Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/10397/2024
18 червня 2024 року місто Київ
справа №753/20564/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Кирилюк Г.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Заставенко М.О., повний текст рішення складено 18 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КБМ-С» про зобов'язання виконати умови договору,-
В листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила:
зобов'язати ТОВ «КБМ-С» виконати на її користь обов'язки в натурі, передбачені п.п.2.1, 2.2, 3.2, 3.3, 5.2.4, 5.2.6, 5.5.1, 5.5.2, 5.5.3 договору купівлі-продажу майнових прав від 18 серпня 2021 року №КВ/333.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що 18 серпня 2021 року між нею, як інвестором, та ТОВ «КБМ-С», як забудовником, укладено договір купівлі-продажу майнових прав № КВ/333, предметом якого є купівля-продаж майнових прав на квартиру, площею 46,6 кв.м у об'єкті будівництва житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна договору становить 1178980 грн.
Вказувала, що нею на виконання умов вказаного договору фактично здійснено перерахування грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «КБМ-С» у обсязі 922760,53 грн, що становить 78,27% від загальної вартості об'єкта будівництва.
Зазначала, що до початку другої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалась 24 лютого 2022 року, нею, як інвестором, належним чином виконувалися зобов'язання за договором.
Посилалась на те, що відповідач не повідомляв про наявність проблем із дозвільною документацією та продовжував залучати кошти.
Вказувала, що 24 жовтня 2022 року Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалив рішення №640/11626/21, яким припинив право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі зареєстрованої декларації про початок будівельних робіт «Реконструкція гуртожитку під житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 від 04 березня 2014 року №КВ 083140630758.
Зазначала, що згідно з умовами договору, будівництво об'єкту повинно бути завершено у І-му кварталі 2022 року.
Посилалась на те, що 23 травня 2023 року представниками ТОВ «КБМ-С» надано лист-пропозиція про укладення додаткової угоди №2 до договору від 18 серпня 2021 року №КВ/333 у частині перегляду вартості квадратного метра об'єкту нерухомості, у тому числі тієї частини, яка вже була оплачена інвестором. При цьому, сам договір складений з урахуванням валютних ризиків та передбачав лише коригування вартості квадратного метра об'єкту інвестування, яка не сплачена інсвестором.
Вказувала, що 24 травня 2023 року нею письмово повідомлено відповідача про неналежне виконання умов договору від 18 серпня 2021 року та незаконність вимог відповідача про зміну інвестиційного договору.
Зазначала, що 26 червня 2023 року на її адресу надійшло повідомлення ТОВ «КБМ-С» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав.
Посилалась на те, що Дарницьким УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні № 12021100020002958 від 08 жовтня 2021 року за фактом незаконного привласнення службовими особами ТОВ «КБМ-С» грошових коштів інвесторів у об'єкт незаконного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Тому, позивач звернулась із даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просилаоскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
На обґрунтування вимог посилалася на те, що судом першої інстанції залишено без уваги, що згідно з пунктом 5.5.3 договору відповідачем порушено основне зобов'язання, яке вимагає від відповідача забезпечити відносність якості збудованого об'єкту №72/1 вимогам ДБН та стандартам. Підтвердження цього є прийняття об'єкту №72/1 в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Вказувала, що судом залишено без уваги фактичні обставини справи, що встановлені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року у справі №640/11626/21 та мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи.
Вважає, що спосіб захисту обрано вірно.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні апеляційного суду позивач доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.
Відповідач у судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
А відтак, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки, враховуючи те, що будинок не збудований та не введений в експлуатацію, задоволення вищевказаних вимог не може призвести і не призведе до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), а тому у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18 серпня 2021 року між ОСОБА_1 , як інвестором, та ТОВ «КБМ-С», як забудовником, укладено договір купівлі-продажу майнових прав № КВ/333 (а.с. 20-25).
Відповідно до п.2.1. умов указаного договору продавець ТОВ «КБМ-С» продає, а покупець ОСОБА_1 купує майнові права на об'єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Об'єкт нерухомості розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 з наступними характеристиками: 1-кімнатна квартира будівельний номер АДРЕСА_2 , загальною площею 46,6 кв.м., на 5-му поверсі у першій секції. Плановий термін закінчення будівництва - І-й квартал 2022 року, плановий термін введення в експлуатацію - ІІ-й квартал 2022 року (п.2.2.-2.7 Договору).
Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору, вартість майнових прав на 1 м.кв. об'єкту нерухомості складає 25 000 грн. Орієнтована загальна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості у день укладення цього договору складає 1 175 980 грн.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що майнові права на об'єкт нерухомості за цим договором закріплюються за покупцем у момент видачі довідки про оплату вартості майнових прав.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов вищевказаного договору сплачено 922 760,53 грн., що становить 78,27% від загальної вартості об'єкта будівництва.
19 травня 2023 року ТОВ «КБМ-С» направило на адресу ОСОБА_1 листа, в якому поінформувало позивача про необхідність зміни орієнтовної вартості майнових прав, що було пов'язано зі зміною курсу валют. Було запропоновано позивачеві укласти додаткову угоду з даного приводу (а.с. 26).
24 травня 2023 року ОСОБА_1 листом повідомила відповідача про відсутність правових підстав для перегляду вартості об'єкта нерухомості (а.с. 27).
Листом від 26 червня 2023 року ТОВ «КБМ-С» повідомило позивача про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав у зв'язку з наявною заборгованістю (а.с.28).
14 серпня 2023 року ОСОБА_1 повідомила листом відповідача про те, що у зв'язку з тим, що не було здійснено у встановлені строки будівництво, а також з тим, що відповідач позбавлений у судовому порядку права забудови, нею притримано кошти за оплату за договором (а.с.29).
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Судом установлено, що у встановлені договором строки будівництво об'єкта нерухомості не завершено будинок не введено в експлуатацію.
При цьому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року у справі №640/11626/21 за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-14», третя особа: ТОВ «КБМ-С» про припинення права на виконання будівельних робіт, позов Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) задоволено.
Припинено право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція гуртожитку під житловий будинок по АДРЕСА_1 » від 04 березня 2024 року №КВ083140630758.
Предметом спору в цій справі є зобов'язання відповідача виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав в натурі, а саме пунктів 2.1, 2.2, 3.2, 3.3, 5.2.4, 5.2.6, 5.5.1, 5.5.2, 5.5.3, якими передбачений предмет договору, порядок передачі майнових прав, а також гарантування продавця щодо відсутності прав на об'єкт нерухомості третіх осіб та якість збудованого об'єкту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19).
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Особа, звертаючись із позовом до суду, має право пред'явити таку вимогу на захист свого цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, і призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20).
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 зобов'язання відповідача виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав в натурі, а саме пунктів 2.1, 2.2, 3.2, 3.3, 5.2.4, 5.2.6, 5.5.1, 5.5.2, 5.5.3 не підлягають задоволенню, оскільки позивач обрав неефективний спосіб захисту та на відновлять права позивача.
Тому, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом залишено без уваги фактичні обставини справи, що встановлені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року у справі №640/11626/21 та мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи колегією суддів не приймаються до уваги, з урахуванням того, що такі доводи не впливають на висновок суду.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідають вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 20 червня 2024 року.
Головуючий:
Судді: