Справа № 369/6914/20 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/676/2024 Доповідач: ОСОБА_2
17 червня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
потерпілого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12020110410000169 від 18.05.2020 року за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2023 року,
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2023 року,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичева Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Святошинського районного суду м. Києва від 28.07.2020 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. на користь держави;
- вироком Святошинського районного суду м. Києва від 23.03.2021 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки,
засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, більш суворим, призначеним 23.03.2021 року вироком Святошинського районного суду м. Києва у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, призначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28.07.2020 року, яким ОСОБА_9 засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. на користь держави, визначено виконувати самостійно;
строк відбування покарання ОСОБА_9 визначено рахувати з 25 лютого 2021 року, тобто з моменту його затримання;
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, 17 травня 2020 року, близько 23 години 00 хвилин, ОСОБА_9 , перебуваючи поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , помітив легковий автомобіль марки «ЗАЗ 1102», д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску, червоного кольору, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_10 та яким користується ОСОБА_8 .
Після цього, ОСОБА_9 , маючи прямий умисел та мету незаконного заволодіння вищевказаним транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч волі законного користувача автомобіля марки «ЗАЗ 1102», д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску, червоного кольору - ОСОБА_8 , через відкрите переднє водійське вікно проник у салон зазначеного автомобіля та шляхом з'єднання проводів в замку запалювання, привів у дію двигун та рушив iз місця, тим самим незаконно заволодів вказаним автомобілем, та поїхав на ньому в невідомому напрямку.
Здійсненими заходами пошукового характеру 20.05.2020 року автомобіль марки «ЗАЗ 1102», д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску, червоного кольору, виявлено та в подальшому вилучено біля базару « Елерон », що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, буд. № 5 і повернуто законному користувачу ОСОБА_8 .
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_9 спричинив потерпілому матеріальної шкоди.
Згідно висновку експерта № 23.2020 від 26.05.2020 року середня ринкова ціна автомобіля марки ЗАЗ, моделi 1102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1993 року випуску, без урахування фактичного технічного стану, величини пробігу, умов у яких вiн експлуатувався (зберігався), станом на 17 травня 2020 року становить 12539,22 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять гривень 22 копійки).
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого, вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом ст. 80 КК України. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказав на те, що на момент ухвалення оскаржуваного вироку строк виконання вироку Святошинського районного суду м. Києва від 28.07.2020р., яким ОСОБА_9 засуджений до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн., закінчився 28.07.2022р. та що вказаний строк не переривався. За таких обставин зазначення судом про необхідність самостійного виконання вироку Святошинського районного суду м. Києва від 28.07.2020р. є безпідставним. Просив вирок змінити в частині призначеного обвинуваченому покарання, виключивши з резолютивної частини вироку посилання на необхідність самостійного виконання вироку Святошинського районного суду м. Києва від 28.07.2020 року. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; пояснення захисника обвинуваченого, яка не заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги прокурора; пояснення потерпілого, який при вирішенні вимог апеляційної скарги прокурора покладався на розсуд суду;перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Вирок в частині доведеності вини, правильності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 та в частині призначеного йому покарання за ч. 1 ст. 289, ч. 4 ст. 70 КК КК України учасниками судового провадження не оспорюється. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування ст. 80 КК Українипри призначенні обвинуваченому остаточного покарання, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 28.07.2020 року, який набрав законної сили 28.08.2020 року, ОСОБА_9 засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн., який ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2021 року замінений на покарання у виді громадських робіт строком 50 годин.
Оскаржуваним вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2023 року покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн., призначене ОСОБА_9 вироком Святошинського районного суду м. Києва від 28.07.2020 року - визначено виконувати самостійно.
Разом з тим, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2024 року подання Бучанського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області задоволено та звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, оскільки строк виконання вироку Святошинського районного суду м. Києва від 28.07.2020 року сплинув 28.07.2022 року та не встановлено факту ухилення засудженим від відбування покарання. Також матеріали провадження не містять даних про те, що перебіг давності переривався.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити та вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2023 року щодо ОСОБА_9 змінити в частині призначеного покарання, виключивши з резолютивної частини вироку посилання щодо необхідності самостійного виконання вироку Святошинського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2023 року щодо ОСОБА_9 змінити в частині призначеного покарання.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання щодо необхідності самостійного виконання вироку Святошинського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року.
В решті вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2023 року залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4