Провадження № 22-ц/803/4150/24 Справа № 182/6167/23 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
19 червня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді БондарЯ.М.
Суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.
сторони
заявник - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи»
боржник- ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної систем «Дніпропетровськгаз» на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2024 року, постановлену суддею Рунчевою О.В. у м.Нікополі Дніпропетровської області, повний текст ухвали складено 08 лютого 2024 року,
У листопаді 2023 року АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» звернулося до суду із заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги у сумі 3 576,70 грн. та судового збору.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 08 лютого 2024року у видачі судового наказу відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Оператор газорозподільної систем «Дніпропетровськгаз» просить скасувати ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2024року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час постановлення оскаржуваної ухвали суду заявником було надано докази про те, що споживання ОСОБА_1 послуг заявника здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 згідно Типового договору.
Заявник вважає, що між заявником та боржником існують договірні відносини, тому вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу заявником виконано та у відповідності ст. 165 ЦПК України належними доказами підтверджено виникнення права грошової вимоги до боржника.
Посилається, що, оскільки предметом заяви про видачу судового наказу у даній справі є зобов'язання, які випливають з надання послуг розподілу природного газу, такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна і, зважаючи що заборгованість по оплаті послуг розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходиться в межах територіальної юрисдикції Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, дана справа підсудна саме цьому суду за правилами виключної підсудності.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Матеріалами справи підтверджено, що у листопаді2023 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення боргу за типовим договором розподілу природного газу з боржника ОСОБА_1 в сумі 3 877,34грн. за період з 01.01.2022 по 30.09.2023, якає їїспоживачем за адресою: АДРЕСА_2 , та відповідно розподіл якого здійснюється заявником, що підтверджується фактом забезпечення його домоволодіння природнім газом на підставі умов приєднання Іщенка ОСОБА_1 до Типового договору про що свідчить відкритий на ім'я споживача особовий рахунок, фактичне споживання природного газу та його оплата.
06листопада 2023 року відповідно вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України, судом першої інстанції зроблено запит до Відділу реєстрації та обліку громадян Нікопольської міської ради Дніпропетровської областіз метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) боржника.
Згідно з інформацією Єдиного державного демографічного реєстру відповідь №437979, від 06.02.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вказаними параметрами в реєстрі особу не знайдено.
Наведене послугувало підставою для відмови у видачі судового наказу з посиланням на п. 1 ст. 1 ст. 165 ЦПК України, якою регламентовано відмову у видачі судового наказу у разі коли заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Частиною 2 вказаної вище статті визначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Статтею 163 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції посилаючись на положення п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України не зазначив у зв'язку з якими саме порушеннями вимог ст. 163 ЦПК України суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.
Натомість згідно з п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
За правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Предметом позову у цій справі є зобов'язання, які випливають з надання послуг з розподілу природного газу. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з розподілу природного газу, що подається до нерухомого майна боржника має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 у справі № 638/1988/17.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на те, що заборгованість по оплаті за послуги з розподілу природного газу виникла за адресою нерухомого майна, яка знаходиться в межах територіальної юрисдикції Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, дана справа підсудна саме цьому суду.
Отже, заява про видачу судового наказу подана АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області відповідно до положень ст.30 ЦПК України, тобто з дотриманням правил підсудності.
Враховуючи вищевказані обставини, норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу у зв'язку з порушенням правил підсудності. Висновок районного суду про відмову у видачі судового наказу у зв'язку з порушенням правил підсудності не ґрунтується на матеріалах справи, не відповідає вимогам закону та базується на невірному тлумаченні норм процесуального права, зважаючи на положення ст. 30 ЦПК України, якою для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна передбачена виключна підсудність.
Посилання суду першої інстанції на те, що отримана судом інформація, не дала можливості встановити місце проживання боржника ОСОБА_1 як на підставу відмови у видачі судового наказу є необґрунтованим, оскільки у разі конкуренції правил підсудності (ст. 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги, щодо підстав скасування оскаржуваної ухвали суду є обґрунтованими, тому апеляційний суд приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги та скасування ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2024року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної систем «Дніпропетровськгаз» задовольнити.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2024року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 19 червня 2024 року.
Головуючий:
Судді: