20 червня 2024 року місто Київ.
Справа № 757/54863/23-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/9601/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
судді-доповідача: Желепи О.В.,
суддів: Немировської О.В., Мазурик О.Ф.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року (ухвалене у складі судді Головко Ю. Г., повне рішення складено 16 лютого 2024 року)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування майнової та моральної шкоди
Встановив:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», в якому просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» суму завданого матеріального збитку у розмірі 41 600 грн 00 к. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн 00 к.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що банком йому нанесено матеріальні збитки в загальній сумі 41 600 грн, що є вартістю квитків на пасажирський транспорт, які позивач придбав для явки в судові засідання у справі № 642/6591/21-ц. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва, від 15 лютого 2022 року у справі № 642/6591/21-ц позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача суму грошового вкладу та витрати з оплати судового збору.
Позивач вказує, що оскільки дії АТ КБ «ПриватБанк» полягали у неправомірному та не добросовісному не поверненні ОСОБА_1 грошових коштів за депозитними договорами, це завдало йому моральну шкоду, яку позивач оцінив у 50 000 грн.
У зв'язку з тим, що позивачем понесені збитки, а дії АТ КБ «ПриватБанк» завдали йому моральної шкоди, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн 00 к.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір 1 073 грн 60 к.
Не погоджуючись з таким рішенням, Ісматова І. В. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», 14 березня 2024 року, згідно поштової відмітки, направила на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року в частині задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмір 10 000 грн та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені вимог про відшкодування моральної шкоди.
Вказує, що постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 642/6591/21-ц (провадження № 22-ц/824/2157/2024) заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості.
Отже, у справі 757/54863/23 відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем допущено дії чи бездіяльність у порушення обов'язків, встановлених законодавством, які призвели до порушення прав позивача, а відтак захист його права способом визначеним позивачем не може бути здійснений, тому заявлені позивачем вимоги до АТ КБ «ПриватБанк» про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки відсутня протиправність поведінки банка щодо порушення прав позивача з невиплати депозитних коштів: наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою: вина особи, яка завдала моральної шкоди. а відсутність таких порушень не породжує для нього права на захист в обраний спосіб та з вказаних у позові підстав.
Ухвалою від 21 березня 2024 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як визначено ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків не оскаржується, тому згідно ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд першої інстанції вважав, що моральні страждання позивача виявились у душевних переживаннях та у хвилюванні через необхідність звернення до суду задля повернення власних коштів (грошового вкладу), а також позивач був змушений докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, оскільки, з матеріалів справи встановлено, що дійсно позивачу довелось прикладати зусиль для відновлення своїх порушених прав, шляхом звернення до суду із позовом про стягнення грошового вкладу, приїздити на судові засідання в інше місто, значно віддалене від місця проживання.
Тому, суд першої інстанції вважав, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, та стягненню на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000 грн 00 к.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення районного суду не відповідає.
Задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що між сторонами склались деліктні правовідносини.
Колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки за обставинами справи вбачається, що між сторонами склались договірні відносини.
Моральну шкоду позивач просив стягнути через неповернення йому грошового вкладу в строки передбачені договором та необхідністю вживати додаткові зусилля для захисту такого порушеного права.
Колегією суддів встановлено, що правовідносини між вкладником та банком в тому числі регулюються Законом України «про захист прав споживачів»
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону в редакції, що діяла на час укладення договору в разі порушення прав споживача, останній має право на відшкодування моральної шкоди, завданої недоліками продукції .
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Під моральною шкодою варто розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд вважав встановленими такі обставини, в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 642/6591/21-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», про стягнення грошового вкладу.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено, та стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму грошового вкладу у розмірі 4700,00 доларів США за договором № SAMDNWD0071169947401 від 24 травня 2016 року та договором SAMDNWD0071169947401 від 26 травня 2016 року. Також, судом стягнуто з відповідача на користь позивача витрати з оплати судового збору у розмірі 1254грн 90 к.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги банк посилається на те, що на підставі постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 642/6591/21-ц (провадження № 22-ц/824/2157/2024) заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості.
Так, апеляційним судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 642/6591/21-ц (провадження № 22-ц/824/2157/2024) заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості
Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Апеляційний суд у справі № 642/6591/21-ц визнав обґрунтованими доводи апелянта, що за депозитним договором № SAMDNWFD0071169947401 від 24 травня 2016 року, 25 листопада 2016 року ОСОБА_1 отримав обумовлену договором суму 1000,00 доларів США. За депозитним договором № SAMDNWFD0071309709601 від 19 вересня 2016 року на суму 3976,88 доларів США, відповідно до копії квитанції від 22 вересня 2017 року здійснено видачу ОСОБА_1 готівки на суму 200 доларів США, а 3776.88 доларів США переказано вкладником на підтвердження виконання депозитного договору № SAMDNWFD0071713400701 від 22 вересня 2017 року.
Доказів звернення позивача до Банку з заявою про повернення за депозитним договором № SAMDNWFD0071713400701 від 22 вересня 2017 року вкладу протягом 5 днів до суду не надано і судом таких не встановлено.
Доводи позивача, що депозитний договір № SAMDNWFD0071713400701 від 22 вересня 2017 року він не укладав належними та об'єктивними доказами по справі не підтверджені. Клопотання про проведення почеркознавчої експертизи по справі не заявлено.
Встановивши, що суму депозиту в розмірі 3 7776.88 доларів США було переказано на підтвердження виконання депозитного договору № SAMDNWFD0071713400701 від 22 вересня 2017 року, і останній був пролонгований у порядку, передбаченому умовами цього Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.
Тобто апеляційним судом у справі №642/6591/21-ц визнано необґрунтованими вимоги позивача, а отже відсутні підстави вважати, що права позивача порушені неповерненням вкладу, та необхідністю у зв'язку з цим вживати додаткові зусилля для захисту порушених прав. Судом не встановлено порушення прав позивача, як споживача послуг в розумінні Закону «Про захист прав споживачів.»
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості перевірити чи набрало заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року у справ № 642/6591/21-ц законної сили та чи не переглядається воно апеляційним судом, а тому дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального права та недоведеності тих обставин, які суд вважав встановленими знайшли своє підтвердження, у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді О.В. Немировська
О.Ф. Мазурик