Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/3114/24
Провадження № 1-кп/332/390/24
20 червня 2024 р.м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
секретаря: ОСОБА_2 ,
за участі прокурора: ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дружба Ямпільського району Сумської області, громадянина України, який має середню освіту, не одружений, є снайпером-стрільцем 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої ротивійськової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
ОСОБА_4 , проходячи військову службу за контрактом, перебуваючи з 09.04.2023 на посаді снайпера-стрільця 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метоютимчасового ухилення від проходження військової служби, 02.11.2023 без поважних причин, самовільно залишив місце служби (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану), після чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд,заходів для повернення до місця несення служби не приймав, про своє місцезнаходження командуванню і в органи військового управління не повідомляв та до 08.04.2024 перебував поза межами підрозділу військової частини.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному висновку. Зазначив, що він, будучи військовослужбовцем за контрактом на посаді снайпера-стрільця 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу механізованої роти військової частини А7401у військовому званні «солдат» 2 листопада 2023 року самовільно залишив місце служби та ухилявся від неї за місцем свого проживання. Вчинив протиправні дії, оскільки після передислокації військового підрозділу з Сумської до Запорізької області не сподобались умови несення служби, була травма правої руки та переживав за своє життя. Щиро кається у скоєному.
З урахуванням повного визнання вини обвинуваченим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення та кваліфікує дії останнього зач. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином;
- дані про особу обвинуваченого, який раніше несудимий,під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має посередню службову характеристику;
- обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;
- обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про доцільність та необхідність призначення покарання обвинуваченому у межах санкції інкримінованої статті обвинувачення у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі.
Законодавцем заборонено застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України до осіб, засуджених за ст. 407 КК України.
Враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування та речові докази відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Керуючись ст. ст. 370, 374, 377 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1