Провадження № 22-ц/803/4316/24 Справа № 212/7935/23 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
19 червня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/7935/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок виробничої травми, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Ведяшкіної Ю.В.,-
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок виробничої травми.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.02.2023 року працюючи на шахті «Криворізька» АТ «Кривбасзалізорудком» за професією гірника очисного забою зазнав нещасного випадку на виробництві, а саме: закритий багатоуламковий перелом діафізу кісток лівої гомілки зі зміщенням відламків. Через отриману травму позивач був змушений проходити лікування в умовах стаціонару, а саме: з 13.02.2023 року по 03.03.20023 рік, де його було прооперовано. Відповідно довідками Міжрайонної Зарічної МСЕК серії 12 ААА № 121974 та серії 12 ААГ № 555020, 23.08.2023 року було встановлено 50% втрати працездатності (первинно) та третю групу інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом. Внаслідок трудового каліцтва порушені нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, вести активний спосіб життя, займатися спортом, працювати на дачній ділянці, оскільки отримана травма доставляє біль та дискомфорт.
Просив суд, стягнути з АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на його користь моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 335 000 грн. без урахування утримання з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та інших платежів.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва 100000грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, позивач ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача до суми заявленої у позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано положення Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року.
Судом не оцінено всі докази у сукупності і неповно з'ясовані всі обставини, що мають суттєве значення для справи, зокрема судом не взято до уваги характер, відсоток втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, наслідках що наступили, та їх невідворотність. Судом не враховано, що внаслідок отриманої травми, позивача постійно турбує біль у лівій нозі. Усвідомлення того, що стан здоров'я буде з роками не покращуватись, а навпаки - погіршуватиметься, призводить до моральних страждань позивача.
Вважає, що визначений розмір моральної шкоди значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Кривбасзалізрудком» зазначило, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції є обґрунтованим та співрозмірним з характером страждань позивача. Рішення суду є законним і справедливим. Просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.04.2021 року працював гірником очисного забою 4 розряду, зайнятим повний робочий день на підземних роботах дільниці №5 шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с.7-11).
Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку, що стався 13 лютого 2023 року о 11-30 годин на АТ "Криворізький залізорудний комбінат", складеного 17 лютого 2023 року, встановлено, що 13 лютого 2023 року гірнику очисного забою дільниці № 5 шахти «Криворізька» АТ «Кривбасзалізрудком» ОСОБА_1 був виданий наряд із записом у «Книзі нарядів» під особистий підпис - на скреперування та випуск гірничої породи у орту 108 осі горизонту 1380 м. та орту 108а осі горизонту 1380 м. О 08:00 годині майстер гірничий дільниці № 5 ОСОБА_2 , після огляду безпечного стану орта 108 осі горизонту 1380 м. дав письмовий допуск ОСОБА_1 на виконання робіт згідно з виданим нарядом на робочу зміну. Отримавши письмовий дозвіл на виконання робіт, ОСОБА_1 приступив до скреперування гірничої породи за допомогою скреперної лебідки 55ЛС-2С. Приблизно о 11:25 години, під час здійснення скреперування гірничої породи ОСОБА_1 помітив, що припинився випуск гірничої породи з випускної північної дучки № 3 ОСОБА_1 побачив затор бітів гірничої породи в усті випускного отвору дучки та вирішив виконати роботи з випуску гірничої породи у дучці. Так, ОСОБА_1 узяв спеціальний ломик для ліквідації зависання гірничої породи у випускних дучках та пішов до північної випускної дучки № 3. Приблизно о 11:30 годині, стоячи між північними випускними дучками № 2 та № 3 у орту 108 осі 1380 м під час виконання робіт по випуску гірничої маси, шматок породи (розміром 300мм*300мм*200мм), який випав з дучки, під дією власної ваги, вдарив по спеціальному ломику та вибив його з рук ОСОБА_1 , після чого шматком породи вдарило ОСОБА_1 по лівій нозі, травмувавши її при цьому. Нещасний випадок з ОСОБА_1 , пов'язаний з виробництвом. Внаслідок отриманої травми ОСОБА_1 було встановлено діагноз: закритий багатоуламковий перелом кісток лівої гомілки зі зміщенням відламків. Травма тяжка. Комісія дійшла при цьому висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_1 є таким, що пов'язаний із виробництвом, через допущені порушення вимог законодавства з охорони праці самого позивача та майстра гірничої дільниці № 5 шахти «Криворізька» АТ «Кривбасзалізрудком» ( а.с.12-17).
Висновком МСЕК від 23.08.2023 року ОСОБА_3 вперше було встановлено 50% (первинно) втрати професійної працездатності через отримане трудове каліцтво, третя група інвалідності з 23.08.2023 року по дату переогляду - 01.09.2024 року, з необхідністю медикаментозного лікування, ВМП, санаторно-курортного лікування. Протипоказані тривала хода, важка фізична праця. Рекомендовано нагляд та лікування у сімейного лікаря. ( а.с.18).
У зв'язку із отриманим трудовим каліцтвом ОСОБА_1 проходив лікування, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №869/162 (а.с.19).
11.09.2023 року ОСОБА_1 звільнено відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що трудове каліцтво позивачем отримано під час виконання ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача, у зв'язку із чим поклав обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану ушкодженням здоров'я на АТ "Кривбасзалізрудком".
Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині визначеного судом розміру компенсації моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується із висновком суду, щодо обов'язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду спричинену втратою здоров'я на виробництві, вважає його законним і обґрунтованим.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 173 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як видно з акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 17 лютого 2023 року із позивачем, особами, дія або бездіяльність яких призвела до нещасного випадку є: ОСОБА_1 гірник очисного забою дільниці №5 шахти «Криворізька» АТ «Кривбасзалізрудком», який порушив п.1.1.6 «Інструкції з охорони праці № 20-2022 для гірника (учня гірника) очисного забою», ОСОБА_2 , майстер гірничий дільниці №5 шахти «Криворізька» АТ «Кривбасзалізрудком», який порушив п. 2.18, 2.34 «Посадової інструкції майстра гірничої дільниці очисних робіт».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, трудове каліцтво позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також й з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника безпечних умов праці.
Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
У справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги позивача, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, визначено без урахування роз'яснень викладених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у справі №210/5258/16-ц, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (180 000 грн.) не відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених обставин справи, а також висновкам суду касаційної інстанції (Великої Палати Верховного Суду) по аналогічним справам, рішення суду підлягає зміні в частині розміру матеріальної компенсації моральних страждань позивача.
При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Якщо втрачене здоров'я людини, то вона безумовно позбавляється в певній мірі повноцінного життя на який розраховує. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Отже, з урахуванням того, що позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 50%, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її зі 100000 грн. до 200000 грн., що на переконання колегії суддів більш відповідає встановленим судом обставинам справи (рівню моральних страждань позивача), та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а оскаржуване рішення змінити в частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також в частині розподілу судових витрат. В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.
Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Задовольняючі апеляційну скаргу позивача, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір», та того, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Держави суму судового збору у розмірі 2000 грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та суму судового збору у розмірі 3000 грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 листопада 2023 року в частині розміру моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, що підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 та розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я у розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень без утримання податків та обов'язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь Держави судовий збір у розмірі 2000 грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та судовий збір у розмірі 3000 грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, що разом складає 5000 (п'ять тисяч) грн..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 20 червня 2024 року.
Головуючий суддя О.В. Агєєв