Справа № 635/2703/24
Провадження № 2/635/2656/2024
20 червня 2024 року селище Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючий суддя О.М. Пілюгіна
секретар судового засідання Головінов С.В.
розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача подав до суду позовну заяву та просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість у розмірі 49300,00 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 29 вересня 2021 року між ТОВ
«Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір № 4849904 про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов кредитного договору № 4849904 сума кредиту складає 17000 гривень, строк кредиту 10 днів, дата повернення кредиту - 09 жовтня 2021 року; строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 Договору № 4849904. ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов'язання за кредитним договором № 4849904 та надало відповідачу кредит в розмірі 17000 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . 09 жовтня 2021 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 1938,00 гривень, в зв'язку з чим відбулося продовження строку кредиту ще на 10 днів (до 19 жовтня 2021 року) зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація. 23 жовтня 2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 4522,00 гривень, в зв'язку з чим відбулося продовження строку кредиту, ще на 10 днів (до 02 листопада 2021 року) зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день. 02 листопада 2021 року відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим кредитний договір № 4849904 було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. В подальшому відповідач оплати за кредитним договором № 4849904 не здійснював. 17 січня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», укладено договір факторингу № 17.01/23-Ф, відповідно до умов якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за кредитним договором, зокрема за договором № 4849904. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 4849904 ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначену при укладенні кредитного договору. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору № 4849904 перед позивачем не сплачена і складає 17000 гривень, що змусило позивача звернутися до суду з позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2024 року відкрито провадження по справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позові просив справу розглянути за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, шляхом направлення судової повістки за місцем проживання, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, за письмовою згодою представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Суд, дослідивши докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 29 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4849904 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 17000,00 гривень, строком на 10 днів з можливістю продовження, зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 1,90% в день, яка застосовується у межах строку кредиту; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація.
ТОВ «Авентус Україна» повністю виконало свої зобов'язання за Договором № 4849904 від 29 вересня 2021 року та надало відповідачу кредит на умовах та розмірі, передбачених цим договором, шляхом перерахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , відповідач кредит отримав, але свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав, в результаті чого станом на 16 січня 2023 року виникла заборгованість, яка згідно з наданим позивачем розрахунком складає 49300,00 гривень з яких:
- заборгованість за основним боргом у розмірі 17000,00 гривень;
- сума заборгованості за процентами в розмірі 32300,00 гривень;
17 січня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 17.01/23-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Авентус Україна», зокрема право грошової вимоги за кредитним договором № 4849904, про що свідчать дані реєстру боржників до договору факторингу № 17.01/23-Ф від 17 січня 2023 року.
За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт переходу права вимоги до відповідача від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».
Крім того, презумпція правомірності договору факторингу, передбачена статтею 204 ЦК України, також не спростована.
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов'язання щодо кредитної заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст .3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 4849904 про надання споживчого кредиту від 29 вересня 2021 року в розмірі 49300,00 гривень підлягають задоволенню, при цьому враховує, що відповідачем були порушені умови договору № 4849904 про надання споживчого кредиту від 29 вересня 2021 року щодо своєчасного погашення заборгованості, а на час розгляду справи суду не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним кредитним договором у добровільному порядку, при цьому, умови договору позичальнику роз'яснені та зрозумілі, про що свідчить електронний підпис останнього в договорі № 4849904 про надання споживчого кредиту від 29 вересня 2021 року.
Також, відповідачем в ході розгляду справи не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором та останній не скористався своїм процесуальним правом щодо надання відзиву на позов та доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, в разі наявності таких.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання у строки та на умовах, встановлених договором № 4849904 про надання споживчого кредиту від 29 вересня 2021року не виконав, тому сума заборгованості в розмірі 49300,00 гривень підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до платіжної інструкції № 3630 від 05 березня 2024 року при пред'явленні позову до суду позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень.
Відповідно до платіжної інструкції № 3721 від 06 березня 2024 року позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 509, 514, 516, 526, 530, ст. 549, ст. 551, 610, 612, 625-628, 634, 638, 639, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 ст. 3 ЗУ «Про електрону комерцію», суд
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суму заборгованості за договором № 4849904 про надання споживчого кредиту від 29 вересня 2021 року в загальному розмірі 49300 (сорок дев'ять тисяч триста) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суму судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», код ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Загородня, 15.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 20 червня 2024 року.
Суддя О.М. Пілюгіна