1Справа № 335/2083/24 2/335/1444/2024
17 червня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Геєць Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Шарової А.В.,
розглянувши цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, до ОСОБА_2 , третя особа - Третя запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, -
ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Працевитого Г.О., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Третя запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.
В обґрунтування позивних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 вітчим позивачки, після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_3 залишив заповіт від 20.01.2015 року, яким все майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що він має право за законом заповів дочці - ОСОБА_1 .
Позивач, після смерті ОСОБА_3 , в межах встановленого законом строку, звернулась із заявою про відкриття спадщини до Третьої запорізької державної нотаріальної. Однак, 26.12.2023 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії було відмовлено ОСОБА_4 у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на все майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв'язку із тим, що не надані документи, що підтверджують родинні відносини.
Свою відмову нотаріус аргументував тим, що в заповіті від 20.01.2015 року померлий дійсно заповідає усе своє майно ОСОБА_1 , але як «дочці», в той час, коли позивачка є падчеркою. За відсутності документів, які б підтверджували родинний зв'язок померлого, ОСОБА_3 із ОСОБА_1 , в статусі батька та доньки, підстави для закликання останньої до спадкоємства за зазначеним заповітом після смерті померлого були відсутні.
Тобто, 20.01.2015 року під час складання заповіту нотаріусом було зроблено помилку зазначивши, що ОСОБА_1 є дочкою, що мається на увазі прямий родинний зв'язок, а не падчеркою, або взагалі без позначення родинного зв'язку.
На момент смерті ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , яка є єдиною спадкоємицею першої черги за законом.
Окрім позивача, інших спадкоємців, які б протягом встановленого законом строку, звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, в порядку ст. 1269 ЦК України, немає.
Позивач посилаючись на те, що вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно після смерті ОСОБА_3 , просить позов задовольнити, визнати за нею в порядку права спадкування за заповітом право власності на 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.02.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження. Витребувано з Третьої Запорізької державної нотаріальної контори копія спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2024 року закрито підготовче провадження у справі.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представником позивача через систему „Електроний суд” подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позов підтримує, просить його задовольнити.
Від відповідача відзив на позов або письмові пояснення не надходили, відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, матеріали спадкової справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка йому належала на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на житло від 26.11.1997 року, видане АО „Запорожжилгражданстрой” (рос.мовою), та приватизована згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
На час смерті ОСОБА_3 перебував у шлюбі зі ОСОБА_5 , яка є єдиною спадкоємицею першої черги за законом.
За життя ОСОБА_3 залишив заповіт від 20.01.2015 року, зареєстрований в реєстрі за №4-30 державним нотаріусом Четвертої запорізької державної нотаріальної контори Шипко З.А., яким все майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що він має право за законом заповів дочці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто спадкодавець склавши заповіт, розпорядився майном на користь позивача ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
У встановлений законом строк позивач звернулася з заявою про відкриття спадщини до Третьої запорізької державної нотаріальної, на підставі якої було заведено спадкову справу №60/2023.
Відповідач у встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась.
Постановою державного нотаріуса від 26.12.2023 року за № 1913/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на все майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв'язку із тим, що не надані документи, що підтверджують родинні відносини, оскільки в заповіті померлий дійсно заповідає усе своє майно ОСОБА_1 , але як „дочці”.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України „Про нотаріат” нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність заповіту, та склад спадкового майна.
Згідно з пп. 5.16 п. 5 гл. 10 розд. II “Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, далі - Порядок, якщо в заповіті зазначені родинні відносини спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус перевіряє документи, що підтверджують факт родинних відносин.
Відповідно ж до пп. 4.12 п. 4 гл. 10 розд. II Порядку свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Відсутність певних документів, необхідних для видачі свідоцтва, є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії, або відмови в її вчиненні.
З наданих позивачем письмових доказів встановлено, що з 20.07.1967 року по 21.11.2014 року ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_6 матір'ю позивача, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 , таким чином вони приходилися один одному, як вітчим та падчерка. Таким чином, позивач не мала можливості надати нотаріусу документів, які б підтверджували факт її перебування з померлим у родинних відносинах, які зазначено у заповіті, при цьому нотаріус погоджується, що померлий заповідав усе своє майно ОСОБА_1 .
За таких обставин, позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у позасудовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
За змістом п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 „Про судову практику у справах про спадкування”, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі смерті власника.
На підставі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.1 та ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно зі ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до ч.1 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Відповідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За змістом ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право власності на майно спадкодавця, беручи до уваги, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 264, 265, 315-319, 354, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, до ОСОБА_2 , третя особа - Третя Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку права спадкування за заповітом право власності на 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.
Суддя Ю.В.Геєць