Єдиний унікальний номер 448/1047/23
Провадження № 3/448/18/24
19.06.2024 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., при секретарі судового засідання - Керницькій Л.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Федора Ю.Б., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
До Мостиського районного суду Львівської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Із протоколу про вищевказане адміністративне правопорушення серії ААД №473762 від 22.06.2023 року, відомо, що 22.06.2023 року о 00:04 год. по вул.Миру, 1 в с.Берегове Яворівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 217030», номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Вказано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху та в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 22.06.2023р. здав наряд та мав вільний особистий час. До нього зателефонувала знайома та запросила його в гості. Перед поїздкою в гості, домовився з другом, який мав його туди завезти, а потім звідти забрати. Близько 00.00 год. зателефонував товаришу, щоб той вже за ним виїжджав. Вийшов з помешкання знайомої та сів в автомобіль, який стояв на узбіччі дороги. Включив в автомобілі аварійку, чекаючи на свого товариша. Саме тоді під'їхали поліцейські та відразу розпочали відео фіксацію на мобільний телефон. В той час туди підійшла і його знайома ОСОБА_2 , у якої він попередньо перебував в гостях. В присутності ОСОБА_2 пояснював поліцейським що він ( ОСОБА_1 ) не рухався автомобілем, а просто сидів в «незаведеному» припаркованому автомобілі та чекав друга, який мав його відвезти на службу. Поліцейські не реагували на його пояснення, а вимагали пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер». Він ( ОСОБА_1 ) спочатку відмовився продувати такий, а потім погодився. При цьому, один з поліцейських подавав йому прилад «Драгер», а інший казав, що буде складатись протокол. Він ( ОСОБА_1 ) неодноразово говорив поліцейським під відео фіксацію, що не їхав автомобілем, а стояв і чекав. Такі ж твердження висловлювала поліцейським і присутня ОСОБА_3 . На прохання викликати ВСП, поліцейські не погодилися, а склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. Відразу після від'їзду поліцейських, на вказане місце прибув його побратим ОСОБА_4 такий сів за кермо автомобіля та вони поїхали в військову частину.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Федор Ю. в судовому засіданні просив суд закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Також захисник ОСОБА_1 - адвокат Федор Ю.Б. подав письмове клопотання про закриття адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого п.1 ст.247 КУпАП. У поданому клопотанні сторона захисту покликається на наступне: поліцейським СРПП ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Кузьм'яком А.Є. складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме про те, що 22.06.2023 року о 00:04 год. по вул.Миру, 1 в с.Берегове Яворівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 217030», номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння; із досліджених матеріалів справи стало відомо, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а стояв на узбіччі дороги та чекав побратима для того, щоб передати керування автомобілем; оглянутим в судовому засіданні відеозаписом підтверджено, що ОСОБА_1 не був зупинений працівниками поліції, а знаходився в автомобілі на узбіччі дороги в с.Берегове по вул.Миру, 1 Яворівського району Львівської області; зазначені обставини підтверджені поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні в ході розгляду даної справи; на момент складення протоколу не було доказів, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, сторона захисту просить врахувати те, що на неодноразові виклики суду працівники поліції, які складали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, до суду не з'являлися.
Допитана безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила наступне: 22.06.2023р. до неї в гості приїхав ОСОБА_1 ; останнього привіз побратим Юрій, який через 2 години мав його забрати; після спільно випитої кави вона (свідок) чула як ОСОБА_1 комусь телефонував, щоб за ним приїхали; коли ОСОБА_1 вийшов від неї (свідка), то вона залишилася вдома; через кілька хвилин такий зателефонував та попросив підійти до нього на вулицю; коли вона (свідок) вийшла, то побачила біля нього поліцейських; поліцейські розпитували ОСОБА_1 , чому він сів за кермо автомобіля, а такий їм пояснював, що ніде не їхав, а стояв; автомобіль в той момент стояв на «асфальті» на узбіччі дороги; автомобіль не був «заведений», фари були ввімкнені; вона (свідок) стояла на місці події до часу завершення складення поліцейськими протоколу та до приїзду побратима ОСОБА_6 ; поліцейські не дочекалися приїзду ОСОБА_6 .
Допитаний безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив наступне: 22.06.2023р. спільно з ОСОБА_1 перебували на службі в наряді; після завершення наряду домовилися поїхати в гості; він (свідок) до свого друга, а ОСОБА_1 до знайомої; він (свідок) не вживає алкоголю; ОСОБА_1 попросив його (свідка) сісти за кермо автомобіля та даним автомобілем вони удвох поїхали до місця проживання знайомої ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 пішов до знайомої та у неї залишився; автомобіль, яким вони туди прибули, він (свідок) залишив біля будинку, в якому проживає знайома ОСОБА_1 ; ключі від автомобіля віддав ОСОБА_1 ; а за ним (свідком) туди заїхав його інший товариш та він (свідок) разом з ним поїхав звідти; близько 00.00 год. до нього (свідка) зателефонував ОСОБА_1 та попросив виїжджати за ним; коли його (свідка) привезли до того місця, де залишився автомобіль, то біля такого вже стояв ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 став розповідати йому (свідку) про подію, яка мала місце за його ( ОСОБА_1 ) участю та участю поліцейських, зокрема те, що відносно нього оформили адміністративний протокол за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, хоча він ( ОСОБА_1 ) таким не керував, а просто в той час чекав в автомобілі на нього (свідка); після цього він (свідок) сів за кермо автомобіля та вони з ОСОБА_1 поїхали в військову частину.
Допитаний безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив наступне: він (свідок) надає послуги водія-таксиста; 22.06.2023р. близько 00.00 год. до нього (свідка) зателефонував ОСОБА_4 з проханням завезти його в м.Судова Вишня; погодився та відвіз ОСОБА_4 в зазначене місце; там стояв автомобіль марки «ВАЗ» з увімкненою аварійкою, а біля нього перебував ОСОБА_1 ; ОСОБА_8 вийшов з його (свідка) автомобіля, а він (свідок) поїхав звідти назад.
З метою повного і об'єктивного з'ясування обставин даної справи, судом неодноразово викликався поліцейський ОСОБА_9 як особа, якою складено протокол про адміністративне правопорушення для дачі пояснень щодо обставин вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення, однак такий, будучи належним чином повідомленим, в судові засідання не з'являвся на не скеровував на адресу суду будь-яких інших доказів.
Проаналізувавши пояснення особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, доводи його захисника, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
ІІІ. Досліджені в судовому засіданні докази.
На підтвердження факту порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 «а» ПДР України, а відтак вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП надано відповідний протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №437762 від 22.06.2023р.; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зокрема приладу «Drager Alkotest 6810»; роздруківку - показник «Drager Alkotest 6810» (результат тесту: 1,81‰); матеріали відеозапису, який міститься на СD-диску; копію постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №783191 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
Судом переглянуто та досліджено відеозапис щодо даних подій, який міститься в матеріалах справи. При цьому, відеозапис, який згідно закону є обов'язковим для фіксації процедури огляду, що наявний в матеріалах справи, - не є безперервним, не містить повного (цілісного) запису події, що мала місце з ОСОБА_1 , а складається з окремих коротких трьох відео-фрагментів, що не дозволяє встановити цілісної обстановки події, її послідовного розвитку та їх учасників.
Окрім цього, в матеріалах справи відсутня інформація про технічний пристрій (пристрої), на який проводилась відео фіксація. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №437762 від 22.06.2023р. відомості про технічний пристрій, за допомогою якого здійснювався запис правопорушення, - відсутні, як і відсутні відомості про його сертифікацію, де саме він був розміщений, тощо.
На дослідженому судом відеозаписі відсутня фіксація ідентифікуючих ознак транспортного засобу (не вбачається ні його марка, ні державний номерний знак), відсутня фіксація факту керування ОСОБА_1 автомобілем, відсутня фіксація процедури зупинки водія, відсутня фіксація обставин роз'яснення ОСОБА_1 його прав та обов'язків, так і відсутня фіксація процедури складення протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
ІV. Застосоване судом законодавство.
Керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Виходячи з положень ст.7 КУпАП забезпечення законності при застосуванні заходів адміністративного примусу передбачає не тільки наявність законних підстав для застосування адміністративного стягнення, але і дотримання встановленого законом порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності.
За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи і громадян, па встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в її вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, відповідальність особи за вказаною статтею настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, об'єктивна сторона ч.1 ст.130 КУпАП характеризується такими діяннями: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів та 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.
Порядок проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015року за №1452/735 (надалі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженим Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року (далі-Порядком).
Відповідно до вимог ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Серед іншого необхідно вказати, що п.3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016р. № 100 встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
Згідно вказаної Інструкції під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відео реєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018р. №1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Вивантаження відеозаписів з карт пам'яті портативних відеореєстраторів та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам'яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником до такого сервера. Відеозаписи або копії з них можуть бути надані за вмотивованими запитами органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду, поліцейського та інших осіб у порядку, передбаченому законодавством України. Відеозаписи працівникам органу, підрозділу поліції видаються в тому вигляді, в якому вони були збережені на док-станції,- без коригування.
V. Висновки суду.
Проаналізувавши доводи сторони захисту, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , такому інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - «керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння».
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Для визначення складу правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом та законність запропонованого їй порядку огляду.
Проте, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, яке йому інкриміновано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №473762 від 22.06.2023р.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Суд звертає увагу на те, що відеозапис, який згідно закону є обов'язковим для фіксації процедури огляду, що наявний в матеріалах справи, - не містить повного (цілісного) запису події, що мала місце з ОСОБА_1 , не є безперервним, а складається з трьох окремих відео-фрагментів (тривалістю 19 с., 01 хв. 19 с. та 2 хв. 13 с відповідно), що не дозволяє встановити цілісної обстановки події та її послідовного розвитку.
Досліджений судом відеозапис взагалі не дає можливості ідентифікувати транспортний засіб, який зафіксований у вказаних відео фрагментах. Відтак суду незрозуміло, чи на відеозаписі наявний саме автомобіль марки «ВАЗ 217030», номерний знак НОМЕР_2 , відомості про який зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, чи будь який інший автомобіль. Відсутня і фіксація обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, наведених в протоколі, так і відсутня фіксація процедури зупинки водія.
Таким чином, стверджувати, що наявний в матеріалах справи відеозапис поліцейських, який міститься на СD-диску, об'єктивно зафіксував всі події - неможливо.
Суд враховує, що в разі виявлення факту недостатньо заряджених/розряджених нагрудних камер чи в разі наявності інших причин неможливості повноцінного застосування технічних засобів, що мають функції відеозапису, поліцейські не були позбавлені можливості залучити двох свідків на підтвердження обставин зазначеної події. Натомість, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, свідки працівниками поліції не залучалися, що, на переконання суду, суперечить вимогам ст.266 КУпАП, вимогам вище зазначеної Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., так і вимогам «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (з наступними змінами), так і приписам КУпАП.
Крім того, поліцейськими у даному випадку за участю ОСОБА_1 не було дотримано вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026, зокрема в частині використанням спеціальних технічних засобів.
Таким чином вбачається, що у даному випадку працівниками поліції вцілому не забезпечено повноти процедури (дотримання умов та етапності/стадійності) складення протоколу про адміністративне правопорушення, що передбачена чинним законодавством.
Відтак, з наданого поліцейськими відеозапису, який міститься у матеріалах справи, не можливо повноцінно спростувати доводи особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - ОСОБА_1 , висловлені в суді, зокрема щодо не перебування в русі автомобіля, в якому він перебував; щодо не керування ним транспортним засобом, тощо.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що як вбачається із відеозапису обставин події, працівник поліції не складав протокол у присутності ОСОБА_1 , не роз'яснював йому права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан сп'яніння містять відмітку про відмову особи від підпису чи ознайомлення. Відеозапис обставин події свідчить про те, що поліцейські не роз'яснювали ОСОБА_1 суті вчиненого правопорушення, не ознайомили останнього зі змістом протоколу та іншими документами.
Таким чином, уповноваженими особами були проігноровані вимоги глави 19 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення, як вважає суд, не складався у присутності ОСОБА_1 .
Також, у даному відеозаписі не відображено ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення та надання йому можливості надати будь-які заперечення, незгоду, зауваження чи клопотання чи відмови від їх надання. Суд не погоджується з такими діями працівників поліції.
Суд звертає увагу на ту обставину, що у протоколі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у графі «до протоколу додаються» не зазначено технічні характеристики засобу фіксації, за допомогою якого зроблено відеозапис, а в загальному вказано «відео».
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним і достатнім доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки, за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумнівів у суду.
Інших допустимих доказів для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено та працівниками поліції не надано.
Отже, матеріали справи не містять доказів, які б відповідали вимогам достатності та переконливості на підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем 22.06.2023р. о 00:04 год. по АДРЕСА_2 в стані сп'яніння.
Також слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.
В ч.7 цієї ж статті, у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Тобто, при складанні протоколу, за наявності підстав викладених у ньому щодо водіння у стані алкогольного сп'яніння, працівник поліції мав відсторонити водія від керування транспортним засобом.
В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а також чи транспортний засіб передавався іншій особі.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Надані пояснення від імені ОСОБА_1 є його способом захисту та підлягають ретельній перевірці під час судового розгляду з огляду на вільне визначення своєї позиції до вчиненого, правильного розуміння обставин події, шляхом безпосереднього дослідження доказів судом. А обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
Суд приходить до переконання, що у правовідносинах, що розглядаються, в матеріалах справи не знайшло підтвердження те, що ОСОБА_1 , будучи водієм автомобіля марки «ВАЗ 217030», номерний знак НОМЕР_2 , 22.06.2023 року о 00:04 год. по вул.Миру, 1 в с.Берегове Яворівського району Львівської області керував даним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України - презумпції невинності.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, ЄСПЛ в своєму рішенні від 10.02.1995 по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, чим це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин. Крім того, в своєму рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачено санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом. П.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ підкреслив, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25). У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988р. зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати, як вимогам достатності, так і переконливості.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду ВС від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сукупність досліджених у даній справі доказів не дає підстав для висновку про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
VІ. Судові витрати.
Оскільки у відповідності до ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, то суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення такого із ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 1, 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285, 294-295 КУпАП, суддя -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В. Кічак