Справа № 466/5599/21
Провадження № 1-кп/466/129/24
19 червня 2024 року м. Львів
Шевченківський районний суд м.Львова
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021140000000044 від 13 березня 2021 року, №62021140010000208 від 15 червня 2021 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369-2, ч.1 ст.361-2 КК України
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
на розгляді в Шевченківському районному суді м.Львова перебуває об'єдене кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про обвинувачення в вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369-2, ч.1 ст.361-2 КК України, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021140000000044 від 13 березня 2021 року, №62021140010000208 від 15 червня 2021 року.
19.06.2024 року заступник начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, будучи працівником правоохоронного органу - оперуповноваженим СКП ВП № 4 ЛРУП ГУ НП у Львівській області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою особистого збагачення, вимагав та одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1000 доларів США за вплив на прийняття оперуповноваженим СКП ВП № 4 ЛРУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 та дільничним офіцером поліції СП ВП № 4 ЛРУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 , рішення про невжиття заходів фіксації порушень запобіжного заходу її чоловіком ОСОБА_9 , та нездійснення контролю за поведінкою останнього як підозрюваного, який перебуває під цілодобовим домашнім арештом відповідно до ухвали Галицького районного суду м. Львова від 09.03.2021.
Окрім цього, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, зі свого мобільного телефону із мобільним номером НОМЕР_1 за допомогою мобільного додатку «Viber» несанкціоновано збув ОСОБА_10 інформацію з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі - ІТС «ІПНП», створену та захищену відповідно до чинного законодавства, відносно ОСОБА_11 шляхом пересилання на мобільний телефон марки «Redmi 8A» із мобільним номером НОМЕР_2 останньої двох фотографій із зображенням двох аркушів паперу, на яких міститься інформація відносно ОСОБА_11 , а саме її персональні дані - дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), місце проживання ( АДРЕСА_2 ), про факти притягнення останньої до юридичної відповідальності та її участі в подіях, які мають ознаки правопорушень.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, та в несанкціонованому збуті інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 361-2 КК України.
На думку сторони обвинувачення, зібрані в ході досудового розслідування докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Так, ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18.03.2021 стосовно підозрюваного ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який полягав в забороні залишати житло за адресою - АДРЕСА_1 , з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання або роботи;
- утриматись від спілкування з заявницею ОСОБА_6 , та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 14.05.2021 стосовно підозрюваного ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягав в забороні залишати житло за адресою - АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду в період часу з 21:00 по 07:00, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання або роботи;
- утриматись від спілкування з заявницею ОСОБА_6 , та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Підставою для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та продовження строку такого стали обґрунтована підозра останнього у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова строк вищевказаного запобіжного заходу продовжувався.
ОСОБА_3 , обвинувачується в тому числі у вчинення тяжкого злочину. Санкція ч.3 ст.369-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Так, згідно з матеріалів, судовий розгляд вищевказаних кримінальних проваджень здійснюється понад 2 роки та перебуває на стадії дослідження доказів обвинувачення, зокрема допиту заявниці, свідків, дослідження документів та речових доказів.
Судові засідання у 2024 році, неодноразово судом відкладалися, зокрема 18.03.2024 та 12.06.2024, у зв'язку неявкою без поважних причин обвинуваченого ОСОБА_3 , який був належним чином викликаним та ознайомленим зі змістом повісток про виклик у попередніх судових засіданнях.
Вказане свідчить, що обвинувачений ОСОБА_3 систематично не виконує свій процесуальний обов'язок щодо участі у судових засіданнях, що унеможливлює проведення судового розгляду, перевірку судом доказів з метою повного, всебічного і неупередженого з'ясування всіх обставин вчиненого правопорушення, а саме: допитів свідків, експертів, огляду документів, речових доказів, відеозаписів, прийняття остаточного судового рішення щодо висунутого ОСОБА_3 обвинувачення.
Здійснення вказаних процесуальних дій під час судового розгляду має суттєве значення для всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення та об'єктивного судового розгляду, дотримання основних засад кримінального провадження, зокрема верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, тощо.
Отже, вищевикладені обставини підтверджують наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 може:
1. переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Один із злочинів, які інкримінується ОСОБА_3 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
ОСОБА_3 працював на посаді оперуповноваженого СКП ВП № 4 ЛРУП ГУ НП у Львівській області та продовжує працювати на аналогічній посаді в ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області. В силу виконання своїх службових обов'язків обвинувачений має широке коло знайомих, у тому числі і серед службових осіб різних правоохоронних органів, та обізнаний із особливостями роботи правоохоронної системи.
Вищевказані обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховування від органів досудового розслідування на території України.
2. незаконно впливати на свідків, експерта у кримінальному провадженні.
ОСОБА_3 у силу займаної посади, перебуваючи на волі під час судового розгляду матиме можливість використовуючи свій авторитет та здобутий досвід впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які є мешканцями м. Львова, де проживає обвинувачений, колег по роботі.
Зокрема ОСОБА_3 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань.
Аналогічним чином ОСОБА_3 зможе впливати на понятих, експертів, які залучались у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз.
Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Уникнути вищевказаних ризиків шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо, оскільки ОСОБА_3 не будучи обмеженим процесуальними обов'язками, покладеними на нього, може вчиняти вищезазначені протиправні дії, що негативно відобразиться на судовому розгляді вказаного кримінального правопорушення.
З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, є необхідність застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
У сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що будь-який інший м'якший запобіжний захід не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 .
Застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю.
Не можливе і застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки в ході досудового розслідування та судового розгляду та до моменту звернення до суду із вказаним клопотанням до сторони обвинувачення та суду не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно обвинуваченого саме такого запобіжного заходу.
Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні обвинуваченому цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів). Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_3 є діючим працівником Національної поліції. Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту унеможливить виконання останнім службових обов'язків.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді застави.
Застосування судом до обвинуваченого примусового приводу та скерування прокурором листа начальнику ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області не забезпечили належну процесуальну поведінку обвинуваченого щодо явки в судові засідання та забезпечення участі у таких свого захисника, що також у свою чергу унеможливлює розглянути судом клопотання сторони обвинувачення від 20.02.2024 про накладення на обвинуваченого грошового стягнення.
Таким чином, запобіжний захід у вигляді застави є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_3 та змісту пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
При визначені суми застави відповідно до вимог ст. 182 КПК України, у разі обрання запобіжного заходу у вигляді застави, необхідно врахувати, що одне із кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , відноситься до категорії тяжких злочинів, а також майновий стан обвинуваченого.
Оцінюючи майновий стан обвинуваченого встановлено, що у 2023 році ОСОБА_3 отримав заробітну плату у ГУ НП у Львівській області в розмірі 435 086 грн. Та подарунок у грошовій формі від свого батька - ОСОБА_13 на суму 300 000 грн.
Дружина обвинуваченого - ОСОБА_14 з 22.09.2022 володіє автомобілем макри Форд Фюжн 2016 року випуску та з 04.09.2019 - земельною ділянкою загальною пложеню 1 500 м2.
Також у власності малолітньої дочки обвинуваченого - ОСОБА_15 наявні грошові кошти у сумі 20 000 доларів США.
Прокурор оголосив подане клопотання, його вимоги підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що наразі наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні. Розмір застави є обґрунтованим та буде здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення клопотання та пояснив, що відсутні ризики, про які зазначє прокурор, він не уникає від суду, жодного разу не порушував запобіжного заходу, має місце служби та позитивну характеристику.
Захисник адвокат ОСОБА_5 підтримала позицію обвинуваченого ОСОБА_3 .
Ознайомившись з поданим клопотанням, заслухавши доводи прокурору щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 15.06.2021 року та 02.08.2021 року ОСОБА_3 було вручено обвинувальні акти про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369-2, ч.1 ст.361-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, та в несанкціонованому збуті інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, суд дійшов таких висновків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, суд має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у його вчиненні, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, враховується судом при оцінюванні ризику, суд вважає що прокурором в повній мірі не доведено існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від органу досудового розслідування та суду та ризику незаконного впливу на свідків, експерта у кримінальному провадженні.
Наявні відносно міцні соціальні зв'язки, постіне виконання службових обовязків, наявність на утриманні сімї нівелюють ризик переховування ОСОБА_3 від органу досудового розслідування та суду. При цьому слід зазначити,що неодноразове відкладення судового засідання є безпосереньо обраною тактикою обвинуваченого, що направлене на затягування процесу. Тільки при безпосереньому письмовому зверненні прокурора або суду до керівника ВП, сприяє прибуттю в судове засідання обвинуваченого ОСОБА_3 .
Щодо можливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд прийшов до наступного.
Суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до застави є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Беручи до уваги обставини ймовірного вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, встановлені в судовому засіданні обставини щодо існування ризиків, суд приходить до переконання про можливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж застава.
Суд не погоджується з існуванням ризиків, про які вказує сторона обвинувачення, оскільки за рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» тільки одне посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. Посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що обвинувачений переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Як слідує із клопотання, сторона обвинувачення просить врахувати, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, що він може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, втім відомостей, що підтверджували означене, суду не надано.
До клопотання доказів, які містять та підтверджують ризики, не долучено та не може свідчити про наявність підстав для обрання обвинуваченому такого запобіжного заходу, як застава. Отже, суд, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу обвинуваченого, не знайшов підстав для задоволення клопотання.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки передбачені частиною п'ятою ст. 194 КПК України.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , встановлено, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює у ВП, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки. Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків у зв'язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість обвинувачення та частково доведено актуальність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даний час, приходить висновку про наявність підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, та покласти на останнього наступні обов'язки: прибувати до суду на першу вимогу; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із викривачем, свідками та експертами у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 176-178, 181,184,194,314-315 КПК України, суд , -
У задоволенні клопотання заступник начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень - відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
- прибувати до суду на першу вимогу;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із викривачем, свідками та експертами у кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали становить два місяці з 19 червня 2024 року і до 18 серпня 2024 року включно.
Виконання ухвали покласти на заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1