Апеляційне провадження
№22-ц/824/9092/2024
18 червня 2024року місто Київ
справа № 755/7961/22
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Кирилюк Г.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Катющенко В.П., повний текст рішення складено 15 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» про визнання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та договору недійсними, -
У вересні 2022 року позивач звернулася до суду з позовомдо відповідача, в якому просила визнати недійсним:
протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 червня 2016 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_1,
протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 грудня 2019 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_1,
договір №14-Б від 28 лютого 2020 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладений між ТОВ «НОВОБУДОВА» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
В мотивування вимог посилалася на те, що договір, який є колективним договором, укладений відповідачем і підписаний від імені співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1, а відповідно, і від імені позивача, особами, які не мали повноважень на підписання договору. Оскільки в абзаці першому договору стверджується, що ці особи діяли на підставі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 09 грудня 2019 року та протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 09 червня 2016 року, виняткової важливості щодо предмета спору набуває дійсність рішень у протоколах, з огляду на те, що визнання недійсними рішень хоча б у одному з протоколів, тягне за собою визнання недійсним самого протоколу, та в свою чергу, визнання недійсним договору, укладеного на підставі протоколу.
Вказувала, що договір не може вважатися дійсним, оскільки був укладений відповідачем ТОВ «Новобудова» за відсутності волевиявлення співвласників щодо укладення договору з відповідачем на умовах, на яких він підписаний, а особи, які підписали його від імені співвласників, не були в такому складі обрані відповідно до п.3 ч.2 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» уповноваженими особами співвласників, і отже не мали повноважень підписувати договір від імені всіх співвласників.
Зазначала, що зважаючи на те, що на загальних зборах співвласників 09 грудня 2019 року не розглядалося питання про визначення переліку та розміру витрат на управління будинком, по якому рішення мало бути прийняте співвласниками, що сукупно володіють квартирами та/або нежитловими приміщеннями, площа яких перевищує 75% загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень будинку, а питання про затвердження умов договору, рішення щодо якого за формальними ознаками прийняте співвласниками, яким належить більше 50% загальної площі квартир та нежитлових приміщень будинку, не містить істотної умови щодо ціни послуги з управління багатоквартирним будинком, складовою якої є винагорода управителю, це також свідчить про відсутність волевиявлення співвласників щодо укладення договору з ТОВ «Новобудова» на умовах, на яких він підписаний окремими уповноваженими особами співвласників, що є другою підставою для визнання такого договору недійсним.
Посилалася на те, що за формальними ознаками договір підписаний п'ятьма уповноваженими особами співвласників, що діють на підставі протоколу зборів від 09 червня 2016 року. Водночас, згідно протоколу зборів від 09 червня 2016 року було обрано 10 уповноважених осіб. Оскільки повноваження 5 з них, які не підписали договір, станом на 28 лютого 2020 року не були припинені загальними зборами співвласників, рішення яких визнає ТОВ «Новобудова», а також за рішенням зборів не надано право іншим 5 уповноваженим діяти окремо з повноваженнями всіх уповноважених осіб, лише 10 уповноважених як група в повному складі уповноважених осіб співвласників мали повноваження на підписання договору.
Вказувала, що оскільки Законом №417 встановлена спеціальна процедура прийняття і оформлення рішень зборами співвласників, вона покликана гарантувати забезпечення прав співвласників на участь у прийнятті таких рішень та гарантувати, що рішення приймалися особами, які мали на те повноваження.
Зазначала, що недотримання відповідачем вимог ст.10 Закону №417 є грубим порушенням вищезазначених прав співвласників, зокрема і позивача.
Посилалася на те, що при підготовці до проведення зборів, складанні протоколу і заповненні листків письмового опитування та оприлюдненні результатів зборів співвласників від 09 червня 2016 року і від 09 грудня 2019 року були допущені численні порушення вимог чинного законодавства, серед яких є порушення процедури, недодержання вимог щодо заповнення листків письмового опитування тощо.
Зазначала, що вона, як і багато інших співвласників, не була належним чином повідомлена про проведення зборів співвласників, чим було порушено їх право на участь у прийнятті рішень щодо управління будинком через неможливість висловлення своєї позиції і голосування щодо всіх пунктів порядку денного відповідних зборів.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 04 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що її право брати участь в управлінні багатоквартирним будинком порушив саме відповідач, а тому суд першої інстанції був зобов'язаний у рішенні встановити цей факт.
Вказувала, що суд першої інстанції не перевірив жодних її доводів і не надав у рішенні будь-якої відповіді на її аргументи.
Зазначала, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що матеріали справи містять докази про те, що саме відповідач скликав збори співвласників будинку 09 червня 2016 року і від 09 грудня 2019 року.
31 травня 2024 до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому ТОВ «Новобудова» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, мотивуючи це тим, що позивач не надав суду жодних доказів щодо того, що інші співвласники підтримують позицію позивача та бажають визнання укладеного договору недійсним. Наведене свідчить про те, що реалізувавши своє право, позивач може порушити права інших співвласників, яких умови договору влаштовують, та за які вони голосували. Доказів того, що співвласники будинку заперечують проти визначення управителем будинку ТОВ «Новобудова» та уповноважили позивача вживати заходи щодо його відкликання у відповідності до положень ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а також до зміни умов договору з управителем, обсягу повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком, переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, позивачем в позовній заяві не надано.
У судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Новобудова» - Яценко Т.Ю. у судовому засідання апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернулась до суду із позовом та просить суд захистити її права як власниці квартири у багатоквартирному будинку шляхом визнання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком недійсними, посилаючись на відсутність її власного волевиявлення як щодо рішень, ухвалених на зборах співвласників багатоквартирного будинку, так і на укладення оскаржуваного договору. Разом з тим, рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , оформлених протоколами зборів співвласників багатоквартирного будинку від 24 червня 2016 року, 25 грудня 2019 року, приймалося співвласниками багатоквартирного будинку, а тому суд дійшов висновку про те, що належними відповідачами у справі є саме співвласники багатоквартирного будинку, які приймали оспорювані рішення, що оформлені протоколами зборів співвласників багатоквартирного будинку від 24 червня 2016 року та 25 грудня 2019 року. Заявлячи вимогу про визнання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком недійсним та посилаючись на відсутність волевиявлення як співвласниці багатоквартирного будинку на укладення оскаржуваного договору, позивачка залишили поза увагою те, що такі дії були вчинені у інтересах співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , уповноваженими особами, відтак зазначені особами є належними відповідачами щодо заявлених позовний вимог у цій частині. З урахуванням наведеного, враховуючи межі судового розгляду, засади цивільного судочинства, зважаючи на заявлені позовні вимоги та встановлені обставини у сукупності суд першої інстанції вважав, що вимоги позивача заявлені до неналежного відповідача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2020 року між ТОВ «Новобудова» в особі генерального директора ОСОБА_2 та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_3 (н/п № НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (кв. АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (кв. АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 (кв. АДРЕСА_5 ), ОСОБА_7 (кв. АДРЕСА_6 ), що діють на підставі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 09 грудня 2019 року та протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 09 червня 2016 року було укладено договір №14-Б про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі - договір).
Згідно з п.1 вказаного договору, управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а співвласники зобов'язується оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства.
З протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 червня 2016 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 від 24 червня 2016 року вбачається, що у зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 45 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 3 595,40 кв.м.
У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 137 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 10 613,08 кв. м.
На порядок денний винесені питання: 1. обрання голови та секретаря зборів співвласників багатоквартирного будинку; 2. визначення управителя багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 та уповноваження його подати на зберігання протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку; 3. обрання уповноважених осіб співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням.
По першому питанню голосували 47 співвласників та прийнято рішення обрати головою зборів ОСОБА_8 , кв. АДРЕСА_4 та секретарем зборів ОСОБА_4 , кв. АДРЕСА_3 .
По другому питанню голосували 45 співвласників та прийнято рішення щодо визначення управителем багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 - ТОВ «Новобудова» та уповноваження його подати на зберігання протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку.
По третьому питанню голосували 45 співвласників та прийнято рішення щодо обрання уповноваженими особами: ОСОБА_8 , кв. АДРЕСА_7 , ОСОБА_6 , кв. АДРЕСА_5 , ОСОБА_9 , АДРЕСА_8 , ОСОБА_10 , кв. АДРЕСА_6 , ОСОБА_11 , кв. АДРЕСА_9 , ОСОБА_12 , кв. АДРЕСА_10 , ОСОБА_13 , кв. АДРЕСА_11 , ОСОБА_3 (нежитлове приміщення НОМЕР_2).
Згідно з протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 грудня 2019 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , від 25 грудня 2019 року, у зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 20 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 1 634,4 кв.м.
У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 121 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 9 622,68 кв.м.
На порядок денний винесені питання: 1. затвердження умов договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 ; 2. уповноваження ТОВ «Новобудова» на укладення з підрядною організацією договору про надання послуги з вивезення твердих побутових відходів на умовах погоджених сторонами та здійснювати розрахунки зі співвласниками за спожиті послуги.
По першому питанню голосував 21 співвласник та прийнято рішення щодо затвердження умов договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 14).
По другому питанню голосував 21 співвласник та прийнято рішення уповноважити ТОВ «Новобудова» на укладення з підрядною організацією договору про надання послуги з вивезення твердих побутових відводів на умовах погоджених сторонами та здійснювати розрахунки зі співвласниками за спожиті послуги.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон №417-VІІІ).
Статтею 4 Закону №417-VІІІ визначено, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов'язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.
Частиною першою статті 6 Закону №417-VІІІ передбачено, що співвласники мають право, зокрема, брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку) (частина перша статті 9 Закону № 417-VІІІ).
Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону №417-VІІІ співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, зокрема, визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Разом з тим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 дійшов висновку, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звертаючись до суду із позовом, позивач посилалася на порушення порядку скликання, проведення та оформлення результатів загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Предметом позову в цій справі є визнання недійсним рішень загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, які оформлені протоколами зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 09 червня 2016 року та 09 грудня 2019 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , визнання недійсним договору від 28 лютого 2020 року №14-Б про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладений між ТОВ «Новобудова» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Встановивши, що рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , які оформлені протоколами від 24 червня 2016 року та 25 грудня 2019 року, приймалися співвласниками багатоквартирного будинку, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що належними відповідачами у справі є саме співвласники багатоквартирного будинку, які приймали оспорюване рішення, та від імені яких діяли ОСОБА_3 (н/п № НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (кв. АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (кв. АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 (кв. АДРЕСА_5 ), ОСОБА_7 (кв. АДРЕСА_6 ), при укладенні договору управління багатоквартирним будинком від 28 лютого 2020 року, а не ТОВ «Новобудова».
Враховуючи те, що співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 до участі у цій справі як співвідповідачі не залучені, заяв чи клопотань про залучення останніх позивач не заявляла, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову у зв'язку із неналежним складом учасників справи.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 690/638/21 (провадження № 61-2873св23).
Доводи апеляційної скарги про те, що загальні збори співвласників багатоквартирного будинку скликані саме відповідачем, є необґрунтованими, оскільки ТОВ «Новобудова» надає послуги з управління багатоквартирним будинком, законом не надано ТОВ «Новобудова» повноважень щодо організації та проведення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не перевірив жодних доводів позивача, не надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам щодо порушень при прийнятті і оформленні рішень зборів співвласників багатоквартирного будинкувід 09 червня 2016 року та від 09 грудня 2019 року, що підтверджується висновками експерта, поясненнями співвласників багатоквартирного будинку, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду по суті вирішення даного спору про обґрунтованість або необґрунтованість вимог позову мають бути зроблені за належного суб'єктного складу її учасників.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, обґрунтовано виходив з наявності підстав для відмови у задоволенні позову.
Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 19 червня 2024 року.
Головуючий:
Судді: