Справа № 320/1199/19
Пр.1-кп/333/329/24
07 червня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
прокурора: ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
потерпілої: ОСОБА_8 ,
представника потерпілої: ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в режимі ведеоконферензв'язку з потерпілою та представником потерпілої, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140003780 від 24.11.2018 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, має середньо-спеціальну освіту, працює на посаді помічника машиніста Мелітопольського локомотивного депо ПАТ «Придніпровська залізниця», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, -
Судовим слідством, колегія суддів -
24 листопада 2018 року приблизно о 03 годині 00 хвилин ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, в ході раптово виниклої з ОСОБА_10 сварки на ґрунті неприязних стосунків, маючи умисел на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті останній, умисно, з метою вбивства наніс потерпілій множинні (не менше тридцяти) удари руками по голові, тулубу та кінцівках потерпілої, а також декілька разів вдарив останню головою об стіну, спричинивши їй тим самим тілесні ушкодження, а саме:
- множинні синці тулубу та кінцівок, крововиливи у м'які тканини правої сідниці, садно на лобі зліва, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, та утворились не менше ніж від 20 травматичних впливів;
- внутрішньочерепна травма, яка утворилась не менше ніж від 12 травматичних впливів, та виразилась у крововиливах під тверду мозкову оболонку у лівій лобно-тім'яно-скроневій ділянці (близько 50 мл), справа - на всьому протязі (близько 80 мл), крововиливах під м'які мозкові оболонки на конвекситальній поверхні правої лобної долі, на базальній поверхні та в ділянці полюса правої потиличної долі, на внутрішній поверхні лівої потиличної долі, множинних синцях та крововиливах у м'які тканини голови, яка кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне в момент заподіяння, та від якого внаслідок його ускладнення набряком, дислокацією головного мозку приблизно о 05 годині 00 хвилин 24 листопада 2018 року настала смерть потерпілої ОСОБА_10 на місці події за вищевказаною адресою.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні даного кримінального правопорушення, не визнав та пояснив, що він сирота, його виховували дід з бабусею. Він не міг скоїти такий злочин тому, що цінує людське життя. Після закінчення училища він поїхав працювати до м. Дніпро, працював помічником машиніста, де в 2010 році познайомився з майбутньою дружиною ОСОБА_11 . У неї був син від першого шлюбу, він називав його батьком, жили вони дружньо. В 2014 році помер його дід і залишив будинок в м. Мелітополь. В 2016 році він разом з ОСОБА_11 та її сином переїхали до м. Мелітополя. З початку 2018 року ОСОБА_11 почала зловживати спиртними напоями, особливо з ОСОБА_12 . На цьому ґрунті між ними виникали конфлікти. Потім вона працевлаштувалась на пекарню. Ніяких скандалів у них не було, все було добре. 04.06.2018 він приїхав додому, а дружина зібрала речі і переїхала на квартиру. Це було для нього несподіванкою. Після цього вона неодноразово приходила до нього в гості, вони також разом їздили відпочивати. У вересні 2018 він подав заяву на розлучення. 12.12.2018 повинно було відбутися судове засідання. 23.11.2018 він був вдома, йому надійшло смс-повідомлення від ОСОБА_11 , в якому вона писала, що приїде до нього, скучила за ним. Біля 23-00 години вона приїхала на таксі, він розрахувався, дружина була в нетверезому стані і вони пішли в дім. На лобі у неї він бачив гулю, на що дружина пояснила, що вона впала. В ході розмови ОСОБА_11 говорила йому, що їй самій з дитиною дуже важко і запропонувала не розлучатись. Після розмови з дружиною він дістав домашнє вино, вони випили, танцювали, відпочивали, займались сексом. А вже в ліжку він сказав їй, що він все обдумав і разом вони вже не будуть. Вона відповіла, що він про це ще пошкодує. Потім почала битись головою об стінку. Билась вона 3-4 рази лівою частиною голови об стінку, на якій висів килим. Потім десь о 03-00 годині ночі вона сказала, що піде додому, стала збиратись, вдяглася. Він їй запропонував залишитись, а вже вранці піти. Близько 06-30 чи 07-00 години він прокинувся, бо почув неприродне хропіння. Почав будити дружину, але вона не прокидалась, надав їй першу медичну допомогу, робив штучне дихання, давав нюхати нашатирний спирт. А потім викликав швидку допомогу, лікарі зробили їй кардіограму і повідомили про смерть ОСОБА_11 . В ніч з 23 на 24.11 2018 року крім нього та ОСОБА_11 в будинку нікого не було, він виходив з будинку у підвал за вином. Пояснив, що конфлікти між ними були, але дружину він ніколи не бив. Потерпіла, сестра померлої його оговорює, оскільки вона з ними не жила і не могла знати та бачити їх відносини. Мотивів вбити дружину у нього не було. Позов він не визнає, оскільки дружину не вбивав.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_6 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, повністю підтверджується доказами, зібраними в ході судового розгляду кримінального провадження.
Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є рідною сестрою загиблої ОСОБА_10 . В 2009 році її сестра познайомилась з ОСОБА_6 , коли він працював помічником машиніста в локомотивному ДЕПО в м. Дніпро та почали разом проживати до червня 2010 року в будинку в м. Дніпро. В 2010 році вони переїхали жити до м. Мелітополя. Наприкінці 2010 року ОСОБА_6 дуже побив її сестру, як пояснила її сестра, вона знайшла переписку з коханкою. ОСОБА_13 повіз сестру до лікарні, оскільки у неї було дуже побито обличчя. В лікарні лікар - травматолог сказав, що необхідно викликати поліцію, на що ОСОБА_6 пояснив лікарю, що потерпіла послизнулася на вулиці і впала обличчям на машину. Він забрав потерпілу з лікарні і вже дома їй робила крапельниці дружина його брата. В січні 2011 року сестра приїхала до неї разом з сином ОСОБА_14 . У сестри боліла голова і щелепа, вони в м. Дніпро пішли в лікарню, але вона лікарю сказала, що впала, оскільки розуміла, що ОСОБА_13 може бути притягнений до відповідальності. Після канікул сина вони повернулися до м. Мелітополь. Далі ОСОБА_13 купив машину в кредит і приїхав на ній в. Дніпро на сесію, де в ту ж ніч у стані алкогольного сп'яніння розбив цю машину, у нього був складний перелом ноги, сестра повернулася до м. Дніпро, де доглядала за ним. В 2011 році обвинувачений її дуже побив, у неї була зупинка серця, гематома головного мозку, викликали поліцію. Він ніч провів у відділку поліцію, а в ранці вмовляв її забрати заяву з поліції. потім разом з ОСОБА_15 вони зняли дачу в межах м. Дніпро, де проживали разом. На дачі також між виник конфлікт із-за подруги. В 2014 році вони уклали шлюб, вона як старша сестра, яка виховувала потерпілу з дитинства, була проти цього шлюбу, але це був вибір її сестри. Вона тривалий час не спілкувалася з сестрою, але через племінника ОСОБА_14 цікавилася життям своєї сестри. Потім в 2015 році вони знову поїхали жити до м. Мелітополя. ОСОБА_6 і там бив її сестру. Він забороняв їй працювати, але вона вийшла на роботу, бо у неї не було грошей навіть приїхати в м. Дніпро. Влітку 2017 року вона відкрила ЧП та поїхала працювати на море, куди кожні вихідні приїздив ОСОБА_13 , а ОСОБА_17 залишався дома доглядати за господарством. В листопаді 2017 року її сестра з обвинуваченим та друзями поїхали відпочивати в Карпати, де також стався конфлікт, ОСОБА_18 також її побив. У 2018 році в м. Мелітополі також між ними сталася сварка, обвинувачений розбив її сестрі голову, у зв'язку з чим сусідка ОСОБА_12 викликала поліцію. Але, в черговий раз, її сестра пожаліла обвинуваченого і забрала з поліції заяву. Вона неодноразово попереджала свою сестру, що такі стосунки можуть закінчитися бідою. Потерпіла зняла квартиру в м. Мелітополі та переїхала туди з сином. Обвинувачений звернувся до суду з заявою про розлучення. На що її сестра погодилася. Але не встигли розглянути в суді цю заяву, оскільки обвинувачений вбив її сестру. 24 листопада 2018 року їй подзвонили з поліції та викликали до поліції відносно її сестри, на що вона запитала у поліцейського «її що, вбили» та повідомили, що її племінник ОСОБА_17 також знаходиться в поліції. Напередодні ввечері вона по телефону розмовляла з сестрою, яка повідомила, що готує вечерю разом з сусідкою по квартирі ОСОБА_19 , у неї все добре, вони домовились, що під час канікул вона переведе ОСОБА_14 в школу в м. Дніпро і вони переїдуть з м. Мелітополь. Також повідомила, що їй телефонував ОСОБА_6 і запросив до себе, вона погодилась за умови, якщо він їй викличе таксі. ОСОБА_14 сестра не казала, що збирається їхати ввечері до ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_17 був проти їх спілкування. Сусідка по найманій квартирі близько о 23:30 дзвонила сестрі і питала, чи довго вона буде відсутня, на що та повідомила, що скоро буде дома, всіх вона любить, лягайте спати, також вона чула голос ОСОБА_6 . Вранці подзвонили ОСОБА_14 і повідомили, що щось трапилось з його мамою. Також потерпіла повідомила, що ОСОБА_6 лише один раз в її присутності побив сестру, у зв'язку з чим вона викликала швидку, оскільки сестра була без тями. Обвинувачений завжди бив сестру по голові, сестра їй повідомляла, що в м. Мелітополь обвинувачений бив її головою об кахель на стіні, від побиття у неї впав зір. У сестри залишився неповнолітній син, якого вона забрала до себе, її призначили опікуном. На позові вона наполягає у повному обсязі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 , пояснив, що загибла ОСОБА_10 його мати. Обвинувачений його вітчим. Після смерті матері, він проживав з тіткою ОСОБА_8 , в м. Дніпрі. Напередодні вбивства, вони з матір'ю знаходились в найманій квартирі. Приблизно о 20-00 годині вечора мати сказала, що їй необхідно піти погуляти з колективом, але він здогадувався, що вона пішла до ОСОБА_6 . Коли матір уходила, на ній не було будь-яких ушкоджень. Він був постійно дома, періодично дзвонив їй і вона говорила, що скоро прийде додому. Близько 23-24 години він також намагався їй додзвонитися, але матір вже не брала слухавку. Близько 6-7 години ранку 24 листопада 2018 року йому подзвонили і запросили прийти на АДРЕСА_1 , де він раніше проживав з матір'ю та вітчимом. Коли приїхав за цією адресою, там були сусіди, поліція, матір винесли з будинку, ОСОБА_21 в кайданках з будинку. В будинок, де сталася подія він не заходив. Пояснив, що вони з вітчимом жили разом по АДРЕСА_2 . На квартиру вони пішли тому, що вітчим неодноразово бив його матір, вона зверталася в поліцію з заявами на ОСОБА_6 , але потім їх забирала, не знає чому, вважає, що остання любила ОСОБА_6 . ОСОБА_13 ревнував матір, не дозволяв їй спілкуватися з рідними, працювати. Також вітчим бив і його, бив головою об стіл, він боявся ОСОБА_6 . Він неодноразово був свідком насильства з боку обвинуваченого відносно його матері. ОСОБА_6 часто гуляв, пиячив, між ним та його матір'ю постійно були сварки. У матері була травма голови від побиття ОСОБА_6 і вона лежала в лікарні в м. Дніпро. Заяву вона до поліції тоді не писала. Після вбивства матері, його до себе на виховання забрала сестра матері, його тітка ОСОБА_8 .
Від допиту інших свідків прокурор в судовому засіданні відмовився.
Крім показів обвинуваченого, потерпілої, свідка, колегією суддів досліджені письмові докази, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_6 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме:
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.11.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_6 було затримано 24.11.2018 року. ОСОБА_6 в протоколі затримання особисто зазначено, що його було затримано близько 07:30 год. за місцем його проживання;
- висновок судово-психіатричної експертизи № 31, проведеної на підставі ухвали слідчого судді від 10.01.2019, відповідно до якого ОСОБА_6 розладів психічної діяльності не виявляв та не виявляє на теперішній час. В період скоєння інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а знаходився в стані гострої алкогольної інтоксикації. Отже, він міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом у теперішній час він також може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує;
- висновок експерта № 185-М від 11.06.2021, відповідно до якого, внутрішньочерепна травма у ОСОБА_10 утворилась від не менше 12-ти травматичних впливів твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, індивідуальні особливості яких в даних пошкодженнях не відобразились, в область обличчя (на лобі справа та зліва, права вушна раковина, права та ліва щічні ділянки, ділянка правого кута нижньої щелепи, ліва скронева та вилична ділянки), ліві лобно-тім'яно-скроневу, ліву скронево-потиличну та лобно-тім'яну області голови. Синці правого ока, перенісся, правих гомілки та стопи, лівого стегна у нижній третині утворились за декілька діб до настання смерті, а інші тілесні ушкодження (в тому числі внутрішньочерепна травма) - незадовго (декілька годин) до настання смерті. Утворення внутрішньочерепної травми у ОСОБА_10 при самостійних ударах лівою частиною голови об стінку кімнати з килимом при обставинах, викладених обвинуваченим ОСОБА_6 під час допиту в суді 20.08.2020 представляється малоймовірним.
- висновок експерта № 912 від 24.11.2018 року, за яким причиною смерті ОСОБА_10 є внутрішньочерепна травма, представлена крововиливами під тверду та м'які мозкові оболонки, що ускладнилася набряком, дислокацією головного мозку. При експертизі трупа ОСОБА_10 виявлені наступні тілесні ушкодження: внутрішньочерепна травма, яка виразилась у крововиливах під тверду мозкову оболонку у лівій лобно-тім'яно-скроневій ділянці (близько 50 мл), справа - на всьому протязі (близько 80 мл), крововиливах під м'які мозкові оболонки на конвекситальній поверхні правої лобної долі, на базальній поверхні та в ділянці полюса правої потиличної долі, на внутрішній поверхні лівої потиличної долі, множинних синцях та крововиливах у м'які тканини голови; лінійний розрив задньої стінки прямої кишки у нижній третині з ушкодженням парапроктальної клітковини, крововиливи у м'які тканини вказаної ділянки; множинні синці тулубу та кінцівок, крововилив у м'які тканини правої сідниці, садна правої великої та обох малих статевих губ, крововилив у слизову оболонку шийки матки, садно на лобі зліва, синці правого ока, перенісся, правих гомілки та стопи, лівого стегна у нижній третині. Синці правого ока, перенісся, правих гомілки та стопи, лівого стегна у нижній третині утворились прижиттєво, за декілька діб до настання смерті потерпілої. Всі інші тілесні ушкодження утворились також прижиттєво, але незадовго до настання смерті: внутрішньочерепна травма, лінійний розрив задньої стінки прямої кишки у нижній третині з ушкодженням парапроктальної клітковини, крововиливи у м'які тканини вказаної ділянки - за декілька (до 6-ти) годин до настання смерті. Внутрішньочерепна травма має ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Множинні синці тулубу та кінцівок, крововиливи у м'які тканини правої сідниці, садно на лобі зліва кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Внутрішньочерепна травма утворилась від не менше 12-ти травматичних впливів твердих тупих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, індивідуальні особливості яких в даних пошкодженнях не відобразились. Всі інші тілесні ушкодження утворились від не менше 27-ми травматичних впливів твердих тупих предметів. Ушкодження на голові, тулубі та кінцівках могли утворитись при ударах руками, обутими ногами або іншими предметами. Заподіяння виявлених у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень власною рукою не є можливим. Синці на тильній поверхні обох кистей, на задній поверхні обох передпліч могли утворитись при спробі захисту від нападаючого. Взаємне розташування між потерплою та нападаючим могло бути різним, з дотриманням єдиної умови: області з наявними ушкодженнями повинні були бути доступними для нанесення ушкоджень. З наявною внутрішньочерепною травмою ОСОБА_10 могла здійснювати активні цілеспрямовані дії (пересуватись, кричати, кликати на допомогу тощо) нетривалий час (кілька хвилин - кілька годин). Будь-яких ознак переміщення трупу до початку огляду місця події не виявлено. При судово-токсикологічній експертизі крові, сечі від трупа ОСОБА_10 виявлено етиловий спирт у концентрації: в крові - 2,5 проміле, в сечі - 3,5 проміле, що зазвичай при житті викликає сильне алкогольне сп'яніння. При судово-імунологічному дослідженні рідкої крові від трупа ОСОБА_10 встановлено, що вона відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0. Судячи по ступеню виразності трупних змін, з урахуванням умов, в яких знаходилось тіло, результатів спектрофотометричного дослідження рідини склоподібного тіла ока смерть ОСОБА_10 настала орієнтовно за 4-7 годин до огляду її трупа на місці;
- фото таблиця місця події за адресою: АДРЕСА_1 , на якій міститься розташування трупа ОСОБА_10 та ушкодження на обличчі трупа.
Факт смерті ОСОБА_10 підтверджується також лікарським свідоцтвом про смерть № 912 від 26.11.2018
Також колегія суддів виснує, на користь малоймовірності утворення внутрішньочерепної травми у ОСОБА_10 при самостійних ударах лівою частиною голови об стінку кімнати з килимом, за версією обвинуваченого, на переконання суду, свідчить також і стан сильного алкогольного сп'яніння ОСОБА_10 , що підтверджується висновком експерта № 912 від 24.11.2018 року, залученого на підставі ухвали слідчого судді від 24.11.2018.
В судовому засіданні були допитані потерпіла - сестра загиблої та свідок -син загиблої, які давали послідовні пояснення суду, хоча вони не були очевидцями події 24.11.2018, але їх показання в сукупності свідчать про характер взаємовідносин, що склалися в сім'ї ОСОБА_18 , і наслідком яких могла бути смерть потерпілої.
Судом перевірялась можливість причетність інших осіб до вчинення злочину, об'єктивні дані про можливу причетність інших осіб встановлені не були. Як вбачається із показань самого обвинуваченого, потерпіла приблизно з 23-00 години 23.11.2018 постійно знаходилась у нього вдома. Нікого крім обвинуваченого та потерпілої в квартирі з моменту її прибуття в квартиру до виявлення її померлою не було. Проте, характер і локалізація тілесних ушкоджень потерпілої і їх кількість, спричинення травм тупими предметами з обмежувальною травмуючою поверхнею, якою не може бути стіна, висновок експерта про можливий вкрай обмежений час здійснення активних цілеспрямованих дій потерпілою, повністю спростовують заперечення обвинуваченого про його непричетність до настання смерті ОСОБА_10 .
Колегія суддів вважає, що нанесення потерпілій множинних ударів (не менше тридцяти) і зокрема, 12 травматичних впливів в життєво важливий орган - голову, свідчить про наявність в обвинуваченого умислу на вбивство ОСОБА_10 .
Встановлені судом обставини повністю узгоджуються з висновком судової експертизи щодо часу спричинення потерпілій тілесних ушкоджень та часу її смерті. Висновком експертизи підтверджується, що смертельні тілесні ушкодження могли бути спричинені саме в той час, коли потерпіла знаходилась в будинку обвинуваченого і не могли бути спричинені нею самостійно. Будь-яких ознак переміщення трупу після спричинення їй тілесних ушкоджень до початку огляду місця події також не виявлено.
Колегія суддів критично ставиться до показів обвинуваченого, який не визнав свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують в його діях вчинення кримінального правопорушення.
Версія обвинуваченого спростовується показами потерпілої, свідка, допитаних в судовому засіданні, письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а невизнання ним своєї вини є способом юридичного захисту з метою уникнення покарання за вчинений злочин.
Посилання обвинуваченого на те, що загибла зловживала спиртними напоями і ця обставина була причиною сварок в сім'ї, суд не приймає до уваги. Судом в ході розгляду справи жодних доказів цього не здобуто. А з характеристики загиблої вбачається, що ОСОБА_10 за місцем роботи характеризувалась позитивно, шкідливих звичок не мала, стримана та дружелюбна. Згідно з обліковою карткою донора ОСОБА_10 протягом 2017-2018 років 28 разів здавала кров.
Посилання захисника щодо порушень при складанні повідомлення про підозру, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, які не містять підписів слідчих, прокурора, обвинувачено, а також відсутні дати, суд не приймає до уваги, оскільки зазначені документи були відновлені як втрачені матеріали кримінального провадження №12018080140003780 від 26 листопада 2018 року за обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України по кримінальному провадженню за ЄУН 320/1199/19 на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2013 року відповідно до вимог ст..615-1КПК України (т.1, а.с.92-94).
Отже, колегією суддів не встановлено процесуальних порушень порядку отримання доказів під час досудового слідства данного кримінального провадження.
Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення встановлена повністю та досліджена в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв'язку дають підстави суду для ухвалення по даному кримінальному провадженню відносноОСОБА_6 обвинувального вироку.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст.115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покаранняОСОБА_6 судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченомуОСОБА_6 , у відповідності зі ст. 65 КК України, колегія суддів враховуєхарактер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який закон відносить до особливо тяжких злочинів, дані про обвинуваченогоОСОБА_6 , який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, офіційно працевлаштований, на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває, думку потерпілої щодо призначення суворого покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 115 КК України, оскільки дане покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження скоєння ним нових злочинів. Підстав призначення покарання із застосуванням положень ст.ст.69,75 КК України, колегія суддів не вбачає.
Колегією суддів також розглянуто цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 та ОСОБА_20 про стягнення з обвинуваченого на користь ОСОБА_8 та на користь ОСОБА_20 моральної шкоди у розмірі 1 000 000, 00 грн. на кожного.
В обґрунтування позовних вимог потерпіла зазначила, що вона є рідною сестрою загиблої, а ОСОБА_20 є рідним сином загиблої, на момент смерті був неповнолітнім, опікунство за яким було оформлено на ОСОБА_8 ..
Відповідно до ч. 5 ст. 128, ч. 1 ст. 129 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
В силу ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
З матеріалів справи встановлено, що потерпіла ОСОБА_8 не відноситься до осіб, перелічених у ч.2 ст.1168 ЦК України хоча і виступає в інтересах свого племінника, який є сином загиблої ОСОБА_10 і якій беззаперечно заподіяно моральну шкоду.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної моральної шкоди у розмірі 1 000 000, 00 грн. на користь ОСОБА_20 суд виходить з наступного.
Відповідно ст.23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
При вирішенні питання про розмір моральної шкоди, заподіяний ОСОБА_6 ОСОБА_20 , який є сином загиблої ОСОБА_10 , на час смерті матері останньому було 15 років, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує роз'яснення п. 4, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де сказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Враховуючи характер правопорушення, від умисних дій обвинуваченого померла матір ОСОБА_20 , моральні та фізичні страждання ОСОБА_20 , від втрати найріднішої людини, залишився без опіки матері, тяжкість від наслідків, вимушені зміни у його життєвих стосунках, оскільки був під опікою тітки, зусилля, необхідні для відновлення його попереднього стану, суд вважає цивільний позов щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_20 у розмірі 1 000 000 грн. є обґрунтованим.
Витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 373, 374, 615 КПК України, колегія суддів,-
Керуючись ст. 373, 374, 615 КПК України, колегія суддів,-
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 24 листопада 2018 року.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.
Цивільний позов ОСОБА_8 та ОСОБА_20 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2