав, що працює поліцейським СРПП в ВП № 3 ЗРУП, знайомий з обвинуваченим та потерпілим. Пояснив, що восени у листопаді 2021 року ввечері він перебував у добовому наряді і знаходився біля траси Запоріжжя-Донецьк. Стояли вони у напрямку м. Донецьк на службовому автомобілі. ОСОБА_33 позаду специфічний звук ДТП, розвернулися і під'їхали до перехрестя траси та вул. Української, це 100-150 метрів, на службовому транспорті. Свідок вказав, що побачив ГАЗ молоковоз і ВАЗ на перехресті, підбігли туди, за кермом був ОСОБА_34 , обличчя у нього було в крові, він був у запаморочному стані, розсіяний, голова розбита. Свідок викликав швидку, повідомив про подію, підбігли люди, допомагати, після чого свідок почав разом із напарником охороняти місце ДТП, регулювали дорожній рух. Потім приїхала СОГ.
На уточнюючи питання пояснив, що пошкодження на автомобілі були, пасажирська сторона ВАЗу спереду повністю ушкоджена, а у ГАЗу пошкоджена передня частина. В середину кожного автомобіля свідок не зазирав, а до ВАЗу підбігав, бачив за кермом ОСОБА_5 . Водій молоковоза також був на місці ДТП. На перехресті добра оглядовість. ДТП свідок не бачив, як рухалися автомобілі не бачив, лише почув звук. Писав рапорти, якісь пояснення слідчому надавав. Потім свідок дізнався, що був ще пасажир. ОСОБА_5 знав як мешканця селища, позитивно характеризує, живе нормально, у нього дитина -інвалід, нормальний спосіб життя, нарікань на нього не було. Після приїзду швидкої, СОГ свідок був на місці до самого закінчення слідчих дій, вони регулювали рух. На місці ДТП були Тверденки, які є свідками, інші мешканці були також.
Показаннями свідка ОСОБА_21 в судовому засіданні 24.03.2023 року, який пояснив, що працює інспектором сектору реагування патрульної поліції. Свідок повідомив, що в той час перебував в наряді з напарником ОСОБА_20 біля автодороги Запоріжжя-Донецьк, стояли на зупинці на узбіччі. В той час коли вони стояли у протилежному напрямку, почули позаду звук ДТП, розвернули автомобіль та під'їхали на місце ДТП. Побачили, що на перехресті вул. Української та Магістральної зіткнулися два автомобіля, один з яких рухався по другорядній дорозі. За кермом ВАЗ виявили ОСОБА_24 , він був без свідомості, також обійшовши автомобіль побачили в автомобілі труп невідомої особи. Напарник викликав ШМД та СОГ. До прибуття їх вони здійснювали охорону місця події. Це було восени 2021 року, ввечері, було темно. Описав місце розташування транспортних засобів та пошкодження транспортних засобів. Пасажир був на задньому частині, його відкинуло на заднє сидіння. В середину ВАЗу свідок не заглядав, жодні дії до приїзду СОГ не здійснював. Було багато людей, нічого не робили, речі не рухали.
Показаннями свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні 24.03.2023 року який показав, що трапилася ДТП, він їхав, а з боку в нього в'їхав автомобіль. Це було восени 2021 року, перед його пенсією, коли він ще працював на молоковозі та їхав на ньому в напрямку АДРЕСА_2 . Було темно. На перехресті ОСОБА_35 побачив перед своїм автомобілем автомобіль, по гальмах вдарив, але автомобілі зіткнулися. На місці ДТП були свідки, поліція приїхала, потім виявили ще потерпілого на задньому сидінні. Свідок уточнив, що він рухався кілометрів 40 на годину, тільки виїхав з перехрестя, третю передачу ввімкнув. Освітлення було слабке, був ремонт дороги. Свідок майже проїхав перехрестя, інший автомобіль згори переїжджав трасу зліва від нього, розмітки ще не було, намітка була і був свіжий асфальт. Раптово свідок побачив у світлі своїх фар, як прямо перед ним вистрибнув автомобіль без світла. Через 2 секунду було зіткнення. Автомобіль ВАЗ вдарив його автомобіль у передню праву частину. До моменту зіткнення автомобіль ВАЗ не бачив. Автомобіль ВАЗ було сильно пошкоджено і пасажирські двері, і капот. Перед зіткненням вдарив по гальмах, але не встиг зупинитися. В момент зіткнення застосував відворот керма праворуч щоб уникнути ДТП. Після зіткнення трохи по інерції протягнуло автомобілі. Свідок детально описав рух автомобіля та відобразив на схемі. Зазначив, що якби автомобіль ВАЗ їхав зі світлом, ДТП можна було би уникнути. Світла ліхтарів ВАЗ не бачив. Хто був за кермом ВАЗу дізнався вже після ДТП. Свідок вказав, що він приймав участь при огляді місця ДТП, надавав пояснення, робилися заміри.
Аналізуючи покази допитаних у судовому засіданні свідків, суд визнає що свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , потерпіла ОСОБА_15 , не є безпосередніми очевидцями дорожньо - транспортної пригоди, проте їх покази враховуються судом як достовірні і такі, що узгоджуються із іншими зібраними доказами, як-то, протоколи огляду, висновки експертиз щодо часу, місця, обставин дорожньо-транспортної пригоди та безпосередньої участі у ній в якості водія транспортного засобу «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 обвинуваченого ОСОБА_5 , пасажира потерпілого ОСОБА_8 з урахуванням тих обставин, що вказані свідки прибули на місце ДТП через декілька хвилин після його скоєння. Свідок ОСОБА_19 також підтвердила відсутність світла у автомобіля ВАЗ одразу ж після ДТП. Покази цих свідків містять відомості, що мають значення для даного кримінального провадження, оскільки вказують на наявність або відсутність обставин, які в силу ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.
Показання свідка ОСОБА_9 також приймаються судом до уваги як належний доказ, оскільки вказують на наявність обставин, що підлягають доказуванню, дані під присягою, за своїм змістом істинні, отримані в судовому засіданні у відповідності до вимог КПК України, узгоджуються з показами інших свідків в частині тих події, які інші свідки сприймали безпосередньо та з письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні і відповідають фактичним обставинам справи, є допустимими доказами згідно з іншими правилами допустимості доказів. Підстав у свідка ОСОБА_9 , якого попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, обмовляти обвинуваченого, судом не встановлено. Вказаний свідок повністю підтвердив обставини встановлені судом, у тому числі і механізм дорожньо-транспортної пригоди, виїзд автомобіля іншого учасника ДТП з другорядної дороги без увімкненого світла фар у темну пору доби без надання дороги автомобілю, який рухається головною дорогою, тобто порушення п. 16.11.,19.1 ПДР.
Показаннями потерпілої ОСОБА_15 підтверджені час та місце дорожньо-транспортної пригоди за участі потерпілого ОСОБА_8 , обставини відшкодування збитків, посткримінальної поведінки ОСОБА_5 , його позитивні характеристики.
Отже, аналізуючи та оцінюючи показання вказаних свідків та потерпілої, суд вважає, що вони послідовні, логічні, істотних суперечностей не мають, узгоджуються між собою в частині тих подій, які ці свідки та потерпіла сприймали безпосередньо. Мотивів для обмови свідками та потерпілою обвинуваченого не встановлено, всі свідчення надавалися під присягою.
Показання ОСОБА_5 надані ним під час судового провадження стосовно вчинення злочину, об'єктивно співпадають з наведеними доказами, узгоджуються з ними, а тому є достовірними.
Окрім показань свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , потерпілої ОСОБА_15 винуватість ОСОБА_5 у вчинені злочину за встановлених судом обставин підтверджується також письмовими доказами, безпосередньо дослідженими судом, з яких судом встановлено таке.
Згідно з даними протоколу огляду місця події від 21.11.2021, слідчим оглянуто 21.11.2021 року з 20.35 год. до 23.25 год, місце події та складено вказаний протокол та додатки до нього у вигляді схеми ДТП та фототаблиць у яких зафіксовані загальні наслідки ДТП, вигляд автомобілів після ДТП, їх розташування відносно один одного та відносно оточуючої обстановки та дорожніх розташування слідів ДТП на дорожньому покритті, частин автомобілів та їх уламків, трупу ОСОБА_8 , видимих тілесних ушкоджень, панель приладів автомобіля ВАЗ з тумблером увімкнення зовнішнього освітлення автомобіля в положенні «вимкнено», тобто обставини, які підлягають доказуванню у даному провадженні.
Згідно із відповіддю на запит слідчого, 08.12.2021 року № 999 001-2344/999-03 Запорізький обласний центр з гідрометрололії ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) надав дані спостережень метеорологічної станції Гуляйполе, яка розташована у АДРЕСА_3 21.11.2021 , зокрема щодо температури повітря, напрямок та швидкість вітру, атмосферні явища, у т.ч. опади-відсутні.
Згідно схеми організації дорожнього руху (1:500) на запит слідчого від 06.12.2021 року № 10.685/6-2022 на схемі зображено організація руху, заокруглення, дорожні знаки, розмітка і т.п. перехрестя проїжджої частини автодороги «Запоріжжя-Донецьк» на перехресті з АДРЕСА_4 , наявність дорожнього знаку 2.1 ПДР «Дати дорогу».
Згідно з даними висновку трасологічної експертизи № СЕ-19/108-21/13939-ІТ від 26.01.2022, проведеної на підставі постанови слідчого від 22.11.2021 року, автомобіль «ГАЗ 5312», реєстраційний номер НОМЕР_2 контактував передньою правою частиною (передній бампер, праве переднє крило) з бічною частиною автомобіля «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 (переднє праве крило та передні праві двері). Визначити, під яким розташовувалися повздовжні осі транспортних засобів в момент зіткнення не є можливим, по причині неможливості визначити достатню кількість пар контактуючих поверхонь на транспортних засобах.
Згідно з даними висновку експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/108- 21/13938-ІТ від 24.01.2022 проведеної на підставі постанови слідчого від 22.11.2021 року встановлено, що на момент експертного дослідження ходова частина та робоча гальмова система автомобіля «ГАЗ 5312», реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходились у працездатному стані, а рульове керування в непрацездатному стані. Відмова в рульовому керуванні автомобіля «ГАЗ 5312», реєстраційний номер НОМЕР_2 виникла в момент ДТП.
Згідно з даними висновку експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/108- 21/14288-ІТ від 02.02.2022 проведеної на підставі постанови слідчого від 22.11.2021 року встановлено, що на момент експертного дослідження робоча гальмова система автомобіля «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилась у працездатному стані, а рульове керування та ходова частина в непрацездатному стані. Відмови в рульовому керуванні та ходовій частині автомобіля «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 виникли в момент ДТП.
Згідно із даними висновку комплексної судової фототехнічної експертизи та судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № КСЕ-19/108-22/3533 від 12.05.2022 у діях водія автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_5 є невідповідності вимогам пп.16.3, 16.11, 19.1 а) та розділу 33 (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху. Невідповідності у діях водія автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_5 вимогам пп.16.11, розділу 33 (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху знаходяться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. Водій автомобіля «ГАЗ» ОСОБА_9 не мав технічної можливості уникнути ДТП. Технічна можливість у водія автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_5 уникнути ДТП залежала від виконання ним вимог пп.16.3, 16.11 та розділу 33 (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху.
Допитані у якості експертів ОСОБА_36 , ОСОБА_37 в судовому засіданні 06.10.2023 року надали роз'яснення з приводу висновку комплексної експертизи та підтримали її висновки.
Під час судового розгляду у зв'язку із необхідністю провести додаткові дослідження та дослідити додаткові матеріали (вихідні дані), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи, у тому числі з підстав здобуття їх під час безпосередньо судового розгляду, ухвалою від 26.12.2023 року призначено додаткову комплексну судову фототехнічну інженерно-транспортну експертизу.
Згідно із даними висновку додаткової комплексної судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи від 18.03.2024 №1729/24-52/1730/24-35 з наданого на дослідження відеозапису «VIDEO-2021-11-29-11-02- 24.тр4» визначити швидкість автомобілів «ГАЗ-5312», реєстраційний номер НОМЕР_3 та «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_4 неможливо, з причин детально викладених в дослідницькій частині висновку. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_5 рухаючись (перебуваючи) по (на) другорядній дорозі на нерегульованому перехресті перед початком виїзду на головну дорогу з технічної точки зору мав виконувати вимоги п. 16.11 ПДР. В свою чергу, у даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗ ОСОБА_9 рухаючись по головній дорозі при виникненні небезпеки для його руху з технічної точки зору мав діяти у відповідності з вимогами п.12.3 ПДР. У даній дорожній обстановці з технічної точки зору водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_5 мав технічну можливість попередити дане зіткнення шляхом виконання вимог п. 16.11 ПДР. У даній дорожній обстановці з моменту виникнення небезпеки для руху, прийнятого відповідно до ухвали про призначення даної експертизи, водій автомобіля ГАЗ ОСОБА_9 не мав технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем ВАЗ шляхом застосування екстреного гальмування для зупинки свого транспортного засобу до місця зіткнення. Наявність технічної можливості у водія автомобіля ГАЗ ОСОБА_9 уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ визначається лише для умов застосування водієм екстреного гальмування. У даній дорожній обстановці з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП знаходяться (перебувають) дії водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_5 , які не відповідають вимогам п. 16.11 ПДР. Вирішити питання про спроможність з технічної точки зору показань водія ОСОБА_9 про поперечну позицію руху автомобіля ГАЗ на відстані 0,5м від осьової лінії дорожньої розмітки 1.3 без зміни напрямку (без відвороту праворуч) перед зіткненням не видається за можливе. У даній дорожній обстановці у разі своєчасного застосування водієм автомобіля ГАЗ ОСОБА_9 заходів екстреного гальмування, направлених на уникнення зіткнення, з моменту виникнення небезпеки для руху, прийнятого відповідно до ухвали про призначення даної експертизи, автомобіль ВАЗ не встигав просунутись (виїхати) за межі габаритів автомобіля ГАЗ.
Під час досудового розслідування захисник ОСОБА_5 звернувся до слідчого із клопотанням про долучення до матеріалів справи диску із камери відеоспостереження, що встановлено перед перехрестям при русі в межах населеного пункту смт. Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області по автодорозі Н-15 зі сторони вул. Лермонтова в напрямку вул. Радгоспної.
Постановою слідчого від 08.12.2021 року визнано речовим доказом CD-R диск «Verbatim» з відеозаписом з камер відеоспостереження, наданих захисником ОСОБА_5 , який оглянуто безпосередньо в судовому засіданні.
Згідно з даними протоколу додаткового огляду місця події від 15.02.2022 року слідчим 15.02.2022 року у період часу з 18 год. 25 хв. по 19 год. 55 хв. у присутності понятих, водія ОСОБА_9 здійснено додатковий огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, під час якого здійснено відповідні заміри у тому числі відносно місця зіткнення транспортних засобів, встановлені обставини ДТП, розміри заокруглення проїзної частини. До вказаного протоколу додатком є схема дорожньо-транспортної пригоди від 15.02.2022 року та фототаблиці із зображенням місця зіткнення транспортних засобів, розташування автомобіля ГАЗ 5312 на проїзній дорозі перед ДТП, під час руху безпосередньо перед ДТП, розташування автомобіля ВАЗ 2106 на проїзній дорозі перед ДТП, під час руху безпосередньо перед ДТП, видимість автомобіля ГАЗ 5312 на проїзній частині із увімкненим ближнім світлом фар, видимість автомобіля ВАЗ2106 на проїзній частині без увімкнутого ближнього світла фар із робочого місця водія автомобіля ГАЗ 5312 за 7 сек. до зіткнення, видимість автомобіля ГАЗ 5312 га проїзній частині із увімкненим ближнім світлом фар із робочого місця водія автомобіля ВАЗ 2106 за 4 сек. до зіткнення, видимість автомобіля ВАЗ 2106 без увімкненого зовнішнього світла фар із робочого місця водія автомобіля ГАЗ 5312 за 4 сек. до зіткнення.
Згідно з даними протоколу огляду від 08.12.2021 року слідчим без участі понятих оглянуто відеозапис з назвою «VIDEO-2021-11-29-11-02- 24.тр4», який міститься на оптичному диску для лазерних систем зчитування та встановлено, що на ньому зображено обставини та механізм ДТП за участі вантажного автомобіля ГАЗ 5312 та автомобіля ВАЗ 2106, яка мала місце 21.11.2021 на перехресті а/д Н-15 Запоріжжя-Донецьк та АДРЕСА_4 . Момент зіткнення видно погано, оскільки він відбувся на значній відстані від відеокамери, проте видно траєкторію руху автомобілів до моменту зіткнення.
Згідно з даними протоколу демонстрації відеозапису від 15.02.2022 слідчий 15.02.2022 року у період часу з 17 год. 10 хв. по 17 год. 20 хв. за участю водія ОСОБА_9 оглянув відеозапис з назвою «VIDEO-2021-11-29-11-02- 24.тр4», який міститься на оптичному диску для лазерних систем зчитування та встановлено, що на ньому зображено обставини та механізм ДТП за участі вантажного автомобіля ГАЗ 5312 та автомобіля ВАЗ 2106, яка мала місце 21.11.2021 на перехресті а/д Н-15 Запоріжжя-Донецьк та АДРЕСА_4 .
Згідно з даними протоколу демонстрації відеозапису від 26.04.2022 слідчий 26.04.2022 року у період часу з 10 год. 15 хв. по 10 год. 25 хв. за участю підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_38 , оглянув відеозапис з назвою «VIDEO-2021-11-29-11-02- 24.тр4», який міститься на оптичному диску для лазерних систем зчитування та встановлено, що на ньому зображено обставини та механізм ДТП за участі вантажного автомобіля ГАЗ 5312 та автомобіля ВАЗ 2106, яка мала місце 21.11.2021 на перехресті а/д Н-15 Запоріжжя-Донецьк та вул. Українська у смт. Новомиколаївка.
Згідно з даними висновку судової медичної експертизи № 363 від 22.11.2021 установлено, що причиною смерті потерпілого ОСОБА_8 стала сполучена закрита тупа травма голови, шиї, тулуба та правої нижньої кінцівки, яка виразилась множинними переломами кісток скелета (шийного відділу хребта, ребер, правої стегнової кістки) та ушкодженнями внутрішніх органів (головного та спинного мозку, легень, грудного відділу аорти, печінки, правої нирки), яка ускладнилась розвитком шоку, який і став безпосередньою причиною смерті. Сполучена закрита тупа травма голови, шиї, тулуба та правої нижньої кінцівки у ОСОБА_8 , яка ускладнилась розвитком небезпечного для життя стану - шоку, перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження. Всі тілесні ушкодження у ОСОБА_8 могли бути отримані в результаті дорожньо-транспортної пригоди, як у особи, яка знаходилась в салоні автомобіля ударах об виступаючі та деформовані частини салону автомобіля.
Автомобіль ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_39 , автомобіль ГАЗ 5312,реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить «ПАТ «Новомиколаївський молокозавод», постановою слідчого від 22.11.2021 року визнано речовими доказами у провадженні і залишені на відповідальне зберігання на спецмайданчику ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за адресою:смт. Новомиколаївка, вул. Запорізька, 81.
Вилучені у ОСОБА_8 : жилетку синтетичну, чорного кольору, кофту байкову темно -синього кольору, футболку бавовняну темно -синього кольору, штани трикотажні оливкового кольору, підштаники бавовняні оливкового кольору, труси-шорти бавовняні, блакитного кольору, шкарпетки синтетичні чорного кольору, лівий кросівок зі шкірозамінника, чорного кольору, постановою слідчого від 20.12.2021 року визнано речовими доказами у провадженні і передані на зберігання до камери зберігання ГУНП в Запорізькій області.
Отже, на підставі безпосередньо досліджених судом вищенаведених доказів в їх сукупності підтверджується, зокрема, розташування доріг, дорожніх знаків, розмітки, вуличного освітлення, оточення, а саме протоколом огляду місця події від 21.11.2021, та додатками до нього - схемою та фототаблицех, якою зафіксовані загальні наслідки ДТП, вигляд автомобілів після ДТП, їх розташування відносно один одного та відносно оточуючої обстановки та дорожніх розташування слідів ДТП на дорожньому покритті, частин автомобілів та їх уламків, трупу ОСОБА_8 , видимих тілесних ушкоджень, панель приладів автомобіля ВАЗ з тумблером увімкнення зовнішнього освітлення автомобіля в положенні «вимкнено» тощо. Вказані у протоколі та додатках до нього відомості підтверджують встановлені судом обставини щодо місця дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі щодо вимкненого світла фар, що в свою чергу відповідає, як показанням свідків, допитаних під час судового розгляду, так і поясненням самого обвинуваченого.
Автомобілі вилучені з місця ДТП та постановою слідчого від 22.11.2021 визнані речовими доказами та у подальшому оглядались експертами під час проведення експертних досліджень. У ході досудового розслідування стороною захисту надано відеозапис з камери спостереження, яка розташована поряд з перехрестям, де сталось ДТП. Відеозапис оглянуто слідчим 08.12.2021 та у протоколі зафіксовано основні моменти обставин та розвитку ДТП, які чітко видно на самому відео. Постановою слідчого від 08.12.2021 відео визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження. Вказані обставини доводяться показаннями свідків ОСОБА_9 водій молоковоза, ОСОБА_18 , ОСОБА_19 подружжя, яке перебувало поряд з місцем ДТП та перебували на місці ще до приїзду СОГ, ОСОБА_20 , ОСОБА_21 інспектори патрульної поліції, які перебували на чергуванні поряд з місцем ДТП.Показання свідка ОСОБА_9 зафіксовані та перевірені на місці ДТП у ході проведення додаткового огляду місця події від 15.02.2022. Також ОСОБА_9 під протокол від 15.02.2022 слідчим продемонстровано відеозапис, на якому зафіксовано ДТП, та він підтвердив його достовірність. Висновками експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/108- 21/13938-ІТ від 24.01.2022 та № СЕ-19/108- 21/14288-ІТ від 02.02.2022 встановлено, що до моменту ДТП автомобіль «ГАЗ-5312», р.н. НОМЕР_2 , перебував у справному стану, а пошкодження системи рульового керування відбулось внаслідок ДТП, до моменту ДТП автомобіль «ВАЗ-2106»5 р.н. НОМЕР_1 , перебував у справному стану, а пошкодження системи рульового керування та ходової частини відбулись внаслідок ДТП. Висновком трасологічної експертизи № СЕ-19/108-21/13939-ІТ від 26.01.2022 встановлено, що автомобіль «ГАЗ 5312», реєстраційний номер НОМЕР_2 контактував передньою правою частиною (передній бампер, праве переднє крило) з бічною частиною автомобіля «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 (переднє праве крило та передні праві двері). Висновком судової медичної експертизи № 363 від 22.11.2021 установлено, що тяжкі тілесні ушкодження отримані ОСОБА_8 , які призвели до його смерті, перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з ДТП. На підставі всіх зібраних у ході досудового розслідування призначено та проведено комплексну судову фототехнічну експертизу та судову інженерно-транспортну експертизу за експертною спеціальністю дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № КСЕ-19/108-22/3533 від 12.05.2022, якою встановлено, що невідповідність у діях водія автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_5 вимогам п.п. 16.3, 16.11, 19.1 а) та розділу 33 (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху, знаходяться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. Водій автомобіля «ГАЗ» ОСОБА_9 не мав технічної можливості уникнути ДТП. Проведеною на підставі ухвали суду у ході судового провадження додатковою комплексною фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи (висновок № 1729/24-52/1730/24-35 від 18.03.2024) надано аналогічні попередній експертизі відповіді на запитання про обставини та механізм ДТП та підтверджено висновки експертизи проведеної під час досудового розслідуння № КСЕ-19/108-22/3533 від 12.05.2022 та встановлено невідповідність у діях водія автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_5 вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди
На думку суду, процесуальні документи, якими зафіксовано вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в цілому відповідають вимогам складання таких документів, а тому беруться судом до уваги, як докази визнання винуватості ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Вищенаведені докази відкриті стороні захисту, та відповідно до ч.12 ст. 290 КПК України, відомості, що містяться в них, можуть бути допущені як докази.
Окрім того, допустимість вищенаведених доказів підтверджується долученими прокурором процесуальними документами:
Згідно витягу з ЄРДР № №12021080000000294 внесено відомості 21.11.2021 за ч.3 ст.286-1 КК України, за обставинами того, що 21 листопада 2021 року, приблизно о 17 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , водій автомобіля «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в темний час доби без увімкненого освітлення, здійснював рух по АДРЕСА_4 , зі сторони вул. Крупської в напрямку вул. Шкільної. В салоні вказаного автомобіля на передньому пасажирському сидінні розташовувався пасажир ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час руху, на перехресті з головною дорогою а/д Н-15 Запоріжжя-Донецьк, допустив зіткнення з автомобілем «ГАЗ-5312», (молоковоз), реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , 1961 р.н. , який здійснював рух по ад. «Запоріжжя-Донецьк», справа-наліво відносно напрямку руху автомобіля ВАЗ 2106. В результаті вказаної ДТП пасажир ОСОБА_8 від отриманих трав загинув на місці події. Водій ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікарні. Водій ОСОБА_9 тілесних ушкоджень не отримав.
Судом також досліджені постанови про призначення групи слідчих від 21.11.2021, про призначення групи прокурорів від 22.11.2021, повідомлення про початок досудового розслідування від 22.11.2021, клопотання про продовження строку досудового розслідування від 11.01.2022 року, ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.01.2022 року, якою продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021080000000294 від 21.11.2021, до чотирьох місяців, тобто до 22.03.2022р, клопотання про продовження строку досудового розслідування від 07.03.2022 року, ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21.03.2020 року, якою продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021080000000294 від 21.11.2021, до шести місяців, тобто до 22.05.2022., клопотання слідчого про арешт майна, ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 25.11.2021 якою накладено арешт на автомобіль «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з позбавленням власника та інших осіб права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном; автомобіль «ГАЗ 5312», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ПАТ «Новомиколаївський молокозавод», з позбавленням власника та інших осіб права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Згідно протоколу затримання від 22.11.2021 року ОСОБА_5 в присутності захисника ОСОБА_40 в порядку ст. 208 КПК України було затримано 22.11.2021 о 02 год. 22 хв., в ході особистого обшуку затриманого виявлено і вилучено телефон «Нокіа» в корпусі чорного кольору. Вказана слідча дія зафіксована на відеокамеру ОСОБА_41 , додатком до протоколу затримання є карта пам'яті Kingstone micro SD 16Gb. Вказаний телефон «Нокіа» отримано ОСОБА_5 від працівників поліції 24.11.2021 року, про що ним складено відповідну розписку.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 23.11.2021 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши підозрюваному ОСОБА_5 , залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 22-00 до 06-00 години ранку наступного дня. Покладено на підозрюваного ОСОБА_5 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України України.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.01.2022 року Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, відносно підозрюваного ОСОБА_5 залишено без задоволення. Застосувано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_5 та покладено на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України. Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу два місяці, а саме до 22.03.2022 включно.
Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, за своїм змістом не мають жодного доказового значення для встановлення винуватості чи невинуватості обвинуваченого, а лише є процесуальним оформленням процесу зібрання доказів у даному кримінальному провадженні. Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню в частині отримання вищенаведених доказів, які визнані судом належними і допустимими.
Жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені безпосередньо в судовому засіданні письмові докази в сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, у відповідності до вимог ст. ст. 85, 86, 94 КПК України суд вважає, що вищезазначені письмові докази є належними і допустимими і в своїй сукупності з точки зору їх достатності та взаємозв'язку із показами свідків та потерпілої, а також і показами самого обвинуваченого, є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази є узгодженими між собою, містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством, свідчать про існування події вчинення злочину і у своїй сукупності доводять вину обвинуваченого у вчиненні злочину поза розумним сумнівом, за обставин встановлених судом.
Аналізуючи показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , суд, враховуючи їх послідовність та повну відповідність між собою, а також узгодженість з іншими вищенаведеними доказами у матеріалах кримінального провадження в частині, що стосується часу, місця та обставин вчинення обвинуваченим дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинув потерпілий, приходить до висновку про те, що матеріалами кримінального провадження доведено, що причиною вказаного ДТП, а відтак, і загибелі ОСОБА_8 , стало порушення саме ОСОБА_5 вимог ПДР, який без увімкненого світла фар в темну пору доби, наближаючись до перехрестя з авто дорогою Н-15 «Запоріжжя-Донецьк», яка є головною відносно вул. Української, діючи із злочинною недбалістю, не виконавши вимогу дорожнього знаку 2.1 ПДР «Дати дорогу», не надавши перевагу в русі транспортному засобу що рухався по головній дорозі, виїхав на вказане перехрестя, в результаті чого відбулось зіткнення автомобіля «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем «ГАЗ-5312», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 .
При цьому суд враховує, що ОСОБА_5 та іншими учасниками провадження час та місце події кримінального правопорушення не оспорюється, і підтверджується вищенаведеними доказами.
За результатами судового розгляду, давши оцінку всім обставинам та доказам по кримінальному провадженню, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку, є доведеною повністю поза розумним сумнівом і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам передбаченим ст. ст. 85-87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності судом безпосередньо в судовому засіданні, а саме показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , потерпілої ОСОБА_15 , протоколами слідчих дій, висновками експертиз, відеодоказами, відтвореними безпосередньо у судовому засіданні, речовими та письмовими доказами, оглянутими безпосередньо у судовому засіданні в порядку ст. 23,357 КПК України, оскільки сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння та трактування події, яка є предметом цього судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину, а в діях ОСОБА_5 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України та він повинен нести відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
При розгляді вказаного кримінального провадження суд керується закріпленим у статті 8 Конституції України принципом Верховенства права, положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України про те, що, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 3 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Разом із тим, така кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 не знайшла свого підтвердження у ході судового розгляду кримінального провадження поза розумним сумнівом, через недоведеність керування ОСОБА_5 транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про перекваліфікацію дій обвинуваченого з ч. 3 ст. 286-1 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України.
Доходячи вказаного висновку судом встановлено таке.
Відповідно до ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статті кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Частиною 3 ст. 286-1 КК України передбачена кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони спричинили смерть потерпілого. Санкцією цієї норми передбачено позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
У своїх поясненнях під час судового провадження обвинувачений пояснював, що у день ДТП він вживав пиво, скільки випили не пам'ятає, близько 2 пляшки пива, інших алкогольних напоїв не було. Після ДТП він нічого не розумів, не пам'ятав, був у шоковому стані, деталей проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння він повністю не пригадує, так як після ДТП в нього були травми, забої, погано себе почував, боліла голова, кров у нього для дослідження не відбирали.
Такі пояснення обвинуваченого належними та допустимими доказами не спростовані.
Так, на підтвердження такої кваліфікуючої ознаки дій обвинуваченого, як керування транспортирним засобом в стані алкогольного сп'яніння прокурором надано суду такі докази та процесуальні документи.
- копія акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №163 21.11.2021 року (надалі- Акт медичного огляду №163 від 21.11.2021) ОСОБА_5 оглянутий лікарем ОСОБА_23 встановлені певні обставини, міститься вказівка - від огляду на Алкотестер відмовився. Заключний діагноз не зазначено. Підпис лікар-нарколог, печатка лікаря.
- копія та оригінал висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції без номеру, без дати, складеному о 18 год 25 хв. 2021 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 оглянутий ОСОБА_23 в КНП «Новомиколаївська ЦРЛ», висновок: а) ОСОБА_5 перебуває у стані алкогольного (клінічного) сп'яніння. Від обстеження на Драгер відмовився. Лікарь ОСОБА_23 підпис.
-направлення в лабораторію, згідно якого, направляється кров досліджуваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 кров взята з кубитальної вени у кількості 5,00 мл. Шкіра оброблена розчином Риваноля. 21.11.2021 року ОСОБА_23 , печатка для довідок.
На звороті вказаного направлення міститься відмітка «22.11.2021 алкоголь у крові виявлений. Лаб. Підпис.»Печатка установи.
- відомості Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації на запит слідчого від 27.05.2022 року надано наказ №757 від 10.07.2020 року про затвердження переліку закладів охорони здоров'я Запорізької області, яким надається право проведення медичних оглядів на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння та Перелік закладів охорони здоров'я Запорізької області, яким надається право проведення медичних оглядів на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння, до якого включено КНП «Новомиколаївська центральна районна лікарня» .
-ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16.02.2022, згідно якої за клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів від 10.02.2022 року, надано дозвіл на тимчасовий доступ та можливість вилучити у КНП « Новомиколаївська ЦРЛ» НРРЗО, а саме: копію акту щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 21.11.2021 лікарем КНП « Новомиколаївська ЦРЛ» НРРЗО ОСОБА_23 на водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , засвідчену належним чином; зразки крові ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3
-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.02.2022 року, згідно якого 22.02.2022 слідчим у приміщенні КНП «Новомиколаївська ЦРЛ» отримано зразки крові ОСОБА_5 , упаковані до картонної коробки та опечатані паперовою биркою.
-лист згідно якого 22.02.2022 року слідчим ОСОБА_42 направлено директору КНП «ОКЗ НПД'ЗОР Паталаху Ф. зразки крові ОСОБА_5 , що були відібрані 21.11.2021 року з проханням провести контрольне лабораторне дослідження зразків крові ОСОБА_5 . Згідно вказаного запиту - зразки отримані уповноваженою особою ОСОБА_43 22.02.2022 року, про що свідчить примітка та підпис.
-результат аналізу № 218 токсикологічних досліджень від 21.11.2021 року ОСОБА_5 заклад Новомиколаївська ЦРЛ НРРЗО при дослідженні етанолу крові, встановлено етанол 1,53 проміле, дата 23.02.2022 року ОСОБА_44 без підпису. Зам. директора підпис ОСОБА_45 .
Також у підтвердження вчинення ОСОБА_5 злочину у стані алкогольного сп'яніння стороною обвинувачення допитано у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_22 .
Свідок ОСОБА_22 допитана в режимі відеоконференції в судовому засіданні 14.06.2023 року, показала, що працює медичною сестрою приймального відділення ІНФОРМАЦІЯ_6 привезли до лікарні та їй як медсестрі треба було провести його огляд та взяти кров на алкоголь, але він відмовився. Чи п'яний був, чи спав, що він не міг сидіти та не міг стояти. Потім прийшов лікар подивився і направив ОСОБА_5 в реанімацію. ОСОБА_5 відмовився здати кров. У ОСОБА_5 ніхто не брав кров, він не міг навіть сидіти. Його не можна було держати, він би уперся. Вона єдина медсестра і лікар, більш нікого не було. Вона точно пам'ятає, що це був ОСОБА_34 , це ДТП з молоковозом. Це відбувалося пізно ввечері близько 18 годині. ОСОБА_5 привезла поліція, не швидка допомога. Хто доставив його не знає. Більш нікого не було, він і працівники поліції. У приймальному покої ОСОБА_5 був хвилин 10, після цього прийшов лікар і сказав підіймати на другий поверх у реанімацію і все. ОСОБА_46 відмовився від здачі крові не словами, а діями, він не сидів, потім заснув. Сидіти сам не міг, стояти не міг, а тому кров і не взяли. Вона його не нюхала, але якійсь запах спиртного був. Її ніхто не допитував раніше. ОСОБА_24 знає не особисто, а як мешканця селища. Свідок впевнено зазначила, що вона кров у ОСОБА_5 не відбирала.
Свідок ОСОБА_23 допитаний в режимі відеоконференції в судовому засіданні 14.06.2023 року, показав, що працює завідувачем реанімації та інтенсивної терапії ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_5 привезли на медичний огляд, коли він чергував по лікарні. Від здачі крові та дихання через «Драгер» ОСОБА_46 відмовився. І все, вони його госпіталізували у хірургічне відділення. Більше з ним не спілкувався, далі ним займалися хірурги. Поліція його привезла він відмовився від усіх дій, здавання крові. Уточнив, що свідок нічого не складав, усе складали співробітники поліції. ОСОБА_23 також зазначив, що вони підписали папір з ОСОБА_47 , про те, що ОСОБА_46 відмовився від огляду при них, і перебував клінічно приблизно у стані алкогольного сп'яніння, але це клінічно. Коли це сталося не пригадує. ОСОБА_5 привезла поліції, більше нікого не було. ОСОБА_5 поводив себе замкнуто, від усіх маніпуляцій відмовився: словами сказав, що кров з вени здавати не буде. Вів себе спокійно, не хотів ні з ким розмовляти, не йшов на словесний контакт. Свідок також вказав, що усе писала міліція, вони так постійно роблять. Якійсь вони протокол писали, вони зі ОСОБА_22 підписалися і все. Папір написано «протокол». Висновок про стан алкогольного сп'яніння, це питання не до нього, а до поліції. Він ставив підпис на протоколі. Клінічні ознаки поліція пише. Огляд ОСОБА_5 не пригадує. Його саме до хірургічного відділення він направив, а не до реанімації. У ОСОБА_5 були садна, порізи, шви наклали, був головний біль, струс головного мозку, для цього потрібна госпіталізація для лікування та під нагляд. Щодо госпіталізації у нього відомостей немає. ОСОБА_48 ставили крапельницю за його призначенням. Під час досудового розслідування його не допитували. ОСОБА_46 живе по вулиці поруч з ним, охарактеризувати не може, поганого про нього нічого не чув. Свідок також назвав симптоми сп'яніння : червоне обличчя, нестійка хода, незв'язна мова, бормотання і вказав, що у ОСОБА_5 бачив ті ж самі ознаки. Бригада ШМД при виїзді складає документ, але ОСОБА_5 привезла поліція. У хірургії кров не могли взяти, і без згоди хворого кров не береться. Впевнений, що він особисто кров у ОСОБА_5 не брав. Без згоди хворого кров він не має права брати. ОСОБА_5 при ньому відмовився від Драгеру та здачі крові, більше свідок нічого не знає. Свідок на запитання суду щодо заповнення направлення в лабораторію категорично зазначив, що на документі його підпису не має,там тільки прізвище, він такого направлення не писав і не бачив. Такий документ він бачить перший раз. Це направлення виписувала чи ОСОБА_22 , чи хтось інший, проте не він. Печатка лікаря знаходилась в кабінеті ОСОБА_23 у сейфі, який був відчинений і до нього мали доступ інші працівники лікарні. Акт огляду заповнює він, якщо лише клінічні ознаки. Чергує одна медсестра, одна санітарка та лікар. Хто його прізвище написав, він не знає. У них немає лікаря нарколога. У хірургічному відділенні був хірург, мабуть та медсестра відділення. Лабораторія входить до складу лікарні.
Свідок додатково пояснив, що для надання висновку про перебування особи в стані алкогольного сп'яніння необхідно провести в сукупності і клінічні і лабораторні дослідження. Тоді тільки ставиться висновок «Клінічно встановлено...». Якщо не має лабораторних досліджень, він не має права робити такий висновок.
Оцінюючи вказані докази та документи, суд виходить із такого.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 7 КПК України однією з основних засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. Стандартом у кримінальному провадженні має бути доведення винуватості «поза всяким сумнівом» - рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, чого у даному кримінальному провадженні не досягнуто.
Обставинами, які підлягають доказуванню стороною обвинувачення (ст. 92 КПК України) згідно ст. 91 КПК України є у т.ч. подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини), а також винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета.
Також при дослідженні вказаних доказів та їх оцінки судом враховуються правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №372/2291/16-к (провадження №51-138 км 18), від 03.12.2019р. у справі №571/1436/15-к, від 21.11.2019р. у справі №564/590/17 (провадження №51-2532 км 19), від 11.02.2020р. у справі №643/20474/15-к (провадження №51-8622км18), згідно яких Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, не регулює питання доказування у кримінальному провадженні та не виключає можливість встановлення судом факту перебування особи у момент вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, у стані алкогольного чи іншого сп'яніння шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно результатами відповідного огляду. Крім того, норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків. До такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 643/20474/15-к від 11.02.2020.
Так, виявлення у водіїв транспортних засобів стану алкогольного сп'яніння і процедуру проведення такого огляду визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р.за № 1413/27858 (надалі- Інструкція№ 1413/27858), яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Згідно до п. 8 розділу ІІ Інструкції у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Відповідно до п.3,4,8-18 розділу ІІІ, який регламентує проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством .Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.
За збереження та транспортування ємностей з біологічним середовищем до іншого закладу охорони здоров'я, цілісність пломбування відповідає заклад охорони здоров'я, у якому проводився відбір біологічного середовища. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма».
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Кожний випадок огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5).
Відповідно до п.22 розділу ІІІ Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Аналогічні за змістом норми містяться у і Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, в редакції станом на 21.11.2021р.
Так, з пояснень учасників провадження, встановлено, що 21.11.2021 після вказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був доставлений до КНП «Новомиколаївська ЦРЛ» НРРЗО, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , де йому була надана медична допомога. Ці обставини ніким зі сторін провадження не оспорюються.
При цьому матеріали провадження не містять документальних відомостей щодо характеру наданої ОСОБА_5 медичної допомоги, характеру його травм, діагнозу та призначеного лікування. Такі документи прокурором до матеріалів судового провадження не долучалися і судом не досліджувалися.
Згідно із копією Акту медичного огляду №163 21.11.2021 року о 18 год. 25 хв. ОСОБА_5 оглянутий лікарем ОСОБА_23 .
В матеріалах справи міститься направлення в лабораторію (кров на алкоголь) , згідно до якого направляється кров досліджуваного ОСОБА_5 10.05.1977 р. 21.11.2021 року. У вказаному направленні не вказано час забору біоматеріалу. На звороті вказаного направлення міститься відмітка «22.11.2021 алкоголь у крові виявлений. Лаб. Підпис. Печатка КНП «Новомиколаїівська ЦРЛ». Журнал обліку реєстрації відповідних відомостей до матеріалів провадження не долучений.
Проте в Акті медичного огляду № 163 не міститься відомостей про проведення та результати лабораторного дослідження КНП «Новомиколаївська ЦРЛ» крові ОСОБА_5 , зазначено «21.11.2021 року від огляду на Алкотестер відмовився». Заключний діагноз у гр. 25 (за результатами огляду та тестів) не міститься.
Таким чином, станом на час складення вказаного Акту медичного огляду №163 21.11.2021 відсутні дані щодо лабораторних досліджень стосовно перебування особи у стані сп'яніння, а з огляду на ті обставини, що за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями (в сукупності) встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, законних підстав вважати встановленим факт перебування особи у стані алкогольного сп'яніння у лікаря не було, оскільки відповідно до п. 15 Інструкції № 1413/27858 лише на підставі результатів огляду на стан сп'яніння в сукупності з лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Про неможливість надання висновку за відсутності сукупності клінічних та лабораторних досліджень вказав у судовому засіданні і лікар ОСОБА_23 .
Тим більше, на підставі вказаного Акту медичного огляду №163 лікарем без отримання даних лабораторних досліджень, видано висновок щодо результатів медичного огляду (без номеру та без дати 2021 рік) , в якому зазначено діагноз, що «а) ОСОБА_5 перебуває у стані алкогольного (клінічного) сп'яніння. Від обстеження на Драгер відмовився».
Проте, жоден із вказаних нормативних актів не передбачає встановлення стану клінічного алкогольного сп'янінні, а уповноважений лікар має проводити освідування на необхідному обладнанні для проведення діагностування стану саме алкогольного сп'яніння, а не його ознак.
Також в графі 7 вказаного висновку «Дата і точний час огляду» зазначено тільки «18 год 25 хвилин» без відомостей про дату, місяць час такого огляду, у висновку взагалі відсутня дата його складання. Суд звертає увагу, що у цьому висновку не зазначено яким способом чи за якими ознаками було встановлено стан «алкогольного (клінічного)» сп'яніння». Допитаний в судовому засіданні свідок ,який підписав вказаний висновок ОСОБА_23 взагалі не зміг пригадати деталей проведеного ним медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_5 , послався тільки на те, що ОСОБА_5 перебував «…клінічно приблизно у стані алкогольного сп'яніння, але це клінічно, від здачі крові та дихання через «Драгер» ОСОБА_46 відмовився..», однак яких клінічних ознак саме вказати не міг, як і не зміг пояснити будь-яких медичних методик визначення стану алкогольного сп'яніння щодо ОСОБА_5 .
Відсутні в матеріалах справи і докази на підтвердження компетенції лікаря ОСОБА_23 щодо проведення медичного освідування на стан алкогольного сп'яніння.
Також суд враховує і ті обставини, що пояснення лікаря ОСОБА_23 у судовому засіданні суперечать змісту вказаних вище документів (акту та висновку).
Отже, аналізуючи вищенаведені положення законодавства та зміст акту медичного огляду для встановлення алкогольного сп'яніння №163, висновку щодо результатів медичного огляду без номеру та без дати 2021 рік, у сукупності із поясненням свідка ОСОБА_23 , суд вважає, що останній складений з із грубими порушеннями вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 та відповідно до п.22 розділу ІІІ Інструкції є недійсним, і визнається судом неналежним і недостовірним доказом у цьому провадженні, оскільки не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
При цьому суд також враховує, що висновок медичного огляду на стан сп'яніння не може бути самостійним предметом судового розгляду за правилами будь-якого судочинства (Постанова ВС від 27.01.2023 № 340/2716/22), а тому не міг бути оскаржений учасниками провадження у порядку іншого виду судочинства.
Окрім того, стороною обвинувачення долучено до матеріалів справи направлення в лабораторію (кров на алкоголь) від 21.11.2021, на звороті якого міститься відмітка « 22.11.2021 алкоголь у крові виявлений», в якому не вказано час забору біоматеріалу, що позбавляє можливості достовірно встановити обставини здійснення цього забору крові.
Слід зауважити, що обставина в частині керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння виявлена згідно відмітки на звороті направлення не раніше 22.11.2021 року, тобто вже після внесення відомостей в ЄРДР про кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч.3 ст.286-1 КК України.
При цьому суд враховує і ті обставини, що на стадії досудового розслідування з метою встановлення концентрації алкоголю у крові ОСОБА_5 , на час вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди 21.11.2021, на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів від 16.02.2022 року, слідчим були отримані зразки крові 22.02.2022 року (94 дні після можливого відбору зразків), тобто за межами терміну зберігання зразків, передбаченого п. 10 Інструкції № 1452/735 у НКП «Новомиколаїівська ЦРЛ» та 22.02.2022 року ОСОБА_49 Живогляд КНП «ОКЗ НПД» ЗОР і лише 23.02.2022 року (95 днів після забору) отримано результат аналізу №218 згідно до якого при дослідженні етанолу крові, виявлено етанол- 1,53 проміле.
Вказаний письмовий доказ - результат токсикологічного дослідження крові № 218 від 23.02.2022 року є сумнівним, оскільки відсутні відомості в підтвердження факту точного місця, дати та часу, коли і ким конкретно, проводився забір біоматеріалу - крові у ОСОБА_5 , і чи проводився від взагалі; не надано суду відомості (виписку) із Книги реєстрації (журналу обліку) огляду осіб для визначення стану сп'яніння, що унеможливлює встановлення точної дати та часу відібрання зразку крові, якщо такий мав місце, а з огляду на відсутність даних про умови зберігання зразку крові, які є досить специфічними з визначеними низькими температурними нормативами, ставить під сумнів результат цього дослідження як такий, що отриманий поза терміном зберігання таких зразків (3 місяці) через 95 днів після можливого їх забору 21.11.2021 року.
Більш того, свідок сторони обвинувачення ОСОБА_22 , яка працює медичною сестрою приймального відділення у КНП «Новомиколаївська ЦРЛ» НРРЗО, пояснила, що кров у ОСОБА_5 вона не відбирала, оскільки він відмовився. Свідок стверджувала, що вона не була особисто присутня в реанімації та відповідно не бачила, чи відбиралась кров у ОСОБА_5 .
Під час допиту свідка сторони обвинувачення ОСОБА_23 , завідувача реанімацією інтенсивної терапії, лікаря-анестезіолога КНП «Новомиколаївська ЦРЛ» НРРЗО останній також повідомив, що у ОСОБА_5 кров він не відбирав, хто відбирав і чи відбиралася вона не знає, пригадати деталей свого огляду не може.
Зазначені свідки категорично заперечували факт відібрання ними у ОСОБА_5 зразків крові. Також за результатами їх допиту не представляється за можливе встановити чи було дотримано порядок забору біоматеріалу - крові, спосіб упакування зразка крові, наданого на дослідження, умови його подальшого зберігання, та взагалі чи такий забір мав місце.
З метою усунення сумнівів при дослідженні зразків крові в яких виявлено сліди етанолу щодо походження її від ОСОБА_5 , захисник обвинуваченого заявив клопотання в якому просив в порядку ст.333 КПК України надати органу досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні тимчасовий доступ до речей та документів, а саме до інформації, яка перебуває у володінні КНП «Новомиколаївська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Новомиколаїівської селищної ради про медичних працівників, які перебували на чергуванні о 18:00 годині з 21.11.2022 по 08:00 год. 22.11.2022; інформації, яка перебуває у володінні про наявність на зберіганні зразків крові ОСОБА_5 , які відібрано 21.11.2021, оскільки за ухвалою суду вказана інформація надана так і не була.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2023 клопотання задоволено. Надано старшому слідчому з ОВС ВР ЗСТ СГУ ГУНП в Запорізькій області тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні КНП «Новомиколаївська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Новомиколаївської селищної ради (Україна, 70101, Запорізька область, Запорізький район, селище міського типу Новомиколаївка, вулиця Соборності, будинок 106), а саме до інформації про медичних працівників, які перебували на чергуванні з 18:00 години 21.11.2021 по 08:00 год. 22.11.2021 року; інформації про наявність на зберіганні зразків крові ОСОБА_5 , які відібрано 21.11.2021 року, з можливістю вилучення належним чином засвідчених копій вказаної інформації.
22.11.2023 на адресу суду від КНП «Новомиколаївська ЦРЛ» НРРЗО надійшла відповідь № 141 від 22.11.2023 згідно якої: медичні працівники, які перебували на чергуванні з 18:00 години 21.11.2021 по 08:00 год. 22.11.2021 року - лікар-анестезіолог ОСОБА_23 та сестра медична відділення невідкладеної (екстреної) медичної допомоги ОСОБА_22 ; зразки крові ОСОБА_5 , які відібрано 21.11.2021 року було витребувано слідчим для дослідження до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР КДЛ.
Будь-який інший медичний працівник, крім тих, що були допитані в судовому засіданні - ОСОБА_23 та ОСОБА_22 , які заперечили взяття ними у ОСОБА_5 зразків крові, як особа яка перебувала на чергуванні у КНП «Новомиколаївська» ЦРЛ 21.11.2022 під час прибуття у лікарню ОСОБА_5 у відповіді суду не зазначена і не встановлена під час судового розгляду.
Дослідження зразків крові, відібраних 21.11.2021 у цьому кримінальному провадженні не виявилось можливим з огляду на їх знищення за спливом строку їх зберігання, про що суду надано інформацію КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР КДЛ 28.09.2023 року № 4835-н.
Згідно ч. ч. 1,2 ст. 23 КПК, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом, що на дослідження до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР КДЛ (результати аналізу №218 від 23.02.2022), направлялись зразки крові саме ОСОБА_50 і саме в крові ОСОБА_50 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була наявність етанолу в кількості, яка свідчить про стан алкогольного сп'яніння.
При цьому, судом встановлено, що жоден із свідків, які були на місці ДТП одразу після її скоєння в судовому засіданні не підтверджують перебування обвинуваченого у стані сп'яніння, наявність щонайменше запаху алкоголю у ОСОБА_5 і повідомляли про перебування його без тями після отриманих травм, а сторона обвинувачення не надала суду інших належних та обґрунтованих доказів вчинення ОСОБА_5 злочину в стані алкогольного сп'яніння, або вживання останнім алкогольних напоїв перед скоєнням ДТП.
Пояснення свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 взагалі в частині цих обставин не є інформативними та таким, що доводять поза розумним сумнівом що у ОСОБА_5 21.11.2021 року було виявлено стан алкогольного сп'яніння, а не ознаки перебування у посттравматичному стані, викликаному ДТП. Так, свідок ОСОБА_22 вказувала, що «… ОСОБА_5 не міг сидіти та не міг стояти. У ОСОБА_30 ніхто не брав кров, він не міг навіть сидіти. Сидіти сам не міг, стояти не міг, а тому кров і не взяли. Вона його не нюхала, але якійсь запах спиртного був…». Свідок ОСОБА_23 вказував «..симптомами алкогольного сп'яніння є: червоне обличчя, нестійка хода, незв'язна мова, бормотання, і вказав, що у ОСОБА_5 бачив ті ж самі ознаки».
Що стосується вказівки в Акті медичного огляду №163 з приводу запаху алкоголю «є», то указана обставина є однією з ознак алкогольного сп'яніння та сама по собі не утворює достатню підставу для висновку поза розумним сумнівом щодо перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння (п.3 Інструкції №1452/735 від 09.11.2015 року). Також суд ураховує, що названий запах міг утворюється від обробки обвинуваченому травм після ДТП препаратами, які містять спиртовмісні речовини, тобто суттєво впливати на об'єктивність результатів проведеного огляду.
Алкогольне сп'яніння (на відміну від його ознак) -це психічний стан людини, який виникає внаслідок вживання алкогольних напоїв (алкогольної інтоксикації), що призводить до фізіологічних, психічних, вегетативних, неврологічних розладів, і перебування водія в названому стані має бути визначене в законний спосіб.
Суд враховує те, що після ДТП обвинувачений перебував у хворобливому стані, запаморочений, з ознаками струсу мозку в зв'язку з чим йому надавалась медична допомога, що не заперечується учасниками провадження, підтверджена свідками ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та пояснювалося обвинуваченим, а також і свідками ОСОБА_22 та ОСОБА_23 та що не спростовано прокурором в умовах змагального процесу.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів складу злочину, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності інкримінованої обставини.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Статтею 91 КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а згідно з вимогами ст.92 КПК України обов'язок доказування цих обставин покладається на сторону обвинувачення.
Саме сторона обвинувачення, порушуючи питання про наявність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, серед іншого, факт керування винною особою транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.
Самі по собі показання обвинуваченого про те, що він перед тим як сталася дорожньо-транспортна пригода вживав пиво, не є належним доказом перебування обвинуваченого у стані сп'яніння на момент ДТП, оскільки належними і допустимими доказами не підтверджено кількості та наявності етанолу в крові обвинуваченого, як і не підтверджено належними доказами взяття у обвинуваченого зразків крові на дослідження або отримання даних за допомогою іншого виду досліджень про стан алкогольного сп'яніння.
Сукупність наведених судом обставин, оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків в порядку ст. 84, 92, 94 КПК, з урахуванням положень ст. 17 КПК України та ст. 62 Конституції України, свідчать про те, що пред'явлене ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачення за ч. 3 ст. 286-1 КК України не підтверджено належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом.
Таким чином суд вважає, що обставина порушення вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та перебування обвинуваченого ОСОБА_5 у стані алкогольного сп'яніння на момент вчинення кримінального правопорушення в ході судового розгляду не доведена. Крім того, стан алкогольного сп'яніння характеризує лише певний психофізичний (фізіологічний) стан особи, що керує транспортним засобом, та який сприяє порушенню інших норм правил безпеки дорожнього руху, проте саме порушення пункту 2.9 а) ПДР не є безпосередньою причиною настання суспільно небезпечних наслідків, а отже, у причинному зв'язку з наслідками, що настали, воно не перебуває. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.02.2012 р. у справі № 5-28кс11.
Усе наведене вище підтверджує те, що стороною обвинувачення не доведено відповідно до положень КПК України перебування ОСОБА_5 у стані алкогольного сп'яніння в ході керування транспортним засобом, і суд вважає, що кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого що викладена в обвинувальному акті за ч.3 ст. ст. 286-1 КК України не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, та за відсутності кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, дії обвинуваченого слід перекваліфікувати на ч. 2 ст.286 КК України, оскільки останній вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Оцінюючи в сукупності досліджені в ході судового розгляду докази, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими та наведених у вироку, доведена у повному обсязі та кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд має виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним, (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Водночас призначене покарання має відповідати позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015 року, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Злочин, який вчинений обвинуваченим відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття у скоєному та добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілій.
Щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, котра вчинила злочин. Каяття передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї злочинної поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління. Тобто щире каяття - це передусім морально-психологічне явище, яке виявляється у самозасудженні особою вчиненого нею злочину, його наслідків, прагненні усунути заподіяну шкоду та рішенні особи більше не вчиняти злочинів. Такий психічний стан особи може свідчити про позитивну перебудову свідомості особи та втрату або зниження ступеня її суспільної небезпечності, про реальну можливість виправлення цієї особи.
Виходячи із змісту терміну "щире каяття", для визнання наявності у справі даної обставини, яка пом'якшує покарання, судом встановлена щирість висловлювань ОСОБА_5 про те, що усвідомив свою вину, а також наслідки вчиненого ним злочину,щиро шкодує про вчинене, засуджує свою поведінку, бажає виправитися, що свідчить про позитивну перебудову свідомості особи та зниження ступеня її суспільної небезпечності.
Для цього щире каяття ОСОБА_5 як внутрішнє переживання особи, віднайшло свій зовнішній прояв у судових засіданнях і виразилося не тільки у визнанні вини під час судового розгляду та в його ставленні до цього порушення та поведінку після вчинення злочину, а й у добровільному відшкодуванні шкоди потерпілій з перших днів після дорожньо-транспортної пригоди та подальше відшкодування в процесі судового розгляду, висловлення бажання у майбутньому допомагати потерпілій і спокутувати свою провину перед нею та суспільством.
При цьому судом враховуються ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_8 , були друзями з дитинства і усвідомлення того, що своїми діями він заподіяв смерті своєму другу з дитинства, на думку суду, завдає обвинуваченому моральних страждань, що віднайшло свій прояв під час судових засідань та у посткримінальній поведінці ОСОБА_5 . Після смерті потерпілого, ОСОБА_5 не тільки вибачився та взяв на себе усі витрати пов'язані із похованням, але фактично перейняв на себе обов'язок щодо піклування за батьками потерпілого, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 за час, що минув з дня події кримінального правопорушення, фактично став для них другим сином, про що неодноразово повідомляла потерпіла під час судових засідань.
Також, під час розгляду даного кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_5 не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню або ухиленню від відповідальності, який під час судового розгляду кримінального провадження без будь-якого запобіжного заходу завжди завчасно прибував до суду та виконував процесуальні обов'язки.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_5 одружений, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, проте зі слів обвинуваченого має дохід, працює на зборі врожаю сезонно, позитивно характеризується за місцем проживання, проживає разом із дружиною та неповнолітнім сином, ІНФОРМАЦІЯ_2 , надає волонтерську допомогу та має права та обов'язки відповідно до Закону України «Про волонтерську діяльність» та договору від 11.05.2022 року №9, про що свідчить посвідчення №9 видано Новомиколаївською селищною радою, з метою захисту України від військової агресії Російської Федерації вступив до лав Територіальної оборони, яка є складовою національного спротиву відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву» і перебуває у складі територіальної самооборони Новомиколаївської селищної ради, про що свідчить відповідне посвідчення в матеріалах справи, має на утриманні сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно довідки ЛКК від 02.10.2015 року ОСОБА_7 згідно наказу МОЗ України від 08.11.2001 №454 користується правом одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років до 20.08.2028 року, на підставі висновку лікаря психіатра ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рекомендовано індивідуальна форма навчання, також має повнолітнього сина ОСОБА_50 ІНФОРМАЦІЯ_7 , на диспансерному обліку у лікаря нарколога та лікаря -психіатра не перебуває.
ОСОБА_7 вперше притягається до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, за майже три роки, що минули з моменту вчинення кримінального правопорушення не притягувався до відповідальності за правопорушення Правил дорожнього руху, не вчинив жодного нового кримінального правопорушення, тобто вів законослухняний спосіб життя, дотримуючись у суспільстві загальноприйнятих правил поведінки та моралі, за час досудового слідства та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, що свідчить про готовність обвинуваченого до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.
При призначенні покарання суд також враховує думку потерпілої, яка в суді підтвердила факт відшкодування їй в добровільному порядку шкоди обвинуваченим, долучила до матеріалів справи відповідні квитанції, просить призначити ОСОБА_5 покарання не пов'язане із реальним позбавленням волі, будь - яких претензій до ОСОБА_5 не має, зазначила, що обвинувачений вибачився перед нею, щиро кається і співчуває їй, допомагає їй та чоловіку після смерті сина з моменту ДТП по теперішній час.
З урахуванням всіх цих обставин у сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, поведінки після скоєння злочину суд прийшов до висновку, що обвинувачений на теперішній час загрози для суспільства не становить, має міцні соціальні та родинні зв'язки, соціально адаптований, має на утриманні дитину-інваліда, підстав очікувати продовження обвинуваченим вчинення правопорушень суд не встановив. Обвинувачений є працездатним, та може бути суспільно корисним, прагне усунути наслідки скоєного та сприяти у матеріальному підтриманні сім'ї потерпілого, що відповідає також і її інтересам.
Суд, приймаючи до уваги наявність пом'якшуючих покарання обставин, перебування на утриманні обвинуваченого неповнолітньої дитини, сина, який є інвалідом, а також те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин та з необережності, добровільно з першого дня ДТП відшкодовував збитки, взяв на себе усі витрати пов'язані із похованням, перейняв на себе обов'язок щодо піклування за батьками потерпілого, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 за час, що минув з дня події кримінального правопорушення до теперішнього часу, про що повідомила потерпіла у судовому засіданні 06.06.2024 року, намагається усунути наслідки злочину, необхідне обрати покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у мінімальному розмірі, і саме таке покарання буде мати достатню превентивну роль для обвинуваченого з врахуванням принципу індивідуалізації покарання.
При цьому суд вважає, що само по собі засудження за необережний тяжкий злочин, навіть яким спричинено загибель людини, не виключає можливості застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України і звільнення від відбування покарання.
Враховуючи особу обвинуваченого, а саме його виключно позитивні характеристики, вперше притягнення до кримінальної відповідальності, проживання у родині, перебування на утриманні дитини-інваліда, його волонтерську діяльність, перебування у складі територіальної самооборони Новомиколаївської селищної ради, добровільну допомогу батькам потерпілого, визнання вини, встановлені обставини справи, які пом'якшують покарання- щире каяття, добровільне відшкодування збитків за тієї умови, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, та з врахуванням думки потерпілої, суд приходить до висновку з метою додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання можливо досягти мети заходу примусу без ізоляції ОСОБА_5 від суспільства і про можливість його виправлення без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою впродовж іспитового строку і за доцільне вважає застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням максимально допустимого ст. 75 КК України строку і саме максимальний іспитовий строк, який призначено обвинуваченому буде сприяти закріпленню вже розпочатого його виправлення та покласти на обвинуваченого обов'язки, визначені ст.76 КК України, що буде достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення.
Також, на думку суду, призначення обвинуваченому покарання із реальним відбуттям покарання негативно позначиться і на батьках потерпілого, які будуть позбавлені допомоги яка надається їм ОСОБА_5 .
На погляд суду, враховуючи принцип індивідуалізації покарання та положення ст. 50 КК України, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Що стосується призначення обвинуваченому ОСОБА_5 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, то суд приходить до таких висновків.
Як роз'яснено у п. 21 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» Верховний суд України звертає увагу судів, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Приймаючи до уваги зміст санкції ч. 2 ст. 286 КК України щодо можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, суд враховуючи характер вчиненого злочину, пов'язаного з правом керування транспортними засобами, особи обвинуваченого, який має посвідчення водія, та допустив грубе порушення Правил дорожнього руху, внаслідок якого загинула людина. Загибель сталася виключно внаслідок винних дій обвинуваченого, за відсутності жодних перешкод уникнути настання ДТП. Вказані обставини вказують на необхідність обов'язкової додаткової перевірки після закінчення відбуття обвинуваченим даного додаткового покарання уповноваженим органом водійських навичок та теоретичних знань Правил дорожнього руху обвинуваченого, вважає за неможливе збереження за обвинуваченим права керування транспортними засобами і суд вважає за необхідне з метою досягнення виховних цілей покарання призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, що сприятиме виправленню обвинуваченого в частині суворого дотримання ним вимог ПДР в подальшому.
Визначений розмір як основного, так і додаткового покарання, як вважає суд, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, є необхідним і буде цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.
Цивільний позов у даному провадженні не заявлений.
Вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат, суд виходить з наступного:
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Відповідно до вимог ст. 124 КПК України, передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як вбачається з наданих прокурором довідок на проведення експертизи - у кримінальному провадженні проведено експертизи і вартість їх складає:судова інженерно-транспортна експертиза за експертною спеціальність дослідження технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/108-21/13938-ІТ від 24,01.2022 вартістю 2059 гривень 44 копійок; судова інженерно-транспортна експертиза за експертною спеціальністю дослідження технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/108-21/14288-ІТ жд 02,02.2022 вартістю 2059 гривень 44 копійок; судова інженерно-транспортна експертиза за експертною спеціальністю транспортно-трасологічні дослідження № СЕ-19/108-21/13939-ІТ від 26.01.2022 вартістю 2059 гривень 44 копійок; комплексна судова фототехнічна інженерно-транспортна експертиза з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № КСЕ- 19 108-22/3533 від 12.05.2022 вартістю 4462 гривень 12 копійок, додаткова комплексна судова фототехнічна інженерно-транспортна експертиза від 18.03.2024 року вартістю - 18932,00 грн. Загальна сума витрат, пов'язаних із залученням експертів у кримінальному провадженні, складає 29572 гривень 44 копійок.
Вказані витрати документально підтверджені і прокурор просив суд стягнути вказані витрати на користь держави.
Отже, в порядку ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 29572,44 коп.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 25.11.2021 якою накладено арешт на автомобіль «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з позбавленням власника та інших осіб права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном; автомобіль «ГАЗ 5312», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ПАТ «Новомиколаївський молокозавод», з позбавленням власника та інших осіб права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 31 березня 2022 року скасовано арешт та заборони, накладені на автомобіль «ГАЗ 5312», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ПАТ «Новомиколаївський молокозавод», ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2021 у справі ЄУН 335/12238/21,провадження №1-кс/335/6142/2021 (кримінальне провадження № 12021080000000294 від 21.11.2021), та повернуто власнику ПАТ «Новомиколаївський молокозавод».
Арешт, накладений на транспортний засіб ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 25.11.2021 на автомобіль «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , слід скасувати, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, враховуючи, що у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.
Запобіжний захід ОСОБА_5 під час судового розгляду не обирався, клопотання про його обрання прокурором не заявлялося і підстав для його обрання суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 369,370, 374 КПК України, суд -,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п.п. 1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази після набрання вироком законної сили:
- CD-R диск «Verbatim» з відеозаписом з камер відеоспостереження, наданих захисником ОСОБА_5 , долучено до матеріалів кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження;
- автомобіль ВАЗ 2106 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_39 , залишений на відповідальне зберігання на спецмайданчику ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за адресою: смт. Новомиколаївка, вул. Запорізька 81 - повернути власнику;
- автомобіль ГАЗ 5312, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить «ПАТ «Новомиколаївський молокозавод»- повернуто власнику ПАТ «Новомиколаївський молокозавод»- повернути власнику;
- жилетку синтетичну, чорного кольору, кофту байкову темно -синього кольору, футболку бавовняну темно -синього кольору, штани трикотажні оливкового кольору, підштаники бавовняні оливкового кольору, труси-шорти бавовняні, блакитного кольору, шкарпетки синтетичні чорного кольору, лівий кросівок зі шкірозамінника, чорного кольору, передані на зберігання до камери зберігання ГУНП в Запорізькій області- повернути законному володільцю.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави 29572 гривень 44 копійок(двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят дві гривні 44 копійки) процесуальних витратза проведення судових експертиз.
Арешт, накладений на транспортний засіб на автомобіль «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 25.11.2021 скасувати.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
На підставі п. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.
Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який в судове засідання на проголошення вироку не прибув.
Суддя: ОСОБА_1