Справа № 761/20101/22 Головуючий у суді І інстанції Аббасова Н.В.
Провадження № 22-з/824/1007/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
(д о д а т к о в а)
19 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК» про визнання наказу незаконним, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди за порушення трудового законодавства,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК» (далі - ТОВ «ДТЕК») про визнання наказу незаконним, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди за порушення трудового законодавства.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивачка через представника - адвоката Раєцького А.О. подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «ДТЕК»від 04 квітня 2022 року № 38-к «Про призупинення дії трудового договору» в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Поновлено з 05 квітня 2022 року дію трудового договору ОСОБА_1 з ТОВ «ДТЕК».
Стягнуто з ТОВ «ДТЕК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 2 545 414,08 грн.
Стягнуто з ТОВ «ДТЕК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
Стягнуто з ТОВ «ДТЕК» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3 102,20 грн.
Стягнуто з ТОВ «ДТЕК» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях у розмірі 31 012,50 грн.
03 червня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Раєцького А.О. звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ТОВ «ДТЕК» на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 637 603,50 грн.
На обґрунтування вимог заяви зазначила, що в позовній заяві (пункти 64-74), в апеляційній скарзі (пункти 88-93) та до закінчення судових дебатів в суді першої та апеляційної інстанціях її представник зробив у порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України заяви про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат окрім судового збору.
Оскільки розподіл судових витрат на правничу допомогу мав бути змінений, але питання про їхній розмір суд апеляційної інстанції не вирішував, позивачка протягом п'ятиденного строку звертається із заявою про прийняття додаткової постанови.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачка користувалася правовою допомогою Адвокатського об'єднання «Аксон Партнерз» (далі - АО «Аксон Партнерз»), з яким вона 03 червня 2022 року уклала договір про надання правової допомоги та додаток № 1 до цього договору.
В першій заяві по суті (пункти 64-74 позову) на виконання вимог статті 134, пункту 9 частини третьої статті 175 ЦПК України позивачка зазначила, що судові витрати, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складають судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 % від суми, яка підлягатиме виплаті їй згідно із рішенням суду або мировою угодою (пункт 3.2 договору про надання правової допомоги від 03 червня 2022 року).
Враховуючи, що відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року на користь позивачки стягнуто 2 545 414,08 грн середнього заробітку та 5 000,00 грн моральної шкоди, а всього - 2 550 414,08 грн, сума витрат на надану професійну правничу допомогу складає 637 603,50 грн (2 550 414,08 грн х 25 %).
Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, що є «гонорару успіху», на переконання позивачки, відповідає вимогам закону та судовій практиці, зокрема, є співмірним із тривалістю розгляду і складністю справи, витраченим адвокатами часом на виконання відповідних робіт (надання послуг), значенням справи для сторін, а також є розумним та необхідним.
Відповідач в особі представника - адвоката Поцеловкіної О.В. надіслав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, посилаючись на те, що Київський апеляційний суд, приймаючи постанову від 29 травня 2024 року, розглянув вимоги позивачки про судові витрати, а саме стягнув з ТОВ «ДТЕК» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3 102,20 грн, тому підстави для прийняття додаткової постанови відсутні.
У позивачки не було необхідності залучати адвоката з метою представництва її інтересів у цій справі, яка розглядалася в суді першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження. При цьому виходячи із середньої ринкової вартості адвокатських послуг у такій категорії справ, які не належать до значної складності, розмір відшкодування витрат позивачки на правову допомогу надмірно завищений.
Відповідач вважає, що спір, який виник з трудових відносин на підставі положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», не можна вважати складним з метою обґрунтовування надмірних судових витрат.
Позивачка не була зацікавлена у швидкому розгляді справи, оскільки не несла жодних фінансових витрат на правову допомогу, а зазначена справа не мала суттєвого матеріального значення для позивачки, яка є працевлаштованою та зареєстрована як фізична особа-підприємець.
З аналізу договору про надання правової допомоги від 03 червня 2022 року та додатку № 1 до цього договору вбачається, що позивачка не була зацікавлена в реальній оцінці вартості адвокатських послуг, оскільки вона б за жодних умов не оплачувала ці послуги, а саме у випадку відмови в задоволенні позовних вимог, позивачка фактично звільнялася б від необхідності оплати послуг адвоката. Тобто, за таких умов, адвокат би надавав послуги безоплатно. У випадку ж позитивного рішення, позивачка фактично перекладає обіцяний нею «гонорар успіху» на відповідача.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Також відповідач зазначає, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У даному випадку, на думку відповідача, витрати часу адвоката не співмірні із складністю справи, яка віднесена до категорії справ незначної складності та не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, і є надуманими.
За наведених обставин відповідач вважає, що виплата «гонорару успіху» не відповідає принципу розумності, обґрунтованості та співмірності, а відтак не підлягає відшкодуванню.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки - адвокат Раєцький А.О. підтримав вимоги щодо відшкодування за рахунок відповідача витрат на правову допомогу у заявленому розмірі.
Представник відповідача - адвокат Поцеловкіна О.В. в судовому засіданнізаперечувала проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення з підстав не співмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу зі складністю справи та витраченим адвокатом позивачки часом на виконання відповідних робіт (надання послуг) у цій справі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи тавимоги заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що вказану заяву слід частково задовольнити з таких підстав.
За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві до ТОВ «ДТЕК» про визнання наказу незаконним, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди за порушення трудового законодавства(пункти 64-74), в апеляційній скарзі на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року про відмову у задоволенні позову (пункти 88-93) представник ОСОБА_1 - адвокат Раєцький А.О. вказував, що позивачка для представництва своїх інтересів уклала договір про надання правової допомоги від 03 червня 2022 року з АО «Аксон Партнерз».
03 червня 2022 року між ОСОБА_1 та АО «Аксон Партнерз»також укладено додаток № 1 до договору про надання правової допомоги, за яким гонорар за надання правової допомоги незалежно від кількості витраченого часу адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг) складає 25 % від суми, яка підлягатиме виплаті замовнику згідно із рішенням суду або мировою угодою (пункт 3.2).
Отже, при задоволенні позовних вимог судові витрати позивачки на професійну правничу допомогу залежать від суми, яка буде стягнута за судовим рішенням та складає 25 %. Оскільки на момент подачі позову неможливо визначити точний розмір стягнутої суми, орієнтовано судові витрати складатимуть 25 % від стягнутої за рішенням суду суми, а додаткові докази витрат позивачки на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду на підставі абзацу 2 частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Таким чином, на виконання вимог статті 134, пункту 9 частини третьої статті 175 ЦПК України представник зазначив, щосудові витрати, які позивачка понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складають: судовий збір у розмірі 5 000,00 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 5 % від стягнутої судом суми.
Окремо в апеляційній скарзі представником позивачки було вказано, що згідно із узгодженим порядком сплати гонорару за надання правової допомоги виникнення у позивачки обов'язку сплатити гонорар залежить від ухваленого судом рішення. У такому випадку сторони протягом 2 днів з дня ухвалення рішення складають і підписують акт приймання-передачі наданих послуг, який містить, зокрема, детальний опис наданих послуг під час надання правової допомоги.
З викладених вище причин позивачка не матиме змоги подати усі документи, які підтверджують суму витрат на професійну правничу допомогу (зокрема, акт приймання-передачі наданих послуг) до ухвалення судового рішення у цій справі. Сторона позивача відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України робить заяву про намір подати ці документи протягом 5 днів після ухвалення судового рішення апеляційним судом. У цей же строк сторона позивача надасть детальний опис наданих адвокатом послуг, як це передбачено частиною третьою статті 137 ЦПК України.
29 травня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішенняШевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково.
Цим судовим рішенням суд апеляційної інстанції постановив визнатинезаконним та скасувати наказ ТОВ «ДТЕК» від 04 квітня 2022 року № 38-к «Про призупинення дії трудового договору» в частині, що стосується ОСОБА_1 ; поновити з 05 квітня 2022 року дію трудового договору ОСОБА_1 з ТОВ «ДТЕК»; стягнути з ТОВ «ДТЕК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 2 545 414,08 грн; стягнути з ТОВ «ДТЕК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн; а також вирішив питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору.
Питання розподілу судових витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в цьому судовому рішенні не вирішувалось, адже на час вирішення справи по суті пред'явлених вимог у суді апеляційної інстанції стороною позивача ще не були остаточно визначені понесені судові витрати на правничу допомогу, відповідні докази на підтвердження розміру витрат, які позивачкамає сплатити за надані адвокатом послуги (виконані роботи) в судовому засіданні 29 травня 2024 рокунадано не було, а заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу подана після ухвалення судового рішення, а саме 03 червня 2024 року, відтак питання про витрати на правничу допомогу не входило в предмет розгляду в суді на час вирішення справи по суті і сторони не були обізнані про остаточний обсяг та розмір таких вимог.
Отже, до процесуальних відносин, які склалися між сторонами, підлягає застосуванню також положення статті 246 ЦПК України, якими встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивачки - адвокатРаєцький А.О. просить стягнути з ТОВ «ДТЕК» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 637 603,50 грн виходячи з 25 % присудженої судом апеляційної інстанції суми стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди у загальному розмірі 2 550 414,08 грн.
На підтвердження зазначених вимог представник позивачка надав:
договір про надання правової допомоги від 03 червня 2022 року, укладений між АО «Аксон Партнерз» та ОСОБА_1 ;
додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 03 червня 2022 року;
ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АМ № 1023553 від 05 липня 2022 року;
звіт про надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 03 червня 2022 року і додатком № 1 до нього від 03 червня 2022 року;
акт надання послуг № 73 від 03 червня 2024 року за вказаним договором та додатком № 1 до нього на загальну суму 637 603,50 грн;
рахунок № 01/06/24 від 03 червня 2024 рокуна оплату наданої правової допомоги у справі № 761/20101/22 на загальну суму 637 603,50 грн.
Відповідно до частини першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частини перша, третя статті 134 ЦПК України).
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
Тобто, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що стороною позивача дотримано порядок надання доказів щодо витрат на правову допомогу, в тому числі після прийнятого судом апеляційної інстанції судового рішення від 29 травня 2024 року про часткове задоволення апеляційного скарги ОСОБА_1 , скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог у даній справі, колегія суддів вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою у суді першої та апеляційної інстанціях.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 зазначено, що «(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 03 червня 2022 року, укладеного між АО «Аксон Партнерз» (виконавець)та ОСОБА_1 (замовник), за цим договором замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов'язується надати замовнику за винагороду правову допомогу. Зокрема,представництво інтересів замовника у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, під час кримінальних проваджень та справ про адміністративне порушення, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 договору гонорар за правову допомогу є фіксованим або розраховується за погодинною ставкою. Виконавець може включати до гонорару витрати на надання правової допомоги.
Розмір погодинної ставки та гонорару погоджується за допомогою електронної пошти або в додатку до договору (підпункт 3.2.1 пункту 3.2).
Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору до рахунків за надання правової допомоги, що направляються замовнику за допомогою електронної пошти, додається акт приймання-передачі, а також може додаватись звіт, в якому зазначається: дата надання правової допомоги; опис правової допомоги; кількість витраченого спеціалістами часу; погодинна ставка виконавця (якщо застосовується); сума та вид витрат (якщо застосується).
Правова допомога вважається наданою належним чином після підписання сторонами акта приймання-передачі, а також якщо протягом 5 календарних днів з дня отримання акта приймання-передачі замовник не підпише і не надішле виконавцю письмові заперечення (підпункт 4.1.2 пункту 4.1).
03 червня 2022 року між АО «Аксон Партнерз» та ОСОБА_1 укладено додаток № 1 до договору про надання правової допомоги, відповідно до пункту 3.2 якого гонорар за надання правової допомоги складає 25 % від суми, яка підлягатиме виплаті замовнику згідно із рішенням суду або мировою угодою, незалежно від кількості витраченого часу адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг). Замовник приймає на себе зобов'язання оплатити поточні витрати, які будуть включати в себе судовий збір, поштові платежі та інші пов'язані із цим витрати.
Згідно із звітом про надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 03 червня 2022 року і додатком № 1 до нього від 03 червня 2022 року, підписаним виконавцем і замовником, адвокатом АО «Аксон Партнерз» - Раєцьким А.О. витрачено 70 годин на надання клієнту правової допомоги в судах під час розгляду даної справи, а також наведено детальний опис наданих виконавцем послуг (правової допомоги) та їх обсяг.
При цьому суду апеляційної інстанції надано підписаний сторонами акт надання послуг № 73 від 03 червня 2024 року, який відповідно до пункту 4.1 договору є підтвердженням, що правова допомога надана належним чином.
Зважаючи на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази та досягнуті домовленості між позивачкою та АО «Аксон Партнерз»у розрізі вимог статей 89, 137, 141 ЦПК України, колегія суддів вважає доведеним факт понесення ОСОБА_1 витрат за надання професійної правничої допомоги під час розгляду даної справи в суді першої та її перегляду в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів не може визнати обґрунтованим, пропорційним та розумним заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів АО «Аксон Партнерз», який за умовами вищевказаних угод є «гонораром успіху», з огляду на наступне.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Проаналізувавши вид, обсяг і перелік наданих адвокатами АО «Аксон Партнерз» позиваці юридичних послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи у контексті застосування до спірних правовідносин положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та зміст звіту про надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги і додатком № 1 до нього, час, витрачений адвокатами на підготовку процесуальних документів у справі та прийняття участі в судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу при розгляді цієї справи в судах у розмірі 637 603,50 грн є необґрунтованою та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена понести ОСОБА_1 у даній справі.
При цьому колегія суддів враховує, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення між ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.
Колегія суддів визнає заявлену стороною позивача суму витрат на професійну правничу допомогу такою, що суперечить критеріями розумності і реальності, з огляду на складність справи та доводів позовної заяви і апеляційної скарги, в межах яких відбувався розгляд справи по суті спору в судах двох інстанцій. Зазначена справа не відноситься до категорії справ значної складності, які потребують самостійного напрацювання представниками позивачки окремих правових висновків та наведення нових обставин, які мають значення для справи.
Слід також урахувати суму стягнутого судом апеляційної інстанції середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, статус ОСОБА_1 у спірних правовідносинах з відповідачем, які є трудовими, та господарську діяльність ТОВ «ДТЕК» в умовах воєнного стану в Україні.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ «ДТЕК» - адвокат Поцеловкіна О.В. просила зменшити заявлений розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до суми 84 000,00 грн, вказавши, що у трудових спорах середня вартість однієї години роботи адвоката складає близько 4 000,00 грн, а за її підрахунками з метою захисту прав та інтересів ОСОБА_1 та підготовки процесуальних документів у цій справі в судах двох інстанцій адвокатами АО «Аксон Партнерз» було затрачено не більше 21 годин часу на надання правової допомоги.
Згідно із принципом диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19 на інших, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Отже, виходячи із обставин справи, які склалися у даному випадку і категорії вирішеного спору, який стосується трудових відносин сторін, надавши оцінку доказам щодо понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвокатів зі: складністю справи та виконаних адвокатами АО «Аксон Партнерз» робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт; складності спору та значенням справи для сторін; а також урахувавши заперечення сторони відповідача щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та її доводів щодо їх не співмірності з витраченим часом на виконання відповідних робіт і ринковими цінами на юридичні послуги у такій категорії справ, критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви представникапозивачки - адвоката Раєцького А.О. про ухвалення додаткового рішення та стягнення із з ТОВ «ДТЕК» на користь ОСОБА_1 84 000,00грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанціях, а в стягненні інших витрат на правову допомогу відмовити.
Розмір такого стягнення судових витрат є розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним АО «Аксон Партнерз» обсягом робіт (наданих послуг) та визнається стороною відповідача, при цьому не порушуватиме права позивачки на отримання коштів, які вона буде змушена реально затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в судах внаслідок незаконного відсторонення від роботи (призупинення дії трудового договору), а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
За таких обставин, оскільки під час прийняття Київським апеляційним судом постанови від 29 травня 2024 року не було вирішено питання про судові витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, а заява її представника - адвоката Раєцького А.О. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правову допомогу подана з дотриманням вимог, встановлених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, та є частково обґрунтованою, то наявні правові підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі.
Керуючись статтями 2, 15, 133, 134, 137, 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК» про визнання наказу незаконним, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди за порушення трудового законодавства додаткове судове рішення.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК»на користь ОСОБА_1 84 000,00грн (вісімдесят чотири тисячі гривень) в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 червня 2024 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній