Справа № 2-9699/10 Головуючий у І інстанції Колесник О.М.
Провадження №22-ц/824/8709/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
19 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову накладених ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року,
У січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, накладеною ухвалою суду від 17 грудня 2010 року, а саме накладення арешту на квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 .
В обґрунтування заяви вказує, що станом на 17 грудня 2010 року 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 не належала ОСОБА_3 на праві власності. Так, на момент винесення судом ухвали, право власності на 1/4 частину спірного майна, належало ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 04 грудня 2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не може оформити право власності на спірне майно в порядку спадкування, а відтак просить суд скасувати заходи забезпечення позову.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосуванням норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та просить постановити нову ухвалу, якою скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2010 року.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції грубо порушені її права на судових захист, а саме тим що вона не була належним чином повідомлена про судове засідання на якому розглядалась її заява, а також не отримувала будь-яких повідомлень про розгляд її заяви.
В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що суд першої інстанції не захотів визнати помилку щодо безпідставного та незаконного накладення арешту на майно, яке не належало відповідачу, а належало іншій фізичній особі, ухвалою від 17 грудня 2010 року про забезпечення позову.
Зазначене підтверджується договором дарування та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.
Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги не заперечувала.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не є учасником справи, в рамках якої накладено арешт на майно, яке належить на праві власності, тому відсутні правові підстави для скасування заходів забезпечення позову на підставі ст. 158 ЦПК України, роз'яснивши право звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Частиною першою статті 158 ЦПК України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Тобто, вказаною нормою процесуального закону визначено, що право на подання клопотання про скасування заходів забезпечення належить виключно учасникам справи.
Згідно із ч.ч. 7, 8 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Заявник ОСОБА_1 не є учасником справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Звертаючись із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2010 року, заявник зазначала, що на момент вирішення питання забезпечення позову частина квартири не належала відповідачу ОСОБА_3 , а належала ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. У зв'язку із зазначеними обставинами заявник ОСОБА_1 , як спадкоємець померлого, має труднощі щодо оформлення спадщини.
Згідно зі статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт із такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
06 травня 2020 року Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №756/8156/18 прийняв постанову, у якій вказав, що особі, яка не є учасником справи, не належить право звертатись в межах відповідного судового провадження із заявою про скасування заходів забезпечення позову, для цього встановлено інший механізм.
Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» судам роз'яснено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК України). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Оскільки заява про скасування заходу забезпечення позову особою, яка не є учасником справи, та для якої існує інший порядок звернення до суду із позовом про скасування такого обмеження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 20 червня 2024 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар