Провадження № 22-ц/803/2575/24 Справа № 217/296/23 Суддя у 1-й інстанції - Пронін С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
19 червня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів Агєєва О.В., Бондар Я.М.,
за участю секретаря Бортник В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №217/296/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Донецької обласної державної адміністрації, треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, про стягнення компенсації за руйнування квартири внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Ященко Інна Олександрівна,
на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 05 грудня 2023 року,
встановив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації, треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, про стягнення компенсації за руйнування квартири внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації.
Позов обґрунтований тим, що позивачам на праві спільної часткової приватної власності, належить по 1/3 частки квартири, що знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 .
У липні 2015 року внаслідок артилерійського обстрілу міста Авдіївка Донецької області вищевказану квартиру було зруйновано.
Позивачі були визнані постраждалими внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації та 03 лютого 2022 року комісією відповідача їм було призначено грошову компенсацію за зруйноване житло в розмірі 100 000 гривень кожному.
З метою отримання компенсації, у зв'язку із фактичним знищенням нерухомого майна, позивачі припинили своє право власності на зруйновану квартиру, про що надали комісії відповідні нотаріальні заяви.
Разом з тим вказують, що до теперішнього часу їм не була виплачена компенсація за зруйноване житло у зазначеному розмірі.
На підставі наведеного вище просили суд стягнути з Донецької обласної державної адміністрації на свою користь компенсацію за зруйновану, внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 100 000 гривень кожному.
Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 05 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Ященко І.О., просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем не доведено, що ним було надано до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України інформацію щодо потреби в наданні грошової компенсації в повному обсязі, включаючи витрати на виплату компенсації позивачам, хоча відповідач був зобов'язаний виконувати активні дії з метою виконання освоєння бюджетних коштів.
Також апеляційна скарга мотивована тим, що положення преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказують на те, що Високі Договірні Сторони зобов'язалися забезпечити повагу до прав людини шляхом гарантії цих прав. Гарантування прав людини з боку держави може здійснюватися як активними діями, так і утриманням від вчинення будь-яких дій. Така діяльність держави по гарантуванню прав людини пов'язана з видами зобов'язань з боку держав-учасниць Конвенції, якими є негативні та позитивні зобов'язання.
Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов'язаному із майновим інтересом (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28.09.2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49-50).
Тобто, особа, яка має майновий інтерес, може розглядатись як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.
У відзивах на апеляційну скаргу Донецька обласна державна адміністрація, Кабінет Міністрів України та Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, кожні окремо, посилаючись на правомірність рішення суду та необґрунтованість апеляційної скарги представника позивачів, просять рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 05 грудня 2023 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Ященко І.О., підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на праві спільної часткової приватної власності належить по 1/3 частки квартири, що знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації №1095/5/-20 від 02 жовтня 2020 року, утворено Комісію з розгляду питань, пов'язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири), яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації.
Відповідно актів, складених комісією Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області № 122, 123, 124 від 15 вересня 2021 року, внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, у липні 2015 року була зруйнована квартира позивачів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,б внаслідок артилерійського обстрілу.
Згідно довідок № 122, 123, 124 від 15 вересня 2021 року, виданих Авдіївською міською військово-цивільною адміністрацією Покровського району Донецької області, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 через зруйнування їх квартири визнані особами, постраждалими внаслідок надзвичайної ситуації.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 згідно нотаріально посвідчених заяв від 08 листопада 2021 року, припинили свої права власності на належну їм квартиру, що знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з протоколу № 1 від 03 лютого 2022 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири), яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, ОСОБА_1 вирішено надати грошову компенсацію за зруйноване внаслідок надзвичайної ситуації житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 100 000 гривень.
Згідно витягу з протоколу № 1 від 03 лютого 2022 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири), яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, ОСОБА_2 вирішено надати грошову компенсацію за зруйноване внаслідок надзвичайної ситуації житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,б, в сумі 100 000 гривень.
Згідно витягу з протоколу № 1 від 03 лютого 2022 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири), яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, ОСОБА_3 вирішено надати грошову компенсацію за зруйноване внаслідок надзвичайної ситуації житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 100 000 гривень.
Як вбачається з листів № 01-21/3134/0/201-23, № 01-21/3133/0/201-23, № 01-21/3132/0/201-23 від 10 липня 2023 року, Донецька обласна державна адміністрація, у відповідь на адвокатські запити представника позивачів, повідомила останніх, що до Департаменту соціального захисту населення Донецької ОДА не надходили бюджетні кошти, призначені для виплати грошової компенсації постраждалим, які зазначені в узагальненому списку № 1, у якому міститься інформація про позивачів, як постраждалих, у зв'язку із чим виплата позивачам грошової компенсації буде можлива після надходження на рахунок Департаменту, відкритий в органах Казначейства, від Мінреінтеграції відповідних бюджетних коштів.
Згідно листів № 22/4.3-7020-23 від 20 липня 2023 року, № 22/4.3-7033-23 від 21 липня 2023 року, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, у відповідь на адвокатські запити представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , повідомило останніх, що до Мінреінтеграції на виконання порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2020 року № 767, узагальнений список постраждалих, серед яких є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації не надходив. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету», кошти за бюджетною програмою КПКВК 3901120 «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації» спрямовано до резервного фонду державного бюджету.
Відповідно листа № 22/6-4203-23 від 27 квітня 2023 року Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, у відповідь на адвокатський запит представника позивача ОСОБА_3 , повідомило останню, що відповідно до пункту 6 Порядку, надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України № 947 від 18 грудня 2013 року (далі - Порядок) комісія утворюється в Донецькій та Луганській областях Донецькою та Луганською облдержадміністраціями. Зазначений Порядок розповсюджується на території Луганської та Донецької областей. У 2022 році засідань Комісії не проводилось у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» за бюджетною програмою КПКВК 3901070 «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої, збройною агресією російської федерації» Мінреінтеграції передбачені видатки в розмірі 80 853,0 млн. грн. Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету», видатки за бюджетною програмою КПКВК 3901070 «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації» в розмірі 80 853,0 млн. гривень перенаправлено до резервного фонду державного бюджету.
Як вбачається з листа № 01-21/1016/0/201-22 від 10 лютого 2022 року та додатків до нього, Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації надіслав до Мінреінтеграції форму подання узагальнених списків постраждалих, житло яких зруйноване внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації від 03 лютого 2022 року № 1, у якій містить інформацію щодо постраждалих осіб, у тому числі щодо позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Згідно листа № 7080/03.10-10 від 22 листопада 2023 року ДП «ДІЯ», пакет документів від Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України успішно доставлений 10 лютого 2022 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачів суд першої інстанції виходив з того, що позивачами пред'явлено позов до неналежного відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Матеріалами справи встановлено, що позивачі мають право на отримання компенсації за зруйновану квартиру, внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації у зазначеному ними розмірі, втім до теперішнього часу грошову компенсацію вони не отримали внаслідок відсутності фінансування її виплати з боку Кабінету Міністрів України та Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, оскільки позивачі визнані постраждалими внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації та 03 лютого 2022 року комісією відповідача їм було призначено грошову компенсацію за зруйноване житло в розмірі 100 000 гривень, кожному.
Пред'являючи позов про стягнення компенсації за руйнування квартири внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, позивачі визначили відповідачем у даній справі Донецьку обласну державну адміністрацію.
Позивачі звернулися до суду з даним позовом, мотивувавши його, зокрема, тим, що вони не отримали відшкодування за знищення їх майна, на які вони мають право згідно з чинним законодавством України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право мирно володіти своїм майном.
Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вимагати усунення перешкод його права, хоч вони і не поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У статті 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до практики ЄСПЛ принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (пункт 184 рішення від 22 червня 2004 року у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96).
Зобов'язання держави щодо поваги та захисту прав людини не зникають і в умовах збройних конфліктів.
Положення преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказують на те, що Високі Договірні Сторони зобов'язалися забезпечити повагу до прав людини шляхом гарантії цих прав. Гарантування прав людини з боку держави може здійснюватися як активними діями, так і утриманням від вчинення будь-яких дій. Така діяльність держави по гарантуванню прав людини пов'язана з видами зобов'язань з боку держав-учасниць Конвенції, якими є негативні та позитивні зобов'язання.
Негативні зобов'язання - це зобов'язання держави утримуватися від втручання в права та свободи, а позитивні зобов'язання - навпаки, тобто держава повинна щось зробити, вчинити певні дії, щоб особа могла скористатися своїми правами за Конвенцією. Це, наприклад, може включати в себе прийняття законодавства, що допоможе забезпечити користування гарантованими Конвенцією правами, або забезпечення реальних умов для реалізації прав.
Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов'язаному із майновим інтересом (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28.09.2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49-50).
Тобто, особа, яка має майновий інтерес, може розглядатись як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 (справа № 229/3693/16).
З огляду на вищевказану прецеденту практику ЄСПЛ, а також враховуючи незабезпечення з боку держави виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених Порядком № 947 від 18 грудня 2013 року щодо виплати позивачам грошової компенсації за зруйноване житло внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації через фактичне зупинення фінансування відповідної бюджетної програми, тобто невиконання державою позитивного обов'язку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачі мають право вимагати від держави компенсації за це невиконання на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втім, позов про стягнення грошової компенсації за зруйновану квартиру пред'явлений позивачами до Донецької обласної державної адміністрації, як до державного органу, до повноважень якого було віднесено зобов'язання з утворення відповідної комісії для вирішення питання щодо встановлення наявності у особи права на отримання відповідної грошової компенсації за зруйноване житло та визначення її розміру, але який не мав відповідних повноважень щодо самостійного фінансування виплат цих грошових компенсацій.
Так, фінансування заходів з надання грошової компенсації постраждалим здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Головним розпорядником вказаних коштів, згідно Порядку № 947 та Порядку № 767 є Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
Таким чином, відповідачем в межах своїх повноважень необхідно було здійснити всі передбачені Законом заходи для виплати позивачам грошової компенсації, а саме утворити відповідну комісію, призначити позивачам грошову компенсацію за зруйноване житло та надіслати до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України необхідний пакет документів для здійснення фінансування виплати цієї грошової компенсації.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, Донецька обласна державна адміністрація не є належним відповідачем у даній справі.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок, викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до змісту ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.
З урахуванням наведеного вище колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні позову слід відмовити через пред'явлення позову до неналежного відповідача.
Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення доводи апеляційної скарги представника позивачів проте, що відповідачем не доведено, що ним було надано до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України інформацію щодо потреби в наданні грошової компенсації в повному обсязі, включаючи витрати на виплату компенсації позивачам, хоча відповідач був зобов'язаний виконувати активні дії з метою виконання освоєння бюджетних коштів, оскільки до повноважень Донецької обласної державної адміністрації віднесено зобов'язання з утворення відповідної комісії для вирішення питання щодо встановлення наявності у особи права на отримання відповідної грошової компенсації за зруйноване житло та визначення її розміру, при цьому Донецька обласна державна адміністрація не має відповідних повноважень щодо самостійного фінансування виплат цих грошових компенсацій.
Дії Донецької обласної державної адміністрації щодо ненадання до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України інформації щодо потреби в наданні грошової компенсації в повному обсязі, включаючи витрати на виплату компенсації позивачам, останніми не оскаржуються.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції немає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Ященко Інна Олександрівна, залишити без задоволення.
Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 05 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 19 червня 2024 року.
Головуючий О.І. Корчиста